61 План семінарського заняття №9

Тема: «Теорія пізнання. Методи наукового пізнання».

І. Навчальні питання.

1.1 Основний зміст пізнавальної діяльності людини.

1.2 Істина як відповідність знань пізнаваній реальності. Різноманітность характеристики істини, Критерії істини.

1.3 Специфіка та структура пізнання.

1.4 Методи наукового пізнання.

ІІ. Реферати (доповіді, повідомлення)

2.1 Реферат: «Проблема істини у філософії».

ІІІ. Література.

3.1. Обов’язкова:

-Філософія. Навчальний посібник. ( За ред. І.Ф. Надольного) К.: «Вікар», 2008.

- Щерба С.П., Тофтул М.Г. та ін. Філософія: короткий виклад. – Навч. посібник. – «Кондор». – 2003.

- Петрушенко В.Л. Основи філософських знань: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I – II рівнів акредитації, 4-те видання. – Львів: «Магнолія 2006», 2008.

- Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник ( За ред. І.В. Бичка) К.: 1993.

3.2. Додаткова:

- Введение в философию: учебник для вузов в 2 ч. – М.: 1991.

- Мир философии. Книга для чтения. В 2 ч. – М.:1991.

- Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: 1988.

- Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.:1990.

- Джанатова Л.С., Шпеко М.К. Навчально – методичний посібник з філософії. – Васильків:1996.

Методичні поради

У першому питанні першого заняття пізнання розглядайте як процес, як розвиток, тобто як діяльний перехід, здійснюваний людиною від незнання до знання і від нього до. нового знання у всій різноманітно­сті його форм /чуттєвий образ, поняття, міркування, висновок, гіпо­теза, теорія, наука, система наук, метод, методологія і т.ін./. Ті­льки тоді, коли відбувається

62

перехід від незнання до знання, здійс­нюється пізнання. Отже, розвиток є способом, у який існує пізнання, а нове знання - найважливішим показником і результатом такого роз­витку. Таким чином, безперервний перехід від незнання до знання і являє собою основний зміст пізнавальної діяльності людини. З точки зору цього змісту і усвідомте для себе найважливіші гносеологічні категорії: відбиття, свідомість, пізнання, творчість, суб’єкт і об’єкт пізнання, основні сфери пізнавальної діяльності людини - споглядання, мислення, практика. І щоб усі ці категорії не відкла­лись у вашій свідомості безладним набором, наче боби в мішку, не даючи вам цілісного розуміння пізнавальної діяльності, з’ясовуйте зміст кожної, виходячи з того, що вона дає для пояснення і розумін­ня основного змісту пізнання, тобто розвитку знань, їх прирощення, розширення та поглиблення. Усі категорії для того й вироблювалися в історії філософії, щоб зрозуміти, як людина пізнає світ і саму себе, як поширюється і поглиблюється її пізнання та самопізнання.

І лише з'ясувавши таким чином зміст найважливіших гносеологічних категорій, ви матимете можливість продумати й осмислити споконвічну суперечку у філософії про межі людського пізнання і самопізнання, яка існує між скептицизмом, агностицизмом та їхніми філософськими антиподами - як серед матеріалістів, так і серед ідеалістів. Ви та­кож зрозумієте зміст різних гносеологічних підходів щодо пояснення людського пізнання - сенсуалізму, раціоналізму та практицизму. Вам стане ясно, навіщо науці потрібна філософська теорія пізнання.

Вивчаючи друге питання семінарського заняття, зрозумійте спо­чатку зміст поняття "істина" в його протилежності поняттю "помилка". Вивчаючи літературу, продумайте їх співвідношення. Може істина ста­ти помилкою або ні і навпаки? Чи існує межа між істиною і помилкою і яка вони? Чи може істина існувати без помилки і навпаки? Розбері­ться в тому, якою мірою істина може бути і буває об’єктивною. Чи оз­начає це, що істина об’єктивна

63

/подібно до того, як об’єктивна реа­льність/, тобто існує до, поза і після людини, чи вона є якістю знань, яка не існує без них? Чи існує помилка незалежно від люди­ни? Майте на увазі, що розуміння істини як відповідності знань об’єк­тивній реальності може бути різним - залежно від того, як філософія інтерпретує реальність - матеріалістично чи ідеалістично.

Питання "що таке істина?" не плутайте з питанням "який ступінь істинності людських знань?" При розв’язанні першого питання достат­ньо двох понять - "істина" та "помилка". Для розв’язання другого пи­тання їх вже недостатньо. І гносеологія виробила додаткові поняття: абсолютна і відносна, абстрактна і конкретна істини. По суті, це різноманітні назви, гносеологічні характеристики одного й того само­го. І їх створено у гносеології для розуміння того, наскільки можли­ве людське знаходження істини у пізнанні, що розвивається, де здійс­нюється постійний перехід від незнання до знання. До яких крайнощів доводить однобічність заперечення абсолютної та відносної істини, з’ясуйте на прикладі релятивізму та догматизм у гносеології.

