3. Характеристика статей калькуляції собівартості продукції підприємства
Згідно другого способу обліку та групування витрат – за статтями калькуляції – визначаються поточні витрати підприємства, що здійснюються при виготовлені конкретних асортиментних одиниць або груп продукції за певний термін його господарської діяльності.
Калькуляція собівартості продукції підприємства представляє собою певним чином структуровану сукупність витрат на виробництво та збут конкретного виду продукції, що планується виготовити або виготовлено за певний термін його господарської діяльності.
Методичною основою розрахунку собівартості продукції на вітчизняних підприємствах слугують П(с)БО 16.
Розрахунки собівартості продукції по окремих статтях калькуляції є інформаційною базою для:
планування та обліку поточних витрат підприємства при виготовленні продукції;
оцінки та аналізу виготовлення продукції у порівнянні з плановими нормативами, а також конкурентами;
обґрунтування цін на продукцію підприємства;
визначення ефективності різних організаційно-технічних заходів;
тощо.
Об’єктом калькулювання є продукція, що виготовляється на підприємстві, або послуги, які ним надаються іншим суб’єктам економічних відносин.
Класифікація об’єктів калькулювання:
основна продукція;
допоміжна продукція;
побічна продукції;
роботи (послуги) для забезпечення власних потреб підприємства (ремонт, транспортування і т.п.);
послуги виробничого та невиробничого характеру на сторону.
Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця, за допомогою якої вимірюється кількісно обсяг виготовленої продукції або наданих послуг (фізичному або грошовому вимірі).
Калькулювання собівартості продукції підприємства здійснюється з використанням певних методів, серед яких виділяють два основних:
за повними витратами;
за неповними витратами.
Відмінності у методах зумовлені наступними чинниками:
різним призначенням калькуляцій;
типом виробництва;
традиціями внутрішньофірмового управління;
широта номенклатури продукції підприємства;
тип виробництва.
На основі першого методу до собівартості продукції включають усі види витрат, що здійснюються у процесі виготовлення й збуту продукції. При цьому потрібно дотримуватися наступної вимоги: статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обґрунтовано розподілити між асортиментними одиницями продукції.
Метод калькулювання собівартості продукції за повними витратами використовується у практиці господарювання вітчизняних підприємств.
В економічно розвинутих країнах широко застосовується метод калькулювання за неповними витратами, згідно з яким до собівартості продукції включають не всі витрати на її виробництво та збут. Зокрема, певну частину непрямих витрат не включають у собівартість продукції, але їх вираховують з обсягу виручки, отриманої за певний термін господарювання підприємства, при визначенні показника загального прибутку.
У типовій калькуляції собівартості продукції підприємства поточні витрати групуються по наступних статтях:
1. Сировина та матеріали.
2. Паливо та енергія на технологічні цілі.
3. Основна заробітна плата основних робітників.
4. Додаткова заробітна плата основних робітників.
5. Відрахування від заробітної плати основних робітників на соціальні заходи.
6. Витрати на утримання та експлуатація машин і устаткування.
7. Витрати на підготовку та освоєння виробництва.
Разом з 1 по 7 статтю – цехова собівартість.
8. Загальновиробничі витрати.
9. Втрати від браку.
Разом з 1 по 9 статтю – виробнича собівартість.
10. Позавиробничі витрати.
Разом з 1 по 10 статтю – комерційна (повна) собівартість.
В окремих галузях народного господарства номенклатура статей калькуляції продукції може мати деякі відмінності, що зумовлено галузевими особливостями виробничої діяльності підприємств. Зокрема, у чорній металургії та хімічній промисловості до складу статей виробничої собівартості включають статтю «Супутня продукція»; машинобудування – «Спрацьовування інструментів і пристроїв спеціального призначення» і т.п.
Крім того, кількість та склад статей калькуляції продукції окремих підприємств певних галузей, як правило, більший і різноманітніший ніж типова калькуляція собівартості продукції унаслідок права підприємства установлювати перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Останнє досягається шляхом розукрупнення комплексних статей типової калькуляції на елементні статті. Така потреба виникає у тому випадку, коли ті чи інші прості витрати мають помітну питому вагу у структурі собівартості продукції.
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Сировина та матеріали» включені наступні прості витрати:
сировина та основні матеріали;
допоміжні матеріали;
покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;
зворотні відходи.
Перші три види простих витрат складають комплексний вид витрат – «Прямі матеріальні витрати». Величина кожного із зазначених видів простих витрат розраховується за аналогічною методикою, що використовується при розрахунку величини витрат за статтею «Матеріальні витрати» кошторису витрат підприємства.
Для визначення величини витрат за статтею типової калькуляції продукції «Сировина та матеріали» треба з суму прямих матеріальних витрат зменшити на вартість зворотних відходів.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Сировина та матеріали» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
витрати виробничих підрозділів підприємства;
основні;
прямі;
умовно-змінні;
комплексні.
