229. Які з наведених препаратів мають селективну β2 адренергічну дію?

1. Адреналін;

2. Ізадрин;

3. Беротек;

4. Атропін;

5. Ефедрин.

№230. Під час бронхіолоспазму найбільш доцільний шлях введення м-холіноблокторів:

1. Внутрішньовенний;

2. Внутрішньом’язевий;

3. Інгаляційний;

4. Усередину;

5. Підшкірний.

№ 231. Найчастіше ТЕЛА розвивається у випадках:

1. Тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок;

2. Тривалої імобілізації;

3. Нещодавно проведеної ортопедичної операції;

4. Ожиріння;

5. Наявності ТЕЛА в анамнезі.

№ 232. Синдром Мендельсона зумовлений аспірацією:

1. Крові;

2. Води;

3. Кислого вмісту шлунка;

4. Гною;

5. Слиною.

№ 233. Яким повинен бути мінімальний тиск на піку вдиху при апаратній ШВЛ у пацієнта зі здоровими легенями, нормальною масою, щоб забезпечити введення необхідного дихального об’єму газу?

1. 8-10 см.вод.ст.;

2. 14-20 см.вод.ст.;

3. 20-30 см.вод.ст.;

4. 30-40 см.вод.ст.;

5. 40-50 см.вод.ст.

№ 234. За якими з наведених показників доцільніше оцінювати адекватність ШВЛ?

1. Показниками гемодинаміки;

2. рН артеріальної крові;

3. Газового складу артеріальної крові;

4. рН венозної крові;

5. Газового складу венозної крові.

№ 235. Що потрібно зробити в першу чергу, якщо під час ШВЛ виникла гіпоксемія без гіперкапнії?

1. Збільшити хвилинний об’єм вентиляції;

2. Збільшити постачання киснем;

3. Дихати в інтубаційну трубку ротом;

4. Змінити співвідношення між фазами вдиху та видиху;

5. Нічого не робити.

№ 236. За наявності у хворого тяжкої бронхіальної астми, для загальної анестезії з використанням міорелаксантів не слід застосовувати:

1. Кетамін;

2. Фторотан;

3. Дитилін;

4. Ардуан;

5. D-тубокурарин.

№ 237. Клінічна картина перорального отруєння ФОС обумовлена:

1. Інгібіцією лужної фосфатази

2. Ендогенною холінергічною інтоксикацією

3. Зниженням виділення ацетилхоліну з постгангліонарних пресинаптичних мембран

4. Первинним пригніченням дихального центра

1. Центральною адренергічною дією

№ 238. Пневмоторакс не може виникнути в таких випадках:

1. Пункції та катетеризації підключичної вени;

2. Нефректомії;

3. Накладання трахеостоми;

4. Верхньої серединної лапаратомії;

5. Екстирпації стравоходу.

№239. Для гострого респіраторного дистрес-синдрому не характерні симптоми:

1. Збільшення внутрішньолегеневого шунтування;

2. Порушення проникності альвеоло-капілярної мембрани;

3. Збільшення об’єму вільної води в легенях;

4. Збільшення розтяжності (комплайсу) легень;

5. Утворення пневмосклерозу та гіалінових мембран.

№ 240. Підсиленню токсичної дії барбітуратів сприяє:

1. Гіпопротеїнемія

2. Гіпоглікемія

3. Гіпергідратація

4. Гіповолемія

5. Алкалоз

№ 241. Промивання шлунку через зонд при гострому пероральному отруєнні оцтовою кислотою рекомендується здійснювати:

1. Льодяною водою

2. Водою, підігрітою до 40⁰ С

3. 0,9% розчином натрію хлориду

4. 1% розчином натрію гідрокарбонату

5. Слабким розчином калію перманганату

№242. Основна рентгенологічна ознака пневмотораксу:

1. Колапс легені;

2. Наявність газу в плевральній порожнині;

3. Зміщення середостіння у здоровий бік;

4. Підвищення прозорості легеневого поля;

5. Немає ознак.

№ 243. Отруєння оксидом вуглецю є, як правило, летальним, якщо він зв’язує гемоглобін мінімум на:

1. 20%;

2. 40%;

3. 54%;

4. 76%;

5. 90%

№ 244. Найважливішим буфером позаклітинної рідини є:

1. Гідрокарбонатний

2. Фосфатний

3. Протеїновий

4. Гемоглобіновий

5. Немає вірної відповіді

№245. При напруженому пневмотораксі необхідно:

1. Збільшити концентрацію кисню у вдихуваному повітрі;

2. Провести пункцію та дренування плевральної порожнини на боці пневмотораксу;

3. Ввести серцеві глікозиди;

4. Негайно перевести хворого на ШВЛ;

5. Нічого не робити.

№ 246. Яка ознака є найбільш властивою для напруженого пневмотораксу?

1. Зміщення середостіння на рентгенограмі;

2. Зміщення трахеї в протилежний бік;

3. Брадикардія;

4. Набухання шийних вен.

5. Позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга.

№ 247. Яка розрахункова дозі кетаміну для в/венного ввідного наркозу при забезпеченні ургентного оперативного втручання з ризиком гіповолемії?

1. 2 мг/кг

2. 4 мг/кг

3. 6 мг/кг

4. 8 мг/кг

5. 10 мг/кг

№ 248. Для лікування набряку головного мозку хворого головний кінець ліжка:

1. Опускають на 20^о – 30^о

2. Піднімають на 20^о – 30^о

3. Тільки в горизонтальному положенні

4. Не має значення

5. Піднімають на 60⁰

№ 249. Для лікування ДВЗ синдрому під час оперативного втручання слід застосувати:

1. Вікасол

2. Амінокапронову кислоту

3. Інгібітори протеолітичних ферментів (контрікал)

4. Свіжозаморожену плазму

5. Кальцію хлорид

№ 250. Для запобігання потрапляння крові в шлунок під час операції на лицевому черепі слід використовувати:

1. Постійну аспірацію крові та слизу з операційного поля

2. Ендотрахеальний наркоз та введення назогастрального зонда

3. Тампонаду ротоглотки перед початком операції

4. Ендотрахеальний наркоз з тампонадою рото- і гортаноглотки

5. Перероздування ущільнюючої манжетки інтубаційної трубки

№ 251. Препаратом вибору під час наркозу у хворих з травматичним шоком є:

1. Кетамін

2. Пропофол

3. Фентаніл

4. Тіопентал натрію

5. Оксибутират натрію

№ 252. Промивання шлунку через зонд при гострому пероральному отруєнні оцтовою кислотою рекомендується здійснювати:

1. Льодяною водою

2. Водою, підігрітою до 40⁰ С

3. 0,9% розчином натрію хлориду

4. 1% розчином натрію гідрокарбонату

5. Слабким розчином калію перманганату

№ 253. У хворих з ЧМТ в премедикацію не включають:

1. Холінолітики

2. Спазмолітики

3. Наркотичні анальгетики

4. Антигістамінні

5. Антацидні препарати

№ 254. Під час операцій на легенях із використанням електрокоагулятора протипоказане застосування:

1. Ефіру для наркозу

2. Фторотану

3. Ізофлюрану

4. Закису азоту

5. Севофлюрану

№ 255. Ураження печінки та нирок при отруєнні блідою поганкою виникає внаслідок дії на них:

1. Адреналіну

2. Аманітину

3. Мускарину

4. Нікотину

5. Ацетилхоліну

№ 256. Перистальтика кишечника швидше відновлюється при використанні анестезії

1. Внутрішньовенної

2. Інгаляційної

3. Епідуральної

4. Інфільтраційної

5. Електроанестезії

№ 257. Епідуральна анестезія при операціях на органах черевної порожнини:

1. Знижує спланхнічний кровотік

2. Підвищує спланхнічний кровотік

3. Не впливає на кровотік

4. Підвищує внутрішньочеревний тиск

5. Знижує кровотік в нирках

№ 258. Хворий на бронхіальну астму готується до планової операції з приводу пахової кили. Виберіть найбільш оптимальний метод анестезії

1. Сакральна анестезія

2. В/в тіопенталовий наркоз

3. Спинномозкова анестезія

4. Місцева інфільтраційна анестезія

5. Комбінований ендотрахеальний наркоз

№ 259. Чутлива іннервація гортані здійснюється гілками:

1. Трійчастого нерва;

2. Лицьового нерва;

3. Вестибуло-кохлеарного нерва;

4. Язикоглоткового нерва;

5. Блукаючого нерва.

№ 260. У пацієнта під час проведення інтубаційного наркозу з ШВЛ раптово виник ціаноз на фоні нормальних гемодинамічних показників. Після масажу дистальної фаланги ціаноз не зменшився. Що потрібно зробити?

