Проте в недоторканності збереглося багато основоположних рис радянського способу життя. Цензура продовжувала жорстоко регламентувати межі того, що дозволялося читати, бачити й слухати. Абсолютну монополію на політичну владу утримувала Комуністична партія. Попри реформи економікою й далі управляли бюрократи, а всі громадяни працювали на державних підприємствах і в установах та купували товари в державних крамницях. Зростання значення України в СРСР і політичні успіхи окремих українців ніяк не змінили того факту, що інтереси України лишалися цілком підпорядкованими інтересам радянської імперії в цілому.
Тема 7. УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (1965-1985 РОКИ)
План
1.Наростання застійних явищ у радянському суспільстві(70-ті – перша половина 80-х рр.).
2.Суспільно-політичне життя та духовний розвиток УРСР.
3.Зовнішня політика Радянського Союзу в1965-1985 рр.
1.Наростання застійних явищ
урадянському суспільстві (70-ті – перша половина 80-х років)
Ужовтні 1964 р. партійно-державна номенклатура усунула Хрущова від влади, звинувативши його в суб’єктивізмі та волюнтаризмі, порушенні норм і принципів партійного та державного керівництва. Новим
лідером Компартії в СРСР майже на20-річний період (1964-1982 рр.) став Л. Брежнєв, партійний функціонер із Дніпропетровщини, який був відомий своїми консервативними поглядами й відданістю існуючій системі.
У 1965-1966 рр. брежнєвське керівництво розгорнуло підготовлену ще за Хрущова економічну реформу. Однак після короткотривалого піднесення в період 8-ї п’ятирічки (1966-1970 рр.) настав етап сповільненого, загасаючого економічного розвитку. Тенденція до застою проявилася і в Україні: середньорічний приріст валового суспільного продукту, темпи зростання продуктивності праці ,і відповідно, темпи приросту реальних доходів на душу населення зменшилися в республіці більше, ніж вдвічі. Незадовільно й неякісно вирішувались питання автоматизації, електрифікації, механізації, газифікації, хімізації, меліорації тощо.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
148
Свою економічну безгосподарність і безпорадність збанкрутіла система прикривала надмірною експлуатацією видобувних галузей, експортом сировини і нафтодоларами. Добившись військового паритету із США, СРСР безнадійно відставав у соціально-економічній сфері. Завдяки брежнєвському стабілізаційному курсу, в СРСР законсервувалися екстенсивні, затратні методи господарювання, застарілі і екологічно небезпечні технології, відставання темпів науково-технічного прогресу, неспроможність колгоспно-радгоспної системи, неефективне використання природних і людських ресурсів, виснаження родовищ і земель, висока частка важкої ручної та жіночої праці, господарська незацікавленість, диктат партійних і відомчих інстанцій, погіршення екологічної й демографічної ситуації, незадовільні умови праці, культурнопобутового обслуговування й відпочинку, постійний дефіцит якісних товарів і довжелезні черги, залишковий принцип фінансування освіти, науки, культури і медицини, загострення житлової і продовольчої проблеми тощо.
За рівнем і якістю життя розрив між СРСР та західними державами постійно збільшувався. Однак це не завадило радянському керівництву в 1967 р. зробити висновок про побудову в СРСР“розвинутого соціалізму”. У 1977 р. була прийнята чергова (четверта за рахунком), “найдемократичніша” у світі брежнєвська Конституція. У ній юридично закріплювалася державно-партійна монополія КПРС як керівної й спрямовуючої сили радянського суспільства.