В історії гносеології теоретично апробувалися, "програвалися" - як матеріалістами, так і ідеалістами - різноманітні критерії істи­ни, які беруть за основу почуттєве споглядання, мислення, практику. Серед цих критеріїв фігурують і сприйняття, і розум, і користь, і значущість, і досвід, і логічна суперечливість і багато іншого. Про­думайте можливості кожного критерію і, роблячи вибір між ними, вра­ховуйте розвиток пізнання.

У третьому питанні семінарського заняття передбачається з’ясу­вання не пізнання взагалі, як було досі, а особливого пізнання - наукового, його структури /будови/ та специфіки. Щоб вам легше було розібратися у цьому питанні, передусім усвідомте, що йдеться не про науку як особливий соціальний інститут, а про особливості пізнава­льного процесу, результатом якого є наука» Таким чином, спробуйте знайти відповідь на запитання: чим відрізняється наукове пізнання від іншого людського пізнання та

64

відображення /наприклад, донауково­го, повсякденного, художнього, морального, релігійного/? Чим воно відрізняється по суті, тобто за суб'єктом, об’єктом, процесом, спо­собом здійснення, за змістом і формою створених знань. В цьому пунк­ті вивчення ще раз осмисліть значення теорії пізнання у розвитку науки.

Приступаючи до останнього питання цього заняття, ви повинні ви­ходити з того, що у першому наближенні ви вже володієте тим, що від­биває поняття "метод пізнання". Це саме так тому, що діалектика - це не лише теорія, яка відображає і пояснює розвиток, а й метод пізнан­ня процесу розвитку. А співвідношення теорії та методу являє собою приклад діалектичної взаємодії протилежностей у складі єдиної діа­лектичної суперечності, що здійснюється /розгортається, розв'язує­ться/. Насправді, теорія створюється за допомогою відповідних мето­дів, а самі ці методи виникають і вдосконалюються за допомогою нау­кових теорій.

Метод пізнання - це усвідомлення і свідомо здійснюваний людиною спосіб буття його пізнавальної діяльності, який тотожний об'єкту, що пізнають. До. складу способу входять:

1. Знаряддя і засоби пізнання.

2. Різноманітні прийоми пізнавальної діяльності.

3. Знання, за допомогою яких здійснюється "прирощення" науки, здобуваються нові знання.

Наукознавство сьогодні налічує понад дві тисячі відносно само­стійних наук, а виходячи з того, що кожна наука має свої методи, можна припуститися думки, що методів можна налічити десятки тисяч. Щоб мати змогу свідомо орієнтуватися у цьому розмаїтті методів, розуміти наявність певної єдності між ними, окрім загальної уяви про суть наукового методу, конче потрібно ознайомитися з типологією /класифіка­цією/ методів науки. Це і буде своєрідним путівником в океані методологічного арсеналу науки. Наукова класифікація потребуй наявності об'єктивних засад /основ/.

65

У даному випадку ці засади визначаться лише пізнавальним процесом, його будовою та структурою. Через це класифікацію наукових методів слід починати за об’єктами пізнання, тобто за обсягом предметної області, в якій вони використовуються.

На цій підставі їх можна поділити на три діалектично пов'язані між собою групи /класи/: це часткові, загальні та всезагальні методи.

Опріч цього, класифікацію методів пізнання можна побудувати на базі структури самого пізнавального процесу з урахуванням його го­ловних сфер /споглядання, мислення, практика/. У цьому разі методи можна поділити на емпіричні, теоретичні, експериментальні.

Розібравшись з їх складом, отримаємо в першому наближенні уяву про предмет цього питання /науковий метод/. Подальша робота полягатиме в ознайомленні з конкретними методами, у свідомому їх засвоєн­ні, у формуванні та закріпленні вміння практично користуватися ними.

66

План семінарського заняття №10

Тема: «Людина і суспільство».

І. Навчальні питання.

1.1 Розвиток суспільства як історія змін в економічній, соціальній, політичній і духовній и сферах суспільства.

1.2 Суспільна свідомість, її стуктура, рівні і форми.

1.3 Прогрес – історично необхідний напрямок розвитку суспільства.

ІІ. Реферати (доповіді, повідомлення).

2.1 Реферат: «Історичні форми спільності людей (рід, община, плем’я, народність, нація)».

ІІІ. Література.

3.1. Обов’язкова:

-Філософія. Навчальний посібник. ( За ред. І.Ф. Надольного) К.: «Вікар», 2008.

- Щерба С.П., Тофтул М.Г. та ін. Філософія: короткий виклад. – Навч. посібник. – «Кондор». – 2003.

- Петрушенко В.Л. Основи філософських знань: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I – II рівнів акредитації, 4-те видання. – Львів: «Магнолія 2006», 2008.

- Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник ( За ред. І.В. Бичка) К.: 1993.

3.2. Додаткова:

- Введение в философию: учебник для вузов в 2 ч. – М.: 1991.

- Мир философии. Книга для чтения. В 2 ч. – М.:1991.

- Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: 1988.

- Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.:1990.

- Джанатова Л.С., Шпеко М.К. Навчально – методичний посібник з філософії. – Васильків:1996.

-Вілков В.Ю. Людина і світ. – К.: Феміна, 1995.