13.Розкрийте особливості організації і ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на авіапідприємстві після виникнення надзвичайної ситуації.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи (АРІНР) - сукупність першочергових робіт в зоні надзвичайної ситуації, що полягають у порятунку і наданні допомоги людям, локалізації і придушенні джерел вражаючих впливів, запобіганні виникнення вторинних вражаючих факторів, захисту та спасіння матеріальних і культурних цінностей. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться аварійно-рятувальними службами з метою:

- порятунку людей і надання допомоги постраждалим,

- локалізації аварій та усунення пошкоджень, що перешкоджають проведенню рятувальних робіт,

- створення умов для подальшого проведення відновлювальних робіт.

Рівень організації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації НС та їх наслідків багато в чому залежить від чіткої роботи начальника ЦЗ об'єкта, голови комісії з надзвичайних ситуацій (КНС), органу управління (штабу, відділу, сектору у справах ЦЗ і НС) і командирів формувань. Порядок же організації робіт, їх види, обсяг, прийоми і способи проведення залежать від обстановки, що склалася після аварії, ступеня пошкодження або руйнування будівель і споруд, технологічного обладнання і агрегатів, характеру ушкоджень на комунально-енергетичних мережах і пожеж, особливостей забудови території об'єкта, житлового сектора та інших умов.

При виникненні виробничої аварії негайно проводиться оповіщення робітників і службовців підприємства про небезпеку . Керівник об'єкта - начальник ГО (голова КНС об'єкта) доповідає про аварію і прийняті заходи до вищестоящих органів управління (влади) по виробничій підпорядкованості та територіальним принципом КНС. Негайно організує розвідку, оцінює обстановку, приймає рішення, ставить завдання і керує аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами. Аварійно-рятувальні роботи доводиться проводити при вибухах, пожежах, обваленнях, обвалах, після ураганів, смерчів, сильних бур, при повенях та інших лихах . Екстрена медична (долікарська) допомога повинна бути надана безпосередньо на місці робіт, потім - перша лікарська і евакуація в лікувальні установи для спеціалізованого лікування. Специфіка рятувальних робіт полягає в тому, що вони повинні виконуватися в стислі терміни.

14. Які документи складають законодавчу базу з авіаційної безпеки?

Авіаційна безпека - комплекс заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання в її діяльність.

Законодавчу базу з авіаційної безпеки для України складають закони України, документи ІКАО, укази, постанови, рекомендації ІКАО.

ЗАКОНИ УКРАЇНИ

1. Повітряний кодекс України.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

4. Закон України „Про транзит вантажів”.

5. Закон України „Про перевезення небезпечних вантажів”.

6. Закон України „Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через Державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну”.

7. Закон України „Про боротьбу з тероризмом”.

8. Закон України „Про ратифікацію Конвенції організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)”.

9. Закон України „Про державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації”.

10. Закон України „Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень”.

ДОКУМЕНТИ ICAO

1. Конвенція про Міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 року).

2. Конвенція про злочини та інші акти, вчинені на борту повітряних суден (Токіо,1963 року).

3. Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 1970 року).

4. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, що спрямовані проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 1971 року).

5. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (Нью-Йорк, 1979 року).

6. Протокол про боротьбу з незаконними актами насильства у міжнародних аеропортах цивільної авіації (Монреаль, 1988 року).

7. Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (Монреаль, 1968 року).

8. Резолюція 1373 (2001). Ради Безпеки ООН, 4385 засідання від 28.09.2001 року.

9. Додаток 17 „Міжнародні стандарти та рекомендована практика. Безпека. Захист міжнародної цивільної авіації від АНВ” (9 видання, березень 2011 року).

10. Керівництво з безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання (Doc. 8973, видання 8, 2011 року).

11. Керівництво з виконання положень по безпеці Додатка 6 ІКАО (Doc. 9811, видання 1, 2002 року).

12. Людський фактор в системі заходів безпеки ЦА (ІКАО, Doc 9808/1 видання, 2002 року, AN/765).

13. Довідкове керівництво з проведення перевірок з питань забезпечення авіаційної безпеки (ІКАО, Doc 9807/ видання, квітень 2011 року).

14. Регламент комісії (ЄС) від 4 березня 2010 року № 185/2010 „Що встановлює детальні заходи з імплементації спільних основних стандартів авіаційної безпеки”.

15. ЄКЦА Doc. 30, частина ІІ „Безпека” (Політика країн-членів ЄКЦА у сфері авіаційної безпеки), 13 видання, травень 2010 року.

16. Звіт Європейської Конференції цивільної авіації „Принципова політика ЄКЦА у галузі авіаційної безпеки” (ЄКЦА, Doc 30/2 видання, квітень 2007 року).

Ще існує низка указів Президента, постанови Кабінету Міністрів, Міністерства транспорту, УКРАВІАТРАНСУ, УКРАВІАЦІЇ, ДЕРЖАВІААДМІНІСТРАЦІЇ ТА ДЕРЖАВІАСЛУЖБИ УКРАЇНИ.