Висновки

Таким чином, розглянувши загальні положення договору управління майном та окремі його підвиди, можна зробити наступні висновки:

• управління майном — це будь-які юридичні і фактичні дії, вчи­нювані з цим майном управителем від свого імені згідно з догово­ром;

• за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійс­нити від свого імені управління цим майном в інтересах установ­ника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача);

• юридичні ознаки договору: взаємний, реальний та відплатний;

• предметом будь-якого договору завжди є певна правомірна дія, зумовлена його змістом. Предметом договору можуть бути: а) підприємство як єдиний майновий комплекс; б) нерухома річ; в) цінні папери; г) майнові права; ґ) інше майно. При цьому, майно, передане в управління, має бути відокремлено від іншого майна установ­ника управління та від майна управителя;

• під об'єктом управління майном необхідно розуміти сукуп­ність переданих управителю майна та/або майнових прав, а також плодів та до­ходів, пов'язаних з ними суб'єктивних прав та обов'язків, що виникли або отри­мані в результаті вчинення дій щодо здійснення управління;

• договір управління укладається в пись­мовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації;

• строк договору управління майном вста­новлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років;

• сторонами договору управління майном, а значить і суб'єктами договірного (зобов'язального) правовідношення, що виникає на його підставі, є установник управління — кредитор, і управитель (боржник), а у випадках, передбачених договором, — третя особа — вигодонабувач. Установником управління завжди є власник майна. Управитель має особисто виконувати покладені на нього обов'яз­ки з управління майном. Але у деяких випадках, чітко визначених законом, йому дозволяється передати свої повноваження іншій особі (замісникові);

• істотними умовами цього договору є перелік майна, що передається в управління, розмір і форма плати за управління майном;

• зміст договірного правовідношення з управління майном склада­ють права та обов'язки його суб'єктів;

• управління майном може припинитися як за волевиявленням його сторін, так і за законом або рішен­ням суду;

• ЦК України закріплено підвищені вимоги щодо відповідальності за договором управління майном. Управитель відповідає як за винно заподіяні, так і за випадково виниклі збитки і може звільнитися від відповідальності, якщо доведе, що збитки є результатом непереборної сили або дій установника чи вигодонабувача. Управитель звільняється від відпові­дальності, якщо буде доведено неможливість виконання договору внаслідок об­ставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних у даних умовах обставин (форс-мажор);

• порушенням зобов'язання є невиконання його або неналежне виконання;

• при здійсненні управління можуть виникати два основні види порушень договірних зобов'язань з боку управителя. Уп­равитель може не забезпечити, по-перше, досягнення мети управління, по-друге, фізичну схоронність майна, переданого в управління;

• особливість відповідальності управителя зумовлена його одночасним висту­пом в якості боржника установника і вигодонабувача, які мають право вимагати відшкодування збитків;

• таким чином, відповідальність за договором управління майном є договірною (за характером зобов'язання) та підвищеною (за способом відповідальності);

• управління майном неповнолітнього здійснюють законні представники;якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтриман­ня його в належному стані, нотаріус, а в насе­лених пунктах, де немає нотаріуса, — відпо­відний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця запо­віту укладають договір на управління спадщи­ною з іншою особою.