Оксигенотерапія

Оксигенотерапія — це застосування кисню з лікувальною метою. Вдихання киснево-повітряної суміші, що містить 40— 50 % кисню, усуває гіпоксію, зменшує ціаноз, вирівнює дихання, покращує роботу серця, нормалізує сон.

Медичний кисень зберігають і перевозять у балонах си­нього кольору об'ємом 40 л, в яких кисень знаходиться під тиском 150 атм. З огляду на небезпеку вибуху кисню не дозволяється маніпулювати біля балону жирними руками, курити і користуватись електроприладами в приміщенні, де знаходиться балон, зберігати там промаслене ганчір'я, ефір, спирт, бензин

Кисень хворому подають під тиском, не вищим ніж З атм. Для зниження тиску від 150 до 3 атм на кисневому балоні встановлений спе­ціальний редуктор з мано­метром.

Кисень можна вводити інгаляційним і неінгаляційним методом. Інгаляція кисню — це найпоширеніший метод його застосування. Проводять її за допомогою носових катетерів, масок, кисневої подушки, кисневих палаток і гіпербаричної оксигенації.

До неінгаляційних методів відносять ентеральне введення кисню (кисневі коктейлі), введення кисню в шлунок, під­шкірне введення кисню в передньозовнішню поверхню стегна в об'ємі 50—600 мл тощо.

Уводять кисень через катетери або спеціальні пластмасові повітроводи, які попередньо кип'ятять. Катетери вводять через нижні носові ходи в носову частину глотки на глибину 15 см. Кінець уведеного катетера можна побачити при огляді зіву . Зовнішню частину катетера фіксують до шкіри обличчя липким пластирем (мал. 48). Через 30—60 хв необхідно змінювати положення катетера (з правого носового ходу в лівий і навпаки) для запобігання утворенню пролежнів і висушування слизової оболонки носових ходів. При появі сухості в носі і носоглотці їх закапують масляними краплями.

При наявності наркозного апарата оксигенацію можна проводити через маску (мал. 50). Необхідно стежити за щільним приляганням маски до обличчя хворого. Для дезинфекції маску протирають серветкою, змоченою спиртом.

При відсутності централізованої системи подачі кисню оксигенотерапію проводять за допомогою кисневої подушки об'ємом 16—25 л. На одному кінці подушки є гумова трубка з краном для регуляції подачі кисню і мундштуком. Для наповнення подушки киснем знімають мундштук і відкрива­ють кран. Гумову трубку з'єднують з краном редуктора і повільно відкривають редукторний вентиль. Після заповнен­ня подушки закривають вентиль редуктора, а потім кран подушки.

Перед подачею кисню на вільний кінець гумової трубки надягають продезинфікований мундштук, обгортають його вологою марлевою серветкою і прикладають до рота хворого. При вдиху кран відкривають і кисень поступає в дихальні шляхи, при видоху — закривають. Швидкість поступаная кисню регулюють краном на трубці. Коли кисню в подушці залишається мало, вільною рукою натискають на подушку або повільно скручують її. Після використання мундштук двічі протирають 3 % розчином перекису водню або 70 % розчином етилового спирту. Слід пам'ятати, що при користу­ванні кисневою подушкою кисень поступає нерівномірно, деяка частина його втрачається внаслідок нещільного приля­гання мундштука до рота, не можна точно дозувати поступання кисню.

Гіпербарична оксигенація — це застосування кисню під тиском 1— 2 атм у спеціальних камерах. Розчинність такого кисню в плазмі крові значно підвищується, що сприяє кра­щому забезпеченню киснем тканин організму. Застосовуєть­ся цей метод лікування при гострому порушенні прохідності периферичних, вінцевих, мозкових судин, при отруєннях, газовій емболії, анаеробній та гнилосній інфекціях, для лі­кування виразок, обширних ран тощо.