Розпочинаючи із 1968 р., коли радянські війська здійснили інтервенцію в Чехословаччину, поступово відбувся тихий поворот до неосталінізму й антигуманізму. В СРСР руйнувалися основи народовладдя й демократії, а ради, профспілки, виборчі комітети, громадські організації та об’єднання відігравали лише декларативну й декоративну роль. Із зміцненням режиму політичного самодержавства скорочувалась гласність, ігнорувалися права людини, зростав бюрократично-управлінський апарат (до 18 млн. чол.), який щороку видавав величезну кількість наказів, інструкцій та розпоряджень; повсюди панував культ “сірості”, лицемірства, кар’єризму й пристосовництва. Партійно-державна номенклатура, підтримувана органами держбезпеки, суду й прокуратури, армії та міліції, створила вигідну й зручну для себе систему корупції, пільг і привілеїв, а для народу видимість зовнішнього благополуччя. Занепадала суспільна мораль, зростали алкоголізм і наркоманія, втрачалися перспективи. Сталінська модель адміністративно-командної системи себе повністю вичерпала, а нової радянське керівництво не спромоглося створити.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
149
Після смерті Л.Брежнєва, увінчаного усіма можливими нагородами й преміями, загальне кризове становище спробував врятувати Ю. Андропов (1982-1984 рр.), в минулому керівник КДБ. Він рішуче вдався до комісарських методів боротьби із злочинністю, корупцією та недисциплінованістю. Але вже його наступник, висуванець брежнєвської команди Л.Черненко (1984-1985 рр.), усе повернув на свої місця.
1. Особливості соціально-економічного розвитку УРСР. За своїм потенціалом Україна вважалася одним із найрозвинутіших регіонів СРСР. Однак структура розміщення продуктивних сил і природокористування були деформованими, інтенсивно розвивалися насамперед базові галузі – вугільно-металургійна, машинобудівна, атомна енергетика. Україна становила менше 3 % території СРСР, але тут було зосереджено 25 % всього промислового союзного потенціалу, близько 40 % атомних енергоблоків, видобувалося понад 50 % залізної руди, майже 30 % вугілля. Усіма цими багатствами неефективно, а інколи навіть злочинно, розпоряджалися загальносоюзні відомства.
У республіці різко погіршилася екологічна ситуація: її територія набагато інтенсивніше (приблизно в 10 разів) забруднювалася відходами, в багатьох місцях виникли зони екологічної небезпеки, особливо потерпало населення великих міських центрів. 53 % працюючих були зайняті в галузях із шкідливими для здоров’я умовами праці.
Нераціональність і безперспективність економічної системи зумовили не тільки екологічні, але й соціальні проблеми і мали далекоглядні політичні наслідки. Наприклад, в Україні частка галузей групи“Б” (легка й харчова промисловість) не досягала навіть 1/3 загального обсягу валової продукції, а в розвинутих країнах цей показник становить приблизно 2/3. Хронічне відставання галузей легкої й харчової промисловості та сфери обслуговування приводило не тільки до дефіциту якісних споживчих товарів і послуг, але й до значної й постійної залежності України від імпортних поставок. Республіка назавжди прив’язувалась до загальносоюзного (насамперед російського) економічного комплексу.
Надзвичайно високою була частка старих підприємств та основних виробничих фондів. Рівень їх спрацьованості зріс до43 %, середній вік устаткування становив 28 років, модернізація проводилась дуже повільно. За темпами зростання основних виробничих фондів УРСР займала останнє місце в Радянському Союзі.
Негативні процеси відбувалися в аграрному секторі. Україна забезпечувала 60 % союзного виробництва цукру, 44 % – соняшнику, 36 % – плодів та ягід, 30 % – овочів, понад 20 % – масла, м’яса, сиру тощо. Але динаміка зростання була невтішною.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
150
Протягом 1960-х – першої половини 1980-х рр. капіталовкладення в агрокомплекс зросли втричі і становили понад100 млрд. крб. Однак, якщо в другій половині 1970-х років середньорічний приріст аграрної продукції становив 1,5 %, то в першій половині 1980-х років – тільки 0,5 %. Валовий обсяг продукції рослинництва збільшився лише в1,5, зокрема зернових – в 1,3 раза. Поголів’я корів зросло лише на 13 %, а річний надій молока від однієї корови становив у середньому2 570 кг (на Заході – 5-6 тис.). Займаючи всього лише 5-6 % сільськогосподарських угідь, присадибні ділянки селян давали приблизно30 % м’яса, 25 % молока, майже 40 % картоплі.
16 млрд. крб. виділили на меліорацію земель. Та разом із позитивними отримали й негативні результати: ґрунти заслонювались, знижувався рівень вод, утворювалися тріщини, поширювалися ерозійні процеси і втрачалися родючі ґрунти. Загинули придніпровські чорноземи, посівні площі скоротилися на 1,1 млн. га.
До 1985 р. природний газ отримали тільки 5 % сільських населених пунктів. Понад 4,5 млн. селян виїхали до міста, із карти України зникло більше 1,5 тис. неперспективних сіл. Отже, за темпами зростання промислової і аграрної продукції та національного доходу Україна займала передостанні місця в СРСР.
Стан освіти та науки. Негаразди все більше проявлялися в галузі освіти та науки, хоча кількісні показники весь час зростали. Протягом 1966-1976 рр. було здійснено перехід до загальнообов’язкової десятирічної освіти; до 1980-х рр. більше ніж у5 разів збільшилася кількість спеціалістів із вищою освітою та науковців. У республіці проводилися фундаментальні дослідження з математичних, природничих і технічних наук. Особливо великі досягнення були в галузі кібернетики(у 1973 р. українською мовою вийшла унікальна двотомна “Енциклопедія кібернетики”), ядерної фізики, астрономії, атомної енергетики й ракетобудування, матеріалознавства, механіки, біохімії, сільськогосподарських наук тощо. Світової слави набули розробки інститутів електрозварювання ім. Є. Патона, кібернетики ім. В. Глушкова, багатьох інших академічних, міжгалузевих і вузівських наукових центрів.
В УРСР працювало багато визначних учених та педагогів. Однак їх діяльність часто сковувалась адміністративно-командними методами управління і партійним диктатом. Наукові розробки надзвичайно повільно й неефективно впроваджувались у виробництво, кількісні показники переважали над якісними.
Відставання від цивілізованого світу найпомітніше проявилося в соціально-побутовій, культурній і гуманітарній сферах. Їх надмірна
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
151
заідеологізованість призвела до формування фальшивих ідеалів, ігнорування загальнолюдських цінностей та норм морального й національного виховання. Гіперболізація класового підходу і соціалістичного реалізму, формалізм у вирішенні національно-релігійних проблем створювали духовний вакуум, сприяли порушенню зв’язків минулих і наступних поколінь. Жорстоко переслідувалися неформальні об’єднання та будьякі інші спроби вийти за межі установлених комуністичною владою догм і стереотипів.
Етнодемографічні та соціальні зміни. В Україні інтенсивно збі-
льшувалася кількість міського населення(до 2/3 від усієї кількості); приблизно в 2 рази зросла чисельність робітників і службовців, однак колгоспників стало удвічі менше. У декілька разів підвищився освітній рівень, але позитивні кількісні зміни супроводжувалися занепадом моралі, зниженням престижності інтелектуальної праці, відставанням соціальної сфери. У містах постійно зростала черга на житло, рівень забезпечення необхідними товарами й послугами та споживання промислових і продовольчих товарів залишався дуже низьким.
Протягом 1960-1970-х рр. у результаті дії багатьох факторів у 4 рази знизилась народжуваність (від 13,6 чол. у 1960 до 3,4 у 1980 р. на тисячу чоловік населення) і майже у 2 рази зросла смертність (відповідно 6,9 і 11,4 чол.). За рівнем смертності УРСР у1980-х рр. зайняла 3-тє місце в СРСР. У двох областях – Чернігівській та Сумській – кількість померлих почала перевищувати кількість народжених. Населення республіки старіло, зменшувалась середня тривалість життя (від 70 до 68 років).
У національному складі частка українців зменшилася від 76,8 % у 1959 р. до 73,6 % у 1979 р. Зате частка росіян зросла відповідно від 16,9 до 21,1 %. Протягом 1959-1979 рр. в УРСР поселилися, в основному в містах, від 1,5 до 2 млн. етнічних росіян. Несприятлива для українців ситуація в південно-східних областях ще більше загострилася. Наприклад, з 1970 по 1979 р. українців у Донецькій області збільшилося на 26 тис., а росіян – на 238 тис. чол.
Інтенсивно відбувалася новітня русифікація, яка особливо посилилася після усунення в 1972 р. П. Шелеста від влади. Першим секретарем ЦК КПУ став В. Щербицький (1972-1989 рр.) – “опора застою”, прихильник повного підпорядкування України московському центру. Він активно пропагував брежнєвсько-сусловську теорію злиття націй і формування єдиного радянського народу.
За гласними й негласними вказівками радянського керівництва українська мова інтенсивно витіснялася з усіх сфер суспільно-полі- тичного, наукового, культурного і навіть побутового життя. Так, якщо
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
152