Методична вказівка до практичних занять з промислової

технології лікарських засобів для студентів

ЗАНЯТТЯ №14

ТЕМА: Ампулювання ін’єкційних розчинів. Методи стерилізації ін’єкційних розчинів

АКТУАЛЬНІСТЬ: Ампулювання є одним з найважливіших етапів виготовлення ін’єкційних ЛФ. Якість наповнення ампул ін’єкційними розчинами залежить від багатьох факторів: способу наповнення, в’язкості розчину, об’єму ампул, стійкості розчину до високих температур та ін. Тому студентам необхідно оволодіти знаннями про всі етапи та способи ампулювання, враховуючи вищенаведені чинники.

За вимогами ДФУ готові лікарські препарати для парентерального застосування повинні витримувати тест на стерильність. Тому процес стерилізації має велике значення для забезпечення якості ін’єкційних ЛФ. Для забезпечення стерильності готової продукції використовуують асептичні умови, які, в свою чергу, вимагають використання стерильного устаткування, допоміжних матеріалів, фільтрів, розчинників, вихідних речовин. Вибір того чи іншого способу стерилізації повинен грунтуватися на економічній доцільності і технологічності обробки, включаючи можливість її автоматизації. Від правильно підібраного методу стерилізації залежить якість виробленої стерильної продукції.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

ЗНАТИ:

• послідовність операцій на стадії ампулювання ін’єкційних лікарських форм;

• способи наповнення ампул розчином;

• обладнання, яке використовується для запайки ампул;

• методи стерилізації ін’єкційних розчинів.

ВМІТИ:

• раціонально підбарати спосіб наповнення ампул залежно від природи розчину;

• визначати об’єм наповнення ампул залежно від в’язкості розчину і номінального об’єму ампули;

• визначати герметичність ампул олійних і водних розчинів для ін’єкцій;

• проводити контроль якості ампул на наявність механічних включень;

• підбирати метод стерилізації ін’єкційної лікарської форми залежно від фізико-хімічних властивостей вихідних речовин.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи

1. Фактори, що впливають на якість наповннення ампул ін’єкційними розчинами.

2. Вимоги асептики до устаткування, допоміжних матеріалів, фільтрів, розчинників, вихідних речовин при виготовленні ін'єкційних розчинів.

3. Показники якості заповнення ампул олійними та водними розчинами.

4. Способи автоматизації процесу стерилізації ін’єкційних лікарських форм.

Контрольні питання

1. Способи наповнення ампул ін’єкційними розчинами. Їх переваги і недоліки. Обладнання, що при цьому використовується.

2. Методи запайки ампул. Визначення герметичності ампул.

3. Стерилізація ін’єкційних розчинів в ампулах, флаконах, шприц-ампулах і гнучких контейнерах.

4. Механічні методи стерилізації. Типи фільтрувальних прегородок. Класифікація глибинних фільтрів.

5. Хімічні методи стерилізації. Механізм дії газової стерилізації.

6. Фізичні методи стерилізації. Обладнання, що при цьому використовується.

7. Контроль стерильності. Поняття про стерильність серії.

8. Постадійний контроль якості ін’єкційнх розчинів.

Самостійна аудиторна робота

1. Провести визначення герметичності ампул (посудин).

2. Провести контроль якості посудин на механічні включення.

3. Визначити об’єм наповнення ампул.

4. Провести визначення стерильності ін’єкційного розчину.

5. Провести визначення пірогенності і аномальної токсичності ін’єкційного розчину.

ЗАВДАННЯ №1. Визначення герметичності ампул.

Контроль якості закупорки (запайки) проходять усі посудини. Для визначення герметичності посудин використовують три методи:

• вакуумування;

• за допомогою розчину індикаторів (для водних розчинів) і мильного розчину (для олійних розчинів);

• за світінням газового середовища усередині ампули під дією високочастотного електричного поля.

Суть першого методу полягає в тому, що касети з ампулами поміщають у вакуум-камеру капілярами вниз. У камері створюють розрідження, при цьому з негерметичних ампул розчин виливається. Такі ампули і флакони відбраковуються.

Герметичність ампул можна перевірити за допомогою забарвленого розчину метиленового синього (0,0005 %). Якщо ін’єкційний розчин піддають тепловій стерилізації, то гарячі ампули поміщають у ванну із забарвленим розчином. При різкому охолодженн і в ампулах створюється розрідження; і забарвлена рідина

проникає всередину негерметичних ампул, які відбраковуються. Якщо ж ін’єкційний розчин не піддають тепловій дії, то в апараті з ампулами, зануреними в забарвлений розчин, створюють тиск 100±20 кПа, потім його знімають. Ампули і флакони із забарвленим розчином відбраковують.

Для визначення герметичності ампул із масляними розчинами використовують воду або водний розчин мила. При потраплянні такого розчину всередину ампули відбувається зміна прозорості і кольору масляного розчину за рахунок утворення емульсії і продуктів реакції омилення.

Третій метод ґрунтується на візуальному спостереженні за світінням газового середовища усередині ампули під дією високочастотного електричного поля 20—50 мГц. Залежно від розміру залишкового тиску усередині ампули спостерігається різний колір світіння. Визначення проводять при 20 °С і діапазоні вимірів від 10 до 100 кПа.

ЗАВДАННЯ №2. Контроль якості посудин на механічні включення.

