Поняття по радіопротекторах.

Радіопротектори - препарати, що мають властивість радіозахисту. Класифікація радіопротектсрів в залежності від часу розвитку радіо­захисного ефекту і тривалості їх дії /В.Г.Владіміров/: радіопротектори короткочасної і пролонгованої дії.

Першу групу складають препарати протипроменева активність яких проявляється на протязі 0,5-4 годин після введення в організм. Основне призначення радіопротекторів короткочасної дії - захист організму від одномоментного і відносно нетривалим опроміненням з достатньо високою потужністю дози.

В другу групу з’єднані радіопротектори різної хімічної структури властиві пролонгованим ефектом. В силу цього вони повинні забезпечити захист в часі /пролонгованому/ і фракційному опромі­ненні.

Для розуміння патологічних процесів, які проходять в післяпроменевому періоді, слід згадати і закріпити основні закономірності нормального гемопоезу і його регуляції, специфічні функції клітин периферичної крові. В теперішній час прийнята класична - "унітарна" теорія кровотворення, згідно якої характерні признаки кров’яної клітини любого типу закладені в геномі єдиного родоначальника попередника - ПГСК7.

Під дією зовнішніх стимулів диференціювання і по мірі ділення, ПГСК становляться «комітірованими» до дозрівання в тому або другому направленні. ПГСК дуже чутливий до дії різних токсичних факторів, включаючи іонізуюче випромінювання /в силу високої швидкості ділення і "недиференційованості", що узгоджується з основним законом радіології/.