- •1.Загальна характеристика права
- •2.Поняття та структура норми права
- •3.Поняття та елементи системи права
- •4.Правовідносини:поняття,ознаки ,структура
- •6.Поняття та структура системи законодавства
- •7.Поняття законності і правопорядку
- •8.Поняття та види юридичної відповідальності
- •9.Правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •10.Загальна характеристика конституції України
- •11.Поняття та стадії законодавчого процесу в україні
- •12.Поняття,система і функції правоохоронних органів в україні
- •13.Судова влада в україні
- •14.Правовий статус вищої ради юстиції
- •15.Загальна характеристика цивільного права та законодавства
- •16.Поняття та елементи цивільно-правових відносин
- •17.Поняття і форми права власності
- •18.Поняття та класифікація цивільно-правових угод
- •19.Реституція в цивільному праві
- •20. Здійснення суб’єктивних прав і виконання цивільних обов’язків
- •21.Поняття і с-ма зобов’язального права. Зобов’язання та його структура
- •22.Підстави виникнення та припинення зобов’язання
- •23.Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •24.Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
- •25.Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
- •26.Порука як засіб забезпечення виконання зобов’язань
- •27.Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
- •28. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
- •29. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення зобов’язань
- •30.Зобовязання щодо передачі майна у власність(аг х-ка договору купівлі-продажу,дарування, довічного утрим, найму(оренди), ренти, позички.)
- •31. Зобов’язання щодо виконання робіт (аг х-ка договору підряду)
- •32. Зобов'язання щодо надання послуг ( аг х-ка договору перевезення, зберігання, страхування, позики, доручення)
- •33. Поняття відповідальності за порушення зобов’язань
- •34. Спадкове право як інститут цивільного права України
- •35.Поняття спадщини . Час і місце відкриття спадщини
- •36. Спадкування за законом.
- •37. Спадкування за заповітом.
- •38. Загальна характеристика сімейного права як галузі права.
- •39. Джерела, система та завдання сімейного права України.
- •40. Порядок і умови укладання шлюбу.
- •41. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •42. Права та обов’язки батьків і дітей. Шлюбний договір.
- •43. Аліментні обов’язки батьків і дітей.
- •44. Усиновлення. Удочеріння. Опіка. Піклування. Патронат.
- •45. Поняття і система трудового права. Загальна характеристика Кодексу законів про працю України.
- •46. Характеристика колективного договору. Поняття та види колективної угоди.
- •47. Поняття, сторони, зміст, види та форми трудових договорів.
- •48. Підстави припинення трудового договору.
- •49. Поняття та види робочого часу.
- •50. Поняття та види часу відпочинку.
- •51. Характеристика трудової дисципліни. Види дисциплінарних стягнень.
- •52. Матеріальна відповідальність як вид юридичної відповідальності.
- •53.Порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів
- •54Обмеження надурочних робіт
- •55//Пільги для працівників які поєднують роботу з навчанням
- •57//Особливості праці жінок
- •58//Особливості праці молоді
- •59//Адміністративне право і адміністративна відповідальність
- •60//Поняття і ознаки адміністративного правопорушення
- •61//Адміністративне стягнення та його види
- •62//Кримінальне право і кримінальна відповідальність. Джерела кримінального права
- •63//Злочин, характеристика злочину як його юридичного вираження
- •64//Обєктивна сторона, об’єкт, суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину
- •65//Обставини,що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння
- •66// Стадії розвитку умисного злочину. Співучасть у вчинені злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Неосудність
- •67// Покарання та його мета .Види покарань
- •68//Обставини що обтяжують і пом’якшують покарання
- •69//Класифікація злочинів
- •70//Співвідношення кримінальної і адміністративної відповідальності. Спільні та відмінні риси
43. Аліментні обов’язки батьків і дітей.
Аліментні правовідносини (зобов'язання) батьків та дітей щодо утримання — це правовідносини, в яких одна сторона зобов'язана надати другій стороні утримання на підставах і в порядку, що встановлені законом, а друга сторона вправі вимагати виконання такого обов'язку.
