33 План семінарського заняття №4

Тема: «Філософська думка в Україні, її місце в історії світової культури».

І. Навчальні питання.

1.1 Соціально – історичне середовище життя українського народу і формування філософської думки.

1.2 Основні етапи формування філософської думки В Україні.

ІІ. Реферати (доповіді, повідомлення).

2.1 Реферат: «Загальна характеристика основних етапів розвитку української філософії».

ІІІ. Література.

3.1. Обов’язкова:

-Філософія. Навчальний посібник. ( За ред. І.Ф. Надольного) К.: «Вікар», 2008.

- Щерба С.П., Тофтул М.Г. та ін. Філософія: короткий виклад. – Навч. посібник. – «Кондор». – 2003.

- Петрушенко В.Л. Основи філософських знань: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I – II рівнів акредитації, 4-те видання. – Львів: «Магнолія 2006», 2008.

- Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник ( За ред. І.В. Бичка) К.: 1993.

3.2. Додаткова:

- Введение в философию: учебник для вузов в 2 ч. – М.: 1991.

- Мир философии. Книга для чтения. В 2 ч. – М.:1991.

- Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: 1988.

- Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.:1990.

- Джанатова Л.С., Шпеко М.К. Навчально – методичний посібник з філософії. – Васильків:1996.

Методичні поради

Вивчення цієї теми варто розпочати з розгляду питання про поход­ження слов'ян, їх культуру та етичні особливості. Аналізуючи духовну культуру східних слов'ян, їх світогляд, слід показати, що у міфології прадавніх слов'ян сформувались основні світоглядні установки, які пізніше утворили основу світогляду народу, увійшли до ментальності русичів, зумовили багато в чому їх погляди на світ і своє місце в ньому, а також відповідну ціннісну орієнтацію давніх предків україн­ців. Ці погляди, давались взнаки навіть тоді,

34

коли, їх альтернативою стала така розвинена ідеологічна система, як християнство.

Головними світоглядними мотивами слов'янської міфотворче?ті були родючість Землі, творчі сили людини, таємниця народження та смерті, зв'язок між індивідом і родом. Дослідники слов'янської міфології вка­зують на її спорідненість з міфологією інших індоєвропейських наро­дів. Означене свідчить про те, що основні тенденції становлення сло­в'янської міфотворчості відповідали такому розвитку свідомості давніх слов’ян, який закономірно підводив їх до сприйняття і формуван­ня філософського типу світогляду.

Предметом історико-філософської науки є розвиток філософської культури. Це частина загальної духовної культури суспільства. Вона має кілька вимірів: перший з них - най загальні ший - загальнолюдсь­кий; другий - конкретно-історичний - відносно певного історичного часу, і третій - конкретно-особистісний - стосовно історії даного народу, певної етнічно-національної спільноти. Саме в цьому остан­ньому значенні і набував свого особливого статусу історія філософі в Україні.

Формування філософської думки українського народу відбувалось у певному соціально-історичному середовищі. Воно включає історичний час існування народу та географічний простір його розселення. Але ці зовнішні фактори не можуть однозначно визначити історичну долю того або іншого народу. Ця визначеність багато в чому залежить від того, чи мав цей народ свою державність і в якій формі ця держав­ність була представлена.

Важливо враховувати й те, що соціально-політичні зміни, які від­бувалися в країні, впливали на розвиток духовного життя народу, фор­мування його суспільної свідомості.

Створення у X ст. могутньої феодальної держави з центром у Киє­ві дозволило не лише об'єднати східнослов'янські племена у протибор­стві з численними зовнішніми ворогами, а й зберігти етнічну та ду­ховну

35

своєрідність народу, піднестися до рівня тогочасної європейсь­кої культури. А хрещення князем Володимиром у 988 р. України-Руси започаткувало перехід від прадавніх язичницьких вірувань до європей­ського феодального суспільства.

Доцільно показати, якої нової якості набуває соціально-історич­не життя українського народу після татаро-монгольської навали і за часів козаччини, які складнощі супроводжували формування філософсь­кої самосвідомості українського народу у ХУ-ХУП ст. та у пізніші ча­си, як впливали на цей процес зв'язки України з іншими народами.

Опрацьовуючи це питання, зверніться до рекомендованої літерату­ри, зокрема до "Історії філософії України" /К., 1987/ та навчального посібника "Філософія, Курс лекцій" /за ред. І,В.Бичка/.