Проводять шляхом перегляду посудин на чорному і білому фоні при освітленні 60 Вт. На чорному фоні перевіряють прозорість і наявність механічних включень – скляний пил, волокна фільтруючих матеріалів, нерозчинні частинки лікарської речовини і т.д.; на білому – кольоровість розчину, відсутність механічних включень чорного кольору і цілісність скляного виробу. Метод має недоліки: суб’єктивізм контролера – гострота зору, досвід роботи, втомленість тощо. Допустима похибка методу складає 30%.

Для більш об’єктивної оцінки якості розчину за цим параметром були розроблені інші методи:

• візуально-оптичний, побудований на використанні проекторів, збільшувальних лінз, поляризаційного світла і т.д.;

• оптичний, з автоматичною реєстрацією фотоелементами поглинання або розсіювання прохідного світла;

• мембрано-мікроскопічний;

• проточний.

ЗАВДАННЯ №3. Визначення об’єму наповнення ампул.

Операція наповнення проводиться в приміщеннях першого або другого класів чистоти з дотриманням усіх правил асептики. Фактичний об’єм наповнення ампул повинен бути більшим від номінального, щоб забезпечити потрібну дозу при наповненні шприца.

Таблиця 1. Норми наповнення ампул і флаконів

Номінальний об’єм	Об’єм заповнення, мл		Кількість ампул для контролю, шт.
	Розчини
	нев’язкі	в’язкі
1,0	1,10	1,15	20
2,0	2,15	2,25	20
5,0	5,30	5,50	20
10,0	10,50	10,70	10
20,0	20,60	20,90	10
50,0 Більше 50,0	51,00 не більше 2% номінального	51,50 не більше 3% номінального	5

ЗАВДАННЯ №4. Визначення стерильності ін’єкційного розчину.

Проводиться шляхом посіву та інкубації на спеціальних тест-середовищах зразків кожної серії продукції. Випробування проводять, використовуючи метод мембранної фільтрації або метод прямого висівання. Паралельно проводять відповідні негативні контрольні досліди.

При вираженій антимікробній дії лікарських речовин, а також для продукції, розлитої в посудини об'ємом більше 100 мл, використовують метод мембранної фільтрації. Для цього використовують фільтри з номінальним розміром пор не більше 0,45 мкм, здатні ефективно затримувати мікроорганізми. Перед початком випробування рекомендується пропустити крізь мембранний фільтр невелику кількість підхожого стерильного розчинника, наприклад нейтрального розчину

1 г/л м'ясного або казеїнового пептону з рН 7,1.

МЕТОДИКА. Увесь вміст контейнера з випробовуваним зразком переносять на мембранний фільтр. Відразу фільтрують. Якщо ЛЗ має антимікробну активність за умов випробування, мембранний фільтр відмивають не менше трьох разів, пропускаючи крізь нього при кожному відмиванні той самий об'єм вибраного стерильного розчинника, що і при перевірці придатності методики. Загальний об'єм промивної рідини не повинен перевищувати п'яти порцій по 200 мл. Після відмивання мембранний фільтр переносять у живильне середовище. Посіви інкубують не менше 14 діб.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ. Посіви переглядають періодично під час і після закінчення інкубаційного періоду, відмічаючи наявність візуально виявлюваного росту мікроорганізмів. Якщо випробовуваний зразок викликає помутніння живильного середовища, яке робить неможливим візуальний облік, то через 14 діб після початку інкубації з кожної посудини переносять порції середовища (не менше 1 мл кожна) в нові посудини з тим самим живильним середовищем. Продовжують інкубацію вихідних і повторних посівів протягом не менше чотирьох діб. Лише за відсутності росту при повторному посіві серія вважається стерильною. Визначенню стерильності піддають ампули чи флакони кожної серії, одночасно піддані стерилізації в одному стерилізуючому апараті.

ЗАВДАННЯ №5. Визначення пірогенності і аномальної токсичності ін'єкційногго розчину.

Проводять біологічним методом згідно ДФ ХІ вид. чи за методиками, викладеними в окремих статтях. За кордоном широко використовують лімулус-тест (лім-тест), що грунтується на утворенні гелю при взаємодії пірогенів з лізатом амебоцитів крові крабів Limulus polyphemus. В Росії розроблений аналогічний метод, що грунтується на здатності грамнегативних мікроорганізмів (основні продуценти пірогенних речовин) утворювати гель в 3% розчині калію гідроксиду. Тест на бактеріальні ендотоксини може замінити тест на пірогени.

Тестам на пірогени і аномальну токсичність підлягають ЛЗ для парентерального застосування, коли їх виробництво не проводять у відповідності з вимогами НТД, якщо немає інших вказівок в окремиих статтях:

• парентеральні препарати, що вводяться в ЦНС і внутрішньоартеріально;

• парентеральні препарати, що вводяться внутрівенно, якщо об'єм їх одноразової дози складає 1 мл і більше;

• парентеральні препарати, що вводяться будь-яким іншим шляхом якщо об'єм їх одноразової дози складає 5 мл;

• парентеральні препарати природного пооходження (із тканин людини, тварин, рослин та іншої природної сировини), а також препарати, отримані методами мікробіологічного синтезу і генної інженерії, антибіотики, ферменти, препарати крові, лізати білків, амінокислоти.