- •8. Головна мета зовнішньоекономічної політики України.
- •40. Методи прямого державного впливу, їх зміст та особливості реалізації.
- •54. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Аудиторська фірма. Холдингова компанія.
- •55. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Біржа праці (служба зайнятості). Валютна біржа.
- •56. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Брокерські компанії. Антимонопольний комітет
- •57. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Державна податкова інспекція. Лізингові компанії
- •58. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Комерційні банки. Фондова біржа
- •59. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Мета діяльності торговельних домів та страхових компаній
- •60. Назвіть основні суб’єкти інфраструктури національного ринку. Пенсійний фонд. Товарна біржа
- •72. Основні етапи розвитку національної економіки України та їх характеристика (1992-1994 рр., 1994-1999 рр., 1999-2000 рр., 2000-2011 рр.)
- •75. Основні суттєві риси та завдання соціально-орієнтованої економіки
- •83. Показники соціального розвитку національної економіки та його інституціональне забезпечення
- •94.Принципи, якими гарантується політичний плюралізм держави.
- •95.Пріоритети соціального розвитку національної економіки, відмінність речовинного та гуманістичного виробництва.
- •96.Проблема ефективності суспільного виробництва має два аспекти – цільовий і ресурсний. Розкрийте їх сутність.
- •97.Прямі та непрямі фактори, джерела економічного зростання.
- •98.Референдум як особливий інститут демократії, його класифікація.
- •99.Розкрийте зміст внутрішньо- та зовнішньоекономічного потенціалів.
- •100.Розкрийте зміст методів державного управління економікою, сутність економічних та позаекономічних методів.
- •101.Розкрийте зміст техніко-економічного (технологічного) укладу національної економіки.
- •103.Складові середовища національної економіки. Охарактеризуйте економічне середовище та п’ять його ієрархічних рівнів.
- •104.Складові середовища національної економіки. Охарактеризуйте політичне та духовне середовище.
- •105.Складові середовища національної економіки. Охарактеризуйте природно-екологічне та соціальне середовище.
- •106.Соціально ринкова економіка. Особливості, мета, завдання її функціонування.
- •108.Способи та механізми державного регулювання економічного зростання.
- •109.Стан соціальної сфери, пріоритети та інструменти соціальної політики в Україні (рівень безробіття, демографічні показники).
- •110.Стратегічне і тактичне, оперативне планування.
- •111. Структурна політика: цілі, пріоритети та механізми.
- •112. Сутність державного регулювання економіки. Предмет та методологія державного регулювання економіки
- •113. Суть економічної свободи, система її взаємовідносин.
- •114. Суть індикативного планування економіки держави.
- •115. Суть інфраструктури як економічної категорії західних економістів.
- •116.Суть структурного програмування національної економіки.
- •117.Суть структурної політики. Варіанти вирішення основних завдань структурної політики держави.
- •118.Суть структурної політики. Відтворювальна структура економіки.
- •120.Суть структурної політики. Основні види структурних співвідношень (коротко).
- •121.Суть структурної політики. Основні напрямки державної структурної політики.
- •122.Суть структурної політики. Пасивна і активна структурна політика.
- •123.Суть структурної політики. Соціальна та територіальна структура економіки.
- •125.Суть та типи економічного зростання.
- •126.Суть та фактори економічного зростання.
- •127.Теорія суспільного добробуту, її зміст та проблеми вивчення.
- •128.У чому полягає технологічна багатоукладність національної економіки.
- •129.Функції демократії (6 шт.) Розкрийте зміст контрольної функції.
- •131.Функції демократії (6 шт.) Розкрийте зміст охоронної функції.
- •139.Чим обумовлена необхідність національно-економічних досліджень в сучасних умовах розвитку України?
- •140.Якими положеннями обумовлюється необхідність державного регулювання в економіці.
- •141.Які загальні ознаки властиві національній економіці?
72. Основні етапи розвитку національної економіки України та їх характеристика (1992-1994 рр., 1994-1999 рр., 1999-2000 рр., 2000-2011 рр.)
Національна економіка України, яка існує в унікальному природно-екологічному, політичному, соціальному і духовному середовищі нової не-залежної держави, вже пройшла певні етапи розвитку:
I етап (1992–1994 рр.) — безсистемна та нерегульована «шокова терапія»;
II етап (1994–1999 рр.) — економічні перетворення за програмою міжнародних фінансових організацій (МВФ, ЄБРР та інших), у якій домінували заходи «шокової терапії», хоча певні зусилля владних структур були спрямовані на реалізацію градуалістських заходів.
III етап (1999–2000 р.) еволюції національної економіки України розпочався формуванням і реалізацією інтегративної моделі економічних перетворень. Важливим наслідком такої реалізації є економічне зростання та підвищення авторитету України в світі.
ІV етап (2000-2011рр) - стратегічними пріоритетами України є:
1) створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі;
2) забезпечення сталого економічного зростання;
3) утвердження інноваційної моделі;
4) соціальна переорієнтація економічної політики.
73. Основні напрями зовнішньоекономічної політики
До основних напрямів зовнішньоекономічної політики слід віднести:
• впровадження обґрунтованого протекціонізму, підтримка найбільш ефективних імпортозаміщуючих виробництв шляхом застосування компенсаційних митних тарифів, скасування пільгових імпортних тарифів та державних гарантій іноземним кредиторам на ввезення продукції, аналоги якої виробляються в Україні; підвищення контро-лю за якістю імпортних товарів;
• зміцнення експортного потенціалу країни, сприяння розвитку екс-портоорієнтованих галузей та виробництв, використання з цією ме-тою податкових пільг для виробників експортної продукції вищих ступенів переробки, державних гарантій під експортні кредити, сис-теми страхування експортних ризиків та інших інструментів. Боро-тьба проти дискримінації та політична підтримка вітчизняних екс-портерів;
• оптимізація структури платіжного балансу, підтримка його додатно-го сальдо; підвищення питомої ваги товарів з високою часткою до-даної вартості в експорті;
• мінімізація обсягів зовнішніх позик, їх використання, головним чи-ном, на потреби вітчизняного виробництва. Розробка та реалізація системи заходів для зниження тягаря зовнішнього боргу, залучення прямих іноземних інвестицій, реекспорту вітчизняного капіталу;
• доведення до рівня світових стандартів однієї із зон вільної торгівлі та відпрацювання на її основі режимів та механізмів зовнішньоеко-номічної діяльності;
• забезпечення керованого плавання гривні та підтримка курсу націо
нальної валюти у відповідності з наявними реаліями; удосконалення механізмів її конвертації; • ефективне використання геополітичного положення України для по-глиблення географічної диверсифікації зовнішніх зв’язків, удоскона-лення їх регіональної спрямованості. Пріоритетний розвиток співробі-тництва з ЄС та країнами СНД, відновлення позицій на ринках, що були втрачені. Поширення взаємовигідних економічних зв’язків з кра-їнами Близького Сходу та Перської затоки та взаємовигідне співробі-тництво з міжнародними економічними і фінансовими організаціями.
74. Основні складові активної інвестиційної політики
Інвестиційна політика — цілеспрямована діяльність держави щодо встановлення структурних параметрів інвестиційних процесів, необхідних для нормального перебігу розширеного відтворення та підтримання ста-лої динамічної макроекономічної рівноваги.
Основними складовими активної інвестиційної політики є: 1) полегшення податкового пресу на національних товаровиробни-ків та інвесторів, зокрема:
• диференціація ставок оподаткування залежно від напрямку діяльнос-ті підприємства та характеру і мети використання прибутку;
• зниження податкового тягаря на товаропродукуючу сферу та встано-влення агрегованої ставки оподаткування суб’єктів господарювання реального сектора економіки на рівні 30–35 відсотків;
• посилення стимулюючого потенціалу інвестиційно орієнтованих по-даткових пільг, зокрема впровадження податкового кредиту на при-ріст інвестиційних видатків;
2) реструктуризація державних видатків та підвищення їх ефективності щодо регулювання інвестиційних процесів, насамперед:
• підвищення ефективності інвестиційних програм і проектів, що фі-нансуються з державного та місцевих бюджетів;
• відновлення керованості інвестиційними процесами у державному сек-торі економіки. Прикладами заходів, стимулюючих інвестиційну діяль-ність у державному секторі та на підприємствах, співвласником яких є держава, можуть слугувати: а) встановлення інвестиційного нормати-ву — фіксованої частки прибутку, не менше якої суб’єкт господарюван-ня повинен спрямовувати в інвестиції; б) надання державою підприємс-твам в якості безвідсоткового цільового інвестиційного кредиту частки отриманих нею дивідендів; в) контроль інноваційної якості інвестицій з метою прискорення виводу з експлуатації технологічно застарілого об-ладнання та оновлення матеріально-технічної бази виробництва;
3) здійснення заходів щодо зменшення ставки відсотка по кредитах і відповідного багаторазового збільшення обсягів кредитування реального сектора комерційними банками:• зміцнення курсу гривні й відповідна стабілізація інфляційних про-цесів;
• активізація інвестиційної діяльності фінансово-кредитних інститутів за рахунок освоєння таких відносно нових для української економіки форм інвестиційного фінансування, як лізинг, форфейтинг, франчай-зинг, селенг, факторинг тощо;
• трансформація ринку цінних паперів із приватизаційного механізму в інвестиційний;
посилення у населення схильності до інвестування та заохочення йо-го до взаємодії з фінансово-кредитною системою через оподаткуван-ня по занижених ставках тієї частки доходів громадян, котра протя-гом звітного періоду трансформувалася в інвестиції (зокрема, в жит-лове будівництво) та/або пільгове оподаткування відсоткового дохо-ду і дивідендів;
введення правила, за яким ставка оподаткування прибутків банку буде коливатися залежно від частки довгострокових виробничих ін-вестицій у його «кредитному портфелі»;
4) перекриття каналів витоку капіталів: суттєві обмеження на капітальні валютні операції; жорсткий контроль угод з нерезидентами та офшорними компа-ніями;
обмеження обсягів кредитування нерезидентів та вивозу валютної готівки і доходів від операцій на ринку цінних паперів, передусім державних;
спрощення процедур легалізації «тіньового» капіталу, зменшення прибуткового податку з його власників за умов його виробничого використання.