Тема 8 Середньовічна держава і право в Англії

1. Англосаксонська і сеньйоральна монархії.

Кельти-брити в умовах первісного ладу. Завоювання Британії у середині І століття римлянами. Початок експансії германських племен англів і саксів у ІІІ ст. Витіснення місцевого населення. Боротьба з місцевим населенням і посилення королівської влади у англів і саксів. Виникнення державних утворень у VI ст. Завоювання Англії датчанами і норвежцями у кінці VIII ст. Датська династія королів. Нормандське завоювання Британії у першій половині ХІ ст. Розгром нормандським герцоґом Вільгельмом військ останнього англосаксонського короля Гарольда. Конфіскація землеволодінь англосаксонської знаті. Кінець англосаксонського періоду англійської історії. Правове становище основних категорій населення. Вільні керли. Ерли. Лети. Раби. Військовий стан. Правда короля Ательтана. Закон короля Едмунда (943 р.). Централізація королівської влади. Ленна монархія. Відносини сюзеренітету-васалітету. Феодальна військово-службова ієрархія. Система станової земельної власності і королівських пожалувань. “Книга Страшного Суду”. “Велика клятва” королю 1086 р. умови отримання лену. Посилення королівської влади. Набуття королем вищої військової влади; судове й адміністративнополіцейське верховенство; фінансові права корони; домінування над церквою. Феодальні збори. Королівський двір – центральний адміністративний орган держави. Казначейство. Судові комісії. Генеральний намісник (юстиціарій). Сенешал. Майордом. Лорд 1й кармергер. Конетабль. Маршал Англії. Канцлер. Палата “шахматної дошки”. Елдормен. Віце-граф (шериф). Реформа Генріха ІІ. Закон “Про озброєння” (1181 р.). Церковна реформа. “Кларендонські конституції” (1164 р.). Судова реформа.

2. Станово-представницька монархія.

Утворення станово-представницької монархії у ХІІІ ст. Формування нового станового ладу суспільства. Принцип покровительства. Вищий стан. “Пери” та їх правовий статус. Рицарі, їх права та обов’язки. Вільні держателі фригольдерів. Неповноправне населення. Віллани і їх повинності. Бордарії. Коттарії. Міщани. Загострення станової боротьби з короною за права та привілеї. Вимоги антикоролівської баронської конфедерації (серпень 1213 р.). Велика хартія вільностей 15 червня 1215 р. і формування станової монархії. Станові вільності. Статус церкви. Межа військового верховенства

корони. Рельєф (плата) за перехід лена. “Щитові” гроші. Приватна власність. Порядок цивільного правосуддя. Рада. Декларація прав. Зміни в системі влади й управління. “Оксфордські провізії” 1258 р. Рада баронів. Адміністративна колегія. Становий парламент. Впровадження єдиної грошової і вагової системи. Едуард І (1272-1307 рр.) і практика передачі престолу у спадок. Перетворення королівського двору з доменіального у державний заклад. Постійна рада як центральний орган управління, її склад і сфера компетенції.

3. Абсолютна монархія.

Початок політичної централізації після закінчення війни “Червоної і Білої троянди” у 1485 р. Династія Тюдорів (1485 – 1603 рр.). Початок формування світової колоніальної імперії. Державна реконструкція Генріха VІІ (1485 – 1509 рр.). Зростання фінансової незалежності корони. Скорочення прошарку вищої знаті. “Нове дворянство”. Надання парламентом права королю видавати особливі акти прокламації (1539 р.). Королівські суди та сфера їх юрисдикції. Чиновництво. Абсолютна монархія як нова форма феодальної монархії та її особливості. Таємна рада, її склад та сфера компетенції. Комісії і комітети ради. Військо. Королівська гвардія. Ополчення графств. Волонтери. Перетворення церкви у частину державного апарату. Проголошення парламентом короля главою церкви.

4. Право середньовічної Англії.

Джерела права. Звичаєве право, “загальне право”, “Щорічник”, прецедент, статути парламенту, ордонанси, роботи відомих юристів. Роз’їзні королівські судді. Віщі суди. “Справедливість”, як мотив судочинства. Характеристика правової системи. Верховна власність короля на землю. Реальна і персональна власність. Земельні права. Володіння вільні й невільні. Володіння і власність. Орендні відносини. Договірні відносини. Договір застави. Довірча власність. Зобов’язальні відносини. Угоди. Правовий статус жінки. Спадкове право. Кримінальне право. Класифікація злочинів. Система покарань. Фелонії. Місдімінор. Покарання. Кваліфікована смертна кара. “Привілей духовного звання” та порядок його застосування. Судовий процес і його характер. Докази. Суд присяжних та порядок прийняття ним рішення. Правозахисники. Баристери. Соліситори.

Тема 9 Держава і право Візантії періоду середньовіччя

1. Середньовічна держава у Візантії.

Особливе місце Візантійської держави в історії. Реформи Костянтина (поч. ІV ст.) і державно-політичне відокремлення двох східних областей Римської імперії. Встановлення в імперії умовного двовладдя правителів-августів. Перетворення міста Візантій у центр Східної імперії (330 р.). Константинополь. Відокремлення Східної імперії в кінці ІV ст. за часів імператора Аркадія. Зміцнення незалежності і самостійності Візантії та обставини, що цьому сприяли. Особливий характер аграрного ладу. Напівдержавний феодалізм. Державна та адміністративна організація. Візантія за часів імператора Юстиніана (527-565 рр.). Початок занепаду Візантії (друга половина VІІ ст.). Посилення централізованої влади і організуючої ролі держави за часів імператорів Ісаврійської династії (717-802 рр.). Візантія за часів Македонської династії (867-1056 р.). Військово-бюрократична імперія з незалежною владою імператора. Міжусобиці, військова й політична криза. Династія Комнінів (1081-1204 рр.). Втрата державності Візантії на початку ХІІІ ст. Імператорська влада. Двірцева боротьба за престол. Діми. Венети й просіни. Адміністративна система. Василевс. Вищі сановники. Префект преторія Сходу. Префект столиці. Квестор палацу. Магістр офіція. Препозит “священних покоїв”. Коміт “священних щедрот”. Магістри армії. Консісторій (Державна рада). Сенат. Сінкліт. Зміна систем центральної двірцевої адміністрації. Логофет дрому. Логофети казначейства, військових справ, уділів і мануфактур. Доместін. Друнгарій флоту. Хартуларії. Генікон. Казначейства. Імператорська бюрократія. Табелі про ранги. Роди державної служби. Місцеве управління. Адміністративний устрій. Префектури. Діоцези. Провінції. Презид. Провінційне управління. Округи-феми. Тагми. Турми. Намісництва. Банди. Фемна система управління. Доместик фема. Хартуларій. Протонотарій. Стратіг. Суддя. Зміна системи управління за часів правління Комнінів. Держава і церква. Соціальні відносини. Вільне населення. Шановні і смиренні. Сенатори, їх права і обов’язки. Куріали. Плебеї. Торговці й ремісники. Духовенство. Залежне населення. Раби. Колони (енапографи, містоти). Землеробиобщинники. Мортити. Пропій. Парики. Повинності залежних категорій населення (грошові виплати, натуральні, барщина, особливі збори, державні повинності).

2. Візантійське право.

Римське право, як основа судово-правової системи Візантії. Кодифікація римського класичного права у VІ ст. Нові риси римського права у візантійській редакції. Імператорські конституції. Новели і едикти Юстиніана. Едикти префектів. Законодавча реформа Лева і Костянтина. Еклога (726 р.). Доповнення Еклоги Морським, Військовим і Землеробськими законами. Реформування законодавства імператорами Василем, Левом і Олександром. Прохірон, або Ручна книга законів як керівництво у правозастосуванні (870-878 рр.). Епанагога (884-886 рр.) – коротке керівництво по праву. Висиліки (888-889 рр.) – нове законодавство, його джерела і зміст. Новели імператора Костянтина Багрянородного. Суд і судочинство. Нероздільне існування юстиції з адміністрацією. Вища судова влада. Центральна юстиція. Суд великого друнгарія. Суд глави адміністративної юстиції. Суд першого секретаря імператора. Суд столичного епарха. Етеріарх. Протовестіарій. Логофет генікона. Друнгарій флоту. Нижчі суди. Чиновники. Дефенсори. Фемні судді. Церковна юстиція. Три стадії судочинства та його характеристика. Приватне право. Ідеї християнської рівності й справедливості. Статус рабів. Інститут глави сімейства. Правове становище жінки. Інститут заручення. Конкубінат. Право володіння. Примусове відчуження. Кримінальне право. Злочини й покарання.