1. Перевірити герметичність дихального контуру;

2. Зняти подачу закису азоту, якщо вона застосовувалась;

3. Збільшити подачу кисню;

4. Перевірити прохідність і положення інтубаційної трубки;

5. Всі відповіді вірні.

№261. Яке нормальне значення хвилинного об’єму дихання у дорослої людини?

1. 2-4 л/хв;

2. 6-10 л/хв;

3. 8-12 л/хв;

4. 10-14 л/хв;

5. 14-16 л/хв.

№ 262. У нормі відсоток мертвого простору від дихального об’єму становить:

1. 5%;

2. 15%;

3. 30%;

4. 40%;

5. 50%.

№ 263. За допомогою ШВЛ через ендотрахеальну інтубацію можна забезпечити:

1. Надійну прохідність верхніх дихальних шляхів;

2. Стерильність нижніх дихальних шляхів;

3. Адекватну вентиляцію під час торакотомії;

4. Адекватну вентиляцію у разі напруженого пневмотораксу;

5. Вірні відповіді 1 та 3.

№ 264. Парціальний тиск кисню в альвеолярному газі не залежить від:

1. Атмосферного тиску;

2. Концентрації кисню у вдихуваному повітрі;

3. Парціального тиску вуглекислого газу в альвеолах;

4. Серцевого викиду;

5. Температури тіла.

№ 265. Зниження напруги кисню у крові викликає спазм:

1. Вінцевих судин;

2. Судин малого кола кровообігу;

3. Судин внутрішніх органів черевної порожнини;

4. Судин посмугованої мускулатури;

5. Судин нижніх кінцівок.

№ 266. Найбільший судинорозширюючий ефект на судини малого кола кровообігу мають:

1. Підвищення концентрації СО₂ у вдихуваному повітрі до 5%;

2. Дихання чистим киснем;

3. Гангліоблокатори;

4. Нітрогліцерин;

5. Адреноміметики.

№ 267. Яка кількість СО₂ безпосередньо або опосередковано переноситься за допомогою гемоглобіну?

1. 5%;

2. 10%;

3. 50%;

4. 90%;

5. 100%

№ 268. Які нормальні значення напруги вуглекислого газу в артеріальній крові?

1. 20-30 мм.рт.ст.;

2. 30-40 мм.рт.ст.;

3. 35-45 мм.рт.ст.;

4. 45-55 мм.рт.ст.;

5. 50-60 мм.рт.ст.

№ 269. Ціаноз шкіри та видимих слизових оболонок можна виявити при насиченні киснем артеріальної крові нижче:

1. 60%;

2. 70%;

3. 80%;

4. 90%;

5. 100%.

№ 270. У хворого 30 років, страждаючого стенозом мітрального клапана, є підвищення тиску в малому крузі кровообігу. Які скарги характерні в даному випадку?

1. Болі в ділянці серця, перебої, серцебиття

2. Запаморочення, головний біль, загальна слабкість

3. Задишка, напади задухи, кашель, кровохаркання

4. Набряки нижніх кінцівок, відчуття тяжкості в правому підребір'ї

5. Нудота, блювота, збільшення розмірів живота

№ 280. У хворої 36 років з’являється задишка при незначному фізичному навантаженні, кашель з домішками крові в мокротинні. У анамнезі – недостатність мітрального клапана. Вкажіть особливості геодинаміки при даному пороку?

1. Перевантаження об'ємом лівих відділів серця

2. Перевантаження тиском лівих відділів серця

3. Перевантаження тиском і об'ємом лівих відділів серця

4. Перевантаження об'ємом правих відділів серця

5. Перевантаження об'ємом і тиском правих відділів серця

№ 281. У хворого 55 років, під час гіпертонічного кризу (АТ – 244/140 мм рт.ст.) з'явилися скарги на біль за грудиною, відчуття браку повітря. На ЕКГ: патологічний зубець Q і монофазна крива у відведеннях V3-V6_. Впродовж якого часу потрібно знижувати тиск хворого?

1. 1 години

2. 1 доби

3. 3 годин

4. 6 годин

5. 12 годин

№ 282. Про що свідчить рH плазми крові 7,3?

1. Субкомпенсований ацидоз

2. Субкомпенсований алкалоз

3. Декомпенсований алкалоз

4. Декомпенсований ацидоз

5. Гіпогідратація

№ 283. Які з нижчеперерахованих ліків недоцільно призначати хворому з гострим інфарктом міокарду, ускладненим серцевою астмою і набряком легень?

1. Морфін гідрохлорид

2. Строфантин

3. Лазикс

4. Аспірин

5. Нітрогліцерин

№ 284. Ураження печінки та нирок при отруєнні блідою поганкою виникає внаслідок дії на них:

1. Адреналіну

1. Аманітину

2. Мускарину

3. Нікотину

4. Ацетилхоліну

№ 285. Що таке ендогенна вода ?

1. Та яка утворюється внаслідок катаболізму білків

2. Та яка утворюється внаслідок катаболізму жирів

3. Та яка утворюється внаслідок катаболізму білків , жирів, вуглеводів

4. Внутрішньоклітинна вода

5. Всі відповіді неправильні

№ 286. Хворому 70 років. Скаржиться на сильний стискаючий біль за грудиною впродовж 3 годин, який не знімається нітрогліцерином, задишку, яка досягла ступеня задухи. У нижніх відділах легенів вологі хрипи. Тони глухі. На ЕКГ – патологічний Q і монофазна крива у відведеннях І і aVL, V1-V4. Який препарат призначати недоцільно?

1. Аспірин

2. Нітрогліцерин

3. Морфіна гідрохлорид

4. Лазикс

5. Дигоксін

№ 287. Клінічна картина при гострих отруєннях поділяється на такі стадії:

1. Початкова і розвитку клінічних проявів

2. Токсикогенна і соматогенна

3. Токсикогенна і летальна

4. Скрита і клінічних проявів

5. Початкова і поліорганної недостатності

№ 288. До екстракорпоральниїх метолів детоксикації не відноситься:

1. Гемосорбція

2. Плазмаферез

3. Гемодіафільтрація

4. В/в інфузійна терапія

5. Гемодіаліз

№ 289. Після вживання з їжею блідої поганки характерний розвиток:

1. Коматозного стану в перші 12 год

2. Гастроентериту в перші 12 год

3. Гострої дихальної недостатності в перші 12 год

4. Ознаки ураження нирок, печінки, серця, ЦНС в 1 добу

5. Клонічні судоми

№ 290. Хворий 37 років скаржиться на інтенсивний біль за грудиною, що супроводжується відчуттям страху, задишку у спокої, запаморочення. Об'єктивно: збуджений, ціаноз губ. АТ- 80/60 мм рт.ст. Пульс – 110 уд/хв., ритмічний. На ЕКГ: патологічний зубець Q і куполовидний сегмент ST в V1-V4. Що Ви використовуєте для лікування хворого?

1. Еналапріл, анаприлін

2. Преднізолон, ніфедіпін

3. Морфін, добутамін

4. Кофеїн, еуфілін

5. Кордарон, дігоксин

№ 291. Хворому 68 років. Скаржиться на сильний стискаючий біль за грудиною впродовж 3 годин, який не знімається нітрогліцерином, задишку, що досягає ступеня задухи. У нижніх відділах легенів вологі хрипи, піниста рожева мокрота. Тони глухі. На ЕКГ – патологічний Q і монофазна крива у відведеннях ІІІ і аVF. Поставте діагноз:

1. Гострий інфаркт міокарду задньої стінки лівого шлуночку

2. Приступи стенокардії напруги

3. Варіантна стенокардія Прінцметалла

4. Тромбоемболія легеневої артерії

5. Гострий інфаркт міжшлуночкової перегородки

№ 292. Зазначте формулу розрахунку середнього артеріального тиску:

1. (АТсист + АТдіаст) / 2

2. (АТсист + АТдіаст) / 3 + АТдіаст / 2

3. (АТсист - АТдіаст) / 3 + АТдіаст

4. Пульсовий тиск + АТ сист

5. АТ діаст + АТ сист / 2

№ 293. Який вміст загальної води в організмі дорослої людини ?

1. 60% від маси тіла

2. 80% від маси тіла

3. 55% від маси тіла

4. 85% від маси тіла

5. 75% від маси тіла

№ 294. Який вміст внутрішньоклітинної води в організмі ?

1. 45% від маси тіла

2. 55% від маси тіла

3. 35% від маси тіла

4. 40% від маси тіла

5. 60% від маси тіла

№ 295. Причинами дегідратації є все перераховане , крім:

1. Захворювання .що супроводжуються блювотою , проносом

2. Опікова хвороба

3. Кровотечі

4. Гіпертермія

5. Асцит, гідроторакс

№ 296. Що таке перспіраційні втрати рідини ?

1. Втрата рідини із калом

2. Втрата рідини із сечею

3. Втрата рідини через шкіру та дихальні шляхи

4. Все перераховане

5. Всі відповіді невірні

№ 297. Які в нормі перспіраційні втрати рідини ?

1. 1 мл/кг/год.

2. 2 мл/кг/год.

3. 0,8 мл/кг/год.

4. 1,5 мл/кг/год.

5. 0,5 мл/кг/год.

№ 298. Як змінюються втрати рідини у хворих із гіпертермією?

1. Зростають на 0,25 мл/кг/год. на кожний градус підняття температури

2. Зменшуються на 0,25 мл/кг/год. на кожний градус підняття температури

3. Не змінюються

4. Зростають на 0,5 мл/кг/год. на кожний градус підняття температури

5. Зменшуються на 0,25 мл/кг/год. на кожний градус підняття температури

№ 299. Після укусу отруйної змії може розвинутися:

1. Непритомний стан

2. Гіповолемічний шок

3. Нервово-м`язовий параліч

4. Гостра ниркова недостатність

5. Набряк легень

№ 300. Отруєння етанолом:

1. Може викликати кому

2. У дітей призводить до гіперглікемії

3. Лікується специфічними антидотами

4. Лікується центральними аналептиками

5. У важких випадках застосовується обмінне переливання крові

№ 301. Токсична дія етиленгліколю обумовлена наступними факторами, крім:

1. Ефектом самого етиленгліколю

2. Дією метаболітів етиленгліколю

3. Метаболічного ацидозу

4. Гіпокальціємії

5. Гіпомагніємії

№ 302. Після перорального прийому оцтової есенції розвивається:

1. Метаболічний алкалоз

2. Гіпернатріємія

3. Коматозний стан

4. ГНН

5. Метгемоглобінемія

№ 303. Промивання шлунку стимуляцією блювоти при гострому хімічному пероральному отруєнні не показано:

1. Хворим в комі

2. При отруєнні грибами

3. При отруєнні метгемоглобіноутворювачами

4. При отруєнні солями ртуті

5. При отруєнні метанолом

№ 304. При гострому пероральному хімічному отруєнні хворому в комі на місці нещасного випадку рекомендується:

1. Промити шлунок беззондовим методом

2. Не починати лікування до ідентифікації токсиканту

3. Ввести внутрішньовенно 50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду

4. Не починати лікування до прибуття швидкої допомоги

5. Нормалізувати дихання

№ 305. Найчастішими причинами гіпертонічної дегідратації є все, крім:

1. Водянисті випорожнення у хворих на холеру, сальмонельоз

2. Неадекватне поповнення перспіраційних втрат

3. Надмірне введення гіпертонічного розчину натрію хлориду

4. Осмотичний діурез

5. Гіпо- та ізостенурія у людей із захворюваннями нирок

№ 306. Лікування гострого хімічного отруєння починається:

1. Після ідентифікації токсичної речовини

2. Після кількісного визначення токсиканта в біосередовищах організму

3. Після виявлення джерела отруєння

4. З негайного відновлення життєво-важливих функцій організму

5. Після детального з’ясування анамнестичних даних

№ 307. При гострому отруєнні дихлоретаном перша допомога полягає в проведенні нижче перерахованих заходів, за виключенням:

1. Промивання шлунку великим об`ємом води

2. Введення в шлунок вазелінового масла

3. В/в введення ацетилцистеїну

4. Введення вітаміну Є

5. В/в введення хромосмону

№ 308. Найбільш швидко клінічні прояви гострого хімічного отруєння проявляються при поступленні токсиканта:

1. Через шкіру

2. Орально

3. Інгаляційним шляхом

4. Ректально

5. Через статеві органи

№ 309. Про що свідчить рH плазми крові 7,5?

1. Субкомпенсований ацидоз

2. Субкомпенсований алкалоз

3. Декомпенсований ацидоз

4. Декомпенсований алкалоз

5. Дегідратація

№ 310. Клінічна картина при гострих отруєннях поділяється на такі стадії:

1. Початкова і розвитку клінічних проявів

2. Токсикогенна і соматогенна

3. Токсикогенна і летальна

4. Скрита і клінічних проявів

5. Початкова і поліорганної недостатності

№ 311. До екстракорпоральниїх метолів детоксикації не відноситься:

1. Гемосорбція

2. Плазмаферез

3. Гемодіафільтрація

4. В/в інфузійна терапія

5. Гемодіаліз

№ 312. До основних принципів лікування гострих отруєнь відноситься:

1. Призначення антибіотиків

2. Найшвидше виведення токсичних речовин з організму

3. Призначення знеболюючих препаратів

4. Гіпотермія

5. Інгаляційна терапія

№ 313. Найбільш частою причиною отруєнь є:

1. Професійні

2. Внаслідок надзвичайних станів і катастроф

3. Побутові

4. З суіцидальною метою

5. З кримінальною метою

№ 314. Головною причиною зростання гострих отруєнь є:

1. Неконтрольований продаж лікарських препаратів

2. Використання токсичних доз препаратів для переривання небажаної вагітності

3. Самолікування

4. Створення домашніх аптечок

5. Поширення алкоголізму, наркоманій та токсикоманій

№ 315. Найважливішим буфером позаклітинної рідини є:

1. Гідрокарбонатний

2. Фосфатний

3. Протеїновий

4. Гемоглобіновий

5. Немає вірної відповіді

№ 316. Беззондове промивання шлунку при гострому пероральному отруєнні протипоказано:

1. Хворим в комі

2. При отруєнні ФОС

3. При отруєнні нітратами

4. При отруєнні барбітуратами

5. При отруєнні бензодіазепінами

№ 317. Промивання шлунку через зонд при гострому пероральному отруєнні рекомендується здійснювати:

1. Одноразово

2. Кожну годину

3. Кожні 6 годин впродовж доби

4. 2 рази на добу

5. Взагалі не рекомендується

№ 318. Промивання шлунку у хворого в свідомості шляхом стимуляції блювоти недопустимо проводити при отруєнні:

1. Метанолом

2. Оцтовою есенцією

3. Белоїдом

4. ФОС

5. Аміназином

№ 319. Антидотом при отруєнні метиловим спиртом є:

1. Калію перманганат

2. Атропін

3. Гідрокарбонат натрію

4. Етанол

5. Діпіроксим

№ 320. Зміїна отрута містить:

1. Кортикостероїди

2. Ацетилцистеїн

3. Нікотин

4. Фібринолітики

5. Катехоламіни

№ 321. До отруєння спиртами відносять отруєння всіма перерахованими сполуками, за виключенням:

1. Етанолу

2. Метанолу

3. Етиленгліколю

4. Дихлоретану

5. Одеколону

№ 322. Промивання шлунку у хворого в свідомості шляхом стимуляції блювоти недопустимо проводити при отруєнні:

1. Фенобарбіталом

2. Метанолом

3. Белоїдом

4. Лугом

5. Аміназином

№ 323. Для корекції ізотонічної дегідратації перевагу слід надавати наступним розчинам:

1. Колоїдним розчинам

2. Гіпертонічним електролітним розчинам

3. Колоїдним у поєднанні з ізотонічними електролітними

4. Гіпертонічним розчинам глюкози

5. Ізотонічним розчинам глюкози

№ 324. У разі гіпертонічної дегідратації в першу чергу показано переливання:

1. Гіпертонічного розчину глюкози

2. Гіпертонічного розчину натрію хлориду

3. Колоїдних розчинів

4. Ізотонічного розчину глюкози

5. Всі відповіді невірні

№ 325. Які положення правильно відображають розподіл води у новонароджених:

1. Загальна рідина становить 90% від маси тіла

2. Загальна рідина становить 80% від маси тіла

3. Загальна рідина становить 70% від маси тіла

4. Загальна рідина становить 95% від маси тіла

5. Загальна рідина становить 85% від маси тіла

№ 326. Порушення гемостазу при гострій печінковій недостатності наступає внаслідок:

1. Порушення синтезу в печінці факторів зсіданні крові

2. Блокади ІІВ/ІІІА рецепторів тромбоцитів

3. ДВЗ-синдрому

4. Дефіциту сечової кислоти

5. Тромбоцитопатії

№ 327. Деконтамінація кишківника при гострій печінковій недостатності проводиться з метою:

1. Стимуляції перистальтики

2. Профілактики гіповітамінозу В

3. Лікування синдрому діареї

4. Пригнічення аміакоутворюючої мікрофлори

5. Профілактики кишкової непрохідності

№ 328. Метаболічний ацидоз у пацієнта розвивається при:

1. Невгамовній блювоті

2. Прийомі антацидних препаратів

3. Застосуванні діуретинів (інгібіторів карбоангідрази)

4. Застосуванні діуретинів (салуретиків)

5. Немає вірної відповіді