Теоретична частина

Навчально-технічна документація впливає та має велике значення в процесі виробничого навчання. Крім усних методів інструктування існують також і письмові. Формування професійної майстерності є найважливіша якість кваліфікованого робітника, тому вимагає подальшого удосконалення виробничого навчання. Цьому сприяє широке застосування письмового інструктування.

Необхідність застосування такої документації обумовлено тим, що з одного боку все більш підвищуються вимоги до підготовки кваліфікованих робітників, а з другого – майстру не вистачає для ефективного керування процесом навчання учнів. Застосування письмового інструктування поширює можливість майстра в керуванні процесом виробничого навчання.

Навчальна інформація викладена в документації і носить характер чітко вираженої системи. Використана інформація має 2 етапи:

виробничо-технологічну, яка визначає що і у якій послідовності виконувати ту або іншу роботу;

навчальна – вміщує вказівки, як виконувати.

Поширює можливість зв'язку теорії з практикою – головний принцип виробничого навчання.

Види навчально-виробничої документації:

інструкційні карти;

інструкційно-технологічні карти;

технологічні карти;

карточки-завдання;

учбові алгоритми.

Інструкційні карти розробляються на трудовий процес, вміщують послідовність виконання технологічного процесу та рекомендації як їх виконувати.

Технологічні карти розробляються на трудовий процес, вміщують послідовність виконання технологічного процесу.

Карточки-завдання вміщають завдання по вивченню устрою роботи обладнання.

Учбові алгоритми вміщають правила виконання робіт в різних ситуацій.

Критерії оцінювання.

При оцінці успішності учнів треба входити з навчально-виховних задач кожного етапу виробничого навчання. Повнота і якість виконання цих задач визначається на основі критеріїв оцінок, які приведені в інструкції. Основними загальними показниками якості засвоєння учнями знань, навиків і вмінь з виробничого навчання являється:

1. Вірність прийомів в роботі і раціональної організації робочого

2. Дотримання технічних вимог та інших якісних показників при використанні учбово-виробничих вимог до роботи;

3. Виконання встановлених норм часу;

4. Дотримання правил техніки безпеки;

5. Ступінь самостійності виконання завдання.

Методика виробничого навчання повинна відповідати закономірностям процесу здобуття учнями виробничо-технічних знань, навиків та вмінь і розглянутим принципом формувати в них технологічні інтереси і здібності, виховання правильного відношення до праці, повага до колективу, дисциплінованості, організованості праці.

Методи навчання в основному поділяються на:

словесні;

наочні;

практичні.

До словесних методів належать розповідь, пояснення, бесіда. До наочних методів відносять демонстрацію народних об'єктів і наочного приладдя, показ операцій майстром, спостереження учнів. Практичні методи, до яких відносять вправи, розв'язання виробничо-технічних завдань, лабораторно-технічні роботи.

Розповідь майстра є оповідною формою розкриття нового матеріалу. Розповідь повинна забезпечувати політехнічну спрямованість викладання, вона містить ознаки тих чи інших об'єктів техніки, предметів і знарядь праці, а також їх зміни у ході технологічних процесів. Матеріал викладається так, щоб були зрозуміли основні думки. Під поясненням слід розуміти словесне тлумачення, обґрунтування тих чи інших процесів, принцип дії апаратів, приладів. Пояснення використовують разом з розповіддю і показом.

Для бесіди характерний діалог між майстром та учнями у форми запитань та відповідей. Колективна бесіда може передувати новій темі, новому змісту навчання, бесіди наприкінці заняття.

Значну роль у темі курсового проекту відіграють методи, що ґрунтуються на різних типах наочності (демонстрація, спостереження учнів):

демонстрація об'єктів і процесів, що вивчаються у натуральному вигляді (роздатковий матеріал, макети, моделі, показ трудових прийомів);

демонстрація зображень (плакати, схеми);

демонстрація за допомогою інформаційних технічних засобів навчання, у тому числі комп'ютерів.

Серед практичних методів виробничого навчання найважливішим і поширеним є метод вправ. Це вправи на комп'ютерах, що дає змогу створити реальні умови для формування трудових навичок. Такі вправи потрібні для розвитку певних професійних якостей.

Методика проведення вступного інструктажу:

Вступний інструктаж починається з повідомлення нової теми і мети уроку. Потім майстер проводить опитування для перевірки знань учнів за матеріалами попереднього уроку теми з виробничого навчання.

Викладення нового матеріалу проводиться поєднанням поясненням і показу трудових прийомів. Використовуються інструкційні карти за допомогою яких аналізуються порядок виконання вправ. Майстер наводить типові помилки учнів, показує їх причини і засоби попередження. Окремої уваги потребує пояснення правил техніки безпеки. Спочатку майстер показує прийом в тому темпі, у якому його виконують у виробничому процесі, а потім в уповільненому темпі з зупинками на окремих трудових діях.

Показ супроводжується демонструванням плакатів, схем, виконання операцій на комп'ютері, поясненням і обґрунтовуванням кожної дії.

Після показу пояснення прийому організовується тренувальні вправи.

Інструктаж завершується закріпленням і перевіркою засвоєння учнями навчального матеріалу. Опитування тут має практичне спрямовування. Учням пропонують, наприклад, відтворити показні прийоми, повторити правила організації праці, провести певні розрахунки, знайти необхідні дані в таблицях.

