Магістерська. Пустельник Т

51

структури, плануванням заходів і контролем за ходом їх виконання,

направлених на реалізацію інноваційної ідеї. Управління інноваційними проектами повинне грунтуватися на сукупності науково-обгрунтованих і перевірених практикою принципів. До числа таких відносяться:

–принцип селективного управління. Суть принципу – в підтримці проектів по пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки і адресній підтримці інноваторів – авторів комплексних проектів;

–принцип цільової орієнтації проектів на забезпечення кінцевої мети.

Цей принцип припускає встановлення взаємозв'язків між потребами в створенні інновацій і можливостями їх здійснення. При цьому кінцева мета конкретних проектів орієнтується на потребі, а проміжні – на кінцеву мету цих проектів;

– принцип повноти циклу управління проектами. Цей принцип припускає замкнуту впорядкованість складових частин проектів як систем.

Повний цикл процесу управління припускає всю сукупність рішень: від виявлення потреб до управління передачею одержаних результатів;

–принцип етапності інноваційних процесів і процесів управління проектами. Даний принцип припускає опис повного циклу кожного етапу формування і реалізації проекту;

–принцип ієрархічності організації інноваційних процесів і процесів управління ними припускає їх уявлення з різним ступенем детальної,

відповідної певному рівню ієрархії;

–принцип багатоваріантності при виробленні управлінських рішень.

Інноваційні процеси протікають під сильною дією невизначених чинників,

що враховуються в процесі управління;

–принцип системності, полягаючий в розробці сукупності заходів,

необхідних для реалізації проекту (організаційно-економічних, законодавчих,

адміністративних, технологічних), у взаємозв'язку з концепцією розвитку

країни в цілому;

–принцип забезпеченості (збалансованості), полягаючий у тому, що

52

всі заходи, передбачені в проекті, забезпечуються різними видами необхідних для його реалізації ресурсів: фінансових, інформаційних,

матеріальних, трудових.[38]

Множинність видів і складність реалізації інноваційних проектів вимагає здійснення комплексу заходів щодо планування робіт і ресурсів,

організації та мотивації персоналу до виконання завдань для досягнення поставленої мети, контролю за відповідністю отриманих результатів запланованим на всіх фазах здійснення проекту. Інакше кажучи, для ефективного здійснення інноваційних проектів необхідна відповідна методологія управління проектами.

Будь-який інноваційний проект у процесі розробки, реалізації та завершення проходить кілька стадій, званих проектним циклом.

Проектний цикл - це період часу між зародженням ідеї проекту і до його ліквідації або завершення. Тривалість і складність проектного циклу визначаються особливістю інноваційної ідеї, її життєздатністю,

трудомісткістю комерціалізації і тривалістю присутності на ринку. Ідея інноваційного проекту залежить від виду інновації і може бути піонерною або реактивною, тобто відповідною реакцією на дії конкурентів. У будь-

якому випадку ідея інноваційного проекту являє собою відправну точку його розробки і основу вироблення концепції, що є базою для другої фази проектного циклу. На етапі розробки ідеї проекту визначаються можливості його фінансування. Джерелами фінансування інноваційних проектів, що здійснюються підприємствами і фірмами, можуть бути:

- власні кошти підприємства (реінвестований частину прибутку,

амортизаційні відрахування, страхові суми з відшкодування збитків, кошти від реалізації активів);

- залучені кошти (випуск цінних паперів, внески, пожертвування,

іноземні інвестиції, кошти, що надаються на безповоротній основі);

- позикові кошти (бюджетні, комерційні, банківські кредити).

53

Розробка починається зі структурованого представлення інноваційного проекту і завершується оформленням всього комплекту проектної документації. Відповідно до цього інноваційний проект будь-якого рівня оснащується ретельним обгрунтуванням актуальності, цілей, витрат,

ефективності та відповідними розрахунками, включає такі розділи:

-зміст і актуальність проблеми;

-дерево цілей проекту, побудоване на основі маркетингових досліджень та структуризації проблеми;

-система заходів щодо реалізації дерева цілей проекту;

-комплексний економічне, інформаційне, соціальне, екологічне, правове обгрунтування проекту;

-комплексне забезпечення реалізації проекту всіма видами ресурсів;

-експертний висновок щодо інноваційного проекту;

-механізм реалізації інноваційного проекту і система його мотивації.

