6. Тематика семінарських занять та методичні рекомендації до них

Тема 1. Стародавні германці за повідомленнями античних авторів (4 години)

1. Джерела з історії стародавніх германців. Ю. Цезар та К. Тацит як автори інформації про германців.

2. Загальні відомості про стародавніх германців. Германці і сучасна етнічна карта Європи.

3. Матеріальні основи давньогерманської цивілізації:

а) господарство та засоби існування, характер землекористування;

б) житло та форми поселення;

в) одяг, кухня, рівень матеріального життя.

4. Суспільні відносини в середовищі германців:

а) типи соціальних спільнот: рід, плем’я;

б) органи суспільного управління, їх еволюція;

в) військова організація германців: родове ополчення та професійні військові дружини.

5. Особливості духовного світу германців:

а) система моральних цінностей, поняття про порушення соціальних норм та види покарань;

б) виховання молоді, розваги та культурний рівень;

в) релігійні вірування та їх місце у суспільному житті.

Література

1. История средних веков (V-ХVІІ вв.): Хрестоматия /Сост. В.Е. Степанкова, А.Я. Шевеленко. – М., 1980. – Ч. 2.

2. Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 1987. – С. 104-148.

3. Кнабе Г.С. Корнелий Тацит. – М., 1981. – С. 125-144.

4. Колесницкий И.Д. Этнические общности и политические образования у германцев I-V вв. // Средние века. – В. 48. – М., 1985. – С. 5-27.

5. Люблинская А.Д. Источниковедение истории средних веков. – Л., 1955. – С. 15-20.

6. Неусыхин И. Военные союзы германских племён около начала новой эры // Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма. – М.,1974. – С. 390-413.

7. Неусыхин А.И. К вопросу об исследовании общественного строя древних германцев времен Цезаря // Там само. – С. 377-390.

8. Практикум по истории средних веков /Сост М.Л. Абрамсон, С.А. Сливко, М.М.Фрейденберг. – М., 1981 – Вып. 2.

9. Утченко С.Л. Юлий Цезарь. – М., 1976. – С. 106-108; 132-134.

Методичні рекомендації до теми

Дана тема належить до класичних тем медієвістики. Протягом двох останніх століть вченими написана величезна кількість публікацій, присвячених стародавнім германцям. Інтерес цей викликаний перш за все тим, що саме в результаті синтезу двох світів – античного та власне германського сформувалося те, що ми називаємо середньовічною цивілізацією. Багато суттєвих рис середньовіччя зароджується в давньогерманському середовищі.

Студенти розпочинають вивчення середньовічної Європи зі стародавніх германців але слід мати на увазі, що хронологічно дана тема охоплює добу античності І ст. до н. е.–І ст. н.е.

Стародавніми германцями історична наука називає сукупність дрібних племен, які проживали на рубежі нашої ери між Рейном і Віслою, з однієї сторони, і Дунаєм та узбережжям Північного і Балтійського морів — з іншої. Причому східна частина цієї