Тема 10 Держави і право західних і південних слов’ян

1. Особливості формування державності у слов’ян.

Консолідація слов’янських племен їх групи та ареал розселення. Роздроблення слов’ян на західну і південну групу. Особливості суспільного розвитку. Завершення формування політико-правової спільноти (середина І тис.). Особливості формування ранніх державних утворень та системи управління. Поширення християнства у західних і південних слов’ян. Поглиблення культурних і політичних розбіжностей. Формування різних традицій державності у слов’ян. Розвиток надплемінної політичної організації. Оформлення державності. Включення слов’ян у міжнародні відносини. Характер переходу від протодержавних утворень до ранніх державних форм.

2.Держави західних слов’ян.

Польська держава. Формування надобщинних центрів у західних слов’ян. Особливості соціальних відносин і системи управління.

Формування військово-політичного союзу польських племен. Утворення протодержави у другій половині Х ст. Характер внутрішньої організації влади. Становлення протодержавної адміністрації за князя Мешко І (960-992 рр.). Правитель-князь (з 1025 р. – король) і його функції. Рада знаті, її склад і сфера компетенції. Вічові збори. Двірцево-вотчинна система управління. Надвірний комес. Канцлер. Стольник. Чашник. Адміністративний устрій. Округи. Намісник (каштелян). Роздроблення Польського королівства на княжіння і області (середина ХІІІ ст.). Принцип сеньйорату. Визнання уділів рівнозначними, а князів – рівними. Принципи виборності монарха. Земські і станові привілеї. Феодальні з їзди. Централізація держави. Діяльність Казимира Великого (1333-1370 рр.). Станова монархія. Домінат станових інтересів. Принципи неподільності Польської Корони. Вальний сейм (з поч. ХV ст.), його склад і коло компетенції. Королівська рада, її склад і функції. “Генріхові артикули” 1573 р. Ослаблення влади короля. Військо. Станове ополчення. Гетьман. Спадкове закріплення військових чинів. Державна унія з Великим князівством Литовським. Утворення Речі Посполитої. Особливості забезпечення єдності федерації. Падіння польської державності у кінці ХVІІІ ст.

Джерела права. Польська правда (“Ельблонська книжка”) XIII ст. як памятка приватної кодифікації. Статути Казимира Великого (1347 р.). Правове регулювання землекористування. Феодальна родова власність. Право ретракта. Правовий статус шляхетських землеволодінь. Право земельних пожалувань. Право шляхти розпоряджатись родовою землею і на земні надра. Становий характер феодальної земельної власності та її особливості. Кримінальне право. Покарання. Стирання різниці між “публічним” і “приватним” правом, посилення уваги до рецидиву. Судовий процес. Ордалії. Форма присуду. Апеляції.

Чеська державність. Зовнішньополітичні фактори та їх вплив на формування державності у чеських слов’ян. Рання протодержава Само (друга чверть VІІ ст.). Великоморавська держава (ІХ-Х ст.) – варварське королівство. Прийняття християнства. Держава Пржемисловичів. Входження держави до складу Священної Римської імперії. Феодалізація суспільства та її особливості. Укріплення централізованої держави у ХІV ст. Станова монархія та її інститути. Король. Земський снем та його функції. Стани. Обрання на престол представника австрійського двору Габсбургів (1526 р.). Реформація та її вплив на розвиток державності. Маєстат Рудольфа (1609 р.). Конституція 1619 р. Втрата Чехією політичної самостійності (1620 р.).

Ліквідація Чеської адміністрації австрійським абсолютизмом у ХVІІІ ст.

Проблеми кодифікації права. Приватні кодифікації. “Книга старого пана із Роземберга” (XIII ст.). “Ряд земського права” (XIV ст.). “Трактування чеського права, написане паном Андрієм із Дуби” (1400 р.). “Дев’ять книг про права землі чеської” Вікторина Корнеліша (XVI ст.) Право земське, міське, сільське. Земські книги (“земські дошки”) як джерело права. Судовий процес.

2. Держави південних слов’ян.

Болгарське царство. Проникнення слов’янських племен на землі Балканського півострова (поч. VI ст.). Військовий Союз Семи племен. Боротьба з Візантією. Перше Болгарське царство (680-1018 рр.). Особливості внутрішньої організації держави. Процес феодалізації. Прийняття християнства. Етнічне становлення болгар. Міста як військово-політичні центри племен. Здобуття незалежності (поч. Х ст.). Посилення царської влади. Центральне управління та особливості його функціонування. Утворення двох царств (сер. Х ст.). Ліквідація Болгарського царства (1018 р.). Двірцева і фінансова візантійська адміністрація. Повстання 1185-1187 рр. Друге Болгарське царство (1187-1396 рр.) та його особливості. Державні інститути, державна адміністрація і візантійська традиція. Розквіт царства на поч. ХІІІ ст. Цар і його функції. Синкліт. Центральна система управління та її особливості. Логофет. Протобестіарій. Протостратор. Дуки. Міська адміністрація. Внутрішня криза царства (ХІІІ – поч. ХІV ст.ст.) та його розпад.

Джерела права. Кодифікація болгарського права. “Закон судний людям” (кін.. IX ст. – поч. X ст.). Вплив візантійського права. Рецепція римського права. Майнові відносини. Договір найму. Заборона язичницьких форм шлюбу, багатоженства, шлюбу з близькими родичами. Заповіт. Спадок. Злочини. Розбій. Введення поняття рецидиву в крадіжці. Покарання. Смертна кара. Штраф (“вражда”). “Ємство”.

Югослов’янська держава. Місцеве населення у І – VI ст.ст. під владою Риму, остготів, Візантії. Процес самовизначення (VIII ст.). Різноетнічне населення та його вплив на форму державності. Утворення Угорського королівства (1000 р.). Народності хорватів, сербів, чорногорців, і формування протодержавних союзів. Суспільний устрій. Задруга. Глава роду (господар) і його функції. Жупи на чолі з жупанами (князями). Поява ранніх держав (Х-ХІ ст.ст.). Хорватське королівство (Х-ХІ ст.ст.). Сербське князівство (Х

ст.). Зетська держава (сер. ХІ ст.). Визволення з-під влади Візантії і отримання політичної самостійності. Укріплення сербської жупи – Рашки (поч. ХІІ ст.). Стефан Немань (1070 – 1096 рр.) і досягнення єдності державної влади. Проголошення держави неманичей королівством (1217 р.). Пік могутності держави за часів Стефана Душана (1333 – 1355 рр.). Феодальна монархія з надзвичайно сильною владою центрального правителя. Король (з 1345 р. – цар) і його функції. З’їзди феодалів (собори). Центральна адміністрація. Логофет

– канцлер. Жупани (севасти) і їх функції. Спроби заміни влади намісників бюрократичним апаратом. Укріплення царської влади та її негативний вплив на цілісність держави. Васальна залежність королівства від турків – османів. Включення королівства до складу Османської імперії.

Судоустрій Сербії. Царський суд: придворний, обласний, міський. Суд пана над кріпаками. Церковні суди. Особливий суд. Суд поротників. Законник Стефана Душана (1349 р.) і доповнення до нього 1354 р. Захист релігії. Державні злочини. Кругова відповідальність задруги. Покарання: членопошкодження, штрафи, смертна кара. Інквізиційні форми судочинства у церковних судах. Ордалії. Поєдинок. Особливість застосування показань свідків. Розгляд справи. Протокол і судове рішення. Гоніння сліду.

Тема 11 Держава і право середньовічної Росії

1. Держава і право Росії у другій половині XIV – першій половині XVI ст.