Обсяг робіт з управління реалізацією проекту визначається тривалістю,

складністю і рівнем реалізації інноваційного проекту (міжнародний;

національний; регіональний; галузевої; окремого підприємства). Для великих проектів це включає вибір і розробку організаційної форми управління ними.

Американським інститутом управління проектами (PMI - Project

Management Institute) розроблений Стандарт управління проектами РМВОК,

який визначає коло знань, необхідних для ефективного управління ними.

Стандарт РМВОК Guide 3-rd Edition включають в себе процеси, що охоплюють всі фази життєвого циклу проекту (ініціація, планування,

виконання, контроль і завершення). Їх зміст відображається у відповідному розділі Стандарту і полягає в наступному:

- Управління інтеграцією проекту (Project Integration Management).

Розділ включає процеси, необхідні для забезпечення координації різних процесів управління проектами. Він передбачає розробку плану проекту,

його виконання, а також загальне управління змінами.

54

- Управління змістом проекту (Project Scope Management). Управління змістом проекту містить процеси, що забезпечують включення до проекту тих робіт, які необхідні для успішного виконання проекту. Воно безпосередньо пов'язане з визначенням і контролем того, що включено або не

включене в проект.

- Управління строками проекту (Project Time Management). Розділ включає заходи, необхідні для забезпечення своєчасного виконання робіт проекту.

Даний розділ складається з визначення операцій і взаємозв'язків операцій,

оцінки тривалостей операцій, розробки розкладу та керування розкладом.

- Управління вартістю проекту (Project Cost Management). Розділ включає процеси, необхідні для забезпечення дотримання затвердженого бюджету проекту. Він складається з планування ресурсів, оцінки вартості,

бюджетування та управління вартістю.

- Управління ризиками проекту (Project Risk Management). Управління ризиками - це систематичний процес ідентифікації, аналізу та реагування на ризики проекту. Він включає максимізацію ймовірності настання наслідків

сприятливих подій і мінімізацію ймовірності настання наслідків

несприятливих для цілей проекту подій, а також заходи з планування управління ризиками, ідентифікації ризиків, якісного аналізу ризиків,

кількісного аналізу ризиків, моніторингу та управління ризиками.

-Управління персоналом проекту (Project HR Management). Розділ включає процеси, необхідні для забезпечення найбільш ефективного використання працівників і фахівців, зайнятих у проекті. Складається з процесів організаційного планування, підбору персоналу та розвитку команди.

-Управління комунікаціями проекту (Project Communications Management). Розділ включає процеси, призначені для організації своєчасного і прийнятного складання, збирання і розподілу, зберігання і кінцевого використання проектної інформації. Складається з процесів

55

планування комунікацій, розподілу інформації, звітності з виконанні і адміністративного завершення.

- Управління поставками (контрактами) проекту (Project Procurement Management). Розділ включає процеси, необхідні для отримання товарів і послуг, визначених змістом проекту, поза виконуючою організацією.

Складається з процесів планування потреб, планування постачальників,

підготовки пропозицій, вибору постачальників, управління контрактами та завершення контрактів.

- Управління якістю проекту (Project Quality Management). Розділ включає процеси, необхідні для задоволення тих потреб, заради яких проект зроблений. Складається з планування якості, підтвердження якості та управління якістю. [39]

Таким чином, головна особливість інноваційного менеджменту полягає в самому об’єкті, управління яким потребує інтеграції багатьох різних дисциплін та наук для розв’язання поставлених проблем та задач.

Для управління інноваціями найбільш підходить проектний підхід.

Управління проектами багато в чому відрізняється від лінійного управління процесами в компаніях. Найважливішою відмінністю є те, що продукт, який створюється, є унікальним для організації. Проект завжди має конкретні цілі та задачі, які вирішуються в ході його реалізації.

Сьогодні існують міжнародні стандарти, які визначають коло знань,

необхідних для ефективного управління проектами. Одними з відомих та ефективних стандартів є РМВОК, розроблені Американським інститутом управління проектами.

Управління такою сучасною формою бізнесу як start-up здійснюється загалом в рамках визначених методів, принципів та стандартів управління проектами як такого. Start-up слід розглядати як невелику венчурну компанію, яка засновується кількома особами під реалізацію конкретного ризикового, інноваційного проекту.

