2.1.2 Історія розвитку компанії

У жовтні 1996 року, після десяти років з Hanson PLC, Імператорський відновила свою незалежність і корпоративних Imperial Tobacco Group PLC була зареєстрована на Лондонській фондовій біржі індекс FTSE 100.

У період з 1987 по 1995 рік продуктивність праці майже у три рази, портфель брендів були переорієнтовані і частка на ринку зросла. Управління активно прагнув до зміцнення позицій Імператорського у вигідних зарубіжних ринків.

З 1996 року імператорський вклав значні кошти в нові технології з більш £ 170 млн витратили на фабриці Horizon Ноттінгем (Великобританія) для підвищення ефективної виробничої бази Imperial, що ще більше підвищило її міжнародний успіх та закріпило позиції компанії на міжнародних ринках.

У 1998 році Імператорська купив, що базується в Нідерландах тютюнового бізнесу в Douwe Egberts Ван Нелл.

Придбання підприємств такого калібру і далі зміцнювати присутність Імператорського в Європі та розширення її можливостей з розподілу продукції. Щоб зміцнити свою позицію в усьому світі, Imperial Tobacco продовжив розширення за рахунок придбань. У вересні 1999 року портфель якості сигарет, рулон свого власного тютюну і рухомі марки папери були придбані в Австралії та Новій Зеландії, а також завод у Petone, Нової Зеландії, створюючи значну присутність на Азіатсько-Тихоокеанського ринку.

На початку 2001 року Imperial оголосила про покупку 75-процентної частки в Tobaccor за £ 179 мільйонів. Ця частка з тих пір збільшилася на 87,5% з узгодженими умовами про придбання решти – 12,5% до грудня 2005 року. Tobaccor є другим за величиною виробником сигарет / дистриб'ютор в країнах Африки на південь від Сахари, з розширенням інтересів у В'єтнамі.

Це придбання перетворюється присутності імператорської на африканському континенті і за умови, трампліном для подальшого зростання в Азії.

У серпні 2001 року, Imperial оголосила, що вона вступила в угоду з Philip Morris International для розповсюдження та продажу Marlboro, Raffles і Честерфілд сигарет у Великобританії та Шотландії.

Marlboro є бестселером в світі премії American Blend сигарети і доповнює існуючий портфель Імператорського Вірджинії суміш сигарет, що продаються у Великобританії та Шотландії.

У травні 2002 року Імператорський придбала 90,01% акцій Реемтсма Cigarettenfabriken GmbH, німецька компанія міжнародної тютюнової компанії. Це придбання відзначені стратегічні еволюції бізнесу Імператорського і зміцнила свою рішучість стати глобальної тютюнової компанії.

Реемтсма мала сильні позиції на ринку в Німеччині, Центральної та Східної Європи та Азії за умови природним доповненням до Imperial, основні переваги ринку у Великобританії, Західній Європі, Австралії та Африки.

2.2. Аналіз використання основних виробничих фондів

В процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:

- засоби праці;

- робоча сила;

- предмети праці.

Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться [28].

Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму [28].

На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю. Іншими словами, засоби праці — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби, за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги [28].

Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.) [28].

Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і оборотних фондів [28].

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами [28].

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:

- невиробничого призначення;

- виробничі.

Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються [28].

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

житлово–комунальні приміщення;

побутові, спортивні приміщення;

будинки та устаткування медичного призначення;

дитячі дошкільні заклади;

багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт. До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства [28].

Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.) [28].

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів [28].

Коефіцієнт поновлення основних засобів = Вартість основних виробничих фондів, що надійшли за рік / Вартість основних виробничих фондів на кінець року * 100

Кпонов = 0,25

Коефіцієнт вибуття ОЗ = Вартість ОВФ, що вибули за рік / Вартість ОВФ на початок звітного року * 100

Квибут = 0,51

Коефіцієнт приросту = Сума приросту ОВФ / Вартість ОВФ на початок звітного року

Кприрос =0,39

ЗНОСКА НА ТАБЛ. ?????

Таблиця 2.2.1

Динаміка змін основних виробничих фондів

Показники	Наявність на початок року		Наявність на кінець року		Зміна +,- за рік
	Сума, млн. грн.	Питома вага, %	Сума, млн. грн.	Питома вага, %	Сума, млн. грн.	%
Промислово-виробничі ОФ	12150	56,39	12178	56,59	28	0,23
Виробничі ОФ	5140	23,86	5195	24,14	55	1,07
Невиробничі ОФ	4255	19,75	4145	19,26	-110	-2,59
Усього	21545	100	21518	100	-27	-0,13

Структура основних фондів визначається специфікою галузі.

При аналізі основних фондів потрібно проаналізувати співвідношення активної і пасивної частини. Активна частина безпосередньо діє на предмет праці. Пасивну частину утворюють фонди, які створюють умови для здійснення процесу виробництва. В економічній літературі відсутня єдина думка про склад активної частині фондів. Одні вважають активною частиною всі фонди за виключенням будівель і споруд, інші – тільки машини і обладнання.

У більшості галузей промисловості до активної частини фондів відносять машини і обладнання (силові і робочі машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі пристрої, лабораторне обладнання, інші машини і обладнання), а також транспортні засоби. Здійснюючи підрахунки, ми виходимо з того, що до активної частини відносимо машини і обладнання.

Підвищення питомої ваги активної частини фондів характеризує прогресивність їх структури, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі.

При аналізі структури основних фондів складають аналітичну таблицю

До основних виробничих фондіввідносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Основні невиробничі фонди за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комунальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об'єкти соціально-побутового призначення.

ЗНОСКА НА ТАБЛ.

Таблиця 2.2.2

Динаміка змін основних фондів підприємства

Види основних фондів	Наявність на початок року		Наявність на кінець року		Зміни (+,-) за рік
	сума	питома вага, %	сума	питома вага, %	сума	питома вага, %
Будівлі	5425	44,65	5526	45,3	101	1,86
Споруди	506	4,16	439	3,60	-67	-13,24
Передавальні пристрої	193	1,59	193	1,58
Машини та обладнання	5650	46,50	5653	46,4	3	0,05
Транспортні засоби	238	1,96	239	1,96	1	0,42
Виробничі інструменти	138	1,14	128	1,05	-10	-7,25
Всього	12150	100	12178	100	28

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі:

Екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих фондів.

Інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.

Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства; удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва; зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві; підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Проаналізувавши отриманні дані ми можемо зробити висновок, що підприємство раціонально використовує, поновлює та розподіляє основні виробничі фонди, та враховуючи специфіку бізнесу та ринку має намір розширюватися.