• Велика відкрита економіка.

Велика відкрита економіка - це економіка, яка завдяки її масштабами, реальному участі в міжнародному поділі праці, ступеня впливу на світових ринках товарів, капіталів і послуг, а також наявним національному економічному і ресурсним потенціалом має реальний вплив на формування основних економічних параметрів: рівень інфляції і світових цін; динаміку попиту та пропозиції на групи найважливіших товарів; стан світових фінансових ринків, включаючи рух ставки відсотка; політику в галузі визначення міжнародних норм і правил, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки, і т.д.

• Види референдумів за предметом проведення.

Референдум (з лат. те, що повинно бути повідомленим) – засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального та місцевого значення.

За предметом проведення референдуми бувають:

• конституційні — на всенародне голосування виноситься проект конституції або конституційні поправки;

• законодавчі — на всенародне голосування виносяться проект закону або чинний закон;

• консультативні — проводиться з метою виявлення громадської думки щодо принципового питанню державного життя.

• Види референдумів за ступенем обов'язковості проведення.

Референдум (з лат. те, що повинно бути повідомленим) – засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального та місцевого значення.

Референдуми за ступенем обов'язковості проведення:

— обов'язковий — предметом референдуму є питання, віднесені Конституцією до виключного вирішення в результаті всенародного опитування (наприклад, відповідно до ст. 73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України);

— факультативний — проводиться з метою виявлення громадської думки щодо конкретного питання, яке цікавить певну частину населення регіону (наприклад, про встановлення вільної економічної зони у Харківській області).

• Види референдумів за територією проведення.

Референдум (з лат. те, що повинно бути повідомленим) – засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального та місцевого значення.

За територією проведення референдум може бути:

• Загальнонаціональним — проводиться в масштабах усієї країни. Доцільно проводити перед референдумом всенародне або широке громадське обговорення питань, що вирішуються референдумом.

• Місцевим — проводиться в межах окремих суб'єктів федерації (у федеративній державі) або адміністративно-територіальних одиниць (в унітарній та федеративній державах) із метою вирішення найважливіших питань місцевого значення.

• Виміри інтеграції у світове господарство

Для здійснення міжнародних позицій країни слід врахувати наступні виміри інтеграції у світове господарство:

• глобальний рівень – пов’язаний зі світовими глобальними відносинами і світовими регулятивними інститутами;

• регіональний рівень – передбачає інтеграцію країни у регіональні ринки та відповідні інститути шляхом реалізації стратегії багато полюсності;

• локальний рівень – передбачає інтеграцію країни на основі розвитку двохсторонніх відносин та формування транснаціональних компаній за такими напрямками, як: ресурсо-технологічний, техніко-технологічний, транспортно-інфраструктурний.

6. Вищі органи державного управління економікою в Україні.

Вищими органами правління економікою країни є :

• президент України – керує всіма сферами суспільства, включаючи економіку

• ВР або Парламент – бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано через формування необхідної законодавчої бази

• Кабмін – практично реалізує соціально-економічну політику країни, координує та спрямовує діяльність конкретних ланок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади

7. Внутрішня будова національної економіки (процеси і явища, фактори, результати).

Внутрішня будова національної економіки представлена не тільки означеними структурними складовими, але й процесами і явищами (нестабільність, циклічність, розвиток, зростання, нагромадження, капіталізація, соціалізація, регулювання, очікування, агрегати, шоки, кризи тощо), факторами (труд, зем-ля, капітал, підприємницькі здібності) та результатами (національний продукт, людський капітал, природне середовище, система відносин тощо).

8. Головна мета зовнішньоекономічної політики України.

Головна мета зовнішньоекономічної політики України – формування основ сучасності відкритої економіки , її ефективного включення в міжнародний поділ праці та активне його використання для зміцнення української незалежності країни.

9. Головні функції економічного прогнозування.

Економічне прогнозування – визначення стану та можливих напрямів розвитку об’єкта прогнозування на усіх рівнях економічної системи: мікрорівні, мезорівні, макрорівні.

Основними функціями прогнозування є:

• науковий аналіз економічних,соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій національної економіки

• оцінка об’єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив

• підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень

• оцінка можливих наслідків прийнятих рішень

• Дайте визначення трудового потенціалу національної економіки та визначте його особливості в Україні.

