- •1.1. Комплексне креслення точки і прямої 6
- •1.1. Комплексне креслення точки і прямої
- •Умова паралельності прямих:
- •Умова перетину прямих:
- •Умова схрещування двох прямих:
- •Умова паралельності прямої і площини:
- •Аналіз задачі:
- •Положення геометричних образів при яких відстані
- •Розв’язання
- •3.2. Побудова розгорток поверхонь
- •3.2.1. Спосіб трикутників
- •Розгортка складається із чотирьох рівнобедрених
- •3.2.2. Спосіб розкатки
- •3.2.3. Спосіб нормального перерізу
- •Вправи для самостійного дослідження
- •3.3.4. Конічні перерізи.
- •3.4.3. Перетин прямої з похилим циліндром
- •Тема 3.5. Взаємний перетин поверхонь. Загальний алгоритм побудови лінії перетину поверхонь. Способи побудови лінії перетину поверхонь
- •Загальний алгоритм побудови лінії перетину поверхонь
- •3.5.2.А. Співвісні поверхні обертання і їх лінії перетину
- •Спосіб концентричних сфер
- •Геометричний алгоритм розв’язання задачі
- •Спосіб ексцентричних сфер
- •Геометричний алгоритм рішення задачі
- •У точковому численні прийнято позначати параметр t через q, а його доповнення до одиниці – через р. Рівняння прямої, записане у вигляді:
- •4.7.2. Основа перпендикуляра, опущеного з точки на пряму.
- •4.7.3. Точка виходу з площини та її геометрична інтерпретація.
- •Викладки цього розділу є розрахунковою основою одного із епюрів з курсу нарисної геометрії.
- •Розділ 5. Теоретичні основи аксонометрії
- •Ортогональні проекції точок на будь-яку площину проекцій, які супроводжуються числами, що визначають відстань точок від їхніх проекцій, називаються проекціями з числовими позначками.
Геометричний алгоритм розв’язання задачі
Визначаємо опорні точки (1 і 4) перетину окреслень поверхонь.
Визначаємо центр концентричних сфер (точка перетину осей – O(O2)).
Визначаємо мінімально допустиму сферу на основі проведення нормалей до нарисових ліній поверхонь і вибору більшого з двох відрізків.
Будуємо точки лінії перетину за допомогою мінімальної сфери – (3(32)).
Визначаємо максимально припустиму сферу, беручи в якості радіуса відстань до найбільш віддаленої проекції точки.
Проводимо проміжну сферу:
а) будуємо перетин першої поверхні і сфери (a(a2));
б) будуємо перетин сфери з другою поверхнею (b(b2));
Визначаємо проміжну точку 2(22).
Будуємо лінію перетинання поверхонь, з'єднуючи отримані точки плавної кривої по лекалу.
Лінія перетину, у цьому прикладі, розпалася на дві частини просторової кривої. В наслідок загальної площини симетрії в фігурах, що перетинаються, проектуються на цю площину (або паралельну їй площину) у виді кривої другого порядку. Якщо ж потрібно побудувати проекції цієї лінії на інші площини, то це легко зробити, зв'язавши кожну точку лінії перетину з колом, що лежить на тій чи іншій поверхні обертання.
Розглянемо варіант, коли мінімальна сфера дотикається до двох поверхонь обертання. У цьому випадку для побудови лінії перетину поверхонь використовується теорема Г. Монжа, що формулюється так:
Якщо дві поверхні другого порядку описані біля третьої або вписані в неї, то лінія їхнього перетину розпадається на дві плоскі криві другого порядку. Площини цих кривих проходять через пряму, що з'єднує точки перетину ліній дотику.
Відповідно до цієї теореми лінії перетину конуса і циліндра, описаних навколо сфери (рис.15), будуть плоскими кривими – еліпсами, фронтальні проекції яких зображуються прямими A2B2 і C2D2.
Теорема Монжа знаходить ефективне застосування при конструюванні трубопроводів. Можливість вписування сфери в циліндри однакового діаметра дозволяє дуже швидко запроектувати їх перетин (рис.16).
Вправа:
Побудувати перетин двох конусів обертання, осі яких перетинаються і паралельні П2 (рис.3.28).
Спосіб ексцентричних сфер
Ц
Рис.6
Приклад 1. Побудувати лінію перетину конуса зі сферою (рис.3.29).
Вісь конуса і центр сфери розташовані в одній фронтальній площині. Будь-які дві сфери перетинаються по колу. Тому, якщо ми візьмемо будь-як допоміжну сферу радіуса R з центром на осі конуса, то вона перетне і дану сферу і даний конус по колах. У перетині цих кіл ми одержимо точки лінії перетину даних поверхонь. Для побудови наступних точок можна брати інші допоміжні сфери з різними положеннями центрів на осі конуса.
Приклад 2. Побудувати лінію перетину конуса з кільцем (рис.3.30).