4. Забудова нових житлових районів

Під час проектування основних структурних елементів сельбищної території необхідно враховувати такі містобудівні умови:

• місцеположення району щодо центру міста – розташування в певній зоні містобудівної цінності;

• наявність або формування нових архітектурно-планувальних осей міста (головних, загальноміських, районних, місцевих), уздовж яких організовуються лінійно-вузлові зони розміщення підприємств обслуговування, житлова забудова, виробничі та інші об'єкти, що становлять архітектурно-планувальний каркас міста;

• природні особливості ділянок, що відводяться під житлове будівництво (рельєф місцевості, наявність акваторій, зелених масивів і т. д.);

• характер навколишньої забудови (тип будівель, їх поверховість, естетичні якості).

Планувальна території 3.1 основних структурних елементів сельбищної території передбачають її функціональне зонування 1.19, урахування землекористування, формування вулично-дорожньої мережі, архітектурно-планувальне зонування відповідно до існуючих умов, організацію мережі культурно-побутового обслуговування (рис. 6.5).

Рис. 6.5.Структурная організації житлових масивів:

а – приклади планувальних рішень: 1 – межі житлових районів; 2 - центри житлових районів;3 – центри планувальних районів; 4 – швидкісні магістралі; 5 – магістральні вулиці; 6 - резервні території; 7 – озеленені території; 8 – водоймища.

б –структурні моделі житлових масивів: 1 – транспортні зв'язки між елементами житлового масиву; 2 – резервна територія; 3 – територія житлового району; 4 – озеленена територія житлових масивів; 5 – центр житлового масиву; 6 – центр житлового району.

в – структурні моделі житлових районів: 1 – магістральні вулиці; 2 – межі мікрорайонів; 3 – озеленена територія житлових районів; 4 - центр житлового масиву; 5 - центр житлового району; 6 - центр мікрорайону

Функціональне зонування житлових кварталів, районів, масивів передбачає виділення відповідних зон: житлова, установи і підприємства обслуговування, озеленена і комунальна.

При виділенні житлової зони враховуються: характер рельєфу місцевості, санітарно-гігієнічні умови, транспортна доступність.

Зону озеленених територій доцільно передбачати на ділянках незручних для забудови, поблизу акваторій, на ділянках складного рельєфу.

Виділення комунальної зони (з гаражами) здійснюється з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог розміщення забудови.

При проектуванні вуличної мережі сельбищних і житлових районів необхідно враховувати основні напрями міського транспортного тяжіння, а також забезпечувати пішохідну доступність до зупинок міського пасажирського транспорту (не більше 400 – 500 м).

Система пішохідних доріг повинна забезпечувати прямі зв'язки з основними суспільно-торговими центрами, станціями метро (за наявності), зонами відпочинку, зупинками міського транспорту. При суміжному розташуванні місць додатку праці – з їх входами або прохідними.

Архітектурно-планувальне зонування передбачає виділення зон різних рангів (головних, загальноміських, районних, місцевих) з розміщенням уздовж них забудови підвищеної естетичної якості, установ обслуговування відповідної якості.

Мережа установ культурно-побутового обслуговування повинна забезпечувати розміщення відповідних підприємств і установ на рівні, визначеному діючими нормативами. Вона повинна також враховувати розміщення торгових і суспільних центрів різних рангів.

Планувальні центри 3.4 розміщуються переважно на планувальних осях 3.5 з радіусом обслуговування: сельбищні райони – 2,0 – 2,5 км; житлові райони – 1,0 – 1,5 км; квартали – 0,3 – 0,5 км.

У зоні пішохідної доступності станцій метрополітену розміщувати крупні торгові підприємства, громадське харчування.

Щільність населення 1.24 житлових кварталів (мікрорайонів) з повним комплексом місцевого обслуговування приймається диференційовано відповідно до їх містобудівних умов, але у межах наступних показників (таблиця 6.2):

Таблиця 6.2

Щільність населення ос./га (брутто)	Місце розташування житлових кварталів
400 – 500 (висока)	У центральній частині міста, в зонах формування головних, загальноміських архітектурно-планувальних вузлів і станцій метро
130 – 300 (низька)	У периферійній зоні міста, поза межами основних архітектурно-планувальних осей і вузлів

Якщо в житлових кварталах не розміщуються деякі установи і підприємства місцевого обслуговування, щільність населення може бути підвищена по відношенню до вищенаведених показників.

У зонах історичної забудови показники щільності населення можуть бути понижені при відповідному обґрунтуванні.