Правовідносини батьків і дітей щодо утримання залежно від самої зобов'язаної особи можна поділити на дві основні групи, кожна з яких має свої підгрупи. По-перше, це аліментні зобов'язання батьків щодо утримання дитини, до яких входять зобов'язання батьків щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК);
зобов'язання батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання й у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги (ст. 199 СК);
зобов'язання батьків щодо утримання непрацездатних повнолітніх дочки, сина, які потребують матеріальної допомоги (ст. 198 СК);
зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на неповнолітню дитину, що викликані особливими обставинами (ст. 185 СК).
По:друге, це аліментні зобов'язання повнолітніх дітей щодо утримання батьків, які складаються з зобов'язання повнолітніх дітей щодо утримання непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК);
зобов'язання повнолітніх дітей брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобо
СК передбачає два способи визначення розміру аліментів: 1) у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та 2) у твердій грошовій сумі.
За новим СК, визначення розміру аліментів відбувається в частковому відношенні до заробітку (доходу) батьків, однак сам розмір такої частки законом не встановлюється. Він визначається судом у кожному конкретному випадку примусового стягнення аліментів (ст. 183 СК).
44. Усиновлення. Удочеріння. Опіка. Піклування. Патронат.
Усиновлення(удочеріння) - здійснюване на підставі рішення суду прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина (ч. 1 ст. 207 СК). Усиновлення проводиться виключно в інтересах дитини. Це юридичний факт, в результаті вчинення якого між усиновлювачем і його родичами, з одного боку, та усиновленою особою - з другого, виникають такі самі права й обов'язки, як і між батьками та дітьми, іншими родичами за походженням.
Норми, які регулюють відносини, пов'язані з усиновленням, містяться у гл. 18 СК, у гл. 35-А ЦПК, в Законі України "Про охорону дитинства", у Конвенції про права дитини та інших нормативно-правових актах.
Усиновлення на підставі рішення суду охоплює такі випадки:
1) усиновлення в Україні її громадянами дитини, яка також є громадянином України;
2) усиновлення в Україні її громадянами повнолітньої особи, яка також є громадянином України;
3) усиновлення в Україні іноземцями та особами без громадянства дитини, яка є громадянином України;
4) усиновлення в Україні дитини, яка є іноземкою і проживає на території нашої держави, громадянами України або іноземцями та особами без громадянства.
Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей.
Усиновлення, яке не відповідає інтересам дитини, може бути визнане недійсним або скасоване за рішенням суду (ст. 236-239 СК).
Умови усиновлення
Під умовами усиновлення розуміють встановлені сімейним законодавством України вимоги, додержання яких обов'язкове під час здійснення цього юридичного факту.
1. Щоб усиновлення відповідало своєму призначенню, воно повинно провадитися виключно в інтересах дитини.
2. Відповідно до ч. 1 ст. 208 СК усиновленою може бути дитина.
3. Закон пред'являє певні вимоги до осіб, які можуть бути усиновлювачами (ст. 211 СК). Насамперед усиновлювачами можуть бути повнолітні дієздатні громадяни України та іноземці, здатні забезпечити виховання усиновлених дітей.
Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на 15 років.
4. Усиновлення дитини відбувається за вільною згодою її батьків (ч. 1 ст. 217 СК), яка може бути дана лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення по-свідчується нотаріусом.
Усиновлення дитини проводиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.
5. Необхідна згода дитини на її усиновлення, яка дається у формі, що відповідає її вікові (ч. 1 ст. 218 СК).
Патронат
Нове сімейне законодавство передбачає запровадження патронату над дітьми. За договором про патронат орган опіки і піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причини позбавлена батьківського догляду, на виховання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.
СК визначає, що за виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки і піклування. На передачу дитини в сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, коли може свідомо це висловити.
Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.
Опіка і піклування
Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті, хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, та для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей, а також для захисту таких прав повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Опіка встановлюється:
- над неповнолітніми, які не досягли 14 р.
- над громадянами, які визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства
- опікун діє замість свого підопічного.
Піклування встановлюється:
- над неповнолітніми віком 14-18 р.
- над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними
- над особами, які за станом здоров*я не можуть самостійно захищати свої права
-піклувальник діє разом зі своїм підопічним
Опіка і піклування над дитиною встановлюються органом опіки та піклування, а також судом. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. У разі призначення дитині опікуна або піклувальника враховуються їх особисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.