Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
7
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
221.18 Кб
Скачать

7.4. Поняття правової, соціальної держави

Прагнення захистити людину від державного терору, насильства над совістю, зайвої опіки з боку органів влади, гарантувати індивідуальну свободу і основоположні права особи покликало до життя поняття «правої держави» і спроби реалізувати концепцію правової держави на практиці. Правовою державою є держава, обмежена в своїх діях правом, що захищає свободу та інші права особи. Взаємини між особою і владою визначаються в правовій державі конституцією, що затверджує пріоритет прав людини, які не можуть бути порушені законами держави та його діями. Правова держава формувалася поступово на базі відповідних ідей і елементів державності. Сьогодні формування правової держави є загальносвітовою тенденцією. Цей процес вимагає послідовного впровадження у практику державного правління низки важливих принципів. Серед яких слід визначити наступні:

  • верховенство права у всіх сферах суспільного життя, відповідальність перед законом державних органів і громадян;

  • підзаконність державної влади, обмеження сфери її діяльності, невтручання держави у справи громадянського суспільства;

  • охорона державою невід'ємних прав людини і громадянськіх свобод;

  • рівність закону для всіх і рівність всіх перед законом;

  • взаємна відповідальність держави і особи, правова відповідальність офіційних осіб за дії, які вони чинять від імені держави;

  • розділення властей на законодавчу, виконавчу і судову, їх взаємна відкритість і врівноваженість;

  • незалежність судів і суддів;

  • існування ефективних форм контролю за дотриманням законів.

Таким чином, правова держава – це форма організації і діяльності публічної політичної влади, яка функціонує відповідно до принципу верховенства права за якої діють сталі правові норми, встановлені Конституцією, гарантуються права і свободи людини, а владні структури не втручаються в сферу громадянського суспільства.

Глибока фактична нерівність знецінювала рівноправ'я громадян, перетворювала використання конституційних прав на привілей імущих класів. Конструктивною відповіддю на недосконалість правової держави в її класичному ліберальному варіанті, а також на невдалу спробу командно-адміністративного соціалізму забезпечити кожному матеріальну свободу і встановити у суспільстві соціальну справедливість і рівність виявилась теорія і практика соціальної держави. Соціальні держави починають виникати у 60-х рр. ХХ ст., підставою для їх появи став високий рівень економічного розвитку провідних країн Заходу, який дозволяв забезпечувати прожитковий мінімум кожному, хто має потребу. Соціальна держава – це держава, яка прагне до забезпечення кожному громадянинові гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі – надає приблизно однакові життєві шанси, можливості для самореалізації особи у суспільстві. Діяльність такої держави спрямована на загальне благо, ствердження в суспільстві соціальної справедливості. Вона згладжує майнову та іншу соціальну нерівність, допомагає слабким і знедоленим, піклується про надання кожному роботи або іншого джерела до існування, про збереження консенсусу у суспільстві, формування сприятливого для людини життєвого середовища. Соціальна держава здійснює свої цілі і принципи у формі правової державності, проте йде значно далі у справі гуманізації суспільства – прагнучи розширити права особи і наповнити правові норми справедливішим змістом. У зв'язку з цим необхідно підкреслити, що правова держава забезпечує фізичну безпеку громадян по відношенню до влади і один до одного, індивідуальну свободу і основоположні, в основному особисті і політичні права людини за допомогою встановлення чітких меж державного втручання і гарантій проти деспотії. Соціальна держава зорієнтована на забезпечення соціальної безпеки, матеріальні умови свободи і гідного існування кожної людини. Сьогодні демократичні держави прагнуть знайти міру оптимального поєднання правової і соціальної держави. При цьому консерватори роблять більший акцент на правовому, а соціал-демократи концентрують увагу на соціальному підході в реалізації сучасного державного проекту.