1.5.1 Фактори зростання і стримання припливу піі в Україну

Зростанню припливу ПІІ в Україну сприяють різні фактори, серед яких:

1. унікальне географічне положення України. Україна виступає в якості ланки, що встановлює і підтримує зв'язок між країнами, національними і регіональними ринками, як певний геопосередник у здійсненні економічних процесів, міжнародного руху капіталу, робочої сили, зовнішньоторговельних зв’язків;

2. наявність в країні значних ресурсів, в т.ч. сировинних, промислових, науково-технічних, інноваційних, інфраструктурних (міжнародних морських, авіаційних, залізничних транспортних систем; нафто-, газо-, водопровідних систем), кадрових;

3. входження України до міжнародних організацій, в т.ч. до Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Міжнародної організації праці, Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів;

4. визнання України як повноправного суб’єкту світової економіки. Про це свідчить факт включення України до різних міжнародних досліджень, звітів, рейтингів (рейтингу глобалізації, рейтингу економічної свободи, рейтингу глобальної конкурентоспромож-ності, рейтингу з умов ведення бізнесу, і т.д.);

5. державна політика зі стимулювання іноземних інвестицій, яка складається з надання податкових пільг, створення спеціальних економічних зон, створення системи гарантій (неможливість націоналізації і примусового вилучення інвестицій), інформаційне забезпечення, введення системи страхування [29]

Разом з тим, діє низка факторів, які стримують і навіть заважають іноземному інвестуванню в Україну. Серед таких факторів:

1. погіршення позицій України в системі міжнародних рейтингів. Наприклад, в рейтингу умов ведення бізнесу Україна посідала в 2005 р. 121-е місце, в 2006 р. – 128-е місце, в 2007 р. – 139-е місце, в 2009 р. – 142-е місце, в 2010 р. – 149 і в 2011 р. – 152 [28]; в рейтингу глобальної конкурентоспроможності Україна перемістилася з 72-о місця в 2007-2008 рр. на 73-є місце в 2008-2009 рр., на 82-е – в 2009-2010 рр. і на 89-е в 2010-2011 рр. [31]; в рейтингу економічної свободи Україна в 2006 р. була на 103-у місці, в 2008 р. – на 121-у місці [32], а в 2011 р. – на 163-у місці [???]; в рейтингу податкового тягаря Україна займала 145-е місце в 2008 р., 147-е в 2009 р., 149-е в 2010-2011 рр. і 152-е в 2012 р. [33]; в рейтингу корумпованості положення України погіршується з 99-о місця в 2006 р. до 118-го в 2007 р., 134-го в 2008 р., 146-го в 2009 р.,. і 152-го в 2011 р. [34];

2. труднощі, пов’язані з виходом з економічної кризи. Зокрема, за оцінками МВФ ВВП України становитиме 175,95 млрд. дол. в 2014 р. проти 179,6 млрд. дол. в 2008 р. [35];

3. недосконале законодавство України, в т.ч. пов’язане з регулюванням іноземного інвестування. Про це наочно свідчать результати опитування іноземних інвесторів. Так, 85% опитаних іноземних інвесторів в 2009 р. негативно оцінили роботу законодавчої і виконавчої влади (порівняно з 67% опитаних в 2008 р.); 46% іноземних інвесторів вважають, що стан в фінансово-економічній сфері не зміниться до 2010 р. і лише 16%, що він покращиться [35]. Експерти вважають, щоб покращилася інвестиційна привабливість в Україні мають бути проведені реформи, які включали б: заходи, спрямовані на забезпечення стабільності і прозорості в правовій і судовій системах, на подолання корупції на всіх рівнях влади; заходи з перегулювання і лібералізації підприємницької діяльності, активний і комплексний розвиток українського ринку цінних паперів, створення умов для розвитку сучасних фондових інструментів, біржової і депозитарної інфраструктури і т.д. [35].

Наслідком впливу негативних факторів є, з одного боку, скорочення обсягів і темпів припливу нових іноземних інвестицій, з іншого, відплив з України іноземних інвестицій, які раніше були вкладені в українську економіку (рис. 6.3).