- •1. Сутність та мета фін. Аналізу.
- •2.Задачі аналізу оборотного капіталу.
- •3. Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства.
- •4. Класифікація оборотних активів.
- •5. Аналіз виробництва та реалізації продукції
- •6. Основні показники оцінки стану, структури та ефективності використання активів підприємства
- •7. Показники стану й ефективності використання оборотних коштів
- •8. Взаємозв’язок між показниками ліквідності і платоспроможності.
- •11. Аналіз стану виробничих запасів на підприємстві
- •12. Класифікація статей активів і пасивів балансу для аналізу ліквідності
- •13. Аналіз руху грошових коштів підприємства
- •15. Кількісна оцінка фінансової стійкості підприємства
- •16. Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів за даними звітності.
- •17. Характеристика показників фінансової стійкості.
- •18. Факторний аналіз прибутку
- •19. Завдання та джерела інформації аналізу фінансових результатів
- •20. Види і оцінка рентабельності
- •22. Аналіз ліквідності балансу.
- •23. Система ”директ–костинг” як теоретична база аналізу витрат та оптимізації прибутку.
- •24. Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів)фінансової стійкості підприємства
- •25. Аналіз резервів збільшення прибутку
- •26. Особливості інвестиційної діяльності підприємства.
- •27. Методологія оцінки реальних інвестицій.
- •29. Методологія оцінки фінансових інвестицій
- •30. Оцінка вартості фінансових активів
- •31. Основні форми звітності. Вимоги до складання.
- •32. Економічна суть інвестицій та інвестиційної діяльності
- •6. İнвестиції як об’єкт ринкових відносин.
- •7. İнвестиції як об’єкт власності та розпорядження.
- •33. Визначення класу кредитоспроможності підприємства
- •34. Внутрішні чинники формування бізнес-середовища підприємства.
- •35. Зовнішні чинники, що визначають діяльність підприємства
- •36. Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства
- •38. Джерела резервів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції
- •39. Методика здійснення аналізу ділової активності підприємства
- •40. Характеристика рівнів ділової активності суб’єктів господарювання
- •41. Класифікація доходів і витрат
- •43. Основні умови, етапи та способи оцінки
- •44 Методика оцінки кредитоспроможності підприємства.
- •45. Теоретичні аспекти оцінки ділової активності.
- •46. Складові фінансово – виробничих ресурсів підприємства.
- •47. Трансформація оборотних коштів.
- •48. Схема оцінки ділової активності.
- •Каталог
41. Класифікація доходів і витрат
Займаючись підприємницькою діяльністю і здійснюючи різні її види (операційну, фінансову, інвестиційну – звичайну, надзвичайну) підприємство отримує певні доходи (прибутки) та несе певні витрати (збитки), тобто отримує певний фінансовий результат. Виділяють: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток.
Валовий прибуток – це економічний результат діяльності суб’єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загальної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток.
Операційний прибуток – це фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат, додаванням до одержаного результату інших операційних доходів.
До інших операційних доходів належать: доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); від операційної оренди активів; від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержано від боржників, або коли є рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності.
До операційних витрат відносять адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо.
Прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування – це результат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від неопераційних курсових різниць), і відніманням від отриманого результату фінансових витрат у формі процентів та інших витрат, пов’язаних із залученням позичкового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрат від неопераційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів.
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування – це різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.
Чистий прибуток (збиток) – це алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Чистий прибуток повністю залишається у розпорядженні підприємства.
42. Види взаємозв‘язку форм фінансової звітності.
Основними видами взаємозвязку форм фінансової звітності є: 1) логічний; 2) інформаційний. Суть логічного взаємозвязку полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції звітних форм, їх розділів та статей. Інформаційний звязок виражається в прямих та непрямих контрольних співвідношеннях між окремими показниками звітних форм. Пряме контрольне співвідношення означає, що один і той же показник одночасово наведений в декількох звітних формах. Непряме контрольне співвідношення означає, що деякі показники однієї чи декількох звітних форм повязані між собою наскладними арифметичними розрахунками. Наприклад: 1) стаття власний капітал міститься в пасиві балансу та в звіті про власний капітал; 2) звіт про рух грошових коштів відображає рух показників, які зазначені у звіті про фінансові результати.