56

Отже, підсумовуючи теоретико-методолгічні основи визначення міжнародного інноваційно-венчурного середовища, потрібно зазначити, що таке середовище – це результат взаємодії суб’єктів інноваційної та інвестиційної діяльності та їх дії із забезпечення власних інтересів, в

результаті чого формуються певні умови діяльності підприємства.

Тобто, таке середовище утворюється саме на перетині інноваційного та інвестиційного середовищ та включає в себе суб’єкти як першого, так і другого.

Границями інноваційно-венчурного середовища є його параметри, що включають всіх суб’єктів, як фізичних, так і юридичних осіб, незалежно від статусу, які задіяні на будь-якій стадії інноваційної діяльності, від появи на світ ідеї, до її реалізації, фінансування та комерціалізації.

Інноваційно-венчурне середовище включає в себе велику кількість суб’єктів. Їх можна класифікувати за різними ознаками. Всі вони виконують певні функції та взаємодіють між собою. Інновації є результатом цієї складної взаємодії.

Венчурний бізнес – це саме той елемент інноваційно-інвестиційного середовища, який перетворює новації в інновації. Він об’єднує наукові розробки та фінанси, перетворюючи їх на готовий продукт, який пропонується ринку.

В Сполучених Штатах та в країнах Європи венчурний бізнес розвивався багато в чому завдяки підтримці самих держав. Венчурні інвестиції в США є основним механізмом підтримки і розвитку малого і середнього бізнесу,

особливо у сфері передових технологій. Венчурний бізнес забезпечує не тільки динамічний науково-технічний розвиток національної економіки та її лідерство і конкурентоспроможність на світовій арені, але і високу норму прибутку інвесторам.

Українська інвестиційно-інноваційна система ще не дозріла до побудови венчурної моделі бізнесу. Основні причини цього пов'язані з проблемами інвестиційного клімату України, нерозвиненістю ринку капіталу,

57

переважанням низьких технологічних укладів в національній економіці,

недосконалістю законодавчої системи у сфері венчурного інвестування,

низькою прозорістю бізнесу, обмеженою кількістю реальних інвестиційно-

привабливих та інноваційних пропозицій. Та й самі українські підприємці та інвестори не готові будувати венчурний бізнес європейського зразка. Все це створює завдання національного масштабу по підвищенню ролі класичного венчурного бізнесу в побудові нової моделі економіки України, заснованої на інвестиційно-інноваційному підході.

Венчурне підприємство виконує функцію поєднання наукових розробок та фінансової частини, завдяки чому відбувається перетворення їх на готовий інноваційний продукт.

Таке перетворення потребує спеціального управління. Галузь знань, яка вивчає управління інноваціями має назву – інноваційний менеджмент.

Інноваційний менеджмент має свої особливості, які, перш за все пов’язані з самим об’єктом управління, та методами, які можуть при цьому застосовуватись. Широкого поширення в інноваційному менеджменті набув саме проектний метод, завдяки тому, що така система органічно поєднує в собі та контролює такі процеси, як направленість на досягнення конкретних цілей, скоординоване виконання взаємопов’язаних дій, обмеженість в часі та ресурсах, неповторність та унікальність.

58

РОЗДІЛ 2

СТАДІЇ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ВЕНЧУРНОЇ КОМПАНІЇ

«GOOGLE INC.» ТА ЕТАПИ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

2.1. Характеристика венчурної компанії Google Inc., її основні інноваційні проекти та напрями діяльності

Розглянемо основні методи залучення інвестицій на прикладі компанії

Google.

Google Inc. широко використовує можливості міжнародного інноваційно-інвестиційного середовища. Вона починала як невелике венчурне підприємство і на сьогодні є однією з найдорожчих корпорацій в світі.

Корпорація знаходиться на третьому місці в рейтингу Forbes

«Найдорожчі бренди світу – 2014». Вартість бренду оцінена в $56 млрд., що на 19% більше, ніж минулого року. [40]

Сьогодні діяльність Google є дуже диверсифікованою, але головним продуктом є все ж таки її пошукова система, яка на даний момент є однією з найбільших у світі. Google загальновизнано є кращою в світі пошуковою системою завдяки швидкості, точності і простоті у використанні. Мільйони користувачів Інтернету всього світу щодня користуються послугою пошуку і багатьма іншими сервісами Google.

