ЗМІСТ

	стор.
Вступ
Розділ 1. теоретичні засади управління ланцюгом постачання …………………………………………………………….
1.1. Методологічні аспекти формування ланцюгів постачання.………….
1.2. Стратегічне планування ланцюгів постачання………………………..
1.3. Ефективне функціонування ланцюгів постачання……………………
1.4. Аналіз станумбудівельної галузі України..……………………………
1.5. Висновки до розділу 1..…………………………..……………………..
Розділ 2. Дослідження фінансово-господарського стану компанії ТОВ «ТПК» та проблеми управління ланцюгами постачання на зовнішніх ринках…………………..……..………………………………………..
2.1. Стисла характеристика компанії ТОВ «ТПК»………………………...
2.2. Аналіз результатів виробничо-господарської діяльності компанії ТОВ «ТПК»…………………………………………………………………..
2.3. Аналіз товароруху на зовнішніх та внутрішніх ринках компанії ТОВ «ТПК»…………………………………………………………………………
2.4. Аналіз причин браку у ланцюгах постачання компанії ТОВ «ТПК» на ринку України ……………………………………………………………
2.5. Висновки до розділу 2………………………………………………….
Розділ 3.
3.1.
3.2.
3.3.
3.4. Висновки до розділу 3…………………………………………………..
Висновки
Список
Додатки

ВСТУП

Дуже часто підприємство зіштовхується з проблемою недосконалої операційної діяльності, яка призводить до недоотримання прибутку, незадоволення потреб клієнтів та недосягнення мети функціонування самого підприємства. Питання уникнення цієї проблеми та боротьби з нею, якщо вона вже існує, є важливими і актуальними для будь-якого підприємства. В даній роботі здійснюється аналіз ланцюгів постачань та надаються пропозиції щодо їх реорганізації з метою підвищення ефективності функціонування логістичних систем підприємства.

Вчені, що приділяють цьому питанню велику увагу, погоджуються, що реорганізація ланцюгів постачань є одним із головних процесів на підприємстві. За допомогою реалізації поставлених завдань з реорганізації ланцюгів постачання та відповідної оптимізації бізнес-процесів компанії — вона стане більш ефективною та прибутковою.

Безліч науковців, як за кордонні так і вітчизняні в своїх дослідженнях з даної теми схилялися до того, що за допомогою реорганізації ланцюгів постачання компанія може досягти конкурентних переваг, стати більш ефективною та налагодити свої бізнес-процеси в ланцюгах постачання найбільш прийнятним та продуктивним шляхом.

За останні два десятиліття керівники організацій пережили період безпрецедентних світових змін, які пов'язані з небувалими досягненнями в галузі науки і техніки та глобалізацією ринків. Організації були змушені безупинно й досить швидко вдосконалювати свої внутрішні й зовнішні процеси, намагаючись підтримувати свою конкурентоздатність на ринку.

В 1990-і р. керівники компаній усвідомили, що недостатньо лише виробляти якісний продукт, їм все частіше доводилося вирішувати завдання зовсім нового типу: коли, де, як і в яких кількостях доставляти продукти до споживачів з мінімально можливими витратами. З цього моменту почався справжній «Ренесанс логістики», що спонукав до розвитку інформаційних технологій і логістичних мереж, орієнтованих на вирішення цих нових завдань.

У цілому, реорганізацію ланцюгів постачання умовно можна розділити на наступні етапи:

1. відображення ланцюга постачань «такий, як він є»;

2. внутрішня інтеграція інформаційних систем і бізнес-функцій;

3. пошук найбільш привабливих місць з фінансової точки зору й місць для максимізації процесу формування цінності;

4. формування відносин співробітництва й довіри з найважливішими постачальниками й споживачами;

5. інтеграція споживача й постачальника для розробки/зміни продукту або процесу;

6. стратегічне керування витратами;

7. оцінка систем технологій і вироблення стандартів, загальних для споживачів і постачальників;

8. впровадження систем інформаційної прозорості, що дозволяють найважливішим постачальникам усвідомити потреби й запити споживачів;

9. поточне керування змінами уздовж всього ланцюга постачань;

10. проведення повторної оцінки в міру необхідності.

Розділ 1

Теоретичні засади управління ланцюгом постачання

1. . Методологічні аспекти формування ланцюгів постачання

Ринковій економіці притаманні дві форми економічної організації – ринковий механізм та адміністративний механізм. Перша полягає в тому, що суб’єкти господарювання або окремі індивідууми приймають незалежні рішення, зміст яких визначається ринковими цінами. Друга визначає, що рішення щодо виробництва, постачань, збуту та інших функціональних сфер діяльності суб’єктів господарювання приймаються їх менеджерами в межах ієрархічної системи корпоративного управління. Вчені стверджують, що на різних етапах розвитку різних економічних систем значущість вище згадуваних форм організації була відмінною.

