Гостра серцева недостатність
1 . Гостра недостатність лівих відділів серця.
1.1.Серцева астма.
1.2. Набряк легень.
2 . Гостра недостатність правих відділів серця ( гостре легеневе серце ).
3 . Кардіогенний шок ( синдром малого серцевого викиду ).
4 . Гостра тотальна серцева недостатність ( тампонада серця ).
СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ ЗА KILLIP
І клас – задуха, сухі інспіраторні хрипи.
ІІ клас – задуха, вологі хрипи, але не > 50% площі грудної клітки.
ІІІ клас – задуха постійна, вологі хрипи займають більше 50% площі грудної клітки, протодіастолічний ритм галопа.
ІV клас – кардіогенний шок.
КАРДІОГЕННИЙ ШОК
І . Рефлекторний кардіогенний шок – біль, кардіоваскулярний рефлекс, падіння тонусу судин, брадикардія, гіпотонія.
ІІ . Справжній кардіогенний шок – mejapragia cordis.
ІІІ. Аритмічний кардіогенний шок –
тахісистолічний, брадисистолічний – СВâ
IV. Ареактивний кардіогенний шок
ПАТОГЕНЕЗ СПРАВЖНЬОГО КАРДІОГЕННОГО ШОКУ
1 . Падіння серцевого викиду + периферійна вазоконстрикція.
САТ â, ЗПСО á.
Клініка: бліда, холодна, волога шкіра.
2 . Прогресуюче порушення мікроциркуляції. Підвищення проникності судин. Гіповолемія. Гіпоксія. Ацидоз. Вазодилятація. Збільшення ємкості судинного русла. Сладж-синдром. Синдром централізації кровоплину. Збільшення венозного повороту синдром “ мокрих легень “ набряк легень. Зменшення венозного повороту синдром “ сухих легень “ і недостатності викиду ЛШ смерть.
Справжній кардіогенний шок
І ступінь - відносно легка, тривалість 3 - 5 год. АТ- 90 / 50 - 60 / 40 мм рт. ст. Швидка і стійка реакція на пресорні аміни.
ІІ ступінь - середньої важкості, тривалість 5 – 10 год. АТ –
80 / 50 - 40 / 20 мм рт. ст. Гостра лівошлуночкова недостатність. Пресорна реакція на медикаменти сповільнена і нестійка.
ІІІ ступінь - дуже важка, значне пониження АТ, САТ < 20 мм рт. ст., ПТ < 15 мм рт. ст. Альвеолярний набряк легень. Пресорна реакція на медикаменти короткочасна і нестійка.
Тактика лікаря
І . Поліпшення центральної і периферійної гемодинаміки .
ІІ. Антиангінальна терапія.
ІІІ.Корекція порушень ритму і провідності.
ІV.Контрапульсація.
V. Гемосорбція.
Тактика лікаря у випадку справжнього кардіогенного шоку.
1 . Заходи щодо поліпшення центральної і периферійної гемодинаміки
1.1. Адреноміметики
a , b1-2 -адреноміметики
Допамін 4% 5 мл ( 200 мг ) :
iv + 250 мл 0,9% р-ну NaCl, - 36 кр./хв.
0,5% 10 мл ( 50 мг ) :
iv 40 мл + 210 мл 0,9% р-ну NaCl, - 36 кр./хв.
b1-2 –адреноміметики
Добутамін ( добутрекс )
2,5 мкг/кг кожні 15 хв. Збільшувати на 2,5 мкг/кг 15 мкг/кг
іv 250 мг + 250 мл 0,9% р-ну NaCl, 1 28 кр./хв.
a-адреноміметики
Норадреналін 0,2% 1 мл
iv 2 – 4 мл ( 4 – 8 мг ) на 1 л 5% глюкози
b1-2 -адреноміметики
Ізопротеренол ( ізадрин ) 0,05% 1 мл ( 0,5 мг )
iv + 500 мл 5% глюкози, 2 40 кр./хв.
a,b1-2 -адреноміметики
Адреналін 0,1% 1 мл
iv 4 мл + 250 мл 0,9% NaCl, 2 9 кр./хв.
1.2. Міотропні пресорні засоби :
Ангіотензинамід : 0,5, 1,0, 2,5 мг
іv : в 250 - 500 мл 5% глюкози
1.3. Низькомолекулярні декстрани :
іv : реополіглюкін, реоглюман, реомакродекс, реотран
1.4. Дезагреганти :
Ро : тиклід- 500 мг/д,
Аспірин – 125 мг/д.
1.5. Глюкокортикостероїди :
іv
: преднізолон 60 мг
2
Гідрокортизон 250 мг год.
1.6. Гідрокарбонат натрію
іv : мл 5% NaHCO3 = BE х маса тіла х 0,5
ВЕ – дефіцит основ
Ммоль/л 8,4% NaHCO3 = ВЕ х маса тіла х 0,3
Ммоль/л 4,2% NaHCO3 = ВЕ х маса тіла х 0,2 х 2
Трисамін Мл 3,6% = ВЕ х маса тіла
Комбінація NaHCO3 : трисбуфер = 1:1
1.7. Глюкагон іv : 5 –10 мг в 500 мл 5% глюкози
1.8. Строфантин іv : 0,5 мл 0,05% р-ну
У разі підвищеного ЦВТ :
Дроперидол
іv : 2 – 3 мл 0,25% р-ну в 250 мл 5% глюкози
Нітрогліцерин
іv : 6 мл 1% ( 60 мг ) в 250 мл 0,9% NaCl, 2 17 кр./хв.
упродовж доби
Ізокет
іv : 100 мл ( 100 мг ) в 400 мл 0,9% NaCl, 3 17 кр./хв.
упродовж доби