8. Метод архітекторів

Побудова перспективи даним методом засновано на використанні ортогональних проекцій предмета й може здійснюватися на окремому аркуші. Сутність методу зводиться до побудови перспективи підстави (плану) предмета й до наступного визначення положення окремих крапок зображення по висоті.

ПРИКЛАД. Побудувати перспективу геометричного тіла, заданого в ортогональних проекціях на Error: Reference source not found.

Побудову проводимо в наступному порядку.

1. Керуючись вищевикладеними правилами призначення точки зору й картини, через ребро D₁E₁ плану тіла проводимо слід K₁(0₁0₁) картинної площини, намічаємо підстави точки зору S₁ (точку зору) і головної крапки P₁. Проводимо лінію обрію на відстані h від лінії підстави картини (на фронтальній проекції).

2. На горизонтальній проекції (див.) проводимо прямі, що з'єднують підставу точки зору S₁ з усіма видимими вершинами підстави предмета.

Крапки перетинання 1, 2, 3, 4, 5 й 6 цих прямих з підставою картини переносимо в перспективу) і проводимо через них тонкі вертикальні лінії. Переносимо в перспективу також крапки D₁E₁ й A₁'.

3. Проводимо на горизонтальній проекції прямі S₁F₁ й S₁F₁' (проекції променів SF й SF'), паралельні сторонам підстави предмета, до перетинання з підставою картини K₁ у крапках F₁ й F₁' (горизонтальні проекції крапок сходу); визначаємо (див. Рис. ) на лінії обрію крапки сходу F й F' горизонтальних ребер даного тіла.

3. Будуємо перспективу підстави тіла, користуючись способом, розглянутим у прим. 1 попередньої теми (див.

4. Насамперед, будуємо перспективу сторін EN, EM й BL, з'єднуючи крапку D₁E₁ (див. Рис. ) с крапками F й F', а крапку A' - із крапкою F', і визначаємо положення вершин N, M, B й L (у перспективі вони не позначені) за допомогою вертикальних прямих, що проходять через крапки 1, 3, 5 й 6.

5. Після цього, маючи перспективу вершин E, N, M й B, будуємо перспективу інших сторін і вершин підстави.

6. 5. Будуємо перспективу ребра DE або (DD1), відкладаючи від крапки D1 нагору уздовж вертикальній прямій натуральну довжину цього ребра.

7. 6. Будуємо перспективу ребра AB, відкладаючи його натуральну довжину у вигляді відрізка A1'A', розташованого в картинній площині.

Відрізок A₁'A' можна розглядати або як проекцію ребра AB на площині K (див.

Error: Reference source not found, або як лінію перетинання із площиною картини продовженої грані предмета.

Рис.

Рис.

7. Подальші побудови виконані на і полягають у проведенні горизонтальних ребер предмета, що йдуть у крапки сходу F й F'.

Примітка. Перспектива тіла на і побудована в масштабі 2:1 стосовно розмірів ортогонального креслення

Основные методичні рекомендації для побудови перспективи.

Перспектива - основний засіб перевірки авторського задуму. Перспективне зображення дає можливість одержати наочне подання про те, як буде сприйматися проектоване спорудження в реальних умовах. Знання законів перспективи й уміння застосовувати їх на практиці потрібні для різних видів образотворчої діяльності.

Виконання перспективи пов'язане з більшою кількістю побудов, тому необхідно правильно орієнтуватися в них і навчитися виділяти потрібну лінію або частину зображення об'єкта, подумки відкидаючи всі інші побудови й деталі, а також не виконувати зайвих побудов або значно зменшити їхня кількість. Тут можуть допомогти тільки практичні навички. Нижче приводяться основні методичні рекомендації для побудови перспективи з мінімальними витратами часу й сил. Для цього необхідно:

1. складний за формою об'єкт уписувати в простий призматичний обсяг або невелику групу обсягів;

2. використати повною мірою доступні крапки сходу для побудови й перевірки одержуваного зображення;

3. застосовувати опущений або піднятий план об'єкта й допоміжну вертикальну площину;

4. перед початком роботи проаналізувати форму об'єкта, виділивши в ньому характерні риси:

- осі або площини симетрії;

- однакові й подібні його частини;

- паралельні грані й ребра;

- пірамідальні й конічні форми або їхні частини;

- оцінити порівняльну величину й місця розташування найбільшого й найменшого діаметрів (для поверхонь обертання);

- визначити крапки торкання нарисових кривих складних поверхонь до горизонтальних і вертикальних ліній і т.д.;

5. виконуючи перспективу складного об'єкта, уписаного в простій за формою обсяг, не слід починати з побудови дрібних деталей. Роботу треба вести методом послідовних розчленовувань загальної форми об'єкта. Спочатку в загальному обсязі треба виділити й побудувати великі елементи, а потім розчленувати їх і побудувати дрібні деталі;

6. побудова в перспективі основних форм об'єкта й розчленовування їх на деталі треба виконувати способами розподілу відрізків у перспективі на пропорційні частини.