Трудовий потенціал – трудові ресурси країни включаючи підприємницькі спроможності, характеризується як з кількісної (ЕАН) так і з якісної точки зору.

Враховуючи прогнози експертів ООН та Світового банку, вітчизняних вчених щодо майбутнього демографічного розвитку України, можна стверджувати про поглиблення демографічної кризи та погіршення трудового потенціалу в цілому. До настання фінансово-економічної кризи багато галузей економіки Україні відчували потребу саме в висококваліфікованих працівниках, а після подолання цієї кризи зазначена проблема може загостритись.

Україна значно поступається за рівнем розвитку трудового потенціалу розвинутим країнам. Це проявляється у:

- низькій якості життя;

- недостатньому фінансуванні трудового розвитку за рахунок усіх джерел (держави, домогосподарств та підприємств);

- втраті позицій у розвитку трудового потенціалу країни.

Існування зазначених чинників призводить до негативних соціально-економічних наслідків, серед яких слід виокремити такі:

- масштабну депопуляцію населення з погіршенням якісних характеристик при значних міграційних втратах населення продуктивного віку та високого професійно-кваліфікаційного рівня

- нераціональну демографічну структуру населення, що веде до збільшення питомої ваги осіб у віці 60 років і старше і зменшення питомої ваги осіб у віці молодшому за працездатний;

- падіння показників шлюбності, що призводить до зростання віку при одруженні;

- зменшення кількості народжених у нашій країні;

- збільшення рівня смертності населення, особливо чоловіків у працездатному віці;

- «відтік умів», у зв'язку з низьким рівнем оплати та умовами праці;

- масове знецінення освітнього потенціалу

• Директивне планування.

Директивне планування — спосіб управління економікою країни за допомогою розробки обов'язкових для виконання завдань щодо виробництва і розподілу продукції та послуг. Цей вид планування характерний для командно-адміністративної економіки.

При ньому виділяють такі стадії:

• розробка вищим плановим органом на основі директив уряду проекту плану

• визначення планових завдань

• обговорення зустрічних планів, які пропонуються господарським одиницям

• координація пропозицій та їх узагальненим центром

• складання народногосподарського плану

• Ефективність за Парето та соціальний оптимум.

Ефективність за Паретто означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто не може покращити свого становища не погіршуючи становища інших. Основним критерієм ефективності за Паретто є наявність або відсутність розтрати ресурсів і Паретто оптимальним є розподіл коли будь-які подальші вигідні зміни неможливі. Паретто оптимальний розподіл ресурсів може не давати соціального оптимуму, допускаючи країну нерівномірність розподілу наявних благ в суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим ніж ефективним.

• Завдання та об’єкт вивчення національної економіки як науки.

Завданням національної економіки – дослідження загального та особливого в економіці країни з урахуванням неекономічних чинників та напрямів інтеграції у світове господарство для обґрунтування пріоритетів і заходів економічної політики держави спрямованих на економічних розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Об’єктом вивчення є економіка країни в цілому та її складові у єдності і взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку.

• Загальна характеристика економічного потенціалу та його структура за Тарасевичем В.Н.

Потенціал – наявні засоби, запаси, джерела, які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети , здійснення плану, вирішення якогось завдання.

Економічний потенціал за Тарасевичем – сукупна здатність економіки країни, її галузей, підприємств, господарств здійснити виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію товари і послуги, задовольняти суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва і споживання.

Класифікація економічного потенціалу здійснена за такими ознаками:

- за видами економічних ресурсів: природний, виробничо-технічний, трудовий, науково-технічний

• за сферами діяльності: промисловий, фінансово-інвестиційний, аграрний, соціальний, інші

• за напрямками використання: внутрішній, зовнішньоекономічний

• Загальна характеристика економічного потенціалу та його структура за Мочерним С.

Потенціал – наявні засоби, запаси, джерела, які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети , здійснення плану, вирішення якогось завдання.

Економічний потенціал за Мочерним – комплексна характеристика рівня економічної могутності нації наявних ресурсів і можливостей забезпечити розширення відтворення, суспільні потреби та соціально-економічний прогрес суспільства.

Структура економічного потенціалу:

• продуктивних сил – забезпечується природним, трудовим, технічним, технологічним, науковим, інформаційним, організаційним потенціалом тощо, їх співвідношенням і взаємодії.

• Техніко-економічних відносин – залежить від ступеня розвитку суспільного поділу праці (рівня спеціалізації, кооперування та комбінування виробництва) , концентрації виробництва та інші.

• Організаційно-економічних відносин – визначається ефективністю менеджменту, маркетингу та інших елементів.

• Відносин власності – характеризується ступенем плюралізму форм власності, ї здатністю забезпечити прогрес продуктивних сил

• Господарського механізму – залежить від його здатності забезпечувати оптимальне співвідношення і взаємодію продуктивних сил, техніко-економічних відносин і відносин власності, вирішувати властиві їм суперечності.

• Зміст економічного прогнозування, його завдання.

Економічне прогнозування – визначення стану та можливих напрямів розвитку об’єкта прогнозування на усіх рівнях економічної системи: мікрорівні, мезорівні, макрорівні.

Завданням прогнозування є посилення впливу держави на структурну перебудову економіки, організація фінансування та стимулювання науково-технічних досліджень, особливо фундаментальних, підготовка кадрів (інженерних, наукових, освіченої та кваліфікованої робочої сили), створення інженерно-дослідних центрів.

• Зміст економічного прогнозування, його мета.

Економічне прогнозування – визначення стану та можливих напрямів розвитку об’єкта прогнозування на усіх рівнях економічної системи: мікрорівні, мезорівні, макрорівні.

Мета прогнозування – створення наукових передумов для прийняття управлінських рішень.

• Зміст ЗЕП, типи її цілей.

Зовнішньоекономічна політика держави – це політичний курс дії суб’єктів зовнішньоекономічних відносин і діяльності; це інтегральний компонент політики загалом; це сукупність усіх держаних заходів щодо реалізації економічного потенціалу країни на зовнішньому ринку і задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробника.

Виділяють різні типи цілей зовнішньоекономічної політики – якісні, короткострокові, середньострокові, довгострокові(передбачає регіональну інтеграцію та довгострокове співробітництво з країнами).

• Зміст інвестиційної політики. Основні показники інвестиційної діяльності.

Інвестиційна політика – це цілеспрямована діяльність держави щодо встановлення структурних параметрів інвестиційних процесів необхідних для нормального перебігу, розширення відтворення та підтримання сталої динамічної макроекономічної рівноваги .

Показники:

• ВВП (у фактичних цінах), млн.грн

• Темпи зростання ВВП до попереднього року, %

• Капітальні вкладення (КВ, у фактичних цінах), млн.грн

• Темпи зростання КВ до попереднього року, %

• Капітальні вкладення, у % ВВП

• Середньорічний курс гривні до долара

• Річний приріст ПІІ, млн.дол./млн.грн

• Загальний обсяг інвестицій (кап. вкладення + річний приріст ПІІ), млн.грн./млн.дол.

• Загальний обсяг інвестицій у % ВВП

• Зміст інфраструктури національної економіки за вітчизняними науковцями (Покропивний С.В., Стаханов В.Н.).

За Покропивним – це сукупність організацій, які мають різні напрями діяльності, забезпечують активну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товару із сфери виробництва у сферу споживання.

За Стахановим – це комплекс специфічних трудових процесів по виробництву послуг, що забезпечують обмін діяльністю в суспільному виробництві і житті людини.

• Зміст інфраструктури національної економіки за вітчизняними науковцями (Федбко В.П., Гриценко А.).

Федько – це сукупність видів діяльності , що забезпечує ефективне функціонування об’єктів ринкової економіки та їх єдність у визначеному реальному ринковому просторі.

Гриценко – це сукупність елементів, що забезпечують перебійне багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків , взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регулюють рух товарно-грошових потоків.

• Зміст національної інвестиційної системи, основні її взаємопов’язані завдання.

Інвестиційна система – сукупність взаємозалежних структур приватних та державних секторів, які індивідуально та у взаємодії один з одним обумовлюють генерацію і поширення нових знань та технологій в межах національної економіки; комплекс інститутів правового ,фінансового і соціального характеру , що забезпечують інноваційні процеси і мають політичні, культурні, національні особливості.

Основні взаємопов’язані завдання:

• об’єднання інтересів держави і приватного сектора щодо використання досягнень науки у виробничому процесі

• створення суспільного механізму фінансування інвестиційних процесів та формування макроекономічних передумов його ефективного функціонування

• генерація постійного потоку нововведень на ринку

• скорочення часу перетворення науково-інтелектуального продукту в ринковій комерційній формі

• Зміст стратегічного планування економіки держави.

Стратегічне планування – означає оцінку існуючих і очікуваних у майбутньому умов діяльності з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів; визначає спрямованість діяльності, формує види діяльності і періоди існування певних видів діяльності.

• Зміст та типи макроекономічного планування.

Макроекономічне планування – це особливий вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей планового періоду а також способи досягнення таких цілей.

Типи планування:

• за економічними системами : директивне, не директивне, регулятивне, індикативне

• за строками планування: стратегічне , тактичне, поточне, довгострокове, середньострокове, короткострокове

• за напрямами: програмне, соціальне, структурне і т.д.

• Зміст форм та інститутів демократії.

Форма демократії - це її зовнішнє вираження. Форм демократії можна назвати чимало, але основні з них такі:

1.Участь народу в управлінні державними і суспільними справами (народовладдя) - здійснюється у двох формах: прямій та непрямій

2.Формування та функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції, які запобігають зловживанню службовим становищем і суспільним авторитетом:

3. Юридичне (насамперед конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх охорона і захист відповідно до міжнародних стандартів.

Інститути демократії - це легітимні і легальні елементи політичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демократичний режим у державі через втілення в них принципів демократії.

• Зміст функцій держави- суб’єкта в регулюванні інвестиційних процесів.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є держава через свої інституції; господарчі товариства (компанії) і корпорації; фінансово-кредитні установи; інші функціональні учасники.

Держава бере участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і побічно, через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд держмайна, Державний антимонопольний комітет.

Держава здійснює інвестування тих галузей і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер і які найближчим часом не підлягають приватизації, таких, як оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури: магістралі, термінали тощо.

Кредитно-інвестиційна політика здійснюється державою через Національний банк шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені ресурси. Національний банк залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію.

Держава через Національний банк проводить операції на фондовому ринку, тобто здійснює емісію, продаж і купівлю державних цінних паперів. Центральні банки справляють істотний вплив на інвестиційний процес через регулювання норми обов'язкових або мінімальних резервів.

• Зміст функцій держави-інвестора – безпосереднього суб'єкта інвестиційної діяльності.

Відповідно до функцій, які виконує держава, вона виступає або як інвестор, або як учасник, або одночасно і як інвестор, і як учасник.

Держава як інвестор бере на себе функції фінансування тих галузей та виробництв, продукція яких має загальнодержавний характер (військово-промисловий комплекс, об'єкти загальнодержавної інфраструктури, магістралі, термінали тощо).

В окремих галузях, таких як транспорт, зв'язок, сільське господарство, держава зберігає свої функції інвестора лише частково. Більшість об'єктів цих галузей може належати до приватного сектора економіки. В інших галузях функція держави як інвестора проявляється через здійснення державних замовлень.

Держава виступає як інвестор самостійно або здійснює фінансування на договірних умовах з іншими учасниками інвестиційного процесу через створення різноманітних організаційних структур та спільних виробництв.

Держава здійснює свою участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано впливом на інвестиційну діяльність через органи влади. До них належать органи виконавчої влади, судові органи, спеціальні державні органи, такі як: Національний банк, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет, Митний комітет, спеціальні державні фонди тощо.

• Індивідуалістичний та інституціональний підходи до визначення добробуту, у чому їх відмінність?

Індивідуалістичний (домінує в економічній науці) – тягар оцінки індивідуалістичного добробуту покладається на саму людину, тільки вона здатна визначити що добре для неї, а що погано («Благом для людини є те, що вона вважає для себе благом»)

Інституціональний – зміст добробуту полягає в тому, що суть людини як такої виводиться з аналізу розвитку інститутів впродовж тривалого історичного періоду і на основі чого формувалися базовий етичний критерії на якому будується теорія добробуту.

• Інноваційна політика. Основні показники інноваційної діяльності.

Інноваційна політика – це цілісна, багаторівнева (мікро,макро,мезо) система заходів щодо формування, збереження, розвитку і активізації інноваційного потенціалу з метою підвищення ефективності, екологічності, конкурентноспрможності національної економіки.

Основні показники:

• ВВП, млрд. грн.

• Валові інвестиції, % до ВВП

• Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млрд. грн.

• Інвестиції в основний капітал, % до ВВП

• Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну, млн. дол.

• Приріст (зменшення) прямих іноземних інвестицій з України, млн. дол.

• Прямі інвестиції в Україну, за даними платіжного балансу, млн. дол.

• Портфельні інвестиції у вітчизняні цінні папери за даними платіжного балансу, млн. дол.

• Інші інвестиції, за даними платіжного балансу, млн. дол.

• Класифікація інститутів демократії за вихідним призначенням у вирішенні завдань політики, влади та управління.

За вихідним призначенням у вирішенні завдань політики, влади та управління відрізняють інститути демократії:

• Структурні: сесії парламентів і органів місцевого самоврядування; депутатські фракції, депутатські комісії, народні контролери та ін.

• Функціональні: депутатські запити, накази виборців, вибори, громадська думка та ін.

• Структурно-функціональні (змішані): територіальна автономія, національна територіальна автономія,

• Процедурно-регламентаційні: регламентація процедури виборів, регламентація порядку прийняття законів; регламентація порядку проведення референдумів та ін.

• Класифікація інститутів демократії за юридичною значущістю прийнятих рішень.

Види інститутів демократії за юридичною значущістю прийнятих рішень:

1. Імперативні - мають остаточне загально-обов'язкове значення для державних органів, посадових осіб, громадян: референдум конституційний і законодавчий; вибори; накази виборців.

2. Консультативні - мають дорадче, консультативне значення для державних органів, посадових осіб, громадян: референдум консультативний; всенародне обговорення законопроектів; мітинги; анкетування

• Класифікація функцій інфраструктури національного ринку Дума В.Г.

Дума визначає, що місце ринкової інфраструктури в національній економіці визначається такими функціями:

• розподільча (розподіл грошових, природних, трудових ресурсів за галузями та регіонами)

• комунікаційна(організація еквівалентного обміну продуктами праці)

• регулююча(відновлення і підтримка збалансованості і пропозиції на ринках)

• Класифікація функцій інфраструктури національного ринку за Сорокою І.В.

Основними функціями інфраструктури товарного ринку є:

• полегшення учасникам ринкових відносин реалізації їхніх інтересів

• підвищення оперативності та ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізованих окремих суб’єктів економіки та видів діяльності

• полегшення форм юридичного та економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики

• прискорює проходження продукції до споживача при збереження її якісних характеристик, оптимізує ціни на продукцію та збільшує товарообіг продукції

• підвищує якість життя населення

Ці функції виконуються відповідною розгалуженою структурою підприємств, організацій, установ - учасників товарного ринку

• Коротко охарактеризуйте основні теоретико-методологічні засади обґрунтування економічного росту в Україні.

Обґрунтування розвитку трансформації економічної системи на сонові довгострокового економічного зростання є передумовою підвищення рівня і якості життя населення. Проблема довгострокового, збалансованого економічного зростання є однією з ключових і тому при його забезпеченні необхідно акцентувати увагу на таких особливостей!

• важливим є шлях досягнення зростання(тип)

• якість життя безпосередньо залежить від якості благ, які використовуються для забезпечення його потреб: необхідна активна державна політика щодо якості існуючої системи споживання, щодо підтримки переваг здорового способу життя і т. д.

• якість економічного зростання включає поняття нового за якістю управління ним

• якість економічного зростання повинна визначатись за викликаними цим зростанням змінами життя населення

Проблема забезпечення економічного зростання актуальна лише в контексті збалансованого регіонального розвитку.

• Креатосфера, роль «соціоолюднення» та «природоолюднення» у її соціально-економічному розвитку національної економіки.

Креатосфера (від лат. сreation — створення) — це світ культури, загальнодоступної творчої діяльності і, відповідно, сфер, в яких створюються культурні цінності, розгортається процес формування, виховання, навчання і розвитку людини як вільної, всебічно розвинутої особистості.

Створення культурно інтелектуальних цінностей творчої особистості відбувається на основі таких соціокультурних видів діяльності ,які забезпечують:

• соціоолюднення

• природоолюднення

Акцентуючи увагу на соціокультурних видах діяльності, що забезпечують «соціоолюднення» через освіту, науку, художню культуру, не треба забувати про «природоолюднюючі» види діяльності (медицина, фізична культура, спорт, генна інженерія і т.ін.), що складають суттєвий резерв підвищення якості життя людини.

Таким чином, визначаючи соціальні пріоритети національної економіки, слід виходити з її загальної соціальної орієнтації, що передбачає практичне підпорядкування відтворювальних процесів завданням розвитку особистості, подолання відчуження людини від суспільства, природи та культури. До суттєвих рис соціально орієнтованої економіки можна віднести:

- перетворення трудової діяльності в сферу розвитку людини;

- зростання вільного часу, що раціонально використовується;

- досягнення високого рівня добробуту людини.

• Критерії класифікації та моделі національної економіки.

- за стадією розвитку ринкових відносин виділяють такі можелі економіки: традиційного типу, капіталізму(вільного, монополістичного, державно-монополістичного), які централізовано плануються та управляються або централізовано-керована економіка

- за соціально-економічним та техніко-технологічним рівнем: розвинуті, ті, що розвиваються, перехідні

- за домінуванням певних технологічних укладів: доїнструальні, індустріальні, постіндустріальні

- за структурою господарства: аграрно-індустріальні, індустріально-аграрні та пост-індустріально-аграрні

- за ресурсною ознакою: трудо-, капітало та наукоємні

- за ступенем інтеграції у світову господарську систему: національні, економіки закритого і відкритого типів

- за регіональною та континентальною ознакою – об’єднаються з урахуванням розташування країн

• Мажоритарна, пропорційна та змішана виборчі системи.

Мажоритарна – система визначення результатів виборів до якої депутатські мандати від виборчого округу отримують лишень кандидати, що одержали більшу кількість голсів. Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з точки зору двопартійної системи

Пропорційна – голосування за списки кандидатів від політичних партій і розподіл місць у парламенті пропорційно до кількості голосів відданих за списки(в 48країн світу). Ця виборча система як правило в тих країнах, де є кілька впливових партій але жодна з них історично немає стабільної більшості в парламенті

Змішана – комбінація, поєднання мажоритарної і пропорційної; застосовується в тих країнах, де йде пошук і встановлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва різних політичних сил та стабільності встановленого ним урядом

• Макроекономічні завдання національної економіки та відповідні моделі цільової функції.

Виділяють такі макроекономічні завдання національної економіки:

– стабільне зростання національного обсягу виробництва;

– високий і стабільний рівень зайнятості;

– стабільний рівень цін;

– підтримка рівноваги платіжного балансу.

Відповідно до даних спрямувань використовуються й агреговані інструменти макроекономічного регулювання, зокрема фінансова політика, грошово-кредитна політика, політика регулювання доходів, зовнішньоекономічна політика та інші.

Цільова функція національної економіки є складною системою завдань, що класифікуються за різними критеріями та ознаками — просторовими, суб’єктними, часовими та іншими.

За цільовою функцією виділяють такі моделі національної економіки:

- рівноважні,

- не рівноважні.

• Методи непрямого державного впливу, їх зміст та особливості реалізації.

Державне регулюванню економіки передбачає використання ряду методів. Під методами державного регулювання економіки розуміють способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.

Методи непрямого (опосередкованого) державного регулювання ґрунтуються переважно на товарно-грошових важелях, визначають правила гри в ринковому господарстві та впливають на економічні інтереси суб'єктів господарської діяльності. До цих методів належать:

• оподаткування, рівень оподаткування і система податкових пільг;

• регулювання цін, їх рівні та співвідношення;

• плата за ресурси, відсоткові ставки за кредит і кредитні пільги;

• митне регулювання експорту й імпорту, валютні курси та умови обміну валют.

Сфера застосування опосередкованого регулювання в міру розвитку ринкової економіки значно розширюється. Водночас зменшуються можливості прямого втручання держави у процеси розширеного відтворення.