5. Архітектурно-просторова композиція забудови

Архітектурно-просторова композиція 1.8 забудови основних структурних елементів передбачає: створення певної виразної вертикальної забудови архітектурно-планувальних осей різних рангів, формування композиційних вузлів-фокусів і ландшафтних об'єктів відповідно до вимог генерального плану 1.15 міста з урахуванням можливих форм власності будівель і споруд.

Вертикальна композиція забудови відповідає місцеположенню житлового району в плані міста, типам житлових будинків, щільності населення, характеру рельєфу місцевості.

Формування головних загальноміських і районних архітектурно-планувальних осей здійснюється на основі ансамблевої забудови і загального композиційного рішення міста і району. При цьому визначаються поверховість і прийоми забудови кожної ділянки архітектурно-планувальної осі, масштаб і положення основних елементів композиції з урахуванням розміщення суспільних і торгових центрів.

Архітектурно-просторова композиція районів житлового будівництва передбачає формування забудови архітектурно-просторових вузлів – домінант залежно від їх композиційного значення і їх розташування щодо станцій метро, зупинок швидкісного і міського пасажирського транспорту.

Архітектурно-планувальні вузли загальноміського і районного значення формуються на відстані не більше 1000 - 1500 м один від одного.

Групи житлових будинків проектується переважно на 3 – 5 тис. жителів. У межах території таких груп передбачається організація дворів (0,3 – 0,4 га).

Дитячі заклади розташовуються за межами дворових просторів. Саме архітектурно-просторова композиція забезпечує цілісність рішення і виразний силует.

Архітектурно-просторова композиція житлових районів і кварталів передбачає формування не тільки зовнішніх, але і внутрішніх ансамблів уздовж основних пішохідних доріг. При розміщенні житлових будівель, дитячих садів, шкіл, торгових і комунальних підприємств враховуються пішохідні маршрути, реальні видові точки і пейзажі в межах і поза межами житлової забудови.

Прийоми забудови зумовлені різними чинниками (містобудівними, природними, регіональними тощо). Вибір прийому забудови враховує також вимоги до щільності населення у відповідній житловій зоні. Приклад архітектурно-просторової композиції мікрорайону дивись на рисунках 6.6А і 6.6Б

Рис. 6.6 Архітектурно-просторова композиція сучасного мікрорайону: А – на вільній від забудови ділянці; Б – на ділянці комплексної реконструкції житлової території, що склалася

6. Формування садибної забудови

Садибна забудова 6.4 і блокована забудова 6.5 міських і сільських поселень розташовується в межах населених місць переважно на вільних територіях, або територіях існуючої садибної забудови, які реконструюється, а також в приміських зонах на резервних територіях за винятком зелених зон, у селах, які розвиваються і розміщені в межах 30 – 40 хвилинної доступності від основних місць застосування праці.

Основними структурними елементами садибної забудови є: група будинків, житловий квартал і житловий район (рис. 6.7А, 6.7Б, 6.8)

Для укрупнених розрахунків об'ємів садибної забудови середній розмір одного будинку приймається ~ 120 м² загальної площі. Розміри присадибних ділянок встановлюються міськими радами відповідно до Земельного кодексу України.

В умовах реконструкції районів, розташованих на територіях найбільшої містобудівної цінності, розміри присадибних ділянок не повинні перевищувати 300 м².

На ділянках, площею:

- до 10 га необхідно формувати групу житлових будинків з присадибними ділянками без територій загального користування;

- 10 – 50 га - житлові квартали з неповним комплексом обслуговування, що включають території загального користування, площею до 2 га (або 6 – 7%) від всієї території житлового кварталу;

-більше 50 га - житлові райони з повним комплексом обслуговування місцевого значення з радіусом доступності до 500 м.

АБ

Рис. 6.7. Структурні елементи садибної забудови: А - група будинків, Б - житловий квартал

Рис. 6.8. Планувальна організації житлового району садибної забудови з повним комплексом обслуговування: 1 – громадський центр, 2 – школа, 3 – дитячий сад, 4 – нова садибна забудова, 5 - багатоповерхова забудова, 6 – існуюча садибна забудова

Показники щільності житлових кварталів залежно від розмірів садиби приймаються за даними таблиці 6.3.

Таблиця 6.3.

Рекомендований тип поселень	Тип забудови	Розмір ділянки, м²	Кількість ділянок на 1 га	Щільність населення (брутто), осіб./га, при середній чисельності родини, осіб
				2	3	4	5	6
Середні і малі міста	Садибна	1500	5-6	10-12	15-18	20-24	25-30	30-36
		1200	6-7	12-14	18-21	24-28	30-35	36-42
		1000	8-9	17-18	26-27	34-35	43-44	51-52
		600	13-15	28-29	42-43	55-57	68-71	81-84
Великі міста	Блокована	500	6-7	34-35	50-52	66-68	82-84	97-99
		400	19-21	41-42	61-62	80-82	98-100	115-118
		300	24-27	53-55	78-80	101-104	124-127	144-148
Крупні і найбільші міста	Блокована	200	32-38	75-77	109-112	134-143	169-173	196-200
		100	40-49	96-99	138-142	176-180	211-216	242-248

На ділянках, площею більше 50 га, розташованих у зонах з недостатньо розвиненою соціальною інфраструктурою, формуються житлові райони з повним комплексом обслуговування, зеленими насадженнями загального користування, комунальною зоною.

Планувальна організація території садибної забудови може бути лінійною, квартальною, груповою (рис. 6.9).

Рис.6.9. Планувальна організація кварталів садибної житлової забудови:

I – квартал з однорядним розміщенням садибної забудови; II – квартал з дворядним розміщенням житлової забудови; III – група кварталів садибної забудови

Житловий будинок на присадибній ділянці розміщується головним фасадом на вулицю з відступом від «червоної лінії» на 3-6 м. У разі вузького фронту садиби уздовж вулиці рекомендується наближати будинок до однієї із сторін ділянки на відстані не менше 1 м до сусіднього будинку (рис. 6.10).

Господарські споруди розташовуються в глибині садиби. Ділянки для компосту, дворові вбиральні і очисні споруди каналізації влаштовуються не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в т.ч. і сусідніх садиб. Сараї для худоби і птаха – не ближче 12 м.

Господарські споруди і гаражі допускається прибудовувати до одно-, двоповерхових будинків, а також об'єднувати їх на суміжних ділянках.

Рис.6.10. Схеми планування присадибних ділянок різних розмірів: 1 – житловий будинок; 2-9 – господарські споруди і ділянки садово-городніх насаджень