Туберкульоз

В даний час склалася вкрай несприятлива ситуація щодо захворюваності туберкульозом серед населення, яка визначається рядом чинників соціальної (зубожіння значної частини населення, поява соціально незахищених груп людей, хронічних стресових ситуацій, підвищення процесів міграції і ін.) і біологічної природи (зростання числа штамів мікобактерій туберкульозу, стійких до більшості традиційно вживаних лікарських препаратів).

Високий рівень захворюваності зареєстрований у працівників відділень, де лікуються хворі з синдромом імунодефіциту, пульмонологічних відділень, стоматологів, допоміжного персоналу лікарень різних відділень у разі обслуговування пацієнта з недіагностованим туберкульозом.

Медичні працівники протитуберкульозних установ піддаються найбільшому, в порівнянні з рештою медиків, ризику інфікування. Захворюваність серед них вдесятеро перевищує показники захворюваності медичних працівників в цілому по галузі і в п'ять разів – дорослого населення.

У приміщеннях фтизіатричних установ постійного перебування хворих або інфікованого матеріалу (палати, коридори, курильні, їдальні, кімнати для використаної білизни, мийних для посуду і т.п.), а також на робочих місцях персоналу (процедурні кабінети, ординаторські, кабінети лікарів, частина приміщень адміністрації) в повітрі постійно присутні мікобактерії туберкульозу (МБТ). Для зменшення числа МБТ, що попадають в легені, персоналу слід носити захисні маски не тільки в операційних і перев'язувальних, але і у всіх приміщеннях протитуберкульозних установ (ПТУ).

Частий і тривалий контакт медичних працівників з МБТ в умовах фтизіатричних установ приводить до зміни їх імунного статусу, що, у свою чергу, веде до зростання захворюваності. Постійний контакт з патогенною флорою приводить до імунодепресії і формування вторинного імунодефіциту (ВІД). При цьому вже в результаті нетривалого контакту (протягом першого року роботи) у 33% співробітників реєструється зниження тих або інших показників імунного статусу, у 16% – клінічні прояви ВІД. З цим пов'язана необхідність регулярного імунологічного обстеження співробітників, проведення профілактики і, у разі розвитку ВІД, адекватної імунотерапії.

Враховуючи множинність чинників, що впливають на інтенсивність епідемічного процесу розповсюдження туберкульозу, заходи по його профілактиці повинні бути комплексними і включати соціальні, гігієнічні, епідеміологічні і імунологічні аспекти:

I. Зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних установ

Поліпшення санітарно-технічного стану об'єктів протитуберкульозного профілю, включаючи проведення ремонтних робіт і зменшення потужності протитуберкульозних стаціонарів при їх реконструкції:

• регулярне (1 раз на 2-3 роки) проведення поточних ремонтів з фарбуванням стін і стель в палатних відділеннях;

• забезпечення ефективного функціонування систем механічної вентиляції у всіх приміщеннях, включаючи палатні відділення, параклінічні і допоміжні служби;

• зміцнення лабораторної бази. Впровадження сучасних прискорених методів діагностики туберкульозу, включаючи ПЦР-діагностику;

• по можливості замість стаціонарів з постійним перебуванням пацієнтів, хворих на туберкульоз, передбачати стаціонари денного перебування.

II. Гігієнічні заходи

Виключення перевантаження палат, дотримання норм площі на одне ліжко не меншої 8 м², виключення багатоліжкових палат (не більше 4 ліжок).

Повітря з палат, де знаходяться хворі, не повинно розповсюджуватись по інших прилеглих приміщеннях (досконала система вентиляції). З цієї причини при палатах повинні бути передбачені тамбури.

Площа ординаторських повинна бути не меншою 6 м² на одне робоче місце.

При будівництві нових і реконструкції діючих протитуберкульозних стаціонарів необхідно передбачати розміщення приміщень для персоналу (ординаторських, сестринських, кімнат прийому їжі та інших побутових приміщень) в окремих відсіках при палатних відділеннях.

Обов'язкова наявність кімнат прийому їжі для персоналу поза палатними відділеннями із забезпеченням можливості підігріву їжі.

