- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Об'єднання підприємств у сучасній економіці
- •Тема 1.1. Об'єднання підприємств як суб'єкт господарювання
- •Класифікація корпорацій
- •Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
- •1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
- •1.2.2. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
- •1.2.3. Кооперування підприємств.
- •Тема 1.3. Державне регулювання об’єднань підприємств
- •1.3.1. Ринок і державне регулювання.
- •1.3.2. Пряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •1.3.3. Непряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти організації об'єднань підприємств
- •Тема 2.1. Закони організації: загальні та специфічні
- •2.1.1. Поняття закону організації.
- •2.1.2. Основні закони організації.
- •Типи синергізму господарських комплексів міста
- •Таблиця 2.2 Параметри самозбереження організації
- •2.1.3. Фонові закони організації.
- •2.1.4. Специфічні закони соціальної організації.
- •Тема 2.2. Організаційно-управлінські структури об'єднань підприємств
- •2.2.1. Поняття та сутність організаційної структури об'єднань.
- •2.2.2. Типи організаційних структур.
- •2.2.3. Види об’єднань по взаємодії сфер бізнесу.
- •Тема 2.3. Формування комунікацій в організаціях
- •2.3.1. Класифікація комунікацій в організації.
- •Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
- •2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
- •2.4.2. Ієрархія організаційної культури
- •2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
- •Розділ 3. Управління об'єднаннями підприємств
- •Тема 3.1. Холдінгова організація об'єднань підприємств
- •3.1.1. Організація холдингу.
- •3.1.2. Система управління холдингом
- •3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
- •Тема 3.2. Фінансування об'єднань підприємств
- •3.2.1. Фінансова модель холдингової компанії.
- •3.2.2. Методи фінансового контролю за дочірньою фірмою.
- •3.2.3. Автоматизовані системи управління фінансами холдингу.
- •Тема 3.3. Регулювання діяльності об'єднань підприємств
- •3.3.1. Механізм управління об'єднанням підприємств (корпорацією).
- •3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
- •3.3.3. Система підтримки прийняття рішень в об'єднанні (корпорації).
- •Управління корпорацією
- •Тема 3.4. Організація циклу “дослідження-виробництво” в об’єднаннях підприємств і наукових установ
- •3.4.1. Поняття і сутність циклу «наука-виробництво».
- •3.4.2. Організаційні аспекти циклу наука-виробництво».
- •3.4.3. Розвиток науково-виробничих комплексів.
- •Розділ 4. Функціонування складних інтегрованих структур
- •Тема 4.1. Особливості діяльності промислово-фінансових груп
- •4.1.1. Поняття промислово-фінансових груп.
- •Характеристика об’єднань підприємств
- •4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
- •4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
- •Тема 4.2. Глобалізація ринків і транснаціональні корпорації
- •4.2.1. Поняття і сутність глобалізації.
- •4.2.2. Діяльність транснаціональних корпорацій.
- •4.2.3. Глобалізація та економіка України
- •Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
- •4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
- •4.3.2. Види стратегічних альянсів.
- •4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
- •Тема 4.4. Кластери як форма організації взаємодії об'єднань підприємств
- •4.4.1. Поняття кластера.
- •4.4.2. Використання кластерного підходу для розвитку об'єднань підприємств.
- •4.4.2. Зарубіжний досвід формування кластерів.
- •Рекомендована література
4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
Можливі наступні способи формування ПФГ:
створення учасниками групи акціонерного товариства відкритого типу;
передача цими учасниками пакетів акцій, що знаходяться в їх власності, довірчому керуванню одному з учасників групи;
придбання одним з учасників групи акцій інших підприємств, а також установ і організацій, що стають учасниками групи.
Найбільш популярним у Россі і країнах СНД є перший спосіб, найменш популярним – останній через високі витрати.
Існують варіанти використання декількох механізмів консолідації капіталу:
спільно відкриваються акціонерні компанії (центральна компанія групи, торговий дім і ін.);
частина активів учасників групи передається в довірче управління центральної компанії;
формуються спеціалізовані фонди групи;
концентрація ресурсів підвищується за допомогою кредитів;
одні члени групи беруть участь у капіталі інших.
Узагальнений склад промислово-фінансової групи представлен на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Склад промислово-фінансової групи
4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
Промислово-фінансові групи є прототипами транснаціональних компаній типу IBM, що почали активно формуватися наприкінці ХІХ століття. Найбільшої інтенсивності процес формування ПФГ придбав після Другої світової війни в Західній Європі, Японії і деяких країнах Південно-Східної Азії. У зруйнованих війною країнах ринкової економіки ПФГ сприяли швидкому рішенню господарських задач: промисловому розвитку і модернізації виробництва в умовах недоліку внутрішнього капіталу; зниженню валових витрат виробництва; концентрації і централізації ресурсів у точках економічного росту.
Закордонний досвід щодо створення і діяльності промислово-фінансових груп свідчить про те, що вони є високоефективною формою об'єднання підприємств у період трансформаційної економіки.
По-перше, вони дозволяють не тільки зберегти існуючі господарські зв'язки, а і налагодити нові на основі інтеграції великих виробничих об'єднань з могутніми фінансово-кредитними інститутами (банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами), науково-дослідними й інформаційними організаціями.
По-друге, в умовах ринкової економіки ПФГ дають можливість підсилити регулюючу роль держави в керуванні процесами господарювання.
По-третє, концентрація капіталу і централізація управління виробничо-господарськими процесами усередині ПФГ підвищують ефективність контролю за використанням обмежених ресурсів. Порозумівається це тим, що централізований контроль з боку великих інвесторів значно ефективніше, ніж контроль за діяльністю корпорації з боку розширеного контингенту акціонерів.
Створення ПФГ обумовлене необхідністю термінового рішення наступних економічних задач:
підвищення конкурентноздатності й ефективності виробництва;
формування раціональних виробничих і кооперативних зв'язків;
збільшення експортного потенціалу;
прискорення науково-технічного прогресу за рахунок об'єднання капіталів.
Конкурентні переваги в ПФГ досягаються завдяки перехресному інвестуванню, заповненню пробілів у виробничому ланцюзі; зниженню ризику; доступу до технологій, ринків, ресурсів; спільної діяльності (збут, маркетинг тощо).
Результати зусиль ПФГ щодо концентрації капіталу для рішення проблем стабілізації виробництва і його технологічного відновлення в основному залежать від того, якою мірою вийде залучити для цього ресурси найбільш самостійних з фінансової точки зору галузей вітчизняної економіки.
Промислово-фінансові групи та інші інтегровані структури, що базуються на внутрішніх договірних відносинах, є каркасом економіки ведучих індустріальних держав і світового господарства в цілому. Створення ПФГ в країні сприяє виявленню економічних пріоритетів, зміцненню господарських зв'язків, розвитку промисловості і фінансової сфери, підвищенню конкурентноздатності підприємств і їх виходу на світовий ринок, розвитку підприємств стратегічної орієнтації шляхом їх інвестування і реструктуризації.