Методи правового регулювання аграрних відносин

 

Аграрне право як комплексна галузь права на кожному етапі свого розвитку, з прийняттям нових законодавчих актів, удосконалює методи впливу на поведінку учасників правовідносин у сфері сільськогосподарського виробництва.

Визначення методів правового регулювання суспільних відносин у процесі функціонування агропромислового комплексу має важливе теоретичне і практичне значення: теоретичне полягає в тому, що встановлення таких методів та їх функціонування забезпечують наукову обґрунтованість аграрного права, як галузі права; практичне ж значення полягає у встановленні стану дієвості таких методів у досягненні завдань аграрного права, в додержанні його принципів [1, с.19].

Дослідження методів правового регулювання аграрних відносин здійснювалося багатьма вченими: М.І.Козирем, В.З.Янчуком, Н.І.Титовою, О.О.Погрібним, В.В.Носіком, В.П.Жушманом, В.Ю.Уркевичем, М.М.Чабаненком, Н.О.Багай та іншими. Проте питання визначення методів аграрного права України є актуальним і сьогодні в умовах реформування аграрних відносин та виникнення нових сфер аграрно-правового регулювання.

Оскільки предмет аграрного права становлять не однорідні відносини, а цілий комплекс пов'язаних між собою характером виробництва різних правовідносин, то слід говорити не про єдиний метод правового регулювання, а про різноманітність методів [2, с.90-92]. Таким чином, специфічні особливості предмета правового регулювання аграрного права як комплексної галузі права зумовлюють використання цілого комплексу методів правового регулювання суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва.

 Як вірно зазначала професор Н.І.Титова, аграрне право, як комплексна галузь, що увібрала в себе різні суспільні відносини, "зцементовані" характером сільськогосподарської виробничої діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення, не може мати якогось одного способу і засобу правового впливу на сферу своїх різноманітних відносин, тобто одного і єдиного методу правового регулювання [3, с.12].

Тривалий час, на думку М.М.Чабаненка, дослідники методу правового регулювання аграрних відносин, не звертали належної уваги на поєднання в даній галузі права імперативного і диспозитивного способів правового регулювання, оскільки розглядали галузь аграрного права, як другорядну, тобто таку, що стоїть поза загальновизнаними галузями права [4, с.110]. Така ситуація дійсно мала місце, адже упродовж багатьох років комплексні галузі не визнавалися самостійними елементами системи права, а формування аграрного права, як самостійної галузі права, було визнане лише на початку 1970-х років.

М.М.Чабаненко, виходячи з цілісності аграрних правовідносин, виділяє єдиний правовий метод правового регулювання аграрних відносин, який складається із специфічного поєднання диспозитивного і імперативного способів правового регулювання [4, с.110].

Разом з тим, представники сучасної аграрно-правової науки виділяють різноманітні за змістом та характером впливу методи правового регулювання аграрних відносин.

Так, на думку вчених, метод аграрного права реалізується через характер правових норм, які можуть бути імперативними, тобто вимагають від сторін правовідносин належної поведінки (норми-приписи), або можуть забороняти діяти певним чином (норми-заборони) [1, с.111].

Крім того сучасним аграрним земельним відносинам, що базуються переважно на засадах приватної власності, складаються в ході організації виробництва сільськогосподарської продукції різними аграрними суб'єктами, замість характерного раніше методу імперативного державного впливу найбільш відповідним є метод диспозитивного впливу на поведінку цих суб'єктів [3, с.12 - 13].

У випадках, коли між суб’єктами господарювання в аграрному секторі виникають правовідносини власності, для їх регулювання застосовуються способи цивільного методу, метод земельного права у випадку регулювання земельних правовідносин, метод господарського права при регулюванні управлінсько-організаційних відносин [5, с.10]. З економічними та демократичними засадами діяльності сучасних аграрних суб'єктів пов'язане поширення методу локальної правотворчості [3, с.13].

 Таким чином, основні методи правового регулювання (дозвіл, припис, заборона) знаходять своє вираження в диспозитивних та імперативних прийомах регулювання сучасних аграрних відносин. Сучасне аграрне право України регулює органічний комплекс суспільних відносин, пов'язаних характером сільськогосподарської виробничої діяльності, тому поєднує застосування різних методів впливу на сферу правового регулювання.

№3