Обладнання роздягалок для верхнього одягу із забезпеченням окремого зберігання особистого і спецодягу. Наявність душових.

III. Соціальні заходи

Соціальна підтримка протитуберкульозних установ передбачає:

• Організацію харчування персоналу, забезпечення повноцінного раціону і умов харчування (збалансоване харчування і вітамінізація, гаряче харчування, щорічна двократна вітамінізація в зимовий-весняний період).

• Санаторно-курортне лікування в період основної і додаткової відпусток за затвердженим порядком і показаннями.

• Диспансерне спостереження, що включає імунологічне обстеження з можливим корегуванням імунного статусу.

• Забезпечення в повному об'ємі засобами індивідуального захисту (маски з нетканого матеріалу з носовим обтиском сучасного зразка).

• Максимальне використання предметів одноразового застосування (медичного інструментарію, ємкостей для збору мокроти і т.д.).

• Достатня забезпеченість спецодягом.

• Прання спецодягу тільки в спеціалізованій пральні.

IV. Дотримання персоналом заходів особистої профілактики:

• Постійне носіння масок з нетканих матеріалів у всіх виробничих приміщеннях.

• Суворе виконання медперсоналом правил особистої гігієни (часте миття рук, прийом їжі поза відділенням).

• Дозовані фізичні навантаження.

• Повноцінне білкове харчування (збалансоване харчування).

• З пацієнтами або з інфікованим матеріалом працювати в масці і рукавичках.

• Щоденна зміна халатів.

• Душ перед виходом з роботи (режим інфекційного стаціонару).

V. Дотримання дезинфекційного режиму

Строге дотримання порядку ультрафіолетового опромінювання приміщень з постійним перебуванням пацієнтів з відкритими формами туберкульозу по режиму, рекомендованому виробником. В даний час є опромінювачі з рециркуляцією повітря, які застосовують у присутності людей, а також імпульсні лампи Ксенон з дистанційним управлінням, здатні протягом декількох секунд очистити і знезаразити повітря при відсутності людей (плазмово-оптична технологія очищення).

Для прибирання приміщень і обробки поверхонь необхідне застосування дезинфекційних засобів, що мають туберкуліноцидну дію.

Також необхідні:

• Дезинфекція предметів, які контактують з пацієнтами, хворими на туберкульоз (ендоскопічного, стоматологічного, включаючи зубні зліпки при виробництві протезів, та ін.), відповідними дезинфекційними засобами.

• Камерна дезинфекція одягу і постільного приладдя.

• Дезинфекція відходів (виділень від хворих, харчових відходів).

VI. Протиепідемічні і імунологічні заходи

• Ретельне обстеження при прийомі на роботу. Проведення реакції Манту усім особам, яких приймають на роботу. При негативній пробі – ревакцинація БЦЖ. Допуск до роботи через місяць після вакцинації. Надалі реакцію Манту цим особам повторюють протягом подальших трьох років.

• Медичне обстеження медичних працівників, включаючи рентгенографію при прийомі на роботу.

• При періодичних медоглядах флюроографічне обстеження проводити не рідше одного разу на шість місяців. Рентген-позитивним особам проводити томографію (при взятті на облік і за показаннями).

• Проведення клініко-лабораторних досліджень, включаючи бактеріологічні при підозрі на захворювання туберкульозом.

• Введення в список фахівців, що здійснюють попередні і періодичні медогляди, лікаря-імунолога.

• Підвищення неспецифічного імунітету. Фітотерапія в об'ємі, рекомендованому фахівцем (бажано імунологом).

• Щорічна неспецифічна і специфічна профілактика грипу.

• Проведення імунологічних досліджень при прийомі на роботу і надалі щорічно протягом перших восьми років з метою своєчасного корегування імунного статусу, діагностики і лікування вторинного імунодефіциту.

• Якщо в анамнезі медпрацівника є перенесений туберкульоз, то протягом перших двох років роботи показано превентивне лікування. Питання превентивного лікування (найменування препаратів, тривалість курсу) вирішуються фахівцями протитуберкульозного диспансеру за місцем проживання.