1.5. Управління результатами діяльності підприємства

Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.

Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення.

Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників.

Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складається таблиця 1.5.1. Після розрахунків складаються висновки на основі отриманих результатів.

Таблиця 1.5.1

Техніко-економічні показники діяльності підприємства ФОП Алексєєв

Показники	Одини-ця виміру		Джерела інформації, розрахунок	попередній рік 2010	звітний рік 2011	відхилення
						абсолютне	Темп зроста-ння, %
1	2		3	4	5	6	7
1. Середня вартість сукупного капітулу	тис. грн.		1/2(ряд280гр.3+ряд280гр.4)ф.1	2366,8	3548,5	1181,7	149,9
2. Середня вартість власного капіталу	тис. грн.		1/2(ряд380гр.3+ ряд380гр.4)ф.1	965,55	1196,5	230,95	123.9
3. Ресурси підприємства
3.1. Основні засоби:
3.1.1. За первинною вартістю на кінець року		тис. грн.	ряд.031гр.4ф.1	2183,6	2571	387,4	117,7
3.1.2. За залишковою вартістю на кінець року		тис. грн.	ряд.030гр.4ф.1	1505.4	1632	126.6	108.4
3.1.3. Знос на кінець року		тис. грн.	ряд.032гр.4ф.1	678,2	939	260,8	138.4
Продовження таблиці 1.5.1
1		2	3	4	5	6	7
3.1.4. Середня вартість		тис. грн.	1/2(ряд.031гр.3+ ряд.031гр.4)ф.1	1997.2	2377,5	380,3	119,04
3.2. Нематеріальні активи
3.2.1. За первинною вартістю на кінець року		тис. грн.	ряд.011гр.4ф.1	-	-
3.2.2. За залишковою вартістю на кінець року		тис. грн.	ряд.010гр.4ф.1	-	-
3.2.3.Знос на кінець року		тис. грн.	ряд.012гр.4ф.1	-	-
3.2.4. Середня вартість		тис. грн.	1/2(ряд011гр.3+ ряд.011гр.4)ф.1	-	-
3.3. Оборотні активи:
3.3.1. Усього на кінець року		тис. грн.	ряд260гр.4ф.1	1363,2	2106	742.8	154.5
3.3.2. Запаси на кінець року		тис. грн.	(ряд100+ряд110+ ряд120+ряд130+ ряд140)гр.4ф.1	735.8	1386	650,2	188,4
3.3.3. Дебіторська заборгованість на кінець року		тис. грн.	(ряд150+ряд160+ ряд170+ряд180+ ряд190+ряд200+ ряд210)гр.4ф.1	543,9	387	-156,9	71,1
3.3.4. Грошові кошті на кінець року		тис. грн.	(ряд220+ряд230+ряд240+ряд250) гр.4ф.1	83.5	333	249,5	398,8
3.3.5. Середні залишки оборотних коштів		тис. грн.	1/2(ряд260гр3+ ряд260гр.4)ф.1	927,95	1735	807,05	186.9
3.4. Середньооблікова чисельність:
3.4.1. Працівників		осіб	ряд010гр2ф1-ПВ	-	-	-	-
3.4.2. Робітників		осіб	оперативна звітність	-	-	-
3.4.3. Персоналу в еквіваленті повної зайнятості		осіб	ряд.001гр.2ф№1-ПВ

Продовження таблиці 1.5.1
1	2	3	4	5	6	7
4. Економічні показники
4.1. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів робіт послуг)	тис. грн.	ряд.035гр.3ф.2	5898.5	8158	2259,5	138,3
4.2. Обсяг виробництва продукції	тис. грн.	ф.1-підприємництво р2ряд200гр1
4.3. Собівартість виробленої продукції	тис. грн.	ф.1-підприємниц-тво р2ряд200гр2
4.4. Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	ряд.040гр.3ф.2	4441.7	6729	2287.3	151,5
4.5. Трудовитрати	люд. рік.	ф.1-ПВ ряд009гр2
5. Фінансові результати
5.1. Валовий прибуток (збиток)	тис. грн.	ф.2ряд.050гр.3 (ряд.055гр.3)	1456.8	1429	-27.8	98,09
5.2. Прибуток (збиток) від операційної діяльності	тис. грн.	ф.2ряд.100гр.3 (ряд.105гр.3)	671,3	390	-281.3	58.09
5.3. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	тис. грн.	ф.2ряд.170гр.3 (ряд.175гр.3)	600.0	41	-559	6,8
5.4. Чистий прибуток (збиток)	тис. грн.	ф.2ряд.220гр.3 (ряд.225гр.3)	450	31	-419	6,9
6. Показники ефективності використання ресурсів
6.1.Продуктивність праці одного працівника	тис. грн./ особу	п.4.2./п.3.4.1.
6.2.Продуктивність праці одного робітника	тис. грн./ особу	п.4.2./п.3.4.2.
6.3. Коефіцієнт зносу основних засобів		ф.1(ряд.032/ ряд.031)	0.31	0,36	0.05	116.1