На більшості підприємств важкої промисловості,у тому числі хімічної, відповідну комплексну статтю типової калькуляції продукції трансформують на елементні статті, зокрема:
Сировина та основні матеріали.
Допоміжні матеріали.
Покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.
Зворотні відходи.
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Паливо та енергія на технологічні цілі» включені наступні прості витрати:
електроенергія;
паливо;
газ;
пара;
вода;
та інш.
Величина кожного із зазначених видів простих витрат розраховується як добуток від множення норми витрат палива або певного виду енергії на калькуляційну одиницю та відповідного тарифу.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Паливо та енергія на технологічні цілі» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
витрати виробничих підрозділів підприємства;
основні;
прямі;
умовно-змінні;
комплексні.
На більшості підприємств важкої промисловості, у тому числі хімічної, відповідну комплексну статтю типової калькуляції продукції, як і попередню, також трансформують на елементні статті.
Статті типової калькуляції продукції «Основна заробітна плата основних робітників» та «Додаткова заробітна плата основних робітників» мають подібні характерні ознаки як певні види поточних витрат підприємства, а тому їх можна охарактеризувати як:
витрати виробничих підрозділів підприємства;
основні;
прямі;
умовно-змінні;
елементні.
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Відрахування від заробітної плати основних робітників на соціальні заходи» включені прості витрати, що входять до складу комплексної статті «Відрахування на соціальні заходи» кошторису витрат підприємства.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Відрахування від заробітної плати основних робітників на соціальні заходи» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
витрати виробничих підрозділів підприємства;
основні;
прямі;
умовно-змінні;
комплексні.
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Витрати на утримання та експлуатація машин і устаткування» включені наступні прості витрати:
амортизаційні відрахування від вартості машин та устаткування;
витрати на їх ремонт та експлуатацію;
вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів;
інші витрати.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Витрати на утримання та експлуатація машин і устаткування» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
витрати виробничих підрозділів підприємства;
основні;
розподільні (непрямі);
умовно-постійні;
комплексні.
Непрямий характер зазначених витрат передбачає певний спосіб їх розподілу між асортиментними одиницями продукції, що виготовляється у виробничому підрозділі. Зокрема, пропонується та широко використовуються у практиці господарювання два методи:
розподілу комплексних витрат пропорційно основній зарплаті основних робітників;
розподілу комплексних витрат пропорційно тривалості роботи устаткування при виготовленні певної асортиментної одиниці продукції з урахуванням нормативу витрат на одиницю часу її виготовлення.
Розподілу здійснюється на основі кошторису зазначених витрат, який складається для кожного цеху на певний термін (рік, квартал і т. п.)
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» включені наступні прості витрати на:
проектування нової продукції;
освоєння нової продукції;
розробку й документальне оформлення нормативів витрат сировини і матеріалів, праці тощо.
Витрати на підготовку та освоєння виробництва фінансуються із прибутку або з позабюджетних фондів підприємства фінансування науки та техніки і списуються на продукцію рівними частками за встановлений термін їх відшкодування.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
витрати виробничих підрозділів підприємства;
основні;
розподільні (непрямі);
умовно-постійні;
комплексні.
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Загальновиробничі витрати» включені наступні прості витрати на:
на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць);
амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого) призначення;
амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого) призначення;
на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).
Загальновиробничі витрати є непрямими, вони поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні. Розподіл витрат між об’єктами калькулювання здійснюється з використанням певної бази розподілу залежно від вид загальновиробничих витрат:
годин праці;
заробітної плати;
прямих витрат;
тощо.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Загальновиробничі витрати» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
витрати виробничих та інших підрозділів підприємства;
основні;
розподільні (непрямі);
як умовно-постійні, так і умовно-змінні;
комплексні.
До складу комплексної статті типової калькуляції продукції «Позавиробничі витрати» включені наступні комплексні витрати на:
адміністративні витрати;
витрати на збут;
інші операційні витрати.
Адміністративні витрати за своїм характером є загальногосподарськими, що пов’язані з управлінням усього підприємства. Вони включають наступні прості витрати:
загальні корпоративні (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда,страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського використання;
на врегулювання спорів у судових органах;
податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі(крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
плата за розрахунково-касове обслуговування т інші послуги банків;
інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати на збут включають наступні прості витрати:
витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
на ремонт тари;
оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
на передпродажну підготовку товарів;
на відрядження працівників, зайнятих збутом;
утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;
на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;
інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Інші операційні витрати включають наступні прості витрати:
на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";
собівартість реалізовано іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;
собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
втрати від операційно курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);
втрати від знецінення запасів;
нестачі й втрати від псування цінностей;
визнані штрафи, пеня, неустойка;
на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
інші витрати операційної діяльності.
На основі змісту та складу простих витрат, що формують статтю типової калькуляції продукції «Позавиробничі витрати» відповідний вид поточних витрат підприємства можна охарактеризувати як:
функціональних підрозділів підприємства;
накладні;
розподільні (непрямі);
як умовно-постійні, так і умовно-змінні;
комплексні.