Резюме сл.19

1. Міжнародна міграція населення – процес переміщення, просторового руху населення між країнами, районами, населеними пунктами різних типів незалежно від характеру й цілей.

2. До основних видів міжнародної міграції населення за спрямованістю потоків відносять еміграцію (вибуття із країни) та еміграцію (в’їзд у карїну)

3. Переміщення трудових ресурсів між країнами розглядається як міжнародна трудова (МТМ).

4. Під міжнародною трудовою міграцією слід розуміти добровільні переміщення (переселення) працездатного населення з однієї країни в іншу з з метою пошуку роботи і реалізації відповідних інтересів в іншій країні.

5. Міжнародні мігранти, що перетинають границі країн у пошуках роботи мають особливий статус – міжнародний трудовий мігрант.

6. Основними світовими центрами трудової міграції є: Північна Америка, Європа, Близький Схід, Латинська Америка та Азіатсько-тихоокеанський регіон.

7. Фактори, що стимулюють міграцію за рівнем впливу, поділяються на глобальні й національні. В останні роки інтенсифікація міжнародної міграції в усе більшій мірі обумовлена впливом глобалізації, тому значимість глобальних факторів постійно збільшується.

8. Сучасний механізм регулювання міграції включає два рівні: 1) національний (державна міграційна політика); 2) міжнародний.

9. На національному рівні регулювання МТМ втілюється у проведенні державної міграційної політики, яка є частиною соціально-економічної політики країни і передбачає визначення режиму перетинання національних границь громадянами та іноземцями, встановлення умов перебування іноземців і умови їх допуску до працевлаштування.

10. Зростання масштабів МТМ і вплив її на національні економіки, а також загострення ряду загальних для країн проблем обумовили активізацію регулювання МТМ на міжнародному рівні. Це пов'язане з підписанням різних міжнародних угод і діяльністю спеціальних міжнародних організацій. Особлива роль належить трьом організаціям: Організація Об’єднаних Націй, Міжнародна організація з міграції, Міжнародна організація праці.