ЛЕКЦІЯ № 6

Тема: “ Металеві матеріали, які застосовуються в медицині та фармації. Неметалеві матеріали, які застосовуються в

медицині та фармації. Гума та вироби з неї ”

План

1.Історична довідка.

2.Класифікація металів: вміст металів у земній корі, групи металів за використанням, сплави металів.

3.Будова.

4.Властивості: механічні та фізичні властивості, хімічні властивості.

5.Метали в природі, одержання металів з руд.

6.Застосування металів: конструкційні матеріали, електротехнічні матеріали, інструментальні матеріали.

7.Науки, що вивчають метали.

8.Неметалеві матеріали.

9.Поняття про гуму та її класифікація.

10.Отримання каучуку.

11.Виготовлення гумових сумішей, гумових виробів.

12.Особливості зберігання і відновлення гумових виробів.

Метаали ( від грец. μέταλλον — «шахта», «кар'єр», «добування з надр землі» — клас хімічних елементів і речовин з такими хімічними та фізичними властивостями:

добре проводять електричний струм і тепло,

непрозорі, але здатні відбивати світло (мають металічний блиск),

ковкі, що дозволяє надавати виробам з них потрібної форми та розвальцьовувати їх,

пластичні, що дає можливість витягати їх у тонкий дріт.

Групи металів за використанням

чорні метали — залізо, манган, хром, використовуються як основні метали у чорній металургії, а їх сплави у всіх галузях машинобудування;

дорогоцінні метали: золото, срібло і платина, використовуються переважно в ювелірній промисловості;

важкі метали: мідь, цинк, олово і свинець, застосовуються в машинобудуванні, енергетиці;

рідкісні важкі метали: нікель, кадмій, вольфрам, молібден, манган, кобальт, ванадій, вісмут, використовуються в сплавах з чорними металами як легуючі елементи;

легкі метали: алюміній, титан і магній, використовуються в авіації, космічній галузі;

лужні метали: калій, натрій і літій використовуються переважно у сполуках у вигляді солей та електролітів;

лужноземельні метали: кальцій, барій і стронцій, застосовуються в хімії

Різновидності сплавів:

механічна суміш компонентів — ці суміші неоднорідні, вони є найдрібнішою сумішшю кристалітів компонентів;

необмежений твердий розчин компонентів

— однорідний, може утворюватися при різному співвідношенні компонентів;

обмежений твердий розчин компонентів — однорідний, може утворюватися при різному але обмеженому співвідношенні компонентів;

хімічна сполука компонентів — однорідний, може утворюватися при чітко визначеному співвідношенні компонентів.

Властивості металів

механічні (ударна в'язкість, пластичність, міцність і твердість металу)

технологічні (фізична і технологічна зварюваність, ковкість, плавкість, оброблюваність різанням)

фізичні (колір, питома маса, теплова і електрична провідність, магнітні якості)

хімічні (стійкість проти корозії, жароміцність)

Матеріали, що використовуються для виготовлення медичних виробів повинні задовольняти наступні вимоги:

бути нешкідливими, біологічно інертними та нетоксичними у відношенні до тканин організму і не виділяти шкідливих для організму людини речовин;

бути стійкими до стерилізації та дезинфекції;

бути механічно міцними, зберігати постійно форму та об׳єм;

володіти хорошими технологічними властивостями (наприклад, при литті, штамповці);

бути стійкими до корозії.

Під механічними властивостями матеріалів розуміють їх здатність до опору різним факторам зовнішнього впливу.

При статистичних випробовуваннях матеріал підлягає повільному але постійному впливу сили, при динамічних - навпаки, силовий вплив носить швидкий короткочасний характер типу “удар”.

До механічних властивостей відносяться: твердість, міцність, пружність, пластичність, в׳язкість та втома металу.

Твердість - важлива характеристика металів. За твердістю судять про здатність чинити опір силам зношування а також на стійкість зберігання форми і розмірів виробів під час роботи.

За методом Бринелля - твердість визначається за допомогою спеціального пресу. У поверхню тіла, що досліджують, під впливом певної сили вдавлюють стальну загартовану кульку певного діаметру.

За методом Роквелла - у зразок, що використовується, вдавлюють діамантовий конус.

Міцність - здатність матеріалу чинити опір зовнішній силі, що намагається його зруйнувати. Відношення величини мінімального навантаження , при якому настає порушення цілісності матеріалу і площі за поперечним розрізом називається межею міцності матеріалів.

Пружність - здатність матеріалу відновлювати форму після завершення дії сили. Пружні властивості матеріалів залежать як від природи речовини, так і від будови, тому в кожному матеріалі вони проявляються по-різному. Для кожного матеріалу існує своя межа пружності.

Пластичність - властивість матеріалу, не руйнуючись, приймати форму, яку йому надають за допомогою будь-якої сили, і зберігати цю форму після завершення дії сили. Одним із найбільш пластичних

матеріалів є свинець, ковкі матеріали.