Відродження князівств (XIV ст.). Розширення Московського князівства. Причини утворення централізованої держави та її особливості. Суспільний устрій. Клас феодалів. Великий князь. Служиві князі. Бояри і їх імунітетні привілеї. “Уведені” бояри, окольничі, думні дворяни і дяки, стольники, дворяни московські і городові, діти боярські та ін. Феодальна ієрархія. Система місництва і привілеї старої феодальної знаті як гальмо централізації. Служиві люди (дворяни) і їх правовий статус. Середні і дрібні феодали (слуги вільні і діти боярські). Дворянське землеволодіння і його прогресивність у порівнянні з боярсько-княжою вотчиною. Монастирі і церква – найбільші землевласники-вотчинники. Привілеї церковних феодалів та обмеження їх прав на поч. XVI ст. Міське населення. Верхівка міського (посадського) населення, їх права і привілеї. “Чорні”, “молодші” люди і їх повинності. “Білі” слободи. Селяни та їх групи: чорнотяглі, двірцеві, приватновласницькі, їх правовий статус і

повинності. Оброк, панщина. Покріпачення селян (з середини XV ст.). Обмеження права переходу, Юр’їв день, пожиле. Інститут холопства, кабальні люди. Державний устрій. Великий князь і його функції. Боярська дума, її склад і функції. Феодальні з’їзди. Двірцево-вотчинна система управління. Княжий двір на чолі з дворецьким і двірцевими відомствами (“путями”). Конюший, стольничий, сокольничий та інші “путі”. “Путні” бояри. Централізація держави і зміна компетенції двірцево-вотчинної системи. Штати “путніх” бояр (дяки, прикажчики, ключники). Обласні двори і їх функції. Накази і сфера їх компетенції. Чиновницький апарат. Місцеве управління. Повітові, волосні і губні намісники і волостелі великого князя. Обов’язки кормлінщиків. Виборна адміністрація. Старости, двірські прикажчики. Губні і земські хати і їх функції. Зміни в міському управлінні. Городові прикажчики їх функції. Судові органи. Центральна і вотчинна юстиція. Церковний суд. Збройні сили. Ополчення старої феодальної знаті. Дворянське помісне ополчення. Служиві люди. Княже військо. Народне ополчення. Фінансова система. Двірцева і державна скарбниці. Єдиний посошний податок. “Писцовые” книги. Зростання податків, зборів, повинностей. Грошова реформа (поч. XVI ст.).

Розвиток права. Джерела. “Руська правда”. Великокнязівські нормативні акти. Двінська (1397-1398 рр.) і Білозірська (1488 р.) статутні грамоти. Духовні заповіти і договірні грамоти великих і удільних князів. Судебник 1497 р. Кримінальне право. Зміна поняття злочину. Види злочинів. Державні злочини: зрада, змова, заколот, заклик до повстання. Кримінальна відповідальність посадових осіб. Розбій, убивство, грабіж, крадіжка, псування межових знаків, наклеп, образа. Види покарань. Страта, торгова страта. Майнові покарання. Невизначеність покарання. Судовий процес та його обвинувальнозмагальницька форма. Судний список. Позовна давність. Докази. Судові посадовці. Судові мита. Розшук як форма процесу.

2.Період станово-представницької монархії (середина XVI – середина XVII ст.).

Розширення території держави. Криза 70 – 80 рр. XVI ст. та її вплив на розвиток держави. Формування станово-представницької монархії (2 пол. XVI ст. – 2 пол. XVII ст.) в умовах подолання феодальної роздробленості і створення централізованої держави. Міська знать і помісне дворянство як опора централізованої держави. Земські собори і їх склад. Суспільний устрій. Царське землеволодіння. Двірцеві і чорнотяглові селяни та їх повинності. Бояри. Дворяни. Обмеження прав і привілеїв старої феодальної знаті. Опричнина.

Розподіл земель на земські (звичайні) і опричні (особливі) у 1565 р. Іваном Грозним. Витіснення боярської вотчини і утвердження маєтку головною формою феодального землеволодіння. Вотчинне землеволодіння і його умовний характер. Опис земель і встановлення обов’язків феодалів та подальше покріпачення селян. Обмеження права розпорядження стародавніми землями. “Жалувана” або “вислужена” вотчинна. Переведення помісних земель у вотчинні. Зближення вотчини і маєтку. Феодали і їх привілеї Правове становище духовенства. Церковне монастирське землеволодіння. Міська знать. “Посадські люди” і посадське тягло. Населення чорного посаду і “білих” слобід. Посадська реформа. Покріпачення міського населення. Селяни і процес їх покріпачення. Заповідні літа 1581 р. “Визначені літа” 1597 р. Соборне укладення 1649 р. і завершення процесу остаточного покріпачення селян. Кабальне холопство. Державний устрій. Укріплення централізованої держави при Іванові Грозному. “Обрана рада”. Ліквідація удільно-княжого сепаратизму під час опричнини. Земська і губна реформа. Система управління. Цар. Боярська дума та її склад. Земські собори: порядок скликання та регулярність роботи. Накази. Поєднання у діяльності наказів функцій керування і судових. Місцеве керування. Губне і земське самоврядування. Губні хати, старости, дяки. Волосні виборчі сотницькі, десятські, п’ятидесятські. Земська реформа і створення органів земського самоврядування. Функції земських органів. Земські старости. Реорганізація місцевого управління на поч. XVII ст. Воєводи. Наказова хата. Прикажчики. Збройні сили. Упорядкування дворянського ополчення. Створення постійного стрілецького війська. Реформування системи фінансів. Опис земель. “Писцовые” книги. Посошне обкладання і заміна його подвірним. Прямі і непрямі податки. Суд. Юрисдикція земського, розбійного і помісного наказів. Зміна юрисдикції церковного суду. Вотчинна юстиція. Розвиток права. “Іменні” царські укази. Нормотворча діяльність наказів. Судебник 1550 р., Стоглав 1551 р. Статутна книга Розбійного наказу (1555 – 1556 рр.). Указні книги помісного і земського наказів. Соборне укладення 1649 р. Цивільне право. Правовий статус помісного землеволодіння. Заставне право. Зобов’язальне право. Спадкове право. Сімейне право. Кримінальне право. Поняття злочину, співучасті, рецидиву. Злочини проти віри, державні, військові, проти судової влади, проти особи. Майнові злочини. Cистема покарань. Процесуальне право. Розшуковий (інквізиційний) процес. Обвинувально-змагальницький процес (“суд”. Судовий протокол. Письмові докази. Загальний і повальний обшук. Відвід судді.

3. Утворення абсолютної монархії.

Обставини, що сприяли утвердженню абсолютної монархії. Виникнення абсолютизму (2 пол. XVII ст.). Ліквідація Земських соборів. Зміцнення наказової системи управління. Створення постійного війська. Фінансова самостійність царя. Зменшення значення Боярської думи. “Таємна дума”. Підпорядкування державі церкви. Остаточне оформлення абсолютизму (1 чверть XVIII ст.). “Ближня канцелярія”. Міністри. Рада (консілія) міністрів. Сенат. Бюрократичний апарат. Перетворення Росії в імперію (1721 р.). Особливість абсолютизму в Росії та етапи його розвитку. Суспільний устрій, правова реґламентація положення станів. Дворянство і їх монопольне право на земельну власність. Зрівняння у правовому положенні вотчини і маєтку. Указ про єдиноспадкування (23 березня 1714 р.). Привілеї дворянства як неподатного стану. Указ про подушний перепис (26 січня 1718 р.). Табель про ранги (24 січня 1722 р.). Обов’язки дворян щодо служби. Маніфест “Про дарування вольностей і свободи всьому російському дворянству“ (1762 р.) “Жалувана грамота дворянству” 1785 р. Духовенство. Тарханні грамоти. Права і обов’язки чорного і білого духовенства. Одержавлення церкви і поширення на неї державних податків. Наступ на права церкви (поч. XVIII ст.). Ужорсточення правил вступу у духовний стан (1722 р.). Укази від 26 лютого 1764 р. і 1797 р. Селяни. Поміщицькі селяни і їх повинності. Панщина і оброк. Введення подушної податі (листопад 1718 р.) та її наслідки. Укази 1721 р. і 1767 р. Державні селяни і їх повинності. Посесійні селяни. Економічні селяни і їх повинності. Двірцеві селяни. Міське населення. Зародження буржуазії. Посадське населення. Органи самоврядування. Магістрати. Посадські збори. Староста. Поділ міського населення на знатних, регулярних (2 гільдії) громадян і “підлих” людей. “Жалувана грамота містам” 1785 р. Розподіл міщан на 6 розрядів. Повинності міщан. Міська дума. Державний лад. Центральні органи влади й управління. Монарх. Сенат. Присутність (загальні збори сенаторів). Розрядний стіл. Розправна палата. Генерал-рекетмейстер. Фіскали. Губернські комісари. Утворення колегій. Генерал-прокурор. Оберпрокурор. Прокурори при колегіях і надвірних судах. Реформа місцевого управління 1775 р. Утворення Верховної Таємної Ради (1726 – 1730 рр.). Комітет міністрів (1731 – 1741 рр.). Кабінет її величності. Імператорська рада. Рада при найвищому дворі (1769 – 1801 рр.). Накази. Колегії. Головний магістрат. Централізація державного апарату. Місцеві органи керування. Бурмістерська палата.

Бурмістерські хати. Воєводи. Дворянські ради. Введення нового адміністративно-територіального поділу (1708 р.). Губернатори. Генерал-губернатори. Віце-губернатори. Ландрати (радники). Канцелярія. Повіти. Коменданти. Провінції. Обер-коменданти. Ліквідація повітів (1715 р.). Дистрикти (округи). Земські комісари. Міські магістрати. Полкові дистрикти. Зміна адміністративного устрою. Скасування дистриктів (1726 р.). Відновлення повітів (1727 р.). Губернська реформа (1775 р.). Губернська і повітова адміністрація. Судові органи. Посилення ролі царя у відправленні правосуддя. Сенат. Юстиц-колегія. Судові функції наказів і колегій. Ландріхтери. Судові округи. Надвірні суди. Нижні суди: колегіальні і особливі. Поміщицький суд. Судові функції магістратів. Ліквідація нижніх судів (1722 р.). Створення провінційних судів. Військовий суд (крігсрехт) і його інстанції. Станові губернські і повітові суди. Верхній земський суд. Нижня розправа. Совісний суд. Армія. Дворянське ополчення. Піхотні і кавалерійські полки. Рекрутська система (1705 р.). Розрядний, військових справ накази. Адміралтейська колегія. Полки, ескадрони, батальйони, роти. Дивізії і бригади. Каральні органи. Розбійний наказ. Таємна канцелярія. Канцелярія таємних пошукових справ. Таємна експедиція Сенату. Секретні слідчі комісії. Поліція. Право. Закони (укази, реґламенти, статути, маніфести). Право власності. Указ від 23 березня 1714 р. та його скасування у 1731 р. Указ від 18 січня 1721 р. Заставне право. Зобов’язальне право. Договори та їх види: товариства, особистого і майнового наймання, дарування і міни, поклажі, позики. Сімейне право. Шлюбний вік. Зміна порядку заключення шлюбу. Правовий статус дружини і дітей. Опіка. Станові органи опіки. Спадкове право. Кримінальне право. Поняття злочину. Види злочинів: проти віри, посадові, порядку керування, проти суду, моралі, особи. Види покарань. Страта та її види. Тілесні покарання. Покарання шпіцрутенами. Тюремне заточення та його види. Позбавлення честі і прав. Конфіскація майна. Процесуальне право. Слідчий процес. Пошукова форма процесу. Три частини процесу. Докази та їх види. Вирок і порядок його прийняття.

Тема 12 Держава та право у країнах Середньовічного Сходу

1. Особливості розвитку держави та права.

Середньовічне східне суспільство і особливий шлях його еволюції. Відмінності розвитку країн середньовічного Сходу від Заходу. Традиційність структур. Рабство. Багатоукладність.

Багатоваріантність еволюції та фактори, що її зумовили в країнах Сходу. Проблема визначення середньовіччя для країн середньовічного Сходу. Характерні ознаки розвитку близькосхідного реґіону. Спорідненість соціально-економічної еволюції середньовічних країн Сходу. Відсталість. Уповільнений характер розвитку. Багатоукладність. Державна власність. Роль держави. Особлива структура панівного класу. Співпадіння панівного класу з бюрократією як основна ознака суспільного розвиту. Ступінь залежності селян-виробників та обсяг їх справ. Податки як форма залежності селян. Рівень суспільного розподілу праці. Особливість ролі міст. Східна сільська община. Статус ремісників. Відсутність на Сході державних форм, характерних для Західної Європи. Спадкова монархія як найпоширеніша форма державності на Сході. Оцінка рівня централізації держави і ступеню застосування військоводемократичних методів. Релігійна ідеологія та її вплив на соціальнополітичну структуру. Відсутність на Сході інституту віросповідування і стану духовенства. Необмежена влада держави і відсутність автономії релігійних інститутів. Іслам про неподільність духовної і цивільної влади. Відсутність системи спадкових титулів. Причини безконфліктності відносин між духовною і цивільною владами. Загальні риси державного апарату на Сході. Адміністративна, податкова і судова функція державного апарату. Неофіційні органи управлінських структур як особливість державного апарату східних суспільств. Консерватизм, стабільність, традиційність як загальні риси, притаманні нормативним системам і праву у країнах Сходу. Станова і кастова нерівність у правових системах країн Сходу.

2. Арабський халіфат.

Утворення на Аравійському півострові Халіфату в результаті об’єднання арабських племен (VII ст.). “Ханіфський” рух за об’єднання племен. Пошуки нової істини. Мухаммед (біля 570-632 рр.). Культ єдиного бога – Аллаха. Заклики раннього ісламу до соціальної справедливості. Характерні риси ісламу стосовно проблеми влади. Виникнення державного утворення в Медині (20-30-ті рр. VII ст.). Халіфи. Завершення політичного об’єднання Аравії т.зв. праведними халіфатами. Завойовницька політика у VII – 1 половині VIII ст. і утворення середньовічної імперії – Арабського Халіфату. Періоди розвитку. Дамасський, за часів династії Омейядів (661-750 рр.) і багдадський, за часів Аббасидів (750-1258 рр.) періоди. Характерні риси мусульманського суспільства. Державна власність. Рабська праця. Державна експлуатація селян. Релігійно-державна

реґламентація усіх сфер суспільного життя. Відсутність станових груп, особливого статусу міста, свобод і привілеїв. Юридичний статус особи. Правовий статус мусульман і немусульман (зімміїв). Політика ісламізації і арабізації. Характеристика державного устрою Халіфату як централізованої теократичної монархії. Духовна (іммат) і цивільна (емірат) влада халіфа. Візир. Начальник особистої охорони халіфа. Завідувач поліцією. Особливий чиновник. Спеціальні урядові канцелярії-дівани як центральні органи державного управління. Дівани військових, внутрішніх справ, поштової служби. Місцеві органи. Упорядкування місцевої адміністрації за персидським зразком у VII-VIII ст. Поділ території на провінції. Військові намісники – еміри і їх функції. Наіби (помічники емірів). Старшини (шейхи) – керівники мілких адміністративних підрозділів. Суд. Халіф – верховний суддя. Судочинство як привілей духовенства. Колегія богословів. Судді (каді) і їх функції. Принцип неоскаржуваності судових рішень. Армія. Племінне ополчення. Військова реформа кін. VII – сер. VIII століття. Зміни в державному ладі у IX ст. Обмеження цивільної влади халіфа. Посилення влади великого візира. Утворення професійної армії. Гвардія халіфа. Посилення сепаратизму провінцій. Спадковий характер влади намісників. Династії емірів. Розпад халіфату на емірати і султанати. Багдадський халіф – духовний глава сунітів. Східний халіфат, його завоювання та ліквідація монголами у XIII ст. Перенесення резиденції халіфів у Каїр.

3. Мусульманське право.

Включення елементів попередніх правових культур в мусульманське право (шаріат). Своєрідність шаріату. Шаріат як конфесійне право. Синкретизм шаріату і його доктринальнонормативної частини (фікх). Ібадат. Види дій мусульман, яким придавався правовий і морально-релігійний смисл. Свобода волі мусульман та її межі, їх права і обов’язки. Вплив містико-релігійної оболонки на правові конструкції і поняття. Розвиток шаріату від казуальних методів виведення правових норм до логіко-системних. Відносна цілісність права. Домінанта конфесійного, а не територіального принципу права. Відмінності шаріату від західноєвропейського права. Формування двох напрямків і розкол шаріату на ортодоксальний сунізм і шиїзм та їх групи (школи). Джерела права. Коран. Сунна. Іджма. Фетва. Кіяс. Місцеві звичаї. Фірмани. Кануни. Правове регулювання майнових і сімейних відносин. Правоздатність і дієздатність особи у мусульманському праві. Майно, власність, речі як об’єкти права. Встановлення права

власності. Приватна власність (мульк). Особливий правовий режим земель мусульманської общини. Вакуф. Зобов’язальне право. Види договорів. Шлюбний договір. Шлюбний вік. Особливість заключення шлюбу у шиїтів. Правове регулювання розлучення. Спадкове право. Заповіт. Злочини і їх групи, покарання і їх види. Викуп. Судовий процес. Звинувачувальний, публічний, усний характер процесу. Докази.

Тема 13 Держава та право середньовічних Китаю, Японії, Індії

1.Середньовічна держава і право Китаю.

Розпад Ханьської імперії у III ст. Період столітньої смути. Відтворення державної єдності. Централізація Північного Китаю. Династія Цзинь (265 – 420 рр.). Реформи Сим Яня. Поділ населення на податних першого і другого розрядів. Введення нового варіанту надільної системи – “рівних полів” (485 р.). Система “дворазового подату” (780 р.). Реформи Ван Аньши (XI cт.). Монгольська династія Юань (з 1279 р.). Всекитайська династія Мін (1368 – 1644 рр.). вторгнення манчжурів і встановлення манчжурської династії. Станово-класова структура. Правовий статус особи “се” (колір). Станово-класові групи. “Благородні”, “добрі”, “підлі”. Чиновництво, його ранги і класи. Державний лад. Розподіл функцій органів управління. Централізована імперія за династії Тан (618 – 907 рр.). Імператорський двір. Державна рада. Канцлери. Центральний апарат. Відомства. Цензорат. Вищий наглядово-контрольний орган. Комісаріати. Зростання політичного впливу євнухів. Формування двірцевого і відомчого центрів влади. Великий секретаріат (до 1380 р.). Місцеве управління. Адміністративний устрій. Провінції (дао) і органи їх управління. Уповноважені і їх функції. Області (чжоу). Повіти (сянь). Органи самоврядування. Общинні старости. Суд. Судова ієрархія: імператор, виборний старійшина села, повітовий начальник, управи. Столичні судово-слідчі органи. Відомства покарань. Храм великої істини. Центральний ревізійно-слідчий кримінальний суд. Армія. Військовозобов’язані. Найманці. Кіннота. Реформа Ван Аньши. Рекрутський набір. Регулярна армія. Військові округи і прикордонні гарнізони у Міньській державі. Общинні формування. Порядок призначення головнокомандувача в армії. Головний військовий координатор.

Джерела права. Династійні зводи законів. Традиційно-правові норми (люй). Доповнення (лін). Розподіл по сферах правового регулювання між люй і лін. Систематизація законів в суйському (VI

ст.) і таньському (VII ст.) Китаї. Кодекс VII ст. династії Тан “Тан люй шу-і”. Виправлене й переглянуте зібрання кримінальних законів (960

– 963 рр.). Бюро по перегляду й класифікації законів. “Звід законів із 900 статей”. “Звід законів династії Мін” (кін. XIV ст.). Цінський кодекс 1647 р. Кримінальне право. Стереотипи масової правосвідомості китайців. Взаємодія моральних норм (лі) і жорстоких правових норм (фа). Особливість застосування колективної відповідальності й заохочення доносительства. Репресія, санкція як головна риса закону, а не регулятори сфери свободи особистості. Особливість розвитку кримінального права. Вільний і раб як суб’єкти злочину. Розмитість межі моральної норми як причина відсутності сформульованого в законі правового поняття. Правова доктрина III-IV ст. про умисел злочину. Нерозробленість інституту необхідної оборони. Пом’якшуючі обставини при винесенні покарань. Класифікація злочинів. “10 зол”. Порядок визначення покарань. Злочини проти особи. Нероздільність адміністративного і кримінального покарань. Система покарань. Система п’яти основних покарань. Побиття, заслання, каторжні роботи, три види смертної кари. Особливість застосування каторги як виду покарання. “Вісім правил” застосування покарання до осіб високого соціального статусу. Переваги інших категорій чиновництва при вирішенні питання про покарання за злочини. Інститут “тіні”. Принцип колективної відповідальності. Регулювання майнових відносин. Колективна власність на землю, її форми та види. Заклад землі, рухомого майна. Договори купівлі-продажу. Особливість здійснення цієї операції з різними об’єктами. Заходи по регулюванню ринку. Державна торгівельна монополія. Договори купівлі. Шлюбно-сімейне право і релігійна традиція. Порядок заключення шлюбу. Шлюбний вік. Шлюби, що заборонялись. Порядок розторгнення шлюбу. Спадкування та його характер. Спадкування чину. Спадкове право дочок і синів. Судовий процес і його характер. Початок справи. Скарга. Переслідування злочинця як обов’язок держави. Відповідальність чиновників за розшук злочинців. Судові посадовці та персонал. Відповідальність за неявку в суд. Презумпція винуватості звинуваченого. Порядок застосування катування. Винесення присуду. Страта і порядок її застосування.

2. Середньовічна держава і право Японії.

Розклад первісного суспільства (III ст.). Обмежений характер поширення рабства та його причини. Формування племінних союзів. Об’єднання території за часів Ямато. Боротьба кланів. Сьотоку-тайсі.

Конституція Сьотоку (604 р.) або Закон із 17 статей. Принципи державного управління. Основні положення Закону. Нерівність. Власність на землю. Маніфест Тайка. Кодекс “Тайхо рьо”. Реорганізація системи управління і аграрних відносин. Надільна система. Перехід земель у державну власність. Система перерозподілу земельних ділянок. Повинності державних селян. Заміна надільної системи помісною приватновласницькою системою (сьоен). Формування крупного землеволодіння. Ліквідація поліцентризації. Утворення замкненого стану самураїв (бусі) і його характеристика. Засилля кланових груп і їх вплив на процес централізації держави та соціально-економічний розвиток. Посилення центральної влади. Період третього сьогунату Токугави (поч. XVII – 1 пол. XIX ст.). Буржуазні зміни в період реставрації Мейдзі (1868 – 1912 рр.). Станово-класова структура. Соціальні прошарки “добрих” (“рьомін”) і “государевих людей” (“камін”) та їх правовий статус. “Двір” і його обов’язки. “Підлі” люди і їх правовий статус. Раби (нухи). Зрівняння рабів із селянами (830 р.). Робітники казенних дворів. Холопи (кедін). Встановлення першого сьогунату Мінамото і поділ населення на васалів сьогуна (гокенін) і васалів інших власників, храмів і монастирів (хігокенін). Селяни, ремісники, торговці. Повинності селян. Соціальні зрушення у XIII – XV ст. Виникнення об’єднань ремісників і торговців (дзя). Втрата землі самураями за борги. Володіння даймьо. Станово-класова структура суспільства у період третього сьогунату. Станово-класові групи. Самураї (сі). Селяни (но). Ремісники (ко). Торговці (сьо). Парії (“ета”). “Вісімнадцять законів” 1615 р. сьогуна токугавської династії Іеясу. Дворянство. Власникикнязі (даймьо). Фудай-даймьо. Тодзама-даймьо. Придворна аристократія (куге). Самураї. Повинності селян. Державний лад. Реформи Тайка і утворення ранньофеодальної держави. Клан Фудзівара. Двовладдя. Державні ради “Дадзе-кан” і “Дзінгі-кан”. Міністри. Радники. Міністерства. Роз’їздні цензори-контролери. Управління. Губернатори. Сьогунат як нова форма правління. Перший сьогунат Мінамото (1192 – 1333). Другий сьогунат Асігага (1338 – 1573). Третій сьогунат Токугава (1606 – 1867). Військово-політичне об’єднання держави за першого сьогунату. Військово-бюрократичний апарат (бакуфу). Уповноважений сьогуна (тендай) і його функції. Ослаблення влади бакуфу за другого сьогунату. Встановлення васальної залежності від Китаю. Утвердження абсолютистського правління у (XVII – XVIII ст.). Ліквідація політичного впливу імператора у часи третього сьогунату. Сьосідай. Система закладання. Перший радник сьогуна (тайро). Старші радники (редзю). Уряд

(бакуфу) та його колегії. Місцеве управління. Провінції (куні). Повіти. Військові губернатори або протектори (сюго). Правителі областей. Поліцейська інспекція (мецке). Дайкани. Армія. Обов’язкова військова повинність (645 р.). Військове міністерство. Штаби. Управління. Десяткова система. Військові ранги. Самураї та їх “кодекс честі”. Військова реформа сьогуна Худейосі (1590).

Джерела права. Звичаєве право. Поняття “семи небесних гріхів” і “восьми небесних гріхів”. Становлення писаного права та його специфічні риси. Правові норми в Конституції Сьотоку-тайсі 604 р. та їх характер. Кодекс “Тайхо-рьо” 702 р. Кодекс “Йоро ріцу рьо” 718 р. Відсутність поділу права на приватне та публічне та на галузі права. Укази і постанови імператора. “Збірник постанов років Енгі” 927 р. Втрата “ріцу” і “рьо” загальнояпонського нормативного характеру в період сьогунату. Морально-правові звичаї, гірі. Вплив конфуціанства на розвиток права. “Кодекс честі” (буке-хо). “Уложення років Дзьоей” 1232 р. Указ 1267 р. Укази “милосердя”. Указ 1643 р. Занепад загальнояпонського права у XV – XVI ст. “Кодекс років Кьомму” (1334 – 1338) та його доповнення. Законодавство у період третього сьогуната Токугави і його адресний характер. Спроби повернутись до старих порядків “правової держави” у XVIII ст. Кодекс із 100 статей 1742 р. Знання законів як привілей обраних. Кримінальне право. Відмінність рьо від ріцу. Поняття “законності” та його розуміння. Кримінальний кодекс “Тайхо ріцу рьо”. “8 зол”. П’ятичленна система покарань. Особливості застосування смертної кари. Заслання. Каторга. Конфіскація майна та особливості її застосування. Штраф. Спецпокарання. Особливість покарання чиновників. Поширення норм кримінального права на представників церкви. Пом’якшуючі обставини. Злочини проти власності. Позаправова розправа. Ужорсточення покарань. Регулювання майнових відносин. Форми власності на землю. Правове регулювання використання казенних громадських, великосімейних земель. Оренд землі. Рухомі й нерухомі речі і правове регулювання відносин, пов’язаних з ними. Спадковий фонд і бенефіцій самурая-воїна. Гіму. Договірне право. Непрестижність приватної торгівлі. Державний контроль ринкової торгівлі. Договори казенної і приватної позики. Регулювання кредитних відносин. Договір найму. Сімейно-шлюбне право. Умови дійсності шлюбу. Шлюбний вік. Порядок розлучення. Спадкове право. Заповіт. Судовий процес. Обвинувально-інквізиційний характер процесу. Початок судової справи. Розслідування. Тортури. Визначення підсудності справи. Управління конфіскації майна і тюремне управління. Інспектори. Апеляційні інстанції.

3.Середньовічна держава і право Індії.

Період роздробленості (V-VII ст.). Імперії Гуптів (IV-V ст.), Харші (VII ст.). Загарбання Північних районів мусульманами (VII-VIII ст.) і утворення Делійського султанату (1206-1526 рр.). Імперія великих моголів (1526-1707 рр.). Станово-класовий поділ. Формування кастової системи в умовах ієрархії варнового суспільства. Вищі брахманські і кшатрійські касти. Касти вайш’їв і шудр. Мілкі індійські князі-раджі. Султан. Державна власність на землю. Податок землевласників (харадж). Подушний податок немусульман (джизья). Державний фонд земель. Приватна власність (мульк). Пожалування землі (джагіра). Поділ монгольської Індії на дві частини: раяті і заміндарі. Формування васально-ленної системи відносин. Витіснення ієрархії попередніх військових і цивільних чинів ієрархією феодальних землевласників. Державний лад. Центральне управління. Держави-князівства у VI XII ст. та їх характеристика. Примітивні державні утворення Харші (VII ст.), Чалук’їв (VII ст.), ГурджараПрутіхарів (VIII ст.). Головні князі (махараджі). Радники. Мантріпарішад. Воїни і збирачі податків в системі державного апарату. Релегійно-культурна єдність та її значення для розвитку державності в Індії. Традиційна політична роздробленість і слабкість державного центрального апарату. Вплив общинної організації на суспільство. Входження індійських земель у склад держави Гурідів. Делійський султанат. Захоплення Індії моголами (поч. XVI ст.). Глава держави (султан, падішах) та його обов’язки. Візир. Центральне управління. Відомства (дівани). Мірсамана. Садр-ус-садура. Нерозмежованість функцій між двірцевими сановниками і державними чиновниками. Двірцевий управитель (вакіл-і-дар). Особистий секретар падішаха. Реформа Акбара (XVI ст.). Місцеве управління. Адміністративний поділ. Провінції. Округи. Община. Адміністративний устрій за часів Делійського султанату. Провінції. Області (шики). Райони (паргана). Патта. Обласний поділ за часів Могольської імперії. Намісники (хакіми). Військові начальники областей (фоуджари). Збирачі податків (гомашти). Начальники міст (котвали). Общинне самоврядування. Маккадами, чаудхрі (вожді). Хута. Общинні ради (панчаяти). Армія. Кіннота. Десяткова система. Військові чини. Емір. Мелік. Хан. Найманці. Відокремленість суду від адміністрації. Судді – кадії. Особливість ієрархії судових посад, цивільного і кримінального судочинства. Панчаятні суди.

Джерела права. Зміни в правовій системі Індії під впливом мусульманського права. Звичаєве право. Правові трактати. Коментарі

і нібандхи як головні джерела індуського права. Коментарі Асахайя дхармашастри Нарада (Нарадабхазіа). Коментарі Законів Ману: Бхаруччі (VIII ст.), Медхатітхі (IX ст.), Гавіндараджі (XII-XIII ст.) та ін. Коментарі дхармашастри Яджнавалкья. Мітакшара (XI cт.) Віджнанешвари як школа індуського права. Даябхага Джімутавахана, створившого у XII ст. нібандху та його школа. Партикуляризм права. Особливі уявлення про шляхи розвитку традиційного права. Звичаєве право в правовій системі Індії. Коментаторська діяльність по розробці приватного права. Нерухомість як принцип традиційного права. Інститути власності й спадкування. Речове право. Власність “бенамі”. Інститути неділимої сімейної власності “раджья”, власності великої індуської сім’ї і неподільної власності. Інститути релігійної власності. “Деваттарам”. Шебаіти і пуджарі. Матха як форма релігійної власності. Пітхи.

Тема 14 Історія держави та права Англії у новий час

1. Революція XVII ст. і зміни в державному ладі Англії. Особливості і основні етапи англійської буржуазної революції.

Становлення буржуазної держави і права Англії в ході революції XVII ст. “Великий заколот”. “Славна революція”. Гасла реформи церкви і поновлення старовинних звичаїв і обрядів як ідеологічне підґрунтя революції. Розстановка соціально-політичних сил як особливість революції. Союз буржуазії і нового дворянства та його вплив на характер і результати революції. Фактори незавершеності революції. Вплив аристократії на формування буржуазної, конституційної монархії. Феодальні заклади. Еволюція аристократичної політичної системи Англії у бік буржуазно-демократичної. Політичні течії. Два табори, їх політичні концепції та соціальна база. Пурітани і їх течії. Пресвітеріани і їх політична платформа. Індепенденти та їх соціальна база. О. Кромвель. Програма індепендентів. Левеллери, їх маніфест “Народна згода” 1647 р. та його ідеї. Діггери. Зміна форми держави. Протистояння короля і парламенту. Петиція про право 1628 р. та її вимоги. Права короля у відношенні до підданих. Недоторканність приватної власності. Розпуск парламенту. Безпарламентське правління Карла I (1629-1640). Довгий парламент (1640-1653). Право парламенту на імпічмент вищих посадовців. Трирічний акт 16 лютого 1641 р. Реґламент роботи парламенту. Обмеження повноважень Таємної ради. ЛІквідація системи надзвичайних трибуналів у т.ч. Зоряної палати й Високої комісії. Велика Ремонстрація 1 грудня 1641 р. Встановлення політичної відповідальності посадовців перед

парламентом. Громадянська війна між королем та парламентом (16421647 і 1648-1649). Організація армій короля і парламенту. Парламентський “Ордонанс про міліцію”1642 р. та позиція щодо нього короля. “Протестація” 1642 р. та її вимоги. Початок військових дій. Ордонанс про нову модель 1645 р. Ліквідація єпископату і введення пресвітеріанського улаштування церкви. Конфіскація земель єпископів і роялістів. Акт 1646 р. і право приватної власності на землю. Залежність селян-копігольдерів від лендлордів. Правове вирішення законності огороджень селянських земель. Полонення короля. Загострення боротьби між пресвітеріанами й індепендентами. Підтримка пресвітеріанами короля і друга громадянська війна. Чистка парламенту і перехід влади до індепендентів. Палата общин як носій верховної влади в Англії (4 січня 1649 р.). Суд і страта короля. Ліквідація королівського звання і верховної палати. Завершення конституційного закріплення республіканської форми правління. Акт 19 травня 1649 р. і проголошення республіки. “Представники Народу і Парламенту” як орган верховної влади. Державна рада як вищий орган виконавчої влади. Загострення соціальної боротьби. Зростання впливу левеллерів. Проголошення “протекторату” – режиму індепендентської диктатури. Акт “Зброя управління” 1653 р. та його положення. Лорд-протектор. Зміни у виборчій системі. Введення щорічного податку.

2.Утвердження конституційної монархії та її еволюція у XVIIIXIX ст.