З початку 1980-х рр. і до сьогоднішнього дня відмічається поширення протилежних процесів. Підприємства почали зменшувати рівень вертикальної інтеграції, очікуючи підвищити ефективність своєї роботи завдяки концентрації на діяльностях, що розглядаються ними за основні. За даних обставин має місце перехід від вертикальної до, так би мовити, віртуальної інтеграції [18]. Для того, щоб цей перехід став успішним менеджери підприємств різної галузевої приналежності повинні опанувати підходи до управління об’єктами і процесами, які вже не можуть контролювати прямо, проте ефективність яких мають відстежувати [19]. Ключем до розв’язання даної проблеми може слугувати розвиток концепції управління ланцюгами постачань, яка в ХХ1 ст., згідно прогнозів фахівців, має стати домінуючою [20, 21].

Вперше підходи зазначеної концепції в економіках індустріально розвинутих країн було застосовано щодо роздрібної торгівлі та мереж швидкого харчування, з часом вони поширились на інші галузі, зокрема електронну та хімічну промисловість, автомобілебудування, виробництво одягу тощо.

Концепція управління ланцюгами постачань передбачає кардинальне переосмислення теорії і практики управління підприємством в ринкових умовах. Вона виходить з того, що досягти максимального значення долі ринку, що контролюється, прибутку, ринкової вартості або інших показників, обраних за критерії результативності роботи підприємства, останнє може через сприяння забезпеченню конкурентоспроможності кінцевого продукту (послуги) ланцюга постачань, а не за рахунок своїх постачальників або/і споживачів. За цих умов конкурують між собою не окремі підприємства, а ланцюги постачань, до яких ці підприємства входять і які різняться за технологією виробництва кінцевого продукту (послуги), побудовою маркетингових каналів або іншими характеристиками [22, c.24].

Впровадження концепції управління ланцюгами постачань, даючи підстави вести мову про формування цілеспрямованої ефективної поведінки, тобто про процес управління, систем ланцюгів постачань, водночас, потребує взаємопов’язаних скоординованих інвестицій підприємств у формування таких систем, що, відповідно, вимагає застосування проектних підходів.

На думку Дж. Менцера, В. Девітта та ряду інших дослідників [23], управління ланцюгами постачань, як певна теоретична концепція управління, вперше отримало розвиток в працях Дж.Форрестера. Останній, відомий як фундатор теорії дистрибуційного управління, яка виходить з інтеграційної природи міжорганізаційних відносин, ще понад сорок років тому назад ідентифікував ряд задач управління, які, в сьогоднішніх умовах, можна розглядати за визначальні щодо концепції управління ланцюгами постачань. Так, Дж. Форрестер наголошував, що сучасне йому управління знаходиться на переломі щодо розуміння того, яким чином успіх виробничої компанії залежить від умов взаємодії потоків інформації, матеріалів, грошей, людських спроможностей, а також капітальних активів. Спосіб, в який ці п’ять систем потоків взаємодіють щодо посилення одна одної і обумовлюють зміни та коливання, буде формувати, на думку Дж. Форрестера, основу для прогнозування впливу рішень, політик, організаційних форм, а також інвестиційних пріоритетів. При цьому передовий менеджмент має усвідомлювати ті переваги, які несе покращення розуміння взаємодії як певних функційв межах окремої компанії, так і компанії та її ринків, галузі, а також національної економіки [24].

Ефективна організація і управління ланцюгом постачань справляє визначальний вплив на темпи і пропорції економічного розвитку національної економіки України. Реалізуючи функції розподілу та обміну, сформовані ланцюги постачань визначають динаміку товарно-матеріальних, інформаційних, фінансових і інших потоків у процесі відтворення.

Концепція ланцюга постачень є порівняно новою і являє собою один із проявів розширеного використання логістики. Учасники ланцюгів постачань все більше усвідомлюють необхідність не тільки внутрішньої інтеграції потокових процесів, а й налагодження зв'язків і координації між процесами інших господарюючих одиниць ланцюга: постачальниками, клієнтами і самим підприємством.

При управлінні ланцюгом постачань виникає завдання об'єднання ринку, збутової мережі, виробничого процесу та закупівельної діяльності таким чином, щоб забезпечити обслуговування клієнтів на більш високому рівні і з меншими витратами.

