Прочитайте знову

Тую слову

Од слова, до слова

Не минайте ані титли

Ніже теї коми…

Все розберіть… та й спитайте

Тойді себе: що ми?

Мета: формувати в учнів поняття «грунт», «земля», ознайомити їх із значенням грунту для життя рослин, тварин, людей; з потребою охорони землі; виховувати дбайливе ставлення до природи, любов до праці; розвивати дослідницький підхід до вивчення природних об’єктів.

 

Людина – цар природи.

Природа – це джерело великої світлої енергії.

Людина – невід’ємна складова природи, а природа – це життя.

 

ХІД КЛАСНОЇ ГОДИННИ

 

Індивідуальне опитування учнів.

Що «зимою спить, а влітку шумить?»

Для чого людям потрібна вода?

Чому воду труба економно використовувати?

Як відбувається забруднення водойм? Чим це небезпечно?

Як оберігати воду від забруднення?

Пояснити вислів: «закривай міцнішу кран, щоб не витік океан».

Доповнення: На землі багато води, але більшу частину водяної маси становлять солоні моря й океани. А людині потрібна на солона вода, а прісна вода. Прісної води не так уже й багато в природі. Наприклад, на 100 літрів води припадає 2 літри прісної. Але й ця вода не може бути використана: значна її частина «законсервована» у вигляді льоду або схована глибоко під землею. Якщо її виключити, то виходить, що із 100 літрів людина може використати лише півтора склянки води, тобто 300 г.

якщо вода капає з крана по краплинах, то за місяць її витікає даремно 400 літрів.

 

Відгадайте загадку.

«Один ллє, другий п’є, третій росте».

 

Пояснення нового матеріалу.

Слово «Земля» має багато значень – Земля у значенні планети, земля – наша батьківщина, земля – грунт.

Чи замислювались ви над тим, що рослини не можуть жити без грунту? З грунту кожна рослина корінням вибирає воду і розчинені в ній солі. Проникаючи глибоко у грунт, рослина міцно закріплюється в ньому. Сонце нагріває грунт, а він поступовп надає віддає своє тепло рослині. Коріння дихає повітрям,  яке є в грунті.

Для деяких тварин грунт є домівкою. У грунті живуть личинки комах, дощові черв’яки, кроти та інші тварини.

Ми бачимо, що земля містить в собі і воду, і повітря. Якщо і вода, і повітря будуть забруднені, то грунт буде забруднений. А це значить, що і батьківщина, і наша планета, на якій ми живемо, теж будуть забруднені.

Ми викидаємо величезні купи сміття, які складаються з коробок, пакетів, паперу, пластикових стаканчиків, бляшок, одежі, меблів. Туди ж потрапляє зіпсована їжа, що називається покидьками.

Багато сімей щодня викидає понад 5 кг сміття. З року в рік  дедалі більше людей викидають непотрібні їм речі.

 

Задача.

Кількість кілограмів сміття, яке викидає твоя сім’я за один день.

Скільки сімей живе у твоєму будинку, дворі?

Скільки кілограмів сміття викидається щодня в твоєму будинку?

 

Деякі люди закопують небезпечні відходи у землю. Банки з хімікатами та отруйними речовинами ховають у ями. Потім їх засипають землею.

Ідуть роки. Мине багато часу і банки почнуть притікати. Отрута та хімікати потраплять до грунтових вод.

Ти можеш допомогти зупинити забруднення Землі:

1. Ми повинні речі використовувати знову і знову, щоб не було багато сміття. Один із способів це здійснити – переробка. Коли якась річ переробляються, вона перетворюється в нову. Тоді її можна використовувати знову, а не викидати геть.

2. Збираючи речі, що годяться для переробки,  ти допомагаєш зменшити кількість сміття.

3. Навіть овочеві та фруктові відходи можна використовувати для корисної справи, для удобрення грунту.

Ще які заходи ми можемо зробити, щоб допомогти зупинити забруднення землі? Деякі метали довговічні, а деякі – ні.

Метал – найміцніший матеріал, і він служить найдовше.

Пронумеруй предмети відповідно до довговічності:

ПАПІР

МЕТАЛ

ЛЕГКА ПЛАСТМАСА

ТВЕРДЕ ДЕРЕВО

КАРТОН

Підсумок.

Про що нове ми дізнались на цьому уроці?

Що потрібно робити для того, аби було менше сміття?

Як зупинити забруднення нашої планети?

 

Звернення.

До вас, мої рідні, звертаюся я –

Найменший у нашій сім’ї,

Стоїть на узліссі ялинка моя –

Не зрубайте її!