6.4. Коефіцієнт оновлення		ф.5ряд.260гр.5/ ф.1ряд.031гр.4
Продовження таблиці 1.5.1
1	2	3	4	5	6	7
6.5. Коефіцієнт вибуття основних засобів		ф.5ряд.260гр.8/ ф.1ряд.031гр.3
6.6Фондовідда- ча	грн./ грн.	п.4.2./п.3.1.4.
6.7.Фондомісткість	грн./ грн.	п.3.1.4./п.4.2.
6.8.Фондоозброєність	тис. грн./ особу	п.3.1.4./п.3.4.2.
6.9. Коефіцієнт обіговості оборотних засобів	Обо-роти	п.4.1./п.3.3.5.	6.36	4.7	-1.66	73.9
6.10. Коефіцієнт закріплення оборотних засобів	грн./ грн.	п.3.3.5./п.4.1.	0,16	0,21	0,05	131.2
6.11. Середній період обороту оборотних засобів	дн.	360дн./п.6.9.	56,6	76.6	20,0	135.3
6.12. Коефіцієнт обіговості активів	Обо-роти	п.4.1./п.1.	0,25	2.3	2.05	920
6.13. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості	Обо-роти	ряд.035ф.2/ 1/2(ряд.160гр.3 +ряд.160гр.4)ф.1	22.1	24,2	2,1	109,5
6.14. Середній період обороту дебіторської заборгованості	дн.	360дн./п.6.13.	16.3	14,9	-1,4	91.4
6.15. Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості	Обо-роти	ряд.035ф.2/ 1/2(ряд.530гр.3 +ряд.530гр.4)ф.1	1760,75	88,7	1672.05	5.04
6.16. Середній період обороту кредиторської заборгованості	дн.	360дн./п.6.15.	0,2	4.05	4.03	2025
6.17. Коефіцієнт обіговості запасів	Обо-роти	ряд.035ф.2/ 1/2(ряд.100гр.3-ряд.140гр.3 +ряд.100гр.4-ряд.140гр.4)ф.1	11.46	7.69	3.77	67.1
6.18. Середній період збер.зап.	дн.	360дн./п.6.17.	31.4	46.8	15,4	149,04
Продовження таблиці 1.5.1
1	2	3	4	5	6	7
6.19. Тривалість операційного циклу	дн.	п.6.18.+п.6.14.	47.7	61,7	14	129,3
7. Показники рентабельності підприємства
7.1.Рентабельність сукупного капіталу		ряд.170ф.2/ п.1	0,25	0,01	0,24	4
7.2.Рентабельність власного капіталу		ряд.220ф.2/ п.2	0.47	0,02	-0.45	4,2
7.3. Валова рентабельність продажу		ряд.050ф.2/ ряд.035ф.2	0,2	0.17	-0.03	85
7.4. Операційна рентабельність продажу		ряд.100ф.2/ ряд.035ф.2	0.11	0.05	-0.06	45
7.5. Чиста рентабельність продажу		ряд220ф.2/ ряд.035ф.2	0,08	0.004	-0.076	5
7.6.Рентабельність продукції		ряд.050ф.2/ ряд.040ф.2	0.3	0.2	-0,06	66.7

На основі розрахунків, проведених у таблиці 1.5.1 можна зробити такі висновки: у звітному році порівняно із попереднім середня вартість сукупного капіталу підприємства збільшилась на 1181,7 тис. грн., тобто обсяг його фінансових ресурсів збільшився на 49,9%. Власний капітал теж збільшився на 230,95 тис. грн. Середня вартість основних засобів у звітному році збільшилася на 380,3 тис. грн.

Щодо оборотних активів, то на кінець звітного року їх вартість збільшилась на 742,8 тис. грн. (темп зростання – 154,5%). Запаси збільшили на 650,2 тис. грн (188,4%), а дебіторська заборгованість зменшились на кінець звітного року на 156,9 тис. грн.( 71,1%). А грошові кошти збільшилися на 249,5 тис. грн., темп зростання складає 398,8%. Середні залишки коштів значно підвищились у порівнянні з минулим роком на – 807,05, тобто темп зростання склав 186,9%.

Аналізуючи економічні показники, ми бачимо, що чистий доход від реалізації продукції збільшився на 2259,5 тис. грн., або темп зростання його склав 138,3%, а собівартість реалізованої продукції – 2287,3 тис. грн. (151,5%).

Аналізуючи фінансові результати, ми спостерігаємо їх зменшення у звітному році. Валовий прибуток знизився на 27,8 тис. грн., тобто темп зростання склав 98,09%. Чистий прибуток в звітному році теж знизився на 419 тис. грн., тем зростання складає 6,9%.

Абсолютний приріст прибутку від операційної діяльності та від звичайної діяльності до оподаткування знизився на 281,3 тис. грн. і 559 тис. грн. відповідно. Зниження вищевказаних показників свідчить про зниженні ефективності роботи підприємства.

Коефіцієнт обіговості оборотних засобів знизився на 1,66.

Важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних засобів є раціональна організація виробничих запасів, тобто:

• раціональне використання;

• ліквідація зверхнормативних запасів матеріалів;

• удосконалення нормування;

• покращення організації постачання;

• організація складського господарства;

• скорочення часу перебування оборотних засобів у незавершеному виробництві;

• застосування прогресивних форм розрахунку;

• дотримання договірної і платіжної дисципліни.

Прискорення обороту оборотних засобів дозволяє вивільнити значні суми і таким чином збільшити об’єм виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а ресурси, що вивільнилися використати на потреби підприємства.

Рентабельність сукупного капіталу підвищилася, а інші показники рентабельності знизилися. Зокрема, власного капіталу – на 0,45 тис грн., операційна рентабельність продажу – на 0,06 , а чиста рентабельність продажу – на 0,07 . Загалом, прибутковість у попередньому році змінилася на збитковість у звітному році.

Різноманітні форми участі найманих працівників в управлінні виробництвом слід розглядати із широких позицій, а саме як притаманну сучасній економічній системі форму виявлення відносин, що формуються в соціально-трудовій сфері. Можна стверджувати, що існує безпосередній зв'язок між сучасними тенденціями в організаційно-технічній структурі підприємств, у змісті й організації трудових процесів, якості людського капіталу, з одного боку, і тенденціями розвитку відносин між працею і капіталом, що виявляється, зокрема, у розширенні набуття найманими працівниками прав на управління виробництвом, — з іншого. Підставою для такого висновку є те, що працівник сучасного виробництва володіє достатніми знаннями та кваліфікацією, застосування яких під час опрацювання й прийняття управлінських рішень є суттєвим і необхідним складником забезпечення ефективного функціонування підприємства. Разом з тим не можемо не акцентувати увагу на тому, що новий тип сучасного працівника — висококваліфікованого, відповідального, ініціативного — потребує задіяння нових стимулів, що передбачають реалізацію не лише матеріальних, а й трудових, статусних потреб. Останнє безпосередньо пов'язано з участю працівників в управлінні виробництвом і розподілі його результатів.

На підприємствах і в організаціях України до початку економічних реформ (до 90-х років XX століття) існувала певна система участі працюючих в управлінні у вигляді профспілкових комітетів, постійно діючих виробничих нарад, рад трудових колективів, місцевих відділень товариства винахідників і раціоналізаторів, науково-технічних товариств, громадських бюро кадрів тощо. Наявні на ту пору різні форми соціалістичного змагання також вважалися виявом участі працюючих у справах виробництва.

Колишні форми участі в управлінні й розвитку виробничої демократії загалом перестали діяти, а становлення нових відбувається надто повільно.

Сьогодні дедалі більшу роль починає відігравати й уміння персоналу працювати в єдиній команді. Необхідність цю визнають як закордонні, так і українські фахівці в галузі управління.

Один з головних чинників роботи в команді полягає в тому, що всі підрозділи сучасного підприємства настільки тісно взаємозалежні, що різнорідні менеджерські стилі просто неефективні. Інша, не менш важлива причина - багатогранність і складність розв'язуваних проблем, їх комплексний характер. Поєднання в одній особі технічної компетентності, володіння економічними, правовими й управлінськими знаннями в сучасному обсязі - явище неймовірне. Отже, менеджер зобов'язаний спиратися на досвід та інтелект колег, відповідальних за різноманітні напрямки діяльності підприємства.

На підприємстві ФОП Алексєєв такі форми участі персоналу в організації управління повільно але доволі ефективно впроваджуються.

Багато хто з теоретиків і практиків управління схиляється до думки про "автоматичне" вирішення проблем виробничої демократії зі становленням нового типу відносин власності. На їхній погляд, реформування відносин власності, становлення класу співвласників, підприємців дасть змогу розширити функції працівників, розкрити їхні здібності, сформувати належне ставлення до роботи. Раціональне зерно в цьому є, але не варто перебільшувати роль нових відносин власності у створенні дійових механізмів розвитку виробничої демократії. Не можна, зокрема, не враховувати різницю між власником малого підприємства або власником-фермером і власником-акціонером. Якщо фермер, приміром, у повному обсязі реалізує свої права на володіння, розпорядження і користу¬вання власністю, то акціонер великого підпри¬ємства, який має кілька акцій, є співвласником суто номінальним. Навіть якщо припустити, що кожний працівник у результаті приватизації став власником акцій підприємства, на якому він працює, то соціальний ефект від цього буде надто обмеженим.

Вважаю, що потрібно ухвалити законодавчий акт, який би закріпив форми участі найманих працівників в управлінні виробництвом і розподілі його результатів, конкретні організаційно-правові механізми розвитку виробничої демократії на підприємствах і в організаціях України.

Це сприятиме:

• підвищенню ефективності виробничого менеджменту та мотиваційних настанов працюючих;

• становленню досконалих, соціально орієнтованих відносин у сфері праці, що оптимізують інтереси основних соціальних сил суспільства та створюють передумови для стабільного соціально-економічного розвитку.

У ході опрацювання й ухвалення цього законодавчого акта потрібно врахувати багатий зарубіжний досвід у розвитку виробничої демократії, передусім країн, які застосовують європейську (континентальну) модель соціально-трудових відносин.