Логістика сприяє вирішенню проблеми оптимізації матеріальних потоків по всьому ланцюгу постачань в цілому. Інтегрований інструментарій логістики спрямований на максимізацію якісних і кількісних характеристик усіх елементів схеми поставок. Він орієнтує на такий підхід, при якому потреби ринку трансформуються в план і стратегію виробництва, пов'язуючи його зі стратегією і планом закупівель.

Важливою умовою ефективного функціонування ланцюгів постачань є зниження логістичних витрат товароруху. Визначальну роль у калькуляції витрат на конкретні види діяльності, що здійснюються в ланцюзі постачань надає ідентифікація витратних елементів логістичного ланцюга та їх кількісна оцінка. Здійснити це можливо на основі атрибутивної характеристики витрат виду діяльності по кожному типу покупця та визначення ринкового сегменту обслуговування споживачів, виявлення чинників, що забезпечують варіації витрат на обслуговування з урахуванням специфічних ресурсів, використовуваних для підтримки купівельних сегментів.

Питанням формування та управління логістичних ланцюгів постачання приділяєть велика увага як закордонних так і вітчизняних науковців.

«…Вагомим внеском у мотивацію формування логістичних поставок є очікування «матеріалізації» потенціалу зовнішніх чинників загальнопідприємницького характеру, до яких відносимо базові мегатенденції сучасності, серед яких глобалізація, індивідуалізація, інформатизація та екологізація…», – зазначає Є.В. Крикавський [1, с. 154].

У працях Н.І. Чухрай можна побачити твердження: «…що формування ланцюга поставок передбачає комплексне забезпечення цього процесу, яке має маркетинговий, логістичний та інформаційно-комунікаційний вимір, а налагодження діяльності сучасних ланцюгів поставок грунтується на виявленні та ліквідації «вузького місця» у ланцюгу поставок…» [2, с. 94].

Автори Джеймс Р. Сток та Дуглас М. Ламберт [3, с. 52] стверджують, що управління ланцюгом поствок – це інтеграція бізнес-процесів, починаючи з кінцевого користувача та всіх постачальників товарів, послуг і інформації, додаючи цінність для споживача та інших зацікавлених осіб. Д. Уотерс виносить наступне твердження щодо поняття «ланцюг поставок» – «…ланцюг поставок складаєть із сукупності видів діяльності і організацій, через які матеріали проходять під час свого переміщення від постачальника початкового рівня до кінцевого споживача…» [9, с. 69]. Таким чином, основною ціллю управління логістичним ланцюгом поставок є мінімізація загальних логістичних витрат при задоволенні потреб споживачав.

Як ми бачимо, для всіх ланцюгів діяльності та організації є свої різні назви. Коли акцент робиться на операціях, то кажуть процес; коли підкреслюється маркетинг, - логістичний канал; коли на перше місце ставлять додану вартість, з’являється термін ланцюг цінності; коли аналізується задоволення споживчого попиту, говорять про ланцюг попиту. В даному випадку нас в першу чергу цікавить переміщення матеріалів, и саме тому ми будемо використовувати найбільш загальним терміном – ланцюг постачань [9, c.19].

Кожний продукт має свій власний унікальний ланцюг постачань. Деякі з них можуть бути досить довгими та складними. Наприклад, ланцюг постачання компанії Cadbury починається з зерен какао, які вирощують на плантаціях, а закінчується доставкою плиток шоколаду до споживачів. Ланцюг постачання для Levi починається з вирощування бавовни на полях, а закінчується в момент, коли ви купляєте джинси в магазині. Іншими словами, ланцюг постачання описує весь шлях матеріалів, який вони проходять від самого початку і до самого кінця. На цьому шляху матеріали можуть проходити через постачальників сировини, виробників, операції з доведення, логістичні центри, склади, операторів-посередників, транспортні компанії, гуртовиків и багато інших операцій та учасників. Іноді ланцюг постачання не закінчується на кінцевому споживачі, а додатково охоплює етап переробки і повторного використання матеріалів [9, с. 19].

Найпростіший спосіб представити ланцюг постачання – показати, як продукт переміщується через ряд організацій, кожна з яких додає до нього додаткову цінність. На практиці більшість організацій отримують матеріали від безлічі різних постачальників і передають свою продукцію найрізноманітнішим споживачам. Саме тому, проходячи повз різноманітні рівні постачальників і по різним ланцюгам постачань, вихідні матеріали «зустрічаються» один з одним в організації, проходять повз неї, і на виході з’являються продукти, які потім, переміщуючись через різні рівні поживачів, знову розходяться.

Рис.1.1. Ланцюг постачання, сформований навколо виробника [9].

