2.2. Управління спадщиною.

Згідно ст. 1285 ЦК, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтриман­ня його в належному стані, нотаріус, а в насе­лених пунктах, де немає нотаріуса, — відпо­відний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця запо­віту укладають договір на управління спадщи­ною з іншою особою.

Коли проводяться дії щодо охорони спадко­вого майна і нотаріус визнає, що у складі май­на є таке, що потребує управління, тобто приват­ні підприємства, рахунки, житлові будинки та інше, нотаріус у відсутності спадкоємців або ви­конавця заповіту укладає договір на управлін­ня спадщиною з іншою особою. Це може бути хто-небудь із родичів спадкодавця, робітників підприємства, що належать спадкодавцю або коли майно у подальшому перейде до держа­ви — відповідальну особу органів місцевого самоврядування. Договір, який укладається з такою особою, має містити у собі умови, що да­ють право цій особі на управління майном або грошовими заощадженнями спадкодавця, які пов'язані тільки з утриманням спадкового майна (тобто підприємства, виплата заробітної плати робітникам підприємства, оплата подат­ків або комунальних платежів та інше), але не повинні містити в своїх діях ніяких дій, які б зашкодили інтересам спадкоємців або наноси­ли їм збитки.

У договорі, який укладають між собою но­таріус та особа, що призначена управляти спад­ковим майном, вказані умови щодо охорони майна, дата договору, місце складання догово­ру, місце знаходження спадкового майна, що охороняється, розмір винагороди, що отримує особа, що управляє спадщиною, а також дії, які ця особа зобов'язана виконувати для збережен­ня спадщини. Крім того нотаріус направляє листи органам та підприємствам, яких це сто­сується про те, що його призначено керуючим спадщиною, який для прийняття спадщини буде вчиняти усі дії щодо її збереження.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийнят­тя спадщини.

Охоронець майна не може використовувати майно для отримання прибутку на свою користь, не може зловживати своїми обов'язками. По закінченні строку щодо охорони майна охоро­нець або особа, що управляє майном, представ­ляє спадкоємцям звіт про свою діяльність про управління майном. [15, с. 835]

Особа, що управляє майном, має право на плату за виконання своїх обов'язків. Ця сума огово­рюється вже в договорі, який заключається між нотаріусом та особою, що управляє спадщиною. Право витребування цієї сплати виникає у осо­би, що управляє спадщиною, при прийнятті спад­коємцями спадщини, та розподіляється між ними пропорційно долі успадкованого майна, що перейде до них. Якщо спадкоємці відмовляють­ся сплатити гроші за виконання їй своїх обо­в'язків по управлянню спадщиною, така особа може звернутися до суду з позовом до спадко­ємців. Коли особа, що була призначена управ­ляти спадщиною своїми діями, заподіяла шко­ду або використовувала своє призначення в ко­рисних цілях, нотаріус, якщо це стало йому відомо, має право звернутися до відповідальних органів з заявою про розслідування діяльності такої особи, а спадкоємці можуть звернутися до відповідальних органів та суду з позовом до особи, що управляла спадщиною, про погашен­ня понесених збитків.