Реставрація монархії Стюартів 1660 р. Бредська декларація 1660 р. та її положення. Нова розстановка політичних сил і посилення політичної реакції. Партії “торі” та “вігів” і їх соціальна база. “Акт про поліпшення забезпечення свободи підданого і про попередження заточень за морями” 1679 р. як конституційний документ та його принципи справедливого й демократичного судочинства. Історична обмеженість закону. Об’єднання “вігів” і “торі”. Переворот 1688 р. “Славна революція”. Завершення оформлення компромісу між буржуазією і земельною аристократією. Утвердження конституційної монархії та її законодавче закріплення. Білль про права 1689 р. і визначення статусу парламенту в системі державних органів. Акт про улаштування (Закон про престолоспадкування) 1701 р. і його положення. Оформлення інститутів буржуазного державного права. Збереження дуалізму влади. Розвиток конституційної монархії. Становлення “відповідального уряду”. Утвердження нових принципів взаємовідносин законодавчої і виконавчої влади. Конвенціональні

норми. Монарх і зміна його статусу. “Відчуження” короля від кабінету. Посилення функцій прем’єр-міністра. Максима “король царює, але не управляє”. Нова система взаємовідносин між кабінетом і парламентом. Представництво кабінету у нижній палаті парламенту. Утвердження принципу формування кабінету на однопартійній основі (1708-1715). “Тіньовий кабінет”. Солідарна відповідальність кабінету у випадку втрати довіри у парламенті. Виборчі реформи і подальша еволюція форми держави. Акт про реформу 1832 р. Встановлення нових цензів для виборців. Зміна системи формування палати общин. Посилення стабільності “вігів” у парламенті як результат реформи. Реформа 1867 р. і розширення виборчого корпусу. Трансформація партій у “ліберальну” й “консервативну”. Реєстрація виборців. Централізація передвиборної діяльності партій. Посилення партійної дисципліни голосування в парламенті. Заснування Національного союзу консерваторів (1867-1868). Національна федерація лібералів (1877). Оформлення принципу партійного правління. Зміна функцій першого лорда казначейства. Формування головних міністерств. Реформи місцевого управління й суду. Закон 1835 р. і перехід управління містами до виборних міських рад. Обрання мерів. Обмеженість муніципальної реформи. Зміни в державному ладі. Унії з Шотландією (1707) й Ірландією (1801). З’єднане королівство Великобританії й Ірландії (1801). Реформа 1888 р. Ради міст і графств та розширення їх функцій. Закон 1894 р. і утворення приходських рад. Характерні риси англійської системи місцевого врядування. Реформа судової системи (1873-1876, 1880). Ліквідація розподілу вищих судів Англії на суди “загального права” і суди “справедливості”. Нова структура вищих судів. Верховний суд та його підрозділи. Високий суд та його відділи. Апеляційний суд у цивільних справах. Суди ассизів. Четвертні сесії як нижчі судові установи. Мирові суди та суди графств і сфера їх компетенції. Центральний кримінальний суд в Лондоні (“Олд Бейлі”). Значення “вестмінстерської моделі” для процесу державотворення.

3.Британська колоніальна імперія.

Перетворення Британії у найкрупнішу колоніальну імперію. Створення гнучкої системи управління. Система опосередкованого управління. Британський парламент – вищий законодавчий орган в імперії. Урядові нормативні акти для колоній. Державний секретар у справах колоній (1768). Міністерство колоній (1854). Судовий комітет Таємної ради як вища апеляційна інстанція для судів колоній. Поділ з XVIII ст. колоній на “завойовані” і “переселенські”. Два типи

британського колоніального правління. Управління “завойованими” колоніями від імені корони. Губернатор (генерал-губернатор). Перетворення представницьких органів колоній у дорадчі органи при губернаторах. Встановлення режиму національної і расової дискримінації. Захоплення і підпорядкування Індії Ост-Індською торговою кампанією. Перетворення торгового апарату кампанії в апарат управління. Парламентський акт про управління Індією (1773). Рада директорів та порядок її функціонування. Утворення Вищого суду (1773). Утворення спеціальної контрольної ради (1784). Міністр у справах Індії. Повстання сіпаїв і передача Індії у підпорядкування англійській короні (1858). Перетворення Індії в імперію. Державний секретар, Рада у справах Індії. Генеральний губернатор. Виконавчі й Законодавчі ради. Управління провінціями. Губернатори і законодавчі ради. Розширення представництва корінного населення у дорадчих органах. Характеристика типу управління в колоніях з політичною автономією. Заснування інституту “відповідального уряду”. Умови розпуску колоніального уряду. Розширення самоврядування. Особливий статус домініонів. Акт про дійсність колоніальних законів 1865 р. Акт про Британську Північну Америку 1867 р. – конституція Канади. Утворення єдиного федерального домініону “Канада”. Монархічна форма правління. Федеральний парламент у складі Сенату й палати общин. Генеральний губернатор та коло його компетенції. Зміна розподілу прерогатив основних державних органів. Провінційні законодавчі органи. Утворення федеративної держави – Австралійський союз (1901). Федеральний парламент. Сенат. Палата представників. Утворення домініонів Нова Зеландія і Південноафриканський Союз. Колоніальні (імперські) конфедерації та організаційні зміни їх проведення. Посилення англійської експансії в Азії й на арабському Сході. Колоніальне право у британських володіннях. Акти британського парламенту. Постанови й розпорядження міністерства колоній. Нормативні акти, прийняті в колоніях. Причини впровадження норм англійського права в колоніях (друга пол. XIX ст.) Англо-індуське й англо-мусульманське право. Колоніальне право Африки. Спеціфика застосування “загального права” в переселенських колоніях.

4. Характеристика права.

Право Англії до повалення абсолютизму. Звичаї, судові рішення і акти парламенту. Феодальний архаїзм форм англійського права. Рівень самостійності англосаксонських правових інститутів. Норми римського права у правовій системі Англії. Кодифікації права.

кримінальні закони. Загальне “неписане” право країни і його види та право статутне. Невизначеність загального права. збірник судових прецедентів та його характеристика. Офіційне визнання обов’язковості судових прецедентів (1854 р.) і правили їх застосування. Судові прецеденти як основне джерело загального права. Закон як джерело права. Парламентські акти та їх значення. Законодавче регулювання цивільних правовідносин. Акти 1875 р., 1882 р. 1893 р. Законодавче врегулювання довірчої власності. Приватна кампанія як форма акціонерного капіталу. Статут 1879 р. про відповідальність учасників банківських та акціонерних кампаній. Закон проти коаліцій. Статут 1825 р. Закон про поліпшення умов життя робітників. Колективні договори. Правове становище професійних організацій. Кримінальна відповідальність за пікетування. Введення пенсій. Страхування. Кримінальне право. Кримінальна відповідальність за майнові злочини. Види покарань та їх надмірна жорстокість. Порядок скасування оскаржувального вироку. Перегляд неправосудних вироків. Резервування справ. Кримінально-процесуальне право. Відсутність інституту перегляду справ за нововідкритими обставинами. Коригування суддівської помилки. Апеляційний суд з кримінальних справ. Реґламентація діяльності судів сумарної юстиції. Витіснення загального права статутним.

Тема 15 Історія держави та права США у новий час

1.Війна за незалежність. Утворення США.

Організація управління у північноамериканських колоніях Англії. Колонізація Англією Атлантичного узбережжя Північної Америки. Населення перших британських колоній. Соціальні й релігійні протиріччя. Плантаційний Південь і промислово-аграрна Північ. Перші колонії. Колоніальні хартії. Розвиток політичних відносин між короною й колоніями. Система британського колоніального управління. Колонії та їх групи. Республіки. Приватні колонії. Володіння британської корони. Жалуванні королівські хартії. Дві тенденції колоніального конституціоналізму: реакційна (Массачусетс) і демократична (Коннектікут). Політико-економічні відносини колоній з метрополією. Дискримінаційні закони англійського парламенту щодо промисловості й торгівлі в колоніях. Об’єднавчі тенденції в колоніях. Особливості американської революції. Національно-визвольний рух, війна за незалежність, громадянська війна. Досягнення і втрати революції. Перший Континентальний

конґрес (5 вересня 1774 р.) та його рішення. Виборні комітети зв’язку в колоніях. Другий Континентальний конґрес (10 травня 1775 р.). Декларація прав Вірджинії (12 червня 1776 р.). Декларація незалежності 1776 р., її положення та значення. Конституції штатів (1776-1784) і їх зміст. Статті конфедерації і процес їх ратифікації (15 листопада 1777 – 1 березня 1781 рр.). Конґрес. Північно-західні ордонанси 1784, 1785, 1787 рр.

2. Основні етапи конституційного закріплення США.

