Семінар 1 ( Українське козацтво)

1. Чому південно- західні руські землі опинились під владою литовських князів? Яку політику проводили литовські князі на руських землях?

2. Чому Україна опинилася під владою Польщі? Що ви знаєте про Кревську, Городельську, Люблінську та Берестейнську унії? Які вони мали наслідки ля українського народу?

( в замку Крево) Кревська унія передбачала: 1) об'єднання Польщі і Литви в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла; 2) обрання польським королем Ягайла, який прийняв ім'я Владислава II та одночасно залишався великим князем литовським; 3) перехід у католицтво язичницького населення Литви.

Городельська унія – угода, укладена між польським королем Владиславом II Ягайлом (1351-1434)  і великим кннязем литовським Вітовтом (1350-1430)  у замку Городля (Городель)  на річці Західний Буг 2 жовтня 1413 року на спільному польсько-литовському сеймі. Наслідки Городельської унії: зміцнення союзу ВКЛ і Польського королівства в боротьбі з Тевтонським орденом; прокатолицький характер унії створив певні умови для сприйняття населенням ВКЛ культурних здобутків західно-європейської цивілізації; призвела до релігійного розколу між православними народними масами й прокатолицькою знаттю у ВКЛ, зокрема і на українських земмлях;  заклала політико-правові основи для започаткованого ще Кревською унєю процесу трансформації суспільно-політичної структури ВКЛ, її зближення й поступового зрощення з такою ж структурою Польського королівства.

Люблінська унія – остаточне об’єднання у 1569 р. Великого князівства Литовського та Королівства Польського в єдину державу Річ Посполиту. У результаті українські землі, що були під владою Великого князівства Литовського увійшли до Королівства Польського. Результати Люблінської унії: Утворювалась держава Річ Посполита (в перекладі з польської мови – республіка); Князівство Литовське зберігало автономію (часткову самостійність) з окремою адміністрацією, судом, фінансами, військом, законами; Існувала спільна зовнішня політика, монета й законодавство, яке здійснювалося на основі Литовських статутів; Для Польщі та Литви передбачався єдиний правитель, який одночасно був королем польським і великим князем литовським; Влада короля була обмежена і не передавалась по спадковості. Короля обирала на сеймі; Українські землі, які належали Литві, переходили під владу Польщі.

У жовтні 1596 р. в місті Бересті (нині м. Брест, Білорусія) відбулося об’єднання Української і Білоруської Православних Церков з католицькою(Берестейська унія). Внаслідок унії греко-католицька церква підпорядковувалась могутньому і авторитетному Риму, відкривала шлях до цивілізованої Європи, частково рятувала українське православ’я від повного окатоличення в Речі Посполитій, а в ХІХ-ХХ ст. рятувала і зберігала українство від повної полонізації і русифікації. 

3. У чому причини зародження українського козацтва? Які існіють версії щодо походження козацтва?

Причин появи українського козацтва, зумовлені такими взаємопов’язаними факторами:

По-перше – це природне прагнення людей до особистої, господарської, духовної і політичної свободи, яку вони у Польсько-Литовській державі поступово втрачали. Щоб отримати цю свободу, найсміливіші, найпідприємливіші селяни і міщани Поділля,Волині, Київщини, а також Західного Поділля і Галичини втікали з давно обжитих земель спочатку у степи Південної Брацлавщини та Київщини, а згодом у безкраї простори Дикого Поля та за Дніпровські пороги.

По-друге – на цих необжитих землях втікачі знаходили особисту волю, але разом з тим життя тут проходило на межі смертельногоризику, під постійною загрозою ворожого татаро-турецького нападу і знищення, тому вони постійно мали бути готовими до відсічі і боротьби з ворогом. З приводу походження козаків і самого слова “козак” існують різні точки зору, але одне можна сказати без сумнівів: козак - це воїн. Споконвічно козачі громади складались з вільних людей, що в ході історичного процесу перетворювалися в племена, а потім у народ, що продовжував існувати окремо або зливаючись з іншими народами, але зберігаючи назву “козаки”.

4. Як і ким була заснована Запорізька Січ?

Приблизно 1550 р. на острові Мала Хортиця черкаський староста – князь Дмитро Вишневецький-Байда заснував фортецю, що поклала початок Запорізькій Січі. Запорізька – оскільки перебувала за порогами Дніпра (великими каменями, що залишилися з часів льодовика і перекривали течію річки), Січ – тому, що огорожа складалася з закопаних у землю дерев'яних стовпів, засічених угорі. Основними причинами виникнення козацтва були: • посилення феодально-кріпосницького і національно-релігійного гніту з боку Литви і Польщі; • необхідність захисту своїх земель від постійних нападів з боку Туреччини і Кримського ханства.• Наявність вільних, незаселених земель на Середньому Подніпров'ї (Дике Поле). Рятуючись від гніту, селяни і міщани втікали у незаселені степові землі Подніпров'я і Побужжя. Знаходячись під постійною загрозою набігів з боку татар і турок, козаки займалися «уходництвом» — рибальством, мисливством, бджільництвом, землеробством та різними ремеслами. Багато з них зосереджувались біля великих міст-замків: Канева, Черкас, Корсуня, Брацлава та ін. Вони завжди були озброєні.

5. Яким був устрій Запорізької Січі?

Найвищим військовим, адміністративним і судовим органом була загальна військова рада за участю всіх козаків. На чолі Запорозької Січі стояв кошовий отаман, який уособлював усю вищу владу (воєнну, адміністративну, судову й певною мірою духовну). Під час воєнних дій він мав диктаторські повноваження з правом карати на смерть тих, хто не виконував його наказів.  До військової старшини належали військовий суддя (здійснював основні судові функції) , військовий писар (вів документацію, облік прибутків та витрат), військовий осавул ( відповідав за громадський порядок, виконання судових вироків, проводив слідство, виконував інтендантські функції, організовував охорону іноземних послів та купців, керував військовою розвідкою). Рангом нижче стояли військові службовці (довбиш, пушкар, толмач, шафар, булавничий, бунчужний, хорунжий та ін.). Під час війни діяла походна старшина — полковник, осавул і писар. У межах паланок керівництво здійснювала паланкова старшина — полковник, осавул, писар, підосавул та підскарбій.