29. Принципи керування процесом змін

Основні принципи управління процесом змін

1. Необхідно узгодити методи і процеси змін зі звичайною діяльністю та управлінськими процесами в організації.

Можлива боротьба за обмежені ресурси: деяких людей можуть хотіти використовувати як для планування або розробки змін, так і для виконання поточних справ. Ця проблема стає особливо гострою й делікатною для компанії, де відбуваються великі зміни, і питання, перш за все, полягає в тому, як добитися цього без істотних втрат у поточному бізнесі і продуктивності.

2. Власникам компанії і топ менеджменту компанії слід визначити, в яких конкретних заходах, в якій мірі, і в якій формі вони повинне прямо приймати участь.

Основний критерій - складність виконуваних дій та їх важливість для компанії. У великих організаціях власники не можуть самі брати участь у всіх змінах, однак деякими з них повинні керувати особисто або знайти відповідний спосіб, явний або символічний, надання і прояви управлінської підтримки. Заохочувальні послання з боку керівництва є важливим стимулом у здійсненні змін.

3. Необхідно узгодити між собою різні процеси перебудови компанії.

Часто різні підрозділи працюють над схожими питаннями (наприклад, центри крупнооптових та дрібногуртових продажу). Вони можуть вийти з пропозиціями, які не вписуються в загальну політику компанії та стандартні методики або ж пред'явити надмірні вимоги до ресурсів. Може також статися так, що один з підрозділів розробило важливі пропозиції і слід переконати інші прийняти їх, а для цього відмовитися від існуючої системи або своїх пропозицій. У таких ситуаціях власники повинні втручатися, дотримуючись такт.

4. Управління змінами включає різні аспекти - технологічні, структурні, методичні, людські, психологічні, політичні, фінансові та інші.

Так як в процесі беруть участь вузькі спеціалісти, вони часто намагаються нав'язати свій обмежений погляд на складну і багатогранну проблему.

5. Управління змінами включає рішення про застосування різних підходів і способів втручання, які допомагають правильно почати, систематично вести роботу, справлятися з опором, домагатися підтримки і здійснювати необхідні зміни.

30. Вимоги до ефективного керівника-лідера процесу змін

Для ефективного управління організаційними змінами важливе значення має авторитет керівника. Це - загальновизнаний неформальний вплив його на підлеглих, що базується на знаннях, моральних якостях, досвіді; це форма здійснення влади. Джерелами авторитету керівника є посадовий статус і завойований престиж. Доповнюючи один одного, вони створюють передумови для нормального функціонування трудового колективу.

Керівник, що має авторитет є одночасно лідером колективу, або формальним лідером.

Лідер – це людина, здатна справляти вплив на окремих людей або групи, спрямовуючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

Керівник – лідер користується службовим і особистим авторитетом. Для цього він повинен володіти високо розвинутими діловими та особистісними якостями, здібністю до спілкування і встановлення контактів з персоналом.

Характерними рисами діяльності ефективного керівника є:

• формулювання принципів діяльності для своїх підлеглих і для

всієї організації;

• делегування значної частини відповідальності іншим;

• врахування вимог конкретної ситуації;

• надання підлеглим можливості для самовираження;

• заохочення підлеглих до постановки перед собою високих цілей;

• раціональне використання робочого часу;

• потяг до самовдосконалення;

• використання конструктивної критики щодо діяльності організації;

• розумний ризик і відповідальність.

Результативність діяльності керівника з управління організаційними змінами залежить від таких факторів як особистісні якості, досвід роботи на керівній посаді; освіта в галузі управління і бажання здійснювати організаційні зміни.

Оскільки управління персоналом ґрунтується на взаємовідносинах (формальних і неформальних) керівника лідера з підлеглими, то особливо високі вимоги ставляться до його психологічних якостей. Таким якостям виступають:

здатність приваблювати до себе людей завдяки формуванню у них в процесі спілкування позитивних емоцій;

чесність, порядність, правдивість, висока вимогливість до себе і підлеглих, відповідальність;

справедливість, доброзичливість і повага у відносинах з підлеглими, здатність створювати в колективі сприятливу атмосферу;

знання людської психології та індивідуально-особистісних властивостей підлеглих, методів ефективного впливу на них;

емпатії (співпереживання) - вміння поставити себе на місце іншого, вникнути в його проблеми, потреби, інтереси, мотиви діяльності;

толерантність – вміння у будь-яких умовах залишатися витриманим, терплячим, ввічливим щодо висловлювань думок іншими, розсудливим і не втрачати здатності приймати розумні рішення;

рішучість, наполегливість, здатність до вольових дій;

вміння мислити проблемно і перспективно, відрізняти реальні факти від суб’єктивних думок;

високий рівень емоційно-вольової сфери, психологічна стійкість і врівноваженість;

вміння впливати на людей, переконувати їх і добиватися взаєморозуміння.