Хоча досить легко уявити форму ланцюга постачання для виробника, але більшість інших організацій в цілому користуються тим самим принципом. Наприклад, авіакомпанії перевозять пасажирів до місцевих аеропортів, звідки їх забирають та доставляють літаками до великих вузлових аеропортів, потім пасажири перелітають в інші вузлові аеропорти, звідки, користуючись міськими авіалініями, їх доставляють до місць призначення [9, c. 21].

Окремі ланцюги постачань з’єднуються один з одним, аби задовольнити потреби різноманітних споживачів. Наприклад, виробники автомобільних запчастин продають частину своєї продукції складальним заводам, частину – гуртовикам для гаражів та авторемонтних майстерень, частину – роздрібним магазинам для індивідуальних потреб споживачів, якусь частину – безпосередньо споживачам, користуючись для цього своїми веб-сайтами. Ми бачимо, що загальний ланцюг постачання розділяється на окремі гілки, коли один і той самий продукт надходить до споживачів різними шляхами.

Як ми можемо бачити, наша картина ланцюгів постачання стає все більш складною, особливо якщо компанія випускає велику кількість продуктів, кожний з яких має свій ланцюг постачання.

Деякі спеціалісти вважають, що термін «ланцюг постачання» передає досить спрощену картину, и саме тому вони пропонують казати про мережу поставок або навіть про павутину поставок [9, c. 22].

Загострення конкуренції змушує підприємства прикладати все більше зусиль у пошуку нових способів досягнення переваг над конкурентами. У цьому дуже вагому роль відіграють чинники гнучкості, часу, якості, оптимальний рівень обслуговування, мінімальних витрат. Для забезпечення конкуретних позицій підприємств на товарному ринку актуальним є використання концепції ланцюга поставок, що в результаті дозволить охопити весь шлях проходження матеріального потоку від постачальника першого рівня до кінцевого споживача. Підприємства, які співпрацюють в єдиному ланцюгу поставок мають можливість якісніше та швидше задовольнити потреби споживача, а також зробити це за нижчими цінами, що в результаті дозволить утвердити свої конкурентні переваги на ринку.

Сучасні ланцюга постачань - складна система, що складається з різних об'єктів, тобто або заводів з можливостями розподілу, або розподільних центрів з можливостями фізичного перетворення продукції [5, с. 46].

Мета управління ланцюгами постачань складається в мінімізації загальних логістичних витрат при задоволенні даного фіксованого попиту. Ці витрати можуть включати: вартість сировинних матеріалів та інших придбань компанії, внутрішні та зовнішні транспортні витрати, інвестиції в обладнання, виробничі витрати, витрати розподільних центрів, витрати з утримання запасів та інші види витрат. При побудові моделі для вирішення конкретних проблем планування можна дослідити лише частину загального ланцюга постачань компанії і пов'язаних з нею витрат.

Сьогодні серед фахівців немає єдиної думки про цілі управління ланцюгами поставок. Деякі з них вважають, що мінімізація загальних витрат не є основною метою фірми при аналізі стратегічних і тактичних планів щодо ланцюга постачань. Навпаки, фірма повинна прагнути до максимізації чистого прибутку.

Планування та моделювання ланцюга поставок становить практичний інтерес для українських фахівців, пов'язаних з вирішенням логістичних проблем своїх підприємств, з наступних причин:

1. складні, багатофакторні, нестаціонарні потокові процеси (матеріальні, інформаційні, фінансові тощо) вимагають для свого опису і подальшої оптимізації управлінських рішень залучення адекватних джерел інформації, потужного аналітичного апарату і сучасних комп'ютерних технологій;

2. розробка достовірної та надійної стратегії розвитку підприємства не може бути виконана підсумовуванням простих рішень окремих логістичних завдань. Складність і суперечливість протікають соціально-економічних процесів вимагають координації, інтеграції та взаємодії трьох напрямків в сучасній економічній науці: менеджменту, маркетингу та логістики.

Функціонування ланцюга поставок грунтується на використанні маркетингового та логістичного підходів з комплекним поєднанням інформаційних технологій. Незважаючи на це, застосування інтегрованого підходу в ланцюгу поставок дає змогу повніше задовольнити потреби споживачів та досягнути поставленої мети організації безпосередньо чи опосередковано пов’язавши окремі підприємства, як елементи ланцюга поставок, що в єдиному інтегрованому процесі, на відміну від логістичного каналу. Інтегрований підхід забезпечує також ефективне управління не тільки процесами в середині підприємства, але і підвищує ефективність діяльності підприємств, які співпрацюють між собою, оскільки процеси постачання будуть здійснюватись за принципами логістики: в потрібний час, потрібне місце, в необхідній кількості, належної якості, що в подальшому дозволить підвищити ефективність всієї економіки [6, c. 54].