14. Підприємства торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування

Установи цього напряму створюють просторову систему обслуговування поселень і є об'єктами найбільшого попиту населення. До них відносять магазини продовольчих і непродовольчих товарів, ринкові комплекси, підприємства громадського харчування (кафе, їдальні, ресторани, бари тощо), комплексні приймальні пункти побутового обслуговування, пральні, хімчистки, лазні

Підприємства комунального господарства – це житлово-експлуатаційні підприємства, пункти прийому вторинної сировини, пожежні депо, готелі, суспільні убиральні, бюро ритуальних послуг, будинки траурних обрядів, кладовища, крематорії (Норми розрахунку і умови розміщення наведені в ДБН 360 – 92**. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. Розділ 6, табл. 6.1*, розділ 6).

Зверніть увагу!

Викладені принципи побудови системи громадського обслуговування регламентують умови розміщення об'єктів обслуговування в населених пунктах і розрахунок їх місткості залежно від чисельності обслуговуваного населення і гарантують на державному рівні мінімально необхідну кількість установ обслуговування.

Розвиток приватизаційних процесів і формування ринкових відносин не внесуть принципових змін в організаційну структуру системи громадського обслуговування. Ті зміни, які відбудуться в цій сфері, в основному, будуть пов'язані з появою нових форм і методів запропонованих послуг для населення. Одержать розвиток процеси більш виявленої спеціалізації обслуговуючих функцій установ і підприємств, з'явиться новий вигляд послуг, відбудеться деякий перерозподіл існуючого фонду приміщень об'єктів обслуговування.

15. Формування загальноміських центрів

Відмінності історичних великих і малих міст і нових зумовили різне відношення до формування їх центрів. У одних містах необхідна реконструкція існуючого центру, в інших – формування нового.

Одна з головних проблем, яка стоїть перед містобудівниками при реконструкції існуючих міських центрів і формуванні нових центрів міст – проблема організації транспортного і пішохідного руху у взаємозв'язку з функціонально-планувальною організацією і просторовою композицією цих центрів. Розділення значних транспортних і пішохідних потоків при формуванні центрів призвело до необхідності розчленовувати простір на функціональні зони (рис.6.13).

Рис. 6.13. Функціональна організація і планувальна структура загальноміського центру:

а – функціональне використання території загальноміського центру:1 – межа загальноміського центру, 2 – основні транспортні магістралі, 3 – межа ядра центру, 4 – зона розміщення установ міської адміністрації, 5 – водна поверхня, 6 – житлова забудова, 7 – паркові і рекреаційні зони, 8 – території промислових підприємств, 9 – зона розміщення установ і підприємств обслуговування;

б – просторовий розвиток загальноміських функцій центру (функціональні центри): 1 – межа загальноміського центру, 2 – основні транспортні магістралі , 3 – зона розвитку суспільних функцій; функціональні центри: 4 – адміністративний, 5 – культурно-освітні і наукові, 6 – ділові, 7 - туристичні, 8 – транспортні, 9 – культурно-побутового обслуговування, 10 – рекреаційні, 11 – торгові, 12 – культурно-видовища, 13 – напрями розвитку, 14 - водна поверхня.

Територіальний розвиток центру здійснюється у напрямі основних транспортних зв'язків з периферійними районами і приміською зоною.

Межі ядра загальноміського центру 6.12 і прилеглої до нього території встановлюють виходячи з таких умов і критеріїв:

- центральне положення у плані міста з урахуванням його планувального районування і напрямів подальшого територіального розвитку;

- розміщення існуючого центру і нових його громадських комплексів;

- наявність вільних територій для подальшого розширення центру;

- включення в центр цілісних історико-архітектурних зон (заповідників) і ландшафтних комплексів;

- наявність основних композиційних осей, вузлів, архітектурних ансамблів і домінант;

- транспортна доступність віддалених районів міста – 45 хвилин; щільність транспортної мережі - більше 3 – 5 км/кв. км;

- наявність планувальних обмежень – крупних промислово-комунальних зон, швидкісних магістралей, територіально розвинених транспортних вузлів, ліній зовнішнього транспорту, природних перешкод і т. д.;

- інтенсивність освоєння території під головні функції, яка перевищує середньоміську не менше ніж в 2,0 – 2,5 разу.

Площа центру і його ядра залежить від чисельності населення, адміністративного значення, територіального розвитку міста і місцевих містобудівних і природних умов. Інтенсивність освоєння території центру приведена в таблиці 6.6

Інтенсивність освоєння території центру крупного або найбільшого міста

Таблиця 6.6

Зони центру	Щільність (брутто), ос./га
Сельбищна	110-150
Житлова	400-450
Виробнича	450-500
Громадського обслуговування	150-200

Зверніть увагу!

Для сельбищних і житлових зон регламентується щільність населення, що постійно проживає у межах вказаних територій; для виробничих зон і зон суспільного обслуговування – щільність працюючого населення на підприємствах і в установах, розташованих у межах цих зон. За наявності значних зон охорони пам'ятників історії і культури, ландшафтних зон з розчленованим рельєфом і обмеженим новим будівництвом, допускається зменшення показників щільності на 10% відносно наведених у таблиці. При розміщенні нових або реконструкції існуючих об'єктів центру, функціональному їх використанні, особливо в його центральному ядрі, враховується показник містобудівної цінності 6.13 (таблиця 6.7) його території. Цей показник в зіставленні з середньоміським його значенням характеризує потенційну ефективність функціонування існуючих об'єктів і будівництва нових.

Орієнтовні величини коефіцієнтів цінності ділянок міської території (за Р. Заболоцьким)

Таблиця 6.7

Групи поселень, тис. ос.	Зони містобудівної цінності
	I	II	III	IV	V	VI	VII
Найбільші, більше 1000	2,2	1,75	1,25	0,87	0,62	0,37	0,2
Крупні, більше 500 до 1000	-	1,75	1,25	0,87	0,62	0,37	-
Великі, більше 250 до 500	-	1,75	1,25	0,87	0,62	-	-
Середні 100 до 250 і більше 50 до 100	-	- -	1,25 1,25	0,87 0,87	0,62 0,62	- -	- -
Малі, більше 20 до 50	-	-	1,25	-	0,62	-	-

Примітка. При цьому виділяються такі зони містобудівної цінності: I – ядро міського центру; II – центральна зона; III – для великих міст – центральна зона, крупних і найбільших – серединна, IV – серединна; V, VI – периферійні зони; VII – зона агломераційного розселення. Приведені величини коефіцієнтів можуть бути зменшені або збільшені експертним шляхом з урахуванням історико-культурної, середовищної і містоформуючої цінності ділянок в 0,5 – 2 рази.