3. Постанова задачі

Люба робота по проектуванню будь яких систем чи складових частин систем, незалежно від їх призначення (матеріальні чи інтелектуальні продукти), складається з двох етапів:

1. Науково-дослідна робота (НДР).

2. Експерементально-конструкторська робота (ЕКР).

На першому етапі ставиться ідея (технологія), яка в загальних виразах повинно надати відповідь на запитання: “що необхiдно зробити проектувальнику для задоволення потреби замовника?”. Слід також зауважити що дуже часто замовник не може подати виконавцю повної та детальної постанови задачі, та тим більш шляхи її реалізації.

Основною задачею на першому етапі є приведення до формального вигляду шляхів майбутньої розробки системи. Слід враховувати загально прийняти стандартні системні показники. До таких найпоширенiших показникiв вiдносяться:

• технiчнi характеристики чи технiчнi показники системи (наприклад, к.п.д., коефiцiєнт підсилення, затухання, добротності, потужність i т. д.);

• надiйноснi характеристики (частота вiдмовлень, час безвiдмовної роботи тощо);

• показчики якостi системи. Вони можуть мати об’єктивний та суб’єктивний аспект (наприклад, якiсть телевiзiйного зображення є (об’єктивною) функцiєю вiд кiлькостi рядкiв розгортки, розмiрiв, числа кадрiв за секунду та інших факторiв). Суб’єктивна якiсть означає певну реакцiю людини на деяку об’єктивну якiсть в заданому оточенi. До показників якості відносять:

- сумiснiсть з уже вiдомими системами;

- гнучкiсть,;

- стiйкiсть проти морального старiння;

- безпечнiсть.

• економiчнi характеристики:

- прибуток вiд впровадження програмного продукту;

- вартiсть програмного продукту ;

- конкурентноспроможнiсть програмного продукту.

Таким чином, науково-дослідна робота по-перше являє собою аналiз потреб уяснення задачi (на якому виясняється у чому, власне, полягає потреба i для цього збираються та аналiзуються данi, що характеризують систему та її оточення, тобто технiчнi умови, вимоги замовника до системи, економiчна доцiльнiсть тощо) то вибiр мети є другим кроком, логiчним завершенням уяснення задачi. Вибрана мета направляє пошук альтернатив при вирiшеннi задачi, пiдсказує способи аналiзу знайденого рiшення та дає критерiї для вибору оптимальної системи.

Визначення потреб та мети можуть проводитися з залученням сучасних теоретичних та практичних засобiв науки та технiки (наприклад моделювання на ЕОМ). Результат перших крокiв постановки задачi оформлюється у виглядi “технiчного завдання” (ТЗ).

3.1. Формування технiчного завдання.

Формування технiчного завдання є етапом, власне, формулювання задачi, на якому проектувальник повинен перерахувати всi основнi початковi данi, що визначають розробку технічних систем (ТС) i забезпечують досягнення поставленної мети.

Тут також треба звернути увагу на те, що, оскiльки задача не може бути правильно сформульована до тих пiр, поки вона не буде остаточно зрозумiла, i оскiльки вона не може бути добре зрозумiла до тих пiр, поки вона в тiй чи iнший мiрi не буде вирiшена, то обидва цих процеси - формування задачi та її вирiшення - невiд’ємнi один вiд одного. З цього витекає що процес формування ТЗ на розробку ТС може iтерацiйно повторюватись в залежностi вiд результатiв проектування ТС, випробування її зразкiв тощо.

В загальному випадку технічне завдання включає такі типові розділи:

1. Причини для розробки системи, її призначення та область застосувань (технiко-економiчне обгрунтування).

2. Умови експлуатацiї системи.

3. Експлуатацiйно-технiчнi характеристики систем.

4. Об’єм робiт, що будуть виконуватись розробником.

5. Технiчнi вимоги до системи.

6. Вимоги до художньо-конструкторського оформлення системи.

7. Вимоги до патентної чистоти системи.

8. Вимоги до замовника по забеспеченню розробки, впровадженню та експлуатацiї системи (та можливої подальшої модернiзацiї).

9. Вимоги до поставщикiв (матерiал, комплектуючі, носії інформації).

10. Вимоги до технічно-супроводжувальної документації. (Наприклад відкритість коду програмного продукту).

11. Гарантійні зобов’язання розробника.

12. Вимоги до збуту, торгiвлi та маркетингу.

Дамо більш загальну характеристику основних розділів:

3.2. Технiко-економiчне обгрунтування включає:

1. мету роботи, призначенна ТС, область застосування;

2. очiкуваний економiчний ефект (вiд збiльшення об’єму виробництва, економiя ресурсiв (енергетичних, матерiальних (паливо, сировина, люди)), покращення умов роботи людини тощо); вартiсть роботи;

3. термiни виконання роботи;

4. вид кiнцевого результату (проект, дослiдний зразок, серiя).

5. можливiсть розвитку системи.

3.3. Умови експлуатацiї системи містять:

1. клiматичнi (температура, вологiсть, запиленiсть середовища, наявнiсть хiмiчно-активних компонентiв тощо);

2. механiчнi (положення в просторi, дiя сил, вiбрацiя, прискорення);

3. наявнiсть електро-магнiтних полiв (електро-магнiтнi наведення, радiозавади, ультра-, iнфо-, рентгенiвське та iншi випромiнювання);

4. умови електричного живлення (постiйний чи змiнний струм, напруга джерел живлення, потужнiсть, частота, стабiльнiсть);

5. умови ремонту та обслуговування системи;

6. засоби по техницi безпеки при обслуговуваннi системи.

3.4. Експлуатацiйно-технiчнi вимоги до системи характеризують:

1. режими роботи системи;

2. кількість додаткових функцiй (дiагностика зiпсувань);

3. комплектність, наявність ЗIПу, кількість дистрибутивів …..

3.5. Об’єм робiт, що будуть виконуватись розробником, описує:

1. етапнiсть робiт та об’єм робiт по кожному етапу;

2. вид кiнцевого результату по кожному етапу (звiтнiсть, виготовлення зразкiв).

3.6. Технiчнi та виробничі вимоги до системи включають:

- технiчнi характеристики системи (наприклад, швидкодiя виконання операцiй процесором, необхідний обсяг пам‘яті тощо).

- надiйностнi характеристики.

- вимоги стандартизацiї, унiфiкацiї та взаємозамiнностi.

- вимоги до середовища розробки, операційної системи.

- розробка організаційно-методичної документації, яка визначає і регламентує діяльність організацій по розробці, супроводі і експлуатації програм, має проводитись на основі стандартів ЄСПД.