
- •Білет №20
- •1. Комунікаційні технології
- •3. Безпека інформації: визначення і проблеми.
- •Білет №21
- •1. Інформаційні технології
- •2. Міжнародна правнича інформація. Способи розповсюдження правової інформації
- •3. Що розуміється під сукупністю заходів щодо захисту інформації?
- •Білет №22
- •1. Клієнт-сервер архітектура
- •2. Інформаційна система юнеско
- •3. Можливі канали відтоку інформації.
- •Білет №23
- •1. Телекомунікації України
- •2. Основні напрями владних міжнародних інформаційних систем. (повний брєд)
- •3. Мета шифрування інформаційних файлів. Шифрування тексту методом зсуву алфавіту. Білет №24
- •1. Веб-технології: гіпертекст
- •2. Загальна характеристика банківських інформаційних систем
- •3. Три основних способи захисту інформації.
- •Білет№25
- •1. Загальна характеристика Інтернету
- •2. Переваги та недоліки Internet як середовища передачі фінансової інформації.
- •3. Захист інтелектуальної власності
- •Білет №26
- •1. Надання комунікаційних і інформаційних послуг в Інтернеті
- •2. Swift – міжбанківська організація валютних і фінансових розрахунків.
- •3. Основні технології, що використовуються при здійсненні комп'ютерних злочинів
- •Білет №27
- •1. Пошук інформації в Інтернеті
- •2. Міжнародна науково-технічна інформація.
- •3. Види шахрайства в комп’ютерних мережах
- •Білет №28
- •1. Загальні проблеми інформаційного характеру
- •2. Комп'ютерно-інформаційна преса
- •3. Ідентифікація користувачів
- •Білет №29
- •1. Підходи міжнародних організацій до розв’язання проблем інформаційного характеру
- •2. Характеристика дистанційної освіти в міжнародному середовищі
- •3. Аутентифікація користувачів
2. Переваги та недоліки Internet як середовища передачі фінансової інформації.
Інтернет як середовище поширення фінансової інформації в режимі реального часу надає користувачеві такі безсумнівні переваги:
відкритість і розробленість стандартів. Наявність надійного набору технічних засобів для конструювання сервісу;
відносну дешевину каналів зв'язку;
доступність. Можливість доступу користувача до інформації з будь-якого місця без яких-небудь додаткових витрат.
Проте існує ряд факторів, що обмежують широке використання Інтернет як середовища поширення фінансової інформації:
невизначеність стандартів захисту даних від несанкціонованого доступу і стандартів електронних платежів (можна чекати затвердження необхідних стандартів у найближчому майбутньому).
перевантаженість мережі, необхідність у підвищених вимогах до продуктивності серверів і пропускної здатності каналів зв'язку через зростаючий обсяг переданих даних і необхідність їх постійного відновлення (ця проблема іноді вирішується шляхом використання виділеної смуги пропущення в межах каналів Інтернет загального призначення).
різні обмеження можливостей обробки інформації стандартними засобами доступу (існує кілька рішень цієї проблеми.
3. Захист інтелектуальної власності
Захист інтелектуальної власності — інструмент правового та економічного регулювання винахідницької діяльності, оскільки дає змогу зберігати право власності та одержувати прибуток від винаходів чи нововведень. Система захисту передбачає:
— правовий захист інтелектуальної власності;
— розвиток патентної системи;
— організацію загальнонаціональних конкурсів винахідництва і новаторства тощо.
Нині у світі, зокрема і в Україні, наявні три основні типи захисту інтелектуальної власності:
— патенти, що закріплюють за автором право па винахід;
— авторське право, яке поширюється па твори у сфері науки, літератури і мистецтва;
— товарний знак па виготовлену продукцію підприємств.
Документом, що засвідчує авторство і падає його власнику виняткове право на винахід, є патент. Він може бути підкріплений промисловим зразком або реєстрацією товарного знака. Згода па використання винаходу реалізується через видачу (продаж) ліцензії на часткове чи повне використання патентних прав. Авторське право передбачає виняткове право автора ори ті пальних наукових, технічних, художніх та інших винаходів розмножувати і продавати їх.
На жаль, сучасний стан новаторської діяльності не відповідає ані потребам, ані ресурсам нашої держави. Україна поступово втрачає інтелектуальний потенціал, і тільки останнім часом на державному рівні почали приділяти більше уваги цьому питанню. Значно вигідніші умови в інших країнах для інноваційної діяльності спонукають до міграції висококваліфікованих фахівців за кордон, втрачається унікальний генофонд. Сучасні форми організації науки в Україні протягом останніх років підтвердили свою повну неспроможність забезпечити високий рівень розвитку як фундаментальної, так і прикладної наук. Значною мірою втрачений колишній науковий потенціал України. З огляду на це, необхідна реорганізація управління науково-дослідними і конструкторськими роботами.