На озері плаває пташка моя –

Не убивайте її!

Яскріє на небі зірка моя –

Не згасіть її!

Казку – світ будує мрія моя –

Не спиняйте її!

Д. Павличко

ДОДАТОК Г

Виховний захід: Шануймо старших

Мета. Виховання людяності, милосердя, співчуття і шанобливого ставлення до людей похилого віку.

Форма проведення: бесіда

ХІД ЗАНЯТТЯ

Мобілізація уваги учнів.

—Хто швидше скаже, з якого твору взято уривок?

{Вчитель читає уривок.)

Зосталися три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого — ні хазяйства, ні хати. Ото й ттітпли вони втрьох найматися. Аж іде дід, старий-старий, борода біла,

—Куди це ви, дітки, йдете?

А вони кажуть:

—Найматися.

—Хіба в вас свого хазяйства нема?

— Нема, — кажуть. — Якби до доброго чоловікаа в найми попасти, то ми

б йому по правді робили, по щирості слухалися і за рідного батька його мали б.

Тоді дід і каже:

—Добре! Коли так, то будьте ви мені синами, а я вам батьком. Слухайтесь мене, то я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не розминаючись. (З української народної казки "Названий батько ".)

IL Бесіда.

— Чи звернули ви увагу на те, що в багатьох народних казках героям, які

потрапили в скрутне, здається, безвихідне становище, зустрічається стара людина

і вказує подальший шлях?

— Що ви думаєте з цього приводу?

(Міркування учнів.)

—У цьому виявляється народна шана до людей похилого віку, які мають великий життєвий досвід, знання, вміння, щоб передати їх молодшому поколінню. Навіть Бога, Отця Всевишнього ми уявляємо собі білобородим старцем.

Повага до старших вважається в народі рисою, притаманною кожній порядній людині. Щоб виховати цю рису, дітям розповідали й розповідають різні повчальні історії, казки, легенди. Ось одна із них.

"Колись старих людей, у яких не було вже сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і не виконав жорстокого закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитувались, як він до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать».

(Г. Бондаренко, з кн. О. Олійник "Українська мова, 10-11".)

Мені важко зрозуміти тих людей, батьки яких нібито добровільно доживають віку в будинках для перестарілих. І, якщо в деяких країнах таке явище вважається нормальним, то наш народ це осуджує. Люди, які всі сили віддали дітям та онукам, на старості літ позбавлені родинного тепла, радості спілкуватися з тими, кого люблять. А скільки втрачають ті діти, що спровадили з дому стареньких батьків, як вони духовно обікрали своїх дітей. Адже бабусина колискова пісня, "дідусева казка, в якої щасливий кінець", їх мудре і лагідне слово — це той золотий засів у дитячу душу, з якого виростає людяність, милосердя, справедливість і щедрість...

Традиційно шанобливе й лагідне ставлення до старих батьків в українських родинах відбито в народній творчості. Старенька мати в пісні—голубка сивенька, сивая зозуленька, горлиця, батько — голуб сизокрилий* тощо. Цю традицію успадкували письменники.

Наш великий Кобзар, у дитинстві наслухавшись від діда Івана розповідей про Коліївщину, розчулено висловлює свою вдячність у поемі "Гайдамаки": Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу, я її онукам тепер розказав.

Старий бандурист у романі П. Куліша "Чорна рада" — "чоловік божий", його радо вітають у кожній козацькій родині, саджають на почесному місці й побожно слухають його мудре слово.

А з якою теплотою змальовує О. Довженко свого діда Семена Тарасовича в автобіографічній кіноповісті "Зачарована Десна", якими величними, мов святі пророки, зображені діди-перевізники в оповіданні «Ніч перед боєм», Марія Стояниха в оповіданні "Мати": "Діди наші й баби наші", як сказав Остап Вишня,—хранителі історичної пам'яті народу, носії іскрометного гумору, сіячі добра.

У багатьох із вас є бабуся чи дідусь, і ви мали можливість спостерігати, які вони працьовиті, як багато роблять для своїх дітей та онуків. Готуючись до цієї бесіди, ви мали завдання продумати розповідь про свою бабуся чи дідуся.

Послухаємо ваші розповіді. (Виступи учнів.)

III. —А тепер послухайте коротеньке оповіданнячко В.О. Сухомлинського і дайте відповідь на запитання, поставлене в його назві.

Чому в бабусі й дідуся на очах сльози?

На столі маленький радіоприймач. Біля столу —- татусь і матуся. У сусідній кімнаті на дивані сидять дідусь і бабуся. Маленька Оленка грається на підлозі плюшевим ведмедиком і дивиться, як татусь, матуся, дідусь і бабуся слухають музику.

