- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Об'єднання підприємств у сучасній економіці
- •Тема 1.1. Об'єднання підприємств як суб'єкт господарювання
- •Класифікація корпорацій
- •Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
- •1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
- •1.2.2. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
- •1.2.3. Кооперування підприємств.
- •Тема 1.3. Державне регулювання об’єднань підприємств
- •1.3.1. Ринок і державне регулювання.
- •1.3.2. Пряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •1.3.3. Непряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти організації об'єднань підприємств
- •Тема 2.1. Закони організації: загальні та специфічні
- •2.1.1. Поняття закону організації.
- •2.1.2. Основні закони організації.
- •Типи синергізму господарських комплексів міста
- •Таблиця 2.2 Параметри самозбереження організації
- •2.1.3. Фонові закони організації.
- •2.1.4. Специфічні закони соціальної організації.
- •Тема 2.2. Організаційно-управлінські структури об'єднань підприємств
- •2.2.1. Поняття та сутність організаційної структури об'єднань.
- •2.2.2. Типи організаційних структур.
- •2.2.3. Види об’єднань по взаємодії сфер бізнесу.
- •Тема 2.3. Формування комунікацій в організаціях
- •2.3.1. Класифікація комунікацій в організації.
- •Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
- •2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
- •2.4.2. Ієрархія організаційної культури
- •2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
- •Розділ 3. Управління об'єднаннями підприємств
- •Тема 3.1. Холдінгова організація об'єднань підприємств
- •3.1.1. Організація холдингу.
- •3.1.2. Система управління холдингом
- •3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
- •Тема 3.2. Фінансування об'єднань підприємств
- •3.2.1. Фінансова модель холдингової компанії.
- •3.2.2. Методи фінансового контролю за дочірньою фірмою.
- •3.2.3. Автоматизовані системи управління фінансами холдингу.
- •Тема 3.3. Регулювання діяльності об'єднань підприємств
- •3.3.1. Механізм управління об'єднанням підприємств (корпорацією).
- •3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
- •3.3.3. Система підтримки прийняття рішень в об'єднанні (корпорації).
- •Управління корпорацією
- •Тема 3.4. Організація циклу “дослідження-виробництво” в об’єднаннях підприємств і наукових установ
- •3.4.1. Поняття і сутність циклу «наука-виробництво».
- •3.4.2. Організаційні аспекти циклу наука-виробництво».
- •3.4.3. Розвиток науково-виробничих комплексів.
- •Розділ 4. Функціонування складних інтегрованих структур
- •Тема 4.1. Особливості діяльності промислово-фінансових груп
- •4.1.1. Поняття промислово-фінансових груп.
- •Характеристика об’єднань підприємств
- •4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
- •4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
- •Тема 4.2. Глобалізація ринків і транснаціональні корпорації
- •4.2.1. Поняття і сутність глобалізації.
- •4.2.2. Діяльність транснаціональних корпорацій.
- •4.2.3. Глобалізація та економіка України
- •Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
- •4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
- •4.3.2. Види стратегічних альянсів.
- •4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
- •Тема 4.4. Кластери як форма організації взаємодії об'єднань підприємств
- •4.4.1. Поняття кластера.
- •4.4.2. Використання кластерного підходу для розвитку об'єднань підприємств.
- •4.4.2. Зарубіжний досвід формування кластерів.
- •Рекомендована література
3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
В структуру холдингу входять дочірні фірми, головні причини створення яких полягають в наступному:
диверсифікованість операцій компанії для перегрупування ресурсів і виділення найбільш перспективних напрямків у спеціалізовані дочірні фірми;
ліцензійність видів діяльності (високо спеціалізованих чи потребуючих акредитації і реєстрації);
оптимізація структури управління. У результаті знімається частина функцій з персоналу материнської компанії, керівництво якої звільняється від управління поточними операціями;
податкове і фінансове планування за рахунок здійснення трансферних операцій усередині компанії. При цьому корпоративні схеми дозволяють перерозподілити витрати і доходи між учасниками, створювати допоміжні центри прибутку, переводити доходи через компанії, зареєстровані в пільгових районах, оптимізувати внутріфірмове фінансування і забезпечувати залучення зовнішніх джерел фінансових ресурсів, координувати інвестиції і консолідувати фінансовий потенціал;
підвищення стійкості бізнесу і управління ризиками за рахунок переносу ризикових операцій у дочірні компанії, що несуть обмежену відповідальність;
конфіденційність контролю, що надійно ховає уразливі місця компанії(центри прийняття рішень, касові центри). Ресурси компанії розосереджуються і концентруються в її найбільш надійній ланці;
реалізація окремих функцій, наприклад, операції з капіталомісткими об'єктами не безпосередньо, а шляхом продажу компанії, який належать ці об'єкти;
імпортні операції, франчайзинг і ліцензійне виробництво (там, де дилерство чи дистри’бютерство утруднене створюються відособлені філії, що знаходяться в сприятливому податковому регіоні);
розвиток зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням міжнародних угод в сфері оподатковування й інвестування;
поліпшення рекламного іміджу – забезпечення солідності компанії.
Контроль за діяльністю дочірньої фірми здійснюється такими засобами залежно від глибини і ступеня. Керівництво материнської компанії не повинне втручатися в поточну діяльність дочірньої фірми і діяти в рамках поставленої задачі, затвердженої стратегії і бізнес-плану.
При створенні дочірніх фірм і залежних структур можливі наступні підходи:
створення дочірньої структури у виді філії материнської компанії, що розташовує визначеним ступенем господарської самостійності (схема управління простим адміністративним рішенням керівництва);
створення дочірньої фірми - нової юридичної особи, управління якої за договором чи статутом здійснює материнська компанія (схема управління шляхом використання спеціальних юридичних процедур);
управління дочірньою фірмою здійснюється шляхом контролю за прийняттям рішень загальними зборами і Радою директорів материнської компанії ("проведення" рішень через усі ланки керованої фірми).
управління здійснюється за лінією керівників дочірніх фірм (галузевих підрозділів) і керівників функціональних (штабних) служб. У результаті утвориться сітчаста система управління. Для запобігання конфліктів визначається яка команда має пріоритет.
Управління на відстані - контроль за діяльністю вилучених дочірніх компаній. управління дочірньою фірмою може бути доручено спеціалізованої компанії -секретарський. управління дочірньою компанією на підставі спеціального контракту з фірмою керуючої за базовими і додатковими функціями і послугами.