2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

Методологічні засади складання фінансової звітності визначає Методологічна рада з бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України. Склад і загальні вимоги фінансової звітності передбачено в Законі України від 16.07.1999 р. № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”(далі – Закон № 996). У лютому 2013 року Міністерство фінансів України ухвалило Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” (далі ‒ НП(С)БО 1).

3. Вимоги національних стандартів до складу та елементів фінансової звітності

При складанні фінансової звітності необхідно дотримуватися таких принципів (ст. 4 Закону № 996, п. 6 розд. ІІІ НП(С)БО 1):

‒ обачності – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

‒ повного висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

‒ автономності – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від його власників, у зв’язку із чим особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

‒ послідовності – постійне (з року в рік) застосування підприємством установленої облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

‒ безперервності – оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься;

‒ нарахування і відповідності доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.

‒ превалювання суті над формою – операції враховуються відповідно до їх суті, а не тільки юридичної форми;

‒ історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

‒ єдиного грошового вимірника – вимірювання й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиних грошових одиницях;

‒ періодичності – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансовій звітності.

Звертаємо увагу: перед складанням фінансової звітності підприємство повинне провести інвентаризацію активів і зобов’язань (ч. 1 ст. 10 Закону № 996, ст. 12 Порядку № 419).

4. Якісні характеристики фінансової звітності

Оскільки фінансова звітність є інструментом фінансового управління, до якості відображеної в ній інформації висуваються певні вимоги (розд. ІІІ

НП(С)БО 1):

‒ доступність – інформація, представлена у фінансовій звітності, повинна бути зрозумілою користувачам, які мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті такої інформації;

‒ доречність – фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття користувачами рішень і дає можливість оцінити минулі, справжні і майбутні події, підтвердити і відкоригувати їх оцінки, зроблені у минулому;

‒ достовірність – фінансова звітність повинна бути достовірною, тобто без помилок і перекручень, які можуть вплинути на рішення користувачів;

‒ зіставність – звітність повинна давати користувачам можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств.