2.1 Аналіз грошового ринку Німеччини

На сьогоднішній день сформувалися різні типи моделей фінансових ринків, розподілених з урахуванням тієї ролі, яку виконує банківська система у процесі нагромадження й розміщення капіталу у всіх галузях економіки, а також у забезпеченні необхідних умов економічного зростання.

Для Німеччини характерна так звана банкоцентрична або континентальна модель. Відповідно до неї основою фінансового ринку є діяльність банків, а їх роль у механізмі економічного зростання є визначальною.

Ця модель характеризується переважанням кредиту (в різних формах) в сукупності фінансових інструментів і пріоритетністю розвитку банків як фінансових установ. У країнах з цією моделлю фінансового ринку діяльність банків має універсальний характер, тобто одночасно банками здійснюються комерційні та інвестиційні операції, а також надаються окремі послуги при активному контролі з боку держави. Інвестори (переважно універсальні банки) мінімізують ризики шляхом встановлення контролю над діяльністю корпорацій у цілому та над ходом реалізації окремих інвестиційних проектів.

У рамках цієї моделі фінансового ринку банкам відкрито вільний доступ на ринок фіктивного капіталу, дозволено сполучати звичайні банківські операції (депозитно-позичкові й розрахункові) з більшістю інвестиційних операцій на ринку цінних паперів [16,C.216-218].

Ринок цінних паперів Німеччині неоднорідний і в залежності від емісії цінних паперів розділяється на первинний, де відбувається реалізація нових видів цінних паперів, і вторинний ринок, на якому здійснюється їх продаж.

Залежно від місця проведення угод з цінними паперами є біржовий і позабіржовий ринок, на який припадає 90 % продаж цінних паперів. У залежності від ступеня регулювання, «свободи» ринку німецьке біржове право поділяє ринок цінних паперів на три сегменти :

1. офіційний (amtlicher Handel), 95 % усього біржового обороту;

2. регульований (geregelter Markt), 5 % біржового обороту;

3. вільний (frei Verkehr) (позабіржовий оборот), на якому здійснюється торгівля цінними паперами, не допущеними на офіційний і регульований ринки [17,C.94].

Первинний ринок в Німеччині є біржовим ринком. Всі види цінних паперів, за винятком єврооблігацій, розміщуються на офіційному біржовому ринку, а звичайні акції реалізуються на регульованому ринку.

Вторинний ринок представлений біржовим та вільним ринками. На території країни розміщено вісім фондових бірж, з яких Франкфуртська найбільша і найважливіша. Інші знаходяться в Берліні, Бремені, Дюссельдорфі, Гамбурзі, Ганновері, Мюнхені, Штутгарді, серед яких виділяються фондові біржі Франкфурта і Дюссельдорфа, що реалізують 51 % і 39 % усього біржового обороту станом на 01.01.2012 року [19].

Ринок акцій незначний, капіталізація корпорацій складає біля 580 млрд. марок. Ринок облігацій більш розвинутий, але там обертаються, насамперед, державні і банківські облігації. Традиційно тісні зв'язки між банківським і промисловим капіталом пояснює превага використання середньо- і довгострокових банківських кредитів стосовно використання цінних паперів. Німецькі банки "віддають перевагу видавати кредити, чим опосередковано виходити на фондову біржу". Монопольні банки майже цілком монополізують фондовий ринок. Вони займаються емісією і розміщенням цінних паперів, активно беруть участь на ринку і самі володіють значними пакетами цінних паперів. Вплив, заснований на власному, безпосередньому володінні акціями (біля 9 % всіх акцій). Таким чином, частка німецьких банків у розпорядженні капіталу дуже значна [19].

Фінансовий капітал Німеччини відрізняється високою організованістю і відносною усталеністю структур. Біля 48 % всіх акцій знаходиться в постійному володінні й обертається лише формально. Багато угод реалізуються прямо між банками в обхід біржі. Державне втручання слабке. Лише 6 % населення Німеччини володіє акціями [21].

Німецький фондовий індекс DAX за підсумками 2013 року зріс на 26 %. На торгах 30 грудня 2013 року індексу DAX вдалося досягти 9283 пунктів. Головною причиною того, що DAX, досягнув такого результату, експерти одностайно називають оголошене Європейським центральним банком (ЄЦБ) зниження базової процентної ставки в єврозоні до рекордного рівня в 0,5 відсотка  [22].

Станом на 27.01.2011 року Німеччина привернула на борговому ринку 1,6157 мільярда євро в ході розміщення своїх 30-річних боргових паперів за ставкою 3,58 %, що більше прибутковості в 3,33 %, яка була зафіксована в процесі попереднього розміщення аналогічних паперів.

Німеччина розмістила на фінансових ринках облігації на суму 4,912 млрд. євро з терміном погашення в грудні 2012 року. Попит на них в 2,1 рази перевищив пропозицію. Прибутковість встановлена в 1,17 % [22].

На фінансовому ринку Німеччини найбільш розвиненим та потужним є кредитний сегмент, через його інфраструктуру акумулюється і перерозподіляється більша частина вільних фінансових ресурсів держави. Небанківські комерційні установи розподіляють та перерозподіляють набагато меншу частину фінансових ресурсів Німеччини. Єдине виключення складають страхові компанії, оскільки значні інвестиційні ресурси в Німеччині акумулюються за допомогою страхування життя. Таким чином, в Німеччині провідне місце в механізмі розширеного відтворення, розподілі і перерозподілі фінансових ресурсів належить банківській системі [19].

Проведемо аналіз та визначимо взаємозв’язок між основними параметрами розвитку фінансової системи, фондового ринку та макроекономічними індикаторами економічного розвитку Німеччини. Встановлення даних взаємозв’язків дає змогу провести прогнозні розрахунки параметрів функціонування банківської системи, ринку небанківських послуг, фондового ринку та ВВП Німеччини.

Вихідна статистична інформація для проведення такого аналізу представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Систематизація вихідних даних для проведення аналізу параметрів функціонування банківської систе­ми, ринку небанківських послуг, фондового ринку та ВВП в Німеччині за 2011-2013 роки, млн. євро

Показники	Роки			Середній абсолютний приріст в порівнянні 2011 до 2013 рр., млн. євро	Середній коефіцієнт зростання в порівнянні 2011 до 2013 рр., частка од	Середній темп приросту в порівнянні 2011 до 2013 р., %
	2011	2012	2013
Об’єм кредитів, виданих комерційни­ми банками фірмам	2536100	2556000	2686900	75400	1,06	5,95
Сумарні активи центрального банку	373535	483674	612563	119514	1,64	63,99
Сумарні активи комерційних банків	7187714	7625737	7956390	384338	1,11	10,69
Сумарні активи небанківських комер­ційних установ	2858361	2898840	2943570	42604	1,03	2,98
Активи фінансової системи	10419610	11008251	11512523	546456	1,10	10,49
Капіталізація фондового ринку	10419610	11008251	11512523	546456	1,10	10,49
ВВП	2302700	2423000	2489400	93350	1,08	8,11

Виходячи з даних таблиці 2.1, можна стверджувати, що в Німеччині прослідковуються тенденції щодо зміни всіх розглянутих показників, крім тенденції зміни капіталізації фондового ринку. Так, протягом 2011-2013 рр. об’єм кредитів, виданих комерційними банками фірмам в середньому в Німеччині за кожен рік підвищувався на 75400 млн. євро.

Аналогічна тенденція прослідковується і за показниками активів фінансової системи, а також активів центрального банку, комерційних банків та небанківських установ. Це стосується як абсолютних, так і відносних статистичних показників, що характеризують фінансову систему країни. Середній абсолютний приріст сумарних активів центрального банку Німеччини протягом аналізованого періоду становить 119514 млн. євро. Середній коефіцієнт зростання сумарних активів комерційних банків Німеччини протягом 2011-2013 рр. дорівнював 1,11 одиниць. Середній темп приросту сумарних активів небанківських комерційних установ в Німеччині складав 2,98 %. В результаті зростання сумарних активів банківських та небанківських установ прослідковується збільшення активів фінансової системи Німеччини.

Зростаюча тенденція має місце і по відношенню до ВВП. Так, в Німеччині даний показник потягом аналізованого періоду збільшився в середньому на 8,11 %.

Ще один показник, який демонстрував зростаючу тенденцію з 2011 р. до 2013 р. є капіталізація фондового ринку Німеччини. Так, протягом аналізованого періоду даний показник в середньому збільшувався на 10,49 % [21].

Розглянемо динаміку окремих індикаторів структури фінансової системи Німеччини за 2011-2013 рр. у % до ВВП (таблиця 2.2) [19].

Таблиця 2.2 – Динаміка окремих індикаторів структури фінансової системи Німеччини за 2011-2013 рр., у % до ВВП

Німеччина	Рік			Приріст за 2011-2013 рр., %
	2011	2012	2013
Сукупні банківські активи	216	303	146	48,2
Сукупні активи фінансових інститутів	259	353	-	36,3
Вартість цінних паперів:
- акцій	17	48	38	79,2
- облігацій	67	112	70	62,5
Частка банківських активів у сукупних активах фінансових інститутів	83	86	-	3,6

На основі досліджуваних показників визначено та кількісно обраховано основні показники розвитку фінансового ринку і банківської системи, виявлено прогнозні значення кожного окремого показника, що досліджувався (обсяг кредитів, виданих комерційними банками фірмам, сумарні активи центрального банку, сумарні активи комерційних банків тощо), здійснено обгрунтоване прогнозування зміни обсягу ВВП на коротко- і середньострокову перспективу. В кінцевому підсумку проведені розрахунки дають змогу чітко визначити напрямки підвищення інвестиційного потенціалу банківської системи, сформувати план стратегічних та тактичних дій з метою розширення інвестиційного потенціалу банківської системи, розробити пріоритетні заходи щодо підтримки розвитку фондового та кредитного сегментів фінансового ринку Німеччини.

Кредитний ринок у Німеччині представлений наступними видами кредитування:

1. іпотека;

2. освітній кредит;

3. споживчий кредит;

4. кредити на охорону навколишнього середовища.

У Німеччині студентам надається можливість безкоштовно отримати освіту, однак питання про витрати на оплату житла та інші побутові потреби залишається відкритим. Держава зацікавлена в тому, щоб майбутні фахівці якомога більше часу і сил присвячували навчанню, тому в Німеччині існує одна з найбільш розвинутих на сьогоднішній день система освітніх кредитів. Якщо ви хочете спокійно займатися навчанням, не турбуючись про пошук роботи і не напружуючи своїх рідних - ви можете звернутися в банк за кредитом на освіту. Існує закон про сприяння в отриманні освіти, згідно з яким студентам надається безвідсоткова позика на час навчання.

Споживчі кредити в Німеччині коштують 9 – 12 % річних (за умови, що кредит видається на три роки).  У Німеччині споживчі кредити складають 23 % ВВП. 

Один з основних джерел кредитування - депозити. У Німеччині обсяги депозитів великих банків складають 96 % ВВП.

Найбільш важливими відмінними ознаками пільгових кредитів у Німеччині є надання кредитів у рамках державних програм, що здійснюються за єдиними та зрозумілими всім правилами відповідно до звичайних принципів банківського кредитування, тобто ніяким заявникам не надається перевага, а кредити видаються лише кредитоспроможним клієнтам. Заяви на отримання кредитів подаються до німецьких комерційних банків, вони ж займаються видачею кредитів та подальшою роботою з клієнтами. Комерційні банки укладають з державним банком угоду про рефінансування кредитів, відповідно до якої беруть на себе зобов’язання щодо повернення наданих їм коштів [21].

Державний банк переводить гроші комерційним банкам, а ті, в свою чергу, надають кредити малим та середнім підприємствам. Комерційний банк укладає з підприємствами кредитну угоду, в якій вказується мета отримання кредиту, зазначена в договорі про рефінансування з державним банком. Виплати підприємства по відсотках та по основному кредиту переводяться комерційним банком державному. Комерційні банки несуть відповідальність від 50 до 100 % за повернення наданих кредитів, за послуги по реалізації пільгових кредитів.

Крім системи пільгового кредитування, в Німеччині здійснюється також підтримка через надання гарантій та поруки. Спеціалізовані гарантійні банки, створені як інститути підтримки німецької економіки, беруть на себе ризик неповернення кредитів до 80 % сум кредиту або часткової участі в капіталі (максимальна сума 1,5 млн. євро) через надання гарантій та порук новим та вже існуючим підприємствам. З їх допомогою стає можливим отримання кредитів тими підприємствами, які не мають або мають у недостатній кількості власні можливості по забезпеченню кредитів. Федерація та федеральні землі, на території яких знаходиться гарантійний банк, покривають у сукупності до 60 % ризику гарантійного банку через надання йому власних гарантій.

Значна роль в активізації кредитного ринку Німеччини належить кредитному інституту по відбудові економіки. Цей інститут має специфічні умови надання позик малим та середнім підприємствам, зокрема, в рамках програми “Інвестиційні позики”.

При наданні позик для Східної Німеччини та Східного Берліна, які не перевищують 2 млн. євро, кредитний інститут, що надає позику, може бути звільнений від 50 % зобов’язань, але це не розповсюджується на bullet-позики. Звільнення від зобов’язань встановлюється на весь термін позики на дату надання позики. Якщо звільнення від зобов’язань надається, відсоткова ставка збільшується на 0,9 %. Звичайно, подібна діяльність є досить ефективною при проведенні політики покращення кредитних умов “середнього прошарку”, але слід також зупинитися на такому напрямку діяльності фінансово-кредитних інститутів, як спільна діяльність з метою підтримки малого та середнього бізнесу. У цьому напрямку підписуються угоди між фінансово-кредитними установами на певних умовах та із зазначенням розподілу обов’язків.

У Німеччині також активно виділяються кошти на кредитування інвестицій в охорону навколишнього середовища [24,C.76-81].