Гепатити
Гепатит В (ГВ) відноситься до інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, тому основним засобом захисту є імунізація. Медичні працівники, в першу чергу ті, хто має контакт з кров'ю хворих, повинні бути щеплені проти ГВ. Щепленню підлягають і студенти медичних інститутів, а також учні середніх медичних учбових закладів перед початком виробничої практики. При цьому важливо суворо дотримуватися схеми вакцинації: 0-1-6 місяців (перші два щеплення з місячним інтервалом, третє – через 5 місяців після другого). Захисний рівень антитіл в крові 10 ME/мл і вище досягається після повного курсу імунізації у 85-95% вакцинованих. Після двох щеплень захисний рівень досягається лише у 50-60% вакцинованих. Оскільки через п'ять років в крові 25-30% імунізованих титр антитіл проти ГВ стає нижчим захисного рівня, після цього терміну рекомендується ревакцинація, бажано після попередньої перевірки на рівень імунітету. Абсолютних протипоказань вакцинації немає. Інші – за інструкцією до препарату.
При ургентних випадках можливого зараження (при травмі нещепленого раніше, отриманій в результаті проведення хірургічних втручань або інших парентеральних маніпуляцій) вводиться специфічний імуноглобулін і використовується екстрена схема вакцинації з місячним інтервалом: 0-1-2. Причому перше щеплення проводиться в перші 24 години після можливого зараження (якнайшвидше). Ревакцинація – через 12-14 місяців.
Вакцина вводиться внутрішньом'язво в дельтовидний м'яз плеча. При поєднанні з іншими вакцинами вона вводиться окремим шприцом в іншу ділянку тіла або з інтервалом в 1 місяць.
Гепатит D – оскільки гепатит D зв'язаний з інфікуванням вірусом гепатиту В, то при вакцинації проти гепатиту В можна ефективно запобігти захворюванню і гепатитом D.
Гепатит C – вакцини проти гепатиту С не існує. Важливо використовувати засоби індивідуального захисту – окуляри, маски, щитки, рукавички та ін. При маніпуляціях у пацієнта зі встановленим діагнозом ГС – працювати в подвійних рукавичках. Всі заходи попередження інфікування викладені вище.
Віл-інфекція
Дії медичного працівника у разі професійного контакту:
Під професійним контактом розуміють будь-який прямий контакт слизових оболонок, пошкоджених і не пошкоджених шкірних покривів з потенційно інфікованими біологічними рідинами при виконанні професійних обов'язків.
Якщо відбулося попадання біоматеріалу на одяг:
Перед зняттям одягу рукавички знезаражуються.
При незначних забрудненнях біологічною рідиною одяг знімається, поміщається в пластиковий пакет і направляється в пральню без попередньої обробки, дезинфекції.
При значному забрудненні одяг замочується в одному з дезинфекантів, які використовуються в установі (крім 6% перекису водню і нейтрального гідрохлориду кальцію, які руйнують тканини).
Особистий одяг, забруднений біологічною рідиною, піддається пранню в гарячій воді (70 °С) з миючим засобом.
Шкіра рук та інших ділянок тіла під місцем забрудненого одягу протирається 70% спиртом. Після цього промивається з милом і повторно протирається спиртом.
Забруднене взуття двократно протирається ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезинфікуючих засобів.
Якщо відбулося попадання біоматеріалу на слизові оболонки:
Ротова порожнина – прополоскати 70% розчином етилового спирту.
Порожнина носа – закапати 20-30% розчином альбуциду.
Очі – промити водою, після чого закапати 20-30% розчином альбуциду.
Якщо відбувся контакт з кров'ю або іншими біологічними рідинами при непошкодженій шкірі:
Терміново обробити місце забруднення одним з дезинфектантів (70% розчином спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлораміну).
Потім промити водою з милом і повторно обробити спиртом.
Якщо відбувся контакт з кров'ю або іншими біологічними рідинами при пошкодженні шкіри (укол, поріз):
Зняти рукавички робочою поверхнею всередину.
Витиснути кров з рани, уколу.
Обробити уражене місце одним з дезинфектантів (70% етиловим спиртом, 5% розчином йоду - при порізах, 3% розчином перекису водню - при уколах).
Ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70% розчином етилового спирту, на рану накласти пластир, одягнути напальчник.
Якщо роботу необхідно продовжувати – одягти нові рукавички.
Взуття обробляють двократним протиранням ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезинфікуючих засобів.
При попаданні інфікованого матеріалу на підлогу, стіни, меблі, устаткування та інші предмети: залити забруднене місце будь-яким дезинфікуючим розчином з експозицією 30 хвилин, потім протерти.
Принципи хіміопрофілактики парентеральної передачі ВІЛ
У медичній установі повинна бути чітка і проста інструкція, коли і як проводити хіміопрофілактику:
I етап - початок хіміопрофілактики;
II етап - проведення докладного вивчення ризику зараження і причин аварії, підготовка звітів.
При загрозі парентерального зараження: пошкодженні шкірних покривів забрудненим ВІЛ інструментом, попаданні зараженого ВІЛ матеріалу на слизові або пошкоджену шкіру рекомендується проведення хіміопрофілактики антиретровірусними препаратами.
Дуже важливо почати хіміопрофілактику якомога раніше, бажано в перші дві години після можливого зараження. Якщо її неможливо почати відразу за схемою високоінтенсивної терапії, то якомога раніше необхідно почати прийом наявних препаратів.
|
! |
Після 72 годин початок хіміопрофілактики або розширення її схеми не має сенсу, але якщо постраждалий настоює – хіміопрофілактика може бути призначена. |
Показання до початку хіміопрофілактики
Якщо контакт відбувся з біологічним матеріалом, взятим у хворого ВІЛ-інфекцією, рекомендується почати хіміопрофілактику парентерального зараження ВІЛ.
Якщо ВІЛ статус пацієнта, з кров'ю якого відбувся контакт, невідомий, рекомендується провести його обстеження на антитіла до ВІЛ за допомогою дозволених до застосування експрес-тестів:
При отриманні позитивного результату рекомендується призначення хіміопрофілактики зараження ВІЛ. Подальше обстеження пацієнта з метою підтвердження або виключення діагнозу ВІЛ-інфекції проводиться в установленому порядку.
Якщо ВІЛ статус потенційного джерела зараження невідомий і його неможливо встановити, хіміопрофілактика може бути призначена за епідеміологічними показниками рішенням відповідального лікаря.
Оскільки термін початку хіміопрофілактики може мати вирішальне значення, якщо наявні не всі лікарські препарати, необхідні для складання повноцінної схеми терапії, важливо призначити хоча б один препарат, а інші додати пізніше.
Медичний працівник після епізоду небезпечного контакту з джерелом зараження повинен спостерігатися не менше 12 місяців.
Стандартне лабораторне обстеження на антитіла/антиген ВІЛ медпрацівника і пацієнта проводиться:
в день реєстрації небезпечного контакту
через 3 місяці
після епізоду аварійного контакту з джерелом зараження
через 6 місяців
через 12 місяців
Потерпілий повинен бути попереджений, що він може послужити джерелом ВІЛ-інфекції протягом всього періоду спостереження і тому йому належить дотримуватись запобіжних заходів, щоб уникнути можливої передачі ВІЛ.