Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
3
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
221.18 Кб
Скачать

6.3. Суть і типологія політичного режиму

Поняття політичний режим описує функціонування політичної системи, її динаміку. Під політичним режимом розуміють спосіб функціонування політичної системи, методи управління суспільством, ступінь політичної свободи і відкритості країни. На політичний режим чинить вплив політичні традиції, норми, політична культура і всі компоненти політичної системи. Характеризуючи політичну систему, розглядаючи|розглядувати| її структурні компоненти, ми маємо справу|річ| з|із| достатньо|досить| стійкою конструкцією, тоді як режим це динамічніше поняття, він може коливатися|вагатися| в ту або іншу сторону в межах тих, що допускаються конституцією і нормами законів. Характер і особливості політичного режиму визначаються відповідно до відповідей на питання: хто править? Яка розстановка сил у суспільстві? Які взаємини керівників і підлкглих? Політичний режим – це впорядкована взаємодія структур політичної системи і сукупність методів досягнення політичний цілей і здійснення влади. Політичний режим розкриває динамічний, функціональний характер політичної системи. Тобто поняття політичний режим відображає особливості і характер взаємин влади і суспільства (народу), влади і особи (громадянина). Поняття політичний режим охоплює порядок формування представницьких органів, положення і умови діяльності політичних партій, правовий статус особи, її права і обов'язки порядок функціонування правоохоронних органів, співвідношення і регламентацію забороненого і дозволеного в політичній системі. Політичний режим залежить від співвідношення політичних сил в суспільстві, особи загальнонаціонального лідера, особливостей правлячої еліти, політичної культури населення, історичних і соціокультурних традицій.

Класифікувати політичні режими почали ще на початку ХХ століття, але до 60-х років ХХ століття найчастіше використовували класифікацію Макса Вебера, який запропонував розділяти всі політичні режими на демократичних і недемократичні. Сьогодні найпоширенішою є троїста класифікація політичних режимів, розроблена на основі Веберівського підходу, відповідно до неї, всі політичні режими можна розділити на авторитарні, тоталітарні і демократичні. Авторитарні і тоталітарні при цьому об'єднуються в підгрупу недемократичних режимів.

В основі демократичного політичного режиму лежить таке поняття як демократія. Сам цей термін давньогрецького походження, буквальний переклад означає – народовладдя. Демократія – це форма устрою, заснована на рівноправній участі членів суспільства в управлінні і ухваленні рішень. Демократичний політичний режим характеризується високим ступенем політичної свободи людини, реальним здійсненням її прав, це дозволяє людині чинити вплив на державне управління суспільством. Політична еліта при демократії спирається на широку соціальну базу. Демократичний політичний режим – це ідеал суспільного устрою і відповідний цьому ідеалу світогляд. Серед визначальних ознак демократії слід виділити:

  • суверенітет народу, тобто народ – офіційне джерело влади, йому належить верховна, конституційна влада в державі, він обирає своїх представників і може змінювати їх;

  • періодична виборність основних органів держави. Демократичною може вважатися лише та держава, в якій обираються особи, що здійснюють верховну владу, причому обираються на певний, обмежений термін, при дотриманні принципів демократичного виборчого права.

  • рівність прав громадян на участь в управлінні державою. Мінімально гарантовано рівність виборчих прав і наявність загальних демократичних (ліберальних) прав і свобод, таких як свобода створення політичних об'єднань для вираження своєї волі, свобода думки, право на інформацію і на участь у конкурентній боротьбі за обрання на керівні посади в державі.

  • ухвалення рішень за більшістю і підпорядкування меншості більшості при їх реалізації. Демократія – це правління більшості і захист прав меншості. Думка більшості висловлена на виборах демократичним шляхом це лише необхідна умова демократії, проте недостатня, оскільки демократія характеризується обов'язковим контролем суспільства над владою.

В основі концепції тоталітарного політичного режиму лежить поняття тоталітаризм. Цей термін утворений від латинського «total» буквальний переклад його означає повний, всеосяжний. Тоталітаризм – це політичний режим, при якому громадянин є об'єктом повного контролю і управління. Громадянин характеризується фактичним безправ'ям при можливому формальному законодавчому збереженні прав. Тоталітарні політичні режими бувають правого (фашизм) і лівого (комунізм) напрямку. Між ними існують певні відмінності, хоча зберігаються базові сутнісні характерні ознаки тоталітаризму як такого. Серед них слід виділити наступні:

  • жорстка однопартійна система, що не допускає ніяких інших політичних рухів. Існуюча партійна структура вбирає в себе безліч організацій – від дитячих до профспілкових. В процесі її функціонування відбувається зрощення державного і партійного апарату.

  • надзвичайна роль ідеології, головне завдання якої – виправдання необхідності існування даного режиму. Для чого проводяться численні пропагандистські кампанії, які обслуговують повністю підконтрольні державі ЗМІ. Держава прагне жорстко контролювати всю інформацію, яка циркулює в соціумі, не допускаючи ніякої альтернативи.

  • масовий державно-організований терор, в основі якого насильство. Влада пригнічує будь-які форми опозиції, застосовуючи фізичне знищення. Переслідується будь-який прояв інакомислення серед населення.

  • жорстко регламентована економіка із структурою замкнутою на державу, яка передбачає сувору централізацію.

  • придушення інститутів громадянського суспільства і всього комплексу соціальних відносин, які незалежні від держави, – сім'я, церква, творчі, національні спілки.

  • абсолютна концентрація влади у однієї особи або державного органу. Фактичне з'єднання гілок державної влади, навіть при формальній наявності розділення влади, функціонально гілки нероздільні, оскільки вся повнота влади концентрується в одному центрі ухвалення політичних рішень.

Для тоталітаризму характерне повне підпорядкування суспільства і особи владі, всеосяжний контроль за громадянами з боку держави.

Авторитаризм найбільш поширений в історії тип політичного режиму. Авторитаризм – політичний режим, при якому влада правлячої групи реально не обмежується правом або органом вибраним народом. До сутнісних характеристик вказаного режиму відносять:

  • непідконтрольність влади громадянам. Хоча управління здійснюється за допомогою законів, вони приймаються на розсуд обмеженого числа осіб або трактуються відповідно до уявлень цього обмеженого кола.

  • монополізація влади і політики, недопущення політичної опозиції і реальной конкуренції. При авторитаризмі можливе існування обмеженого числа партій і інших організацій, але за умови їх підконтрольності владі.

  • невтручання або обмежене втручання у позаполітичні сфери. При авторитаризмі існують автономні, нерегульовані державою сфери, тобто зберігаються деякі елементи громадянського суспільства.

  • авторитаризм може не удаватися до масових репресій, але володіє достатньою силою і у разі потреби на свій розсуд використовує її, щоб примусити громадян до покори.

  • рекрутування політичної еліти здійснюється шляхом кооптації, тобто призначення зверху, а не на конкурентній виборній основі.

При авторитаризмі заборонені лише певні форми діяльності, в іншому громадяни, зазвичай, вільні. Авторитаризм сумісний з повагою до всіх прав людини, окрім політичних, але громадяни не мають інституційних гарантій своєї автономії і безпеки. Таким чином авторитарний режим дещо м'якший, ніж тоталітарний. Він не прагне до фізичного придушення опозиції, не володіє настільки широко розвиненою ідеологією, не заперечує всіх демократичних прав і свобод, а обмежує лише деякі з них, він відрізняється від тоталітарнрго збереженням автономії особи і суспільства в позаполітичних сферах, при наявності необмеженої влади однієї особи або групи осіб у політичній сфері.