Особливу увагу потрібно звернути на друге питання плану семінар­ського заняття, де йдеться про основні етапи формування філософської думки в Україні.

Історико-філософський процес в Україні охоплює майже тисячоліт­тя. У ньому розрізняються три основних періоди, які відбивають змі­ну панівних типів мислення відповідно до певної історичної доби.

Суттєвою особливістю розвитку філософської думки в Україні бу­ло те, що майже з самого початку вона формувалась У надрах релігій­ного типу світогляду. Це зумовило переважання ідеалістичної філосо­фії, особливо на початкових етапах її розвитку. Вітчизняна філософ­ська думка за своєю формою була переважно теїстичною. Що ж до зміс­ту, то вона формувалась у протиборстві між офіційною християнською ідеологією з прадавньою світоглядною культурою.

На першому етапі розвитку філософська думка ототожнювалась з мудрістю, яка розумілась як узагальнення великого життєвого досвіду на шляху до істини. Вивчаючи розвиток філософської думки цього пе­ріоду, слід ознайомитеся з "Антологією світової філософії" у шести томах /М., 1969. - Т.

36

І/, а також з філософськими поглядами Іларіо­на Київського /див.: Антология мировой философии. Т. 1. Ч. І. - К.,

І991/.

Сама мудрість, а відтак і філософія у тогочасній свідомості все більше поділяється на зовнішню /світську/ і внутрішню /божест­венну/.

Теїстичне розуміння Бога поступово замінюється на пантеїстичне, філософський Бог зливається з природою і вже не вимагав аскези. Це стало наслідком як розвитку філософської думки, так і впливу євро­пейського Відродження, реформаційно-гуманістичної ідеології, яка прийшла в Україну у ХУІ-ХУП ст. і супроводжувалась реабілітацією природи, тіла, почуття людини. Важливо підкреслити позитивний вплив на розвиток філософської думки цього періоду змін у різних сферах духовного життя, зокрема освіти /створення 1632 р. Києво-Могилянської колегії, яка у ХУШ ст. одержала статус Академії/.

Другий етап у розвитку філософської думки охоплює час з кінця ХУШ до закінчення першої чверті XIX ст. Філософію цього періоду мож­на розглядати як філософію Ренесансу, тобто як відмову від схоласти­ки і перехід на наукові засади.

У ХУП-ХУШ ст. ця тенденція поглиблюється. На зміну пантеїзму приходить деїзм з антифеодальною ідеологією Просвітництва. Посилює­ться інтерес до земних справ людини. На розвиток філософської думки цього етапу чималий вплив справили Феофан ІІрокопович, Стефан Яворський, Григорій Сковорода.

Пізніший період філософії зрілого Просвітництва припадав на кінець ХVIII - початок XIX ст. Він охоплює кілька проміжних етапів» а саме: етап дворянської революційності /декабристи/, різночинський етап /революційний і національно-визвольний рух/, який включав дія­льність Кирило-Мефодієвського братства, до лівого крила якого входив і Т.Г.Шевченко, народництво, представників революційно-демократичної ідеології.

37

Третій етап розвитку філософської думки в Україні бере початок у другій чверті XIX ст. Незважаючи на багатогранність філософських доктрин, вони обертались навколо двох полюсів - філософії "тотально­сті" /цілісності, колективності/ і філософії "індивідуальності". Ра­зом з тим і один, і другий напрями включали в себе проблематику основ­них течій новоєвропейської філософської думки.

Для філософії другої половини XIX - початку XX ст. в Україні, як і в Росії, була характерна боротьба матеріалізму та ідеалізму.

Значний доробок у розвиток філософської культури в XIX ст. внес­ли такі великі письменники, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Ук­раїнка, а також ряд видатних вчених і політичних діячів: Сергій Подолинський, Володимир Вернадський, Михайло Драгоманов, Микола Вердяєв, Михайло Грушевський та ін.

З початком робітничого руху і поширенням ідей марксизму оригіна­льна філософська думка поступається місцем популяризації ідей науко­вого соціалізму, природничо-наукового матеріалізму та позитивізму.

Отже, історія філософської думки в Україні має своїм предметом вивчення, формування, становлення та розвиток теоретичної самосвідо­мості українського народу впродовж усієї Його багатовікової історії від прадавніх часів зародження філософських ідей у міфологічних пог­лядах і закінчуючи сьогоденням, коли йдеться про з'ясування сутності менталітету українського народу, його національну самобутність, сис­тему історично вироблених духовних цінностей і місце серед інших народів.