5. Характерні риси сучасного етапу розвитку світової економіки

Економічний зміст сучасного етапу розвитку світової економіки можна охарактеризувати наступними рисами:

1. Досягнення такого рівня інтенсифікації суспільного виробництва, коли можлива економія всіх видів ресурсів одночасно. Широка інтернаціоналізація виробництва дозволяє орієнтуватися на найдешевші ресурси при збереженні високого рівня якості продукту.

2. Зниження витрат суспільної праці за рахунок економії на різноманітності. Сучасне виробництво орієнтується на конкретного споживача з його специфічними вимогами при збереженні високого рівня рентабельності, харак­терного для масового виробництва.

3. Принципова переоцінка ролі «людського фактору». Сучасне економічне зростання пов'язане з масовим новаторством на всіх репродуктивних стадіях. Носієм новаторських ідей виступає людина, тобто розкриття творчих здібностей, інтелект, знання та досвід стають в сьогоденних умовах основним «товаром» робочої сили.

4. Структурні зміни світового масштабу, що проявляються в руйнуванні старих галузей і їх заміщенні новими, в кризі перевиробництва, в зростанні безробіття.

5. Загострення конкуренції на світових ринках наукомісткої, інноваційної продукції в зв'язку з вступом в суперництво нових конкурентів - індустріально розвинених країн і країн, що розвиваються.

6. Створення єдиного світового ринку науково-технічних знань і новітніх технологій (завдяки сучасним інформа­ційно-комунікаційним мережам) як нового економічного ресурсу.

7. Зміни в організаційних структурах інноваційного підприємництва (виникнення і поширення бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів).

8. Створення і розвиток інфраструктури інноваційного підприємництва - фінансових (лізинг), юридично-консал­тингових, інжинірингових та аудиторських фірм.

9. Розвиток міжнародної торгівлі ліцензіями, ноу-хау, інжиніринговими послугами.

Таким чином, основним завданням розвитку економіки України в найближчий час є трансформація моделі економічного зростання (перехід до інноваційного типу розвитку) і зміна характеру розвитку - з мобілізаційного на революційний з врахуванням глобальних змін на міжна­родному ринку. Значення такої трансформації визначається переліком проблем, що вирішуються в світі за допомогою інновацій.

2.1 Класична теорія інновацій

Представниками класичної теорії інновацій є Й.-А.Шумпетер, В.Зомбарт та В.Мічерліх. їх теорія ґрунтується на ствердженні, що основним носієм науково-технічного прогресу є підприємець.

Внесок В.Зомбарта та В.Мічерліха в теорію інновацій полягає саме в ствердженні, яке представлене досить узагальнено: підприємець є носієм технічного прогресу.

Австрійський економіст Йозеф Шумпетер визначив роль технічного нововведення як засобу, за допомогою якого підприємець розраховує отримати більш високі прибутки. З цього дослідження починається класична теорія інновацій.

Під терміном «інновація», він розумів:

1. Виготовлення нового продукту або відомого продукту в новій якості.

2. Впровадження нового, ще невідомого в даній галузі методу виробництва.

3. Освоєння нового ринку збуту.

4. Отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів.

5. Проведення реорганізації, включаючи створення монополії або її підрив у конкурентів.

Всі ці комбінації є різними за своєю суттю, однак всі вони мають дещо спільне - елемент новизни. Саме новизну Шумпетер вважав вирішальним критерієм при визначенні інновації (нововведення).

Шумпетер дає визначення інновації як економічній категорії: це виробнича функція, що зумовлює «кількісні зміни продукту з урахуванням змін в усій сукупності діючих на нього факторів. Якщо замість сукупності факторів ми змінимо форму функції, то отримаємо інновацію. Тобто інновація - це нова виробнича функція, що приходить на зміну старій.

Таким чином, теорія інновацій Шумпетера наводить нас до висновку, що нововведення представляють собою складну динамічну систему і розглядати їх потрібно тільки з позицій теорії життєвих циклів, їх стадій розвитку.