Дивна ця музика: здається Оленці, що над відчиненим вікном схилилися чарівні квіти—великі-великі троянди, над квітами літає бджола, в небі сяє сонце і видно далекий степ...

Бачить Оленка, як спалахують в очах татуся й матусі ласкаві іскринки. Доторкнувся татусь рукою до пальців матусі, і лице матусине осяяла лагідна усмішка.

Але чому це бабуся й дідусь такі сумні? Чому на очах їхніх сльози? Невже від троянд, бджоли і сонце плачуть?

— Оленка ще маленька й не може пояснити причини смутку дідуся й бабусі. А як би це пояснили ви?

(Роздуми учнів.) .

Учитель. Із ваших міркувань очевидно, що більшість із вас правильно розуміє причину смутку та сліз дідуся і бабусі. Справді, усвідомлення того, що прекрасний світ із сонцем, бджолами й трояндами швидко доведеться покинути, не додає радості.

І від нас з вами значною мірою залежить, якими будуть ці останні роки, а може, місяці, тижні або й дні, які залишилося прожити нашим бабусям і дідусям. Найбільшою радістю для них є любов дітей та онуків. З нею і фізичні болі, на які щедра старість, переносити легше. А свою любов треба доводити не лише словами, ай ділом.

Головне — не вразити необачним, нетактовним словом або вчинком. Поміркуйте над таким випадком:

Маленька Наталочка, задивившись на яскравий гуцульський килимок, який висів над ліжком, запитала: "Бабуню, коли ви помрете, кому дістанеться цей килимок?"

Усі в хаті засміялися, в тому числі й бабуся, яка, на щастя, тоді ще чулася в силі й не думала помирати.

Дитяча безпосередність Наталочки розвеселила присутніх у хаті. Та чи до сміху було б, якби подібне питання поставила доросла людина? Нагадаю тим, хто читав оповідання В. Стефаника "Кленові листки", його закінчення, а ті, хто не читав, послухайте, про що в ньому розповідається.

У бідній багатодітній сім'ї народилася ще одна дитина. Мати лежить тяжко хвора, а батько змушений іти в поле, бо треба ж заробляти дітям на шматок хліба. Семенко ще малий, але, як найстарший серед дітей, порядкує в хаті. Він гордий, батько довірив йому важливу справу: коли мати вмиратиме, дати їй у руки свічку, але хлопчик не знає, коли це зробити і запитує в мами.

Той біль сплодив великі дві сльозини, які покотились з її очей і... замерзли.

Для чого я наводжу вам цей епізод? А для того, щоб нагадати про дуже важливу річ—тактовність у ставленні до старших та недужих.

Великий педагог В.О. Сухомлинський підкреслював: "Треба вміти жаліти людину". На думку вченого, "зневажлива жалість принижує людину, а коли, жаліючи, він прагне допомогти—така жалість облагороджує".

Якнайчастіше спілкуйтесь зі своїми дідусями й бабусями, звертайтеся до них за порадами. їхня мудрість і великий життєвий досвід застережуть вас від багатьох помилок. А з іншого боку, усвідомлення того, що вони вам потрібні, що ви їх любите, що їх думка для вас важлива,—велика радість для людей похилого віку.

Запам'ятайте ще одну важливу річ: зроблене вами добро повернеться до вас сторицею, як і заподіяне зло, черствість, байдужість. Як ви ставитесь до своїх і чужих стареньких, так будуть ставитись до вас, коли доживете до їхніх літ.

Усі, а особливо діти, люблять родинні свята. Згадуйте, як трудяться мама, бабуся, щоб відзначити ваш день народження. І святковий пиріг чи торт, і подарунки — все для вашої радості. А про свої іменини вони за клопотами можуть і забути. Але не маєте права забувати ви. Ваше привітання, ваше добре, ласкаве слово буде найкращим подарунком для дідуся чи бабусі. А ще більшою радістю для них буде почути від інших людей: "Хорошого внука маєте, вихований, уважний, добрий".

Бувають учні, які на людях—сама ввічливість (особливо, коли поряд ті, кому вони хочуть подобатись). А вдома від їх егоїзму, безцеремонності страждають рідні, найдорожчі люди. Чого ж варта така показна вихованість?