Google є однією з найшвидше зростаючих компаній в світі. В серпні

2014 року виповнилось 10 років з моменту IPO компанії (первісного розміщення акцій). Під час IPO ціна за одну акцію складала 85 доларів США,

а сума залучених коштів - 1,67 мільярда доларів. На сьогодні акціонерна вартість Google складає 200 мільярдів доларів. [41]

За 10 років, за даними S&P Dow Jones Indices, корпорація досягла щорічного зростання цін на свої акції 30,15%, а загальне збільшення вартості акцій за цей час складає 1293%. [42]

технологіях, в організації бізнесу, компанія постійно проводить експерименти, імпровізації, застосовуючи при цьому аналітичні рішення і колегіальність. Спонтанність і хаотичність самого процесу народження нових ідей врівноважується тут строго науковими методами їх оцінки. У компанії з її неповторною культурою працюють і мріють працювати найобдарованіші програмісти, і, хоча штат швидко розростається, на кожну вакансію тут, як і раніше, припадає сто претендентів.

Запорукою успіху Google стала діяльність її засновників, Сергія Бріна та Ларрі Пейджа. Обладнання компанії і неймовірно прибуткова система

розміщення реклами - все це результати їх бізнес-активності.

Цілеспрямованість, лідерські якості та амбіції засновників компанії стали найважливішими складовими довгострокового успіху у розвитку компанії.

Розширюючи можливості своєї пошукової системи, вона розробила або придбала безліч найрізноманітніших інтернет-додатків. Її зростання,

рентабельність і акціонерний капітал безпрецедентні. Щорічний чистий дохід компанії становить десятки мільярдів доларів, а президент компанії і її засновник давно вже в списку найбагатших людей нашої планети.

Революційні технології Google і продукти, що постійно оновлюються,

спрямовані на виконання завдання компанії з "організації інформації в усьому світі, забезпечення її доступності та користі для усіх". [43]

«Google» - це гра зі словом googol (гугол). Цей термін був вперше завтосований Мілтоном Сіроттой, племінником американського математика Едварда Каснера, і вперше описаний в книзі Каснера і Джеймса Ньюмена

«Математика і уява» (Mathematics and the Imagination). «Гугол» - це число десять у сотому ступені, тобто одиниця зі ста нулями. Використання цього терміна відображає мету компанії Google зробити доступними для пошуку весь, практично нескінченний, масив інформації, розміщений в Інтернеті.

Офіційною датою появи Google Inc. вважається 4 вересня 1998 року,

тобто момент юридичної реєстрації приватної компанії.

60

Оскільки в даному розділі ми будемо розглядати Google як типовий стартап-проект, то має сенс наголосити, що початкові етапи розвитку стартапу можуть проходити без юридичного оформлення, тобто поява самого стартапу як такого відбувається раніше, ніж з’являється юридична особа.

Це обумовлено тим, що підприємницька діяльність за своїм визначенням починається з моменту систематичного отримання прибутків.

Наприклад, в Законі України «Про підприємництво», наводиться наступне визначення:

«Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт,

наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством».[44]

Подібне визначення наводиться в більшості законодавств світу.

Коли стартап знаходиться на ранніх стадіях розвитку, більшість засновників бажають спочатку переконатись в тому, що компанія життєздатна та може приносити прибуток. Питання реєстрації бізнесу може постати на різних етапах організації стартап-проекту.

Основними цілями реєстрації стартапу є врегулювання податкових питань - актуально на етапі початку монетизації проекту; врегулювання питання розподілу майнових прав на продукт - актуально на етапі створення нематеріальних активів (програмний код, дизайнерські рішення тощо);

врегулювання питання взаємовідносин з інвестором - актуально на етапі залучення стороннього фінансування проекту - відповідно. [45]

Також, однією з основних причин реєстрації бізнесу є захист власника чи власників від персональної відповідальності. Наприклад, якщо клієнт або постачальник подасть в суд на бізнес, власникам доведеться нести особисту відповідальність. Але офіційна структура, така як ТОВ, ПрАТ або ПуАТ ставить стіну між власником і його бізнесом. Кредитори або судові рішення,

як правило, не зможуть доторкнутися до особистих активів власників. Ось