Поточне інструктування учнів майстром проводиться переважно індивідуально у формі цільових обходів робочих місць учнів.

Перший обхід проводиться після вступного інструктажу і розміщення учнів по робочих місцях. Майстер перевіряє чи всі учні приступили до роботи, якщо ні, то що заважає цьому.

Під час другого ходу майстер з'ясовує правильність організації робочих місць, ступінь засвоєння учнями показаних прийомів, раціональне використання матеріалів, інструментів, дотримання правил техніки безпеки.

Наступні обходи проводяться під час виконання учнями вправ. Тут увага майстра орієнтується на роботі кожного учня, але особливо на діяльності слабких учнів. Виявивши помилкові дії учнів майстер навідними запитаннями допомагає учневі самому знайти свою помилку і відшукати шляхи її подолання.

Якщо ж додаткових помилок припускається значна частина учнів групи, майстрові слід провести додатковий колективний інструктаж. Майстер припиняє роботу всіх учнів і проводить додаткові роз’яснення. Допущенні помилки, причини і способи їх усунення аналізуються разом із учнями. При цьому повторно показуються і роз’яснюється недостатньо засвоєнні учнями прийоми. Підсумкову частину уроку виробничого навчання завершує заключним інструктажем. Це активна бесіда, основним зміст якої є аналіз навчальної роботи, проведеної за день. Майстер аналізує, як пройшло заняття, яких навчальних результатів досягла група і окремі учні; відзначає помилки, що має місце, неполадки, порушення трудової і технологічної дисципліни. Під час підведення підсумків уроку учням дається домашнє завдання у вигляді повторення матеріалу з уроку виробничого навчання. Домашнє завдання полягає у виконання самостійної роботи, за змістом даного уроку (оформити бланки опису Ф.107 , правильне заповнення зошита Ф.1, тарифікації та правильного заповнення квитанції на прийняте відправлення з оголошеною цінністю, припис до накладної Ф.16 і правильне заповнення ярлику Ф.17.

ІХ. Виховна робота майстра в процесі вивчення теми.

Виховні завдання майстра виробничого навчання доцільно визначити, виходячи з “Положення про майстра виробничого навчання” та Закону “Про професійну технічну освіту”. Метою освіти, як зазначено в законі є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових та фізичних здібностей виховання високих моральних якостей.

Майстер виробничого навчання як інші педагогічні працівники училища повинні враховувати, що виховний процес базується на принципах учнівського самоврядування, передбачає відносини взаємної довіри і поваги викладача майстра та учнів.

Виховна робота майстра має спрямовуватись до навчання підвищення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволодіння передовими методами праці. У ньому завжди є можливість показати учням значення їх загальноосвітньої підготовки. Необхідно залучати учнів не тільки до виробничого, а й до активного громадянського життя. Важливе виховне значення має їхня участь на заключній стадії навчання.

Необхідною умовою ефективності виховних зусиль майстра є його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки.

Майстер повинен бути в очах учнів зразком витримки принциповості й справедливості. Його особистий приклад допомагає і в формуванні в учнів дбайливого ставлення до суспільної власності. Завдання полягає в тому, щоб зробити бережливість потрібного учня, невід’ємним компонентом його виробничої діяльності. Провідне місце в системі виховної роботи (здійснюваної майстром виробничого навчання), посідає індивідуального підходу до учнів. Сутність цього підходу в тому, що майстер визначає позитивні та негативні впливи під час навчально-виховної роботи зазначає кожен учень. Встановлюється шляхи усунення негативних впливів, допомагає учневі усвідомити допущені помилки і вказує як їх виправити, створює кожному учневі умови, що сприяють досягненню успіхів у навчанні і праці, виховує громадську колективу, домагається щоб вона позитивно впливає на кожного вихованця і проводить індивідуальну роботу з батьками учнів.

Щоб досягти успіху в навчально-виховній роботі слід враховувати вікові і індивідуальні особливості учнів, знайти їх інтереси, нахили і прагнення, здібності та звички, рівень знань і навичок, набутих раніше.

Однією з принципово важливих умов забезпечення індивідуального підходу майстра до учнів є виховання у них самостійності, а саме:

уміти розбиратися з вимогами, які ставлять до роботи, планувати свою діяльність;

забезпечення виконання виробничих норм;

уміння переборювати труднощі в роботі;

застосування нових прийомів праці на основі досвіду передовиків виробництва;

економне витрачання матеріалів та електроенергії;

бережливе ставлення до обладнання, інструментів.

Проте надавати молодій людині самостійності треба з певною обережністю, враховуючи ступінь її трудової підготовки. Важливо не підказувати готові рішення, а підводити учнів до самостійних висновків і дій.

Позитивним фактором у виховній роботі є правильні взаємовідносини майстра і учнів, які базуються на взаємній повазі. Майстер повинен давати можливість учневі висловити свою думку, виявляти довіру до його знань, утримуватись від поспішних і категоричних заперечень та висновків. Індивідуальний підхід до учнів вимагає від майстра педагогічного такту. Треба приймати лише продумані рішення, особливо при повних способах налагодження самостійної роботи учнів.