Проблемне завдання

1. Порівняйте визначення філософії сучасними французькими мислителями?

2. Чому, на ваш погляд, у сучасному баченні філософії втрачене поняття мудрості?

Жан Іполит

Образи філософської думки

(Уривок)

Якщо філософія не є полем істин, вона є ареною, де вони знаходять своє тлумачення і взаємопов’язуються, тобто вона є місцем їхньої зустрічі. Не змішуймо це тлумачення зі спрощенням, хоч така небезпека завжди існує, бо як філософ може переказати повсякденною мовою фізичні чи біологічні істини? Але, можливо, ці останні у своїх складових, а не тільки у своїх застосуваннях, перебувають значно ближче до нас, аніж нам це здається. Генетична теорія і мова життя аналогічні операціям, які ми здійснюємо в техніці, в нашому мовленні та в письмі. Поняття інформації — це не тільки образ.

Таким чином філософія, якщо вона прагне аналізувати і вивчати повсякденну мову, артикуляції та явища нашого існування, вносячи туди всі технічні винаходи, які здійснюються науками, не буде більше онтологією метафізики минулого, вона не буде більше тотальною сукупністю, а лише неоціненною спробою узагальнення, адже людська думка не хоче розсіюватися, а, навпаки, прагне зосередитися на своїй проблематиці та своїй історії.

З цього погляду, якщо філософія перестане бути амбітною, вона стане необхідною в житті людства. Але як ми мислимо цю філософську думку, котра не є істиною (істина може бути тільки математичною — або експериментальною) і не є також міфом чи літературою, бо в літературі йдеться ж про уявного героя? А тут треба розповісти про цілком реальну людину, з її знаннями і її становленням; ця оповідь не є ані математичним доведенням, ані романом, вільним у своїх обріях, бо тут необхідний певний ступінь істинності; вона є спробою, що завжди супроводжується критичним розумінням її меж. Водночас ця філософія, яка створює середовище людської комунікації посеред розмаїття комунікацій, є ніби отвором для існування і, можливо, вона завжди завершується етичною турботою про своє власне становлення».

[Jean HYPPOLITE. Figures de la pensée philosophique, t. 2, Quadrige-PUF, 1971, pp.1036 — 1037.]

Жіль Дельоз і Фелікс Ґваттарі

Що таке філософія?

(Уривок)

Ми бачимо <...> чим не є філософія: вона не є ані спогляданням, ані роздумами, ані комунікацією, хоча іноді вона й видається тим або тим, з огляду на спроможність кожної дисципліни породжувати свої власні ілюзії й ховатися за туманом, який вона умисне напускає Вона не є спогляданням, бо споглядання — це самі речі, побачені в процесі творення власних понять. Вона не є роздумами, бо ніхто не має потреби у філософії, аби думати хай там про що; іноді, прагнучи підняти значущість філософії, кажуть, що це мистецтво роздумів, але таке припущення не має глузду, адже, скажімо, математики ніколи не звертаються до філософів, коли їм треба подумати над своїми математичними проблемами, не звертаються до них і митці в питаннях малярства або музики; сказати, що в таких випадках вони перетворюються на філософів, було б поганим жартом, настільки їхні роздуми належать сфері їхньої конкретної творчості. І філософія аж ніяк не знаходить свого останнього притулку в комунікації, яка передусім має справу з опінією, творячи «консенсус», а не поняття. Розмова між друзями в демократичному середовищі західного зразка ніколи не витворювала жодного поняття; ідея такої вченої бесіди походить, либонь, від греків, але вони ставилися до цього так легковажно і з такою брутальною недбалістю, що поняття можна там уявити хіба у вигляді іронічного птаха, заглибленого в розмову із самим собою, який ширяв над полем битви суперечних опіній, взаємознищуваних у колі товариства, сп’янілого від випитого на бенкеті вина. Філософія не споглядає, не думає, не здійснює комунікацію, хоча й має за обов’язок створювати поняття для цих дій або пристрастей. Споглядання, роздуми, комунікація — це не дисципліни, а механізми для творення Універсалій для всіх дисциплін. Універсалії споглядання, а потім і думання — це як дві ілюзії, що їх філософія вже пережила, коли плекала мрію панувати над усіма дисциплінами (об’єктивний і суб’єктивний ідеалізм), і філософія не здобуде собі багато честі, виступаючи в ролі нових Афін і заговоривши про Універсалії комунікаційного простору, які нібито дадуть правила уявного панування над ринками та над масмедіа (інтерсуб’єктивний ідеалізм). Всяке творення — унікальне, і поняття як суто філософське творіння завжди буде чимось унікальним. Головний принцип філософії полягає в тому, що Універсалії нічого не пояснюють, вони самі вимагають пояснення.

[Deleuze, G. Qu’est-ce que la Philosophie, Ed. de Minui [Text] / G. Deleuze et F. Guattari - p. 11 sq.]