Конституція США 1787 р. Філадельфійський конвент 1787 р. Три гілки влади та джерела їх формування. Палата представників. Сенат. Президент. Верховний суд. Система “стримувань і противаг”. Дуалістичний принцип побудови федерації. Принцип верховенства федерального права і механізм його реалізації. Перші 10 поправок до конституції, що склали Білль про права. Створення федерального державного апарату. Департаменти. Генеральний атторней. Верховний суд. Закон про судоустрій 1789 р. Судові райони й округи. Основи статутного права федерації. XI та XII поправки. Політичні партії. Федералісти. Демократичні республіканці. Кокуси. Характеристика двопартійної системи до 1824 р. Утворення демократичної партії й партії “вігі”. Партійні конвенти. Система ротації. Характеристика двопартійної системи “демократи – вігі” і її особливості. Утворення республіканської партії. Територіальне розширення США. Громадянська війна 1861-1865 рр. Наростання протиріч. Намагання підтримати баланс між рабовласницькими і вільними штатами. Перший (1820) і другий (1850) Міссурійські компроміси та відмова від них 1854 р. Обрання президентом А. Лінкольна (листопад 1860 р.). Крах гегемонії рабовласників. Сецессія. Проголошення конфедеративних штатів Америки (лютий 1861 р.). Заколот конфедератів. Громадянська війна (12 квітня 1861-26 травня 1865). Відміна рабства (1 січня 1863). XIII поправка. Зміни в правовій і політичній системі США. XIV поправка. Рішення Верховного суду 1883 і 1896 рр. XV поправка (1870). Посилення президентської влади. Період реконструкції (1865-1877). Перетворення США в індустріальну державу за президентів У. Мак-Кінлі й Т. Рузвельта. Входження до союзу 12 нових штатів. Виникнення трестів, акціонерних товариств, банків. Утворення Благородного ордену рицарів праці (1869), Соціалістичної робітничої партії (1876), Американської федерації праці (1886), профспілки Індустріальні робітники світу (1905). Держава США в кінці XIX початку XX ст. XVI й XVII поправки. “Парламентська революція” 1910 р. Завершення ери

“правління конґресу”. Т. Рузвельт і його концепція сильної президентської влади. Криза двопартійної системи. Результати виборів 1912 р.

3. Характеристика права.

Основні етапи розвитку американської системи права. рецепція англійського загального права. Доктрина американської правової теорії. Основні принципи права. Інститут приватної власності. Конституція як основне джерело права. федеральні закони. Конституції і закони штатів. Обов’язковість рішень Верховного суду США. Суперечливість законодавства штатів. Кодифікація права. Кодекс цивільного і кримінального судочинства штату Нью-Йорк 1848 р. Особливості американської системи права. Найважливіші поняття в галузі цивільного права. Корпорація, її статус та регулювання діяльності. Фірма як вид договору товариства. Правове становище корпорацій. Загальне право як право окремого штату. Кодифікація цивільного права у штатах. Приватні кодифікації прецедентного права. Кримінальне право. Визнання англійської системи класифікації злочинів. Види злочинів. Покарання. Сфера компетенції федеральної юстиції. “Чорні кодекси”. Теорія американського кримінального процесу. Судова гарантія прав особи. “Правило про виняток”. Суд присяжних.

Тема 16 Держава та право Франції у новий час

1. Революція 1789-1794 рр. і становлення конституційного ладу. Революція й падіння абсолютизму. Революційна ситуація кінця 80-

х рр. і її причини. Збільшення в Генеральних штатах представників від третього стану. Національні (17 червня 1789 р.) й Установчі збори (9 липня 1789 р.). Повстання 14 липня 1789 р. Перший етап революції (14 липня 1789-10 серпня 1792 р.) і його зміст. Конституціоналісти і їх мета. Декларація прав людини і громадянина (26 серпня 1789 р.) і її концепція. Ідеї свободи і власності. Принципи податкової системи. Влада як прояв національного суверенітету. Закон як прояв загальної волі. Політичні права і свободи громадян. Ідея законності. Принцип нової кримінальної політики. Процесуальні форми захисту особи. Загальні принципи організації державної влади. Ліквідація феодальних порядків. Декрети 4-11 серпня 1789 р. Націоналізація церковного майна і земель духовенства (декрет від 24 грудня 1789 р.). Відміна станового поділу церковного устрою та феодальної системи спадкування (майорат). Новий адміністративно-територіальний поділ

загального виборчого права. Введення майнового цензу. Принцип розподілу влад. Законодавчий корпус: Рада старійшин і Рада 500. Порядок прийняття законопроектів. Директорія – орган виконавчої влади. Міністри і їх статус. Державний переворот 9 листопада 1799 р. генерала Бонапарта. Перехід влади до колегії із трьох консулів. Створення авторитарного, антидемократичного режиму: Конституція VIII року республіки (13 грудня 1799 р.) та особливості її прийняття. Виборче триступеневе право. Комплектування державних органів. Уряд – колегія із трьох консулів. Особливі функції першого консула. Державна рада. Трибунат. Законодавчий корпус. Охоронний сенат. Законодавча процедура. Місцеве управління. Префекти, супрефекти, мери. Виборчі місцеві ради (муніципальні, общинні й генеральні) і їх статус. Поновлення авторитарних бюрократичних методів управління. Ради прафектур як інститут адміністративної юстиції. Органічний стстус-консульт 1804 р. і присвоєння Бонапарту титулу імператора (Наполеона I). Зміна форми державного ладу Франції і перетворення її в монархію (імперію). Персоніфікація державної влади. Утворення імператорського двору. Деформація системи державних органів. Зміна складу й компетенції державної ради – Сенату та інших органів. Вища рада імператора. Таємна рада. Завершення процесу становлення сучасної держави. Відчуження держави від суспільства. Міністерство як основний орган управління. Перетворення армії в корпоративну й цезаристську. Поліція. Жандармерія.

3. Еволюція державного ладу Франції від режиму Рестоврації до Другої імперії.

Крах імперії Наполеона. Рестоврація монархії. Конституційні основи легітимної монархії. Хартія 1814 р. Людовіка XVIII та її зміст. Королівська влада. Палата перів і Палата депутатів та принцип їх формування. Виборче право. Майновий ценз. Рада міністрів. Посилення реакції. Проголошення католицизму державною релігією. Антидемократичні ордонанси Карла X. Липнева революція 1830 р. Перехід влади до Луї Філіпа, представника Орлеанської династії. Конституційна хартія 1814 р. Створення Національної гвардії. Репресивне законодавство. Опозиція режиму. Лютнева 1848 р. революція. Тимчасовий уряд. Проголошення республіки (25 лютого 1848 р.). Вибори Установчих зборів і їх склад. Червневе повстання. Конституція Другої республіки (4 листопада 1848 р.). Нові конституційні підходи. Нове трактування республіки та її основ: сім’ї, праці, власності, громадського порядку. Система державних органів. Принцип розподілу влад і його реалізація. Президент і його

повноваження. Національні збори, Державна рада, її формування та коло компетенції. Ослаблення позицій республіканців. Обрання президентом Луї Бонапарта. Розгін Національних зборів 2 грудня 1851р. і встановлення президентського правління. Встановлення режиму військового і поліцейського терору. Промульгація нової конституції (14 січня 1852 р.). Президент. Державна рада, законодавчий корпус, сенат, та порядок іх формування. Проголошення Другої імперії (2 грудня 1853 р.). Сенатус-консульт і його рішення від 25 грудня 1852 р. Система “офіційних кандидатів”. Період “ліберальної” монархії. Поновлення корпусу жандармів. Армія. Поразка під Седаном і відсторонення Наполеона III від влади (4 вересня 1870 р.). Тимчасовий уряд. Передача влади Національним установчим зборам (лютий 1871 р.).

4. Паризька комуна 1871 р.

Утворення комітетів пильності. Центральний комітет і його вимоги. Вибори в Національні збори. Розробка мирної угоди з Прусією. Національна гвардія Парижа. Повстання 18 березня 1871 р.і перехід влади до ЦК Національної гвардії. Вибори до Ради Паризької комуни, її соціальний і політичний склад. Декларація Комуни “До французького народу” 19 квітня 1871 р. Рада Комуни. Комісії. Декрет про організацію Комітету громадського порятунку. Декрет про Національну гвардію від 29 березня 1871 р. Демократизація судочинства і проблеми її реалізації. Надзвичайні органи. Звинувачувальне журі (5 квітня 1871 р.). Соціально-економічні заходи. Проблема власності. Декрети від 16, 20 і 27 квітня 1871 р. “Колективні договори”. Робітничий контроль. Реквізиції і конфіскації. Демократизація системи народної освіти. Абсолютизація форм організації влади у діяльності Комуни.

5. Третя республіка у Франції (1871-1900 рр.).

Політична обстановка після падіння Комуни. Розпуск Національної гвардії і поновлення постійної армії. Політична реакція. Монархісти і державний лад. Конституція Третьої республіки (1875 р.) та її особливості. Закони 24 лютого 1875 р. про організацію Сенату. Закон 16 липня 1875 р. про відносини між державними властями. Спроба державного перевороту 1877 р. Президент і його функції. Палата депутатів і Сенат, порядок їх формування, склад і сфера компетенції. Конституційна поправка 1884 р. Рада міністрів. Парламентська відповідальність уряду. Виборче право. Мажоритарна система виборів у 2 тури. Характеристика багатопартійної системи.