2.3.3. Аналіз оборотних активів

Наступним кроком є аналіз змін поточних активів балансу як найбільш мобільної частини капіталу. Насамперед оцінюються зміни в наявності та структурі оборотного капіталу за найважливішими його складовими (табл. 2.14).

За даними таблиці видно, що сума оборотного капіталу збільшилася на 7 491 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення суми дебіторської заборгованості на 5 319 тис. грн, матеріальних оборотних засобів — на 1 938 тис. грн., грошових коштів та їх еквівалентів — на 156 тис. грн, поточних фінансових інвестицій на 139 тис. грн при незначному зменшенні інших оборотних активів на 61 тис. грн.

Збільшення матеріальних оборотних засобів на 1 938 тис. грн відбулося за рахунок зростання вартості тварин на 754 тис. грн, виробничих запасів — на 590 тис. грн, готової продукції — на 324 тис. грн, незавершеного виробництва — на 220 тис. грн, товарів — на 50 тис. грн. Позитивним слід визначити збільшення грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, хоча спостерігається зменшення в динаміці їхньої питомої ваги. Керівництву треба звернути увагу на значне підвищення дебіторської заборгованості (як в абсолютному вимірі, такі за питомою вагою), що значно погіршує фінансовий стан агрокомбінату.

Таблиця 2.13

Аналіз оборотного капіталу

№ п/п	Стаття активу		На початок року		На кінець року		Абсолютне відхилення, тис. грн	Зміни в структурі, %
			тис. грн	питома вага, %	тис. грн	питома вага, %
А		Б	1	2	3	4	5	6
1		Виробничі запаси	5933	33,3	6523	25,8	+590	–7,5
2		Тварини на вирощуванні та відгодівлі	1 197	6,7	1951	7,7	+754	+1,0
3		Незавершене виробництво	104	0,6	324	1,3	+220	+0,7
4		Готова продукція	1 408	7,9	1 732	6,8	+324	–1,1
5		Товари	124	0,7	174	0,7	+50	—
6		Усього матеріальних оборотних засобів	8766	49,2	10 704	42,3	+1 938	–6,9
7		Дебіторська заборгованість	4769	26,8	10 088	39,9	+5319	+13,1
8		Поточні фінансові інвестиції	2313	13,0	2452	9,7	+139	–3,3
9		Грошові кошти та їх еквіваленти	1648	9,2	1804	7,1	+156	–2,1
10		Інші оборотні активи	323	1,8	262	1,0	–61	–0,8
11		Оборотний капітал	17 819	100,0	25 310	100,0	+7491	*

Як впливають на фінансовий стан підприємства виробничі запаси?

Для нормальної успішної життєдіяльності підприємства вироб­ничі запаси мають бути оптимальними. Це означає, що підприємство повинно мати: обґрунтовані розрахунки щодо їх потреби; налагоджені постійні канали з постачальниками, які успішно виконують свої договірні зобов’язання; раціонально визначені обсяги продукції на внутрішньогосподарські потреби, що виступає у наведеному прикладі як виробничі запаси (зерно як посадковий матеріал, насіння соняшнику, призначене для посіву, зелена маса на корм худобі тощо).

На підприємстві можуть існувати надлишкові запаси. Вони створюються і в результаті нагромадження через наявність нелік­відів, і усвідомлено у зв’язку із дефіцитом, постійним підвищенням цін тощо. Якщо надлишкові запаси є неліквідами, то відбувається заморожування капіталу, якщо це — нагромадження через дефіцит та інфляцію, то з часом такі запаси втрачають свої споживчі риси, їхня якість знижується, що негативно впливає на перебіг виробничого процесу та його результати. Наприклад, неякісний посадковий матеріал призводить до зменшення врожайності культур, зниження їхньої якості; неякісний корм спричинює зниження продуктивності тварин. У кінцевому результаті виникають залишки нереалізованої товарної продукції, зменшуються прибутки господарства чи взагалі воно зазнає збитків, погіршується фінансовий стан господарства.

Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно позначається на фінансовому стані підприємства. Зменшення вкладання запасів у виробничі запаси і незавершене виробництво призводить до дефіциту окремих їх видів, збоїв у виробничому процесі, недовантаженню виробничих потужностей, зменшенню обсягів виробництва, реалізації, до неотримання прибутків і навіть до збитків.

Надлишок запасів або їх недостатні обсяги можуть виникати в результаті:

• наявності помилок у розрахунках їх планової потреби;

• перевитрачання цих засобів, значного відхилення фактичних витрат від планових;

• значного відхилення фактично отриманого їх обсягу від роз­рахункового (планового, договірного);

• недотримання постачальниками, у випадках невиконання, договірних зобов’язань (порушення термінів, зниження якості тощо).

Господарюючі суб’єкти повинні досягти того, щоб виробництво своєчасно і в повному обсязі забезпечувалося всіма необхідними ресурсами, щоб вони не нагромаджувалися на складах.

У процесі аналізу вивчається показник середнього запасу (З_дн) кожного виду матеріалів у днях:

, (2.10)

де З — середній залишок окремого виду матеріальних запасів;

Д_н — тривалість аналізованого періоду, дні;

В — витрачання аналізованого виду матеріалів за звітний період.

Фактичний середній запас у днях за основними видами виробничих запасів порівнюють із нормативним, встановлюють відхилення, з’ясовують його причини і вживають заходів щодо скорочення або поповнення запасів, необхідних для успішної роботи підприємства.

У розглядуваному прикладі виробничі запаси збільшилися на 590 тис. грн (9,9 %) і становили на кінець року 6 523 тис. грн, що за розрахунками є нормальним для рентабельної діяльності аналізованого підприємства.

До оборотного капіталу належить і готова продукція. Для вивчення складу залишків готової продукції складається їх перелік і з’ясовуються причини наявності таких.

Збільшення залишків готової продукції негативно впливає на фінансовий стан підприємства (заморожування капіталу, зменшення його обертання, відсутність коштів на поточному рахунку, необхідність отримання додаткових кредитів і поява в зв’язку із цим додаткових витрат із сплати процентів за ними, зростання кредиторської заборгованості перед постачальниками, бюдже­том, робітниками господарства, поява збитків тощо).

Основними причинами залишків готової продукції є:

• низька якість продукції;

• порушення ритму роботи транспорту (найчастіше через нестачу пального);

• незадовільна організація навантажування готової продукції;

• затримка оформлення транспортних документів тощо;

• наявність конкурентів, утрачання ринків збуту;

• низька купівельна спроможність господарюючих суб’єктів і населення;

• висока собівартість продукції;

• інфляційні процеси.

Сума грошей має бути такою, щоб її було достатньо для погашення першочергових платежів.