"Звісна річ, чим ближча вам людина, тим простіші з нею взаємини: батькові, матері і навіть бабусі й дідусеві ми говоримо "ти". Однак це аж ніяк не означає, що у родинних стосунках ввічливість не обов'язкова, навпаки. Справді, вихована людина, яка поважає і близьких, і самого себе, не зриватиме зла на близьких, не демонструватиме свого поганого настрою в колі сім'ї. Про неї не скажеш, що "встала з лівої ноги", тому й поводиться безконтрольно й нестримано. Саме у сім'ї, серед рідних, де нам легше вибачають, виразніше проглядає, які ми насправді. Отже, звичні слова "дякую", "перепрошую", "на добраніч", "доброго ранку", які ми не забуваємо у спілкуванні зі сторонніми, незамінні для вжитку в сім'ї".

Пам’ятайте, що ваш вчинок, слово, погляд, тон може подарувати радість, а може й зіпсувати настрій.

На закінчення нашої розмови хочу навести вам слова із повчання князя Володимира Мономаха дітям: "Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів".

ДОДАТОК Д

Виховний захід: Люди, які працюють поруч

МЕТА. Вчити учнів цінувати працю любої людини, незалежно якої

професії вона, розширити  знання про професії, які є у нашому селі,

вести профорієнтаційну роботу.

ОБЛАДНАННЯ. Буклет «Професії мого села», виставка книг на тему

«Людина – частина с суспільства»

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

Пам’ятайте! Життя – це подарунок.

І хто його не цінує, той цього подарунка не заслуговує.

Невипадково нашу зустріч я розпочала саме з таких слів.З античних часів людина у своєму житті користується правилом: «Людина – міра всіх речей», цінність людського життя – це найвища цінність». Адже людина – це частина суспільства.

- Для чого живе людина на Землі?

- Що потрібно зробити, щоб життя було в радість?

- Які ідеали і цілі в житті можна вибрати?

Виступи на ці запитання дають у своїх виступах запрошені ( лікар, медсестра, ветлікар), які доводять учням, що людина має право на життя, але прожити вона має його достойно.

Людина щаслива тоді, коли вона здорова, має щасливу родину, професію по душі. Адже життя кожного – це дорога, якою тільки йому призначено пройти. І якою буде ця дорога, залежить від людини.

(звучить пісня «Моя Україна»)

- Чи кожна людина живе так, як хоче?

(Відповідь на це запитання дають запрошений комбайнер, шофер, тракторист).

Отже, людина може жити так, як хоче, тобто запланувати своє життя, поставити мету, вибрати шлях для її реалізації. Усе залежить від її характеру, сили волі. Необхідно вміти переборювати труднощі, мало одного бажання. Необхідна праця, боротьба, сила волі, щоб досягти чого – небудь.

(звучить пісня «Калина»)

- Робота в групах.

« Квітка щастя»

Кожній групі дається по одній пелюстці (їх всього 5 ) включа.чи і запрошених, які повині обґрунтувати думку щодо квітки щастя.

Отже, жити щасливо – мати повагу до людей, здоров’я, любов, друзів, роботу.

Як бачите, люди, що прийшли сьогодні на класну годину, це прекрасні трудівники на своєму робочому місці. Своєю працею вони дбають про інших, добиваються гарних успіхів на трудовій ниві. У кожного з них багато нагород, подяк.

Вони – майстри своєї справи,

І про це сьогодні нам розповіли.

Ці люди прославляються у праці,

Хоч скромні вони і прості.

На них у труді нам рівнятись.

На них нам рівнятись в труді і в житті.

(виступ вчительки – пенсіонерки)

Пошук сенсу життя, свого місця в ньому – дуже складна річ.Ми, дорослі, виробили правила, яких ми дотримувались   у своєму житті і вам їх пропонуємо.

ПРАВИЛА

1. Адекватно приймати дійсність.

2. Приймати себе і навколишніх такими як вони є, поважати їх.

3. В усіх і в усьому шукати лише гарне.

4. Вірно дружити, вибирати вірних друзів.

5. Розвивати почуття добра і зла.

6. Думати  не тільки про себе, але й про те, як іншим поруч з тобою.

7. Вести здоровий спосіб життя.

8. Турбуватися про навколишній світ.

9. Нести відповідальність за всіх і все.

Висновок.

Виконуючи ці правила, пам’ятайте, що   потрібно завжди починати влаштовувати світ із себе: з життя в класі, у родині, спілкуванні з друзями, родичами, учителями, з власного відношення до своїх прав і обов’язків.

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це, чині?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Більше тебе не буде,

Завтра на цій землі,

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди,

Добрі, ласкаві, злі.

Сьогодні усе для тебе-

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,-

Кохати спішити треба,-

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні,

Усмішка твоя    - єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні…