3. Педагогічні системи. Система освіти україни

Педагогічна система - це цілісна єдність всіх чинників, сприяючих досягненню поставлених цілей розвитку людини. Поняття педагогічної системи як системи, пов'язаної з навчальним процесом , має різні тлумачення. Цей термін застосовують для характеристики системи освіти, наукової і практичної діяльності відомих педагогів (наприклад, педагогічна система Я.А.Каменського, К.Д.Ушинського, В.Ф.Шаталова і так далі). Цей же термін застосовують для позначення і характеристики вертикального зрізу педагогічної діяльності залежно від розгляду рівня освіти (педагогічна система загальноосвітня, професситонально - технічна, вища школа, освіта дорослих). В тому випадку, якщо йдеться про дидактичну сторону процесу освіти, застосовують термін «дидактична система». Відзначимо, що незрідка ці терміни вживають як синоніми, без врахування того факту, що дидактичні системи, є підсистемами при розгляді педагогічних систем (а сама дидактика є частиною педагогіки в цілому).

Педагогічні системи відносять до реальних, соціальних, відкритих, динамічних, цілеспрямованих, керованих та самокерованих, імовірних.

Різновидами педагогічних систем є система освіти та система навчального процесу.

Освіта – це процес і результат засвоєння індивідом досвіду, досягнення ним значного освітнього рівня, прилучення до культурних цінностей людства. Завданням професійної освіти є підготовка людини до професійної діяльності. Система освіти, як і інші системи, має ієрархічну структуру. Так, система освіти України є підсистемою в порівнянні зі Світовою системою освіти. При цьому Світову систему освіти прийнято вважати суперсистемою, Система освіти України при цьому є її компонентом. Система освіти включає:

· сукупність мережі освітніх установ незалежно від їх організаційно - правових форм, типів і видів,

· сукупність органів управління освітою і підвідомчих ним установ і організацій,

· сукупність взаємодіючих наступних освітніх програм і державних освітніх стандартів різного рівня і спрямованості.

Приведені визначення системи освіти характеризують це поняття з різних сторін: організаційною, управлінською і змістовною.

Професійна освіта є часткою системи освіти Україно, завдання якої полягає у підготовці людини до професійної діяльності.

Структура професійної освіти включає:

• професійно-технічну освіту;

• вищу освіту;

• післядипломну освіту;

• аспірантуру;

- докторантуру.

Завдання та структура закладів професійної освіти визначені:

• Законом України "Про освіту" (1996),

• Законом України "Про професійно-технічну освіту"(1998),

• Законом України "Про вищу освіту" (2002).

Основною задачею системи професійно-технічної освіти є:

• підготовка кваліфікованих робітників;

• підготовка окремих категорій службовців (наприклад, секретар-референт);

• молодших спеціалістів.

В Законі України "Про професійно-технічну освіту" визначені такі типи навчальних закладів:

• ПТУ відповідного профілю;

• ПТУ соціальної реабілітації;

• професійно-художнє училище;

• вище художнє професійно-технічне училище;

• училище-агрофірма;

• училище-завод;

• центр професійно-технічної освіти;

• навчально-курсовий комбінат та ін.

Ст. 13 Закону України "Про професійно-технічну освіту" – про ступеневість професійно-технічної освіти – визначає, що кожна ступінь навчання в професійно-технічному закладі освіти має теоретичну й практичну завершеність й підтверджується присвоєнням робочої кваліфікації згідно набутих професійних знань, умінь та навиків (ЗУН).

Професійно-технічна освіта в Україні характеризується трьома рівнями:

• перший рівень - початкова професійна освіта (професійне училище, професійно-технічне училище, професійний ліцей, центр безперервної професійної освіти, агролицей, учбово-курсовий комбінат, пункт, учбово-виробничий центр, технічна школа, вечірні освітні установи даного рівня). Кваліфікація -кваліфіковані робітники і службовці

• другий рівень - середня професійна освіта (технікум, училище, коледж). Кваліфікація - технік, старший технік),

• третій і четвертий рівні вищої професійної освіти - університет, академія, інститут. Кваліфікація - бакалавр, дипломований спеціаліст, магістр.

Вища освіта покликана забезпечити фундаментальну наукову професійно-практичну підготовку до визначеного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Підготовка спеціалістів відбувається:

1. з відривом від виробництва (очне навчання);

2. без відриву (заочне);

3. очне/заочне;

4. по окремим спеціальностям – екстерном.

У відповідності зі статтею 43 закону "Про освіту" вищими закладами освіти є технікум коледж, інститут, університет, академія консерваторія і т.д.

Так само як і професійно-технічне вища освіта має ступеневу структуру. Вона визначається чотирма рівнями акредитації вищих закладів освіти (рис ).