3) По зв'язку з обсягом виробництва:

- постійні - їх загальна величина не залежить від кількості виготовленої продукції (наприклад, витрати на зміст і експлуатацію будов і споруд, орендна плата, оплата праці адміністративно-управлінського персоналу);

- змінні - їх загальна сума залежить від обсягу виготовленої продукції (наприклад, витрати на сировині, основні матеріали, комплектуючі, заробітна плата основних виробничих робітників).

4) За способом віднесення витрат на собівартість окремих виробів:

- прямі - безпосередньо пов'язані з виготовленням певних виробів і відносяться на собівартість кожного з них прямим шляхом;

- непрямі - пов'язані з виробництвом декількох видів виробів, їх розподіляють між ними за якою-небудь ознакою.

2. Класифікація витрат за економічними елементами.

Кошторис витрат на виробництво - це витрати підприємства, пов'язані з основною діяльністю, за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді або ні.

Кошторис витрат на виробництво характеризує усю суму витрат підприємства в розрізі економічно однорідних елементів. У промисловості прийнято наступне угрупування витрат по економічних елементах:

1. Матеріальні витрати включають витрати на:

- сировину і матеріали (за вирахуванням вартості поворотних відходів за ціною їх можливого використання або реалізації);

- покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати;

- допоміжні матеріали;

- паливо і енергію, що витрачаються на технологічні або господарські потреби;

- запасні частини для поточного ремонту устаткування;

- тару і тарні матеріали;

- виробничі послуги сторонніх підприємств, а також своїх господарств, що не відносяться до основної діяльності, і деякі інші витрати.

2. Витрати на оплату праці включають:

- основну і додаткову заробітну плату;

- виплати передбачені законодавством про працю за невідпрацьований на виробництві час (оплата відпусток та ін.);

- витрати пов'язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів (виплати працівникам середньої зарплати за час їх навчання з відривом від виробництва та ін.)

 

2. Відрахування на соціальне страхування - відрахування до позабюджетних соціальних фондів по встановлених нормах від витрат на оплату праці :

- Пенсійний фонд;

- Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності;

- Фонд обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань

2. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів

2. Інші операційні витрати, що не увійшли до раніше перерахованих елементів витрат. Це податки, збори, відрахування до спеціальних фондів, оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, витрати на відрядження, страхування майна, винагороди за винахідництво і раціоналізацію, оплата робіт по сертифікації продукції і інші.

Угрупування витрат по економічних елементах не дозволяє вести облік по окремих підрозділах і видах продукції для цього потрібний облік по статтях калькуляції.

3. Класифікація витрат за статтями калькуляції собівартості.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції або послуг із статей витрат. На відміну від елементів кошторису витрат, статті калькуляції собівартості об'єднують витрати з урахуванням їх конкретного цільового призначення.

Існує типова номенклатура витрат по статтях калькуляції, проте міністерства і відомства можуть вносити в неї зміни залежно від галузевих особливостей.

Типова номенклатура включає наступні статті:

1. Сировина і матеріали.

2. Зворотні відходи (віднімаються).

3. Покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

4. Паливо і енергія на технологічні цілі.

5. Основна заробітна плата виробничих робітників.

6. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

7. Відрахування на соціальне страхування

8. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування.

9. Загальновиробничі витрати

10. Загальногосподарські витрати.

11. Інші виробничі витрати.

12. Позавиробничі (комерційні) витрати.

Підсумок перших 9 статей утворює цехову собівартість, підсумок 11 статей - виробничу собівартість, підсумок усіх 12 статей - повну собівартість.

Цехова собівартість це витрати виробничого підрозділу підприємства (цехи) на виробництво продукції.

Виробнича собівартість окрім витрат виробничих підрозділів підприємства (цехів) включає загальні по підприємству витрати пов'язані з організацією і управлінням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає усі витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Крім того, розрізняють планову і фактичну собівартість.

Планова собівартість визначається на початку планованого року виходячи з планових норм витрат і інших планових показників на цей період.

Фактична собівартість визначається у кінці звітного періоду на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.

Планова собівартість і фактична собівартість визначаються за однією методикою і по одних і тих же калькуляційних статтях, що необхідно для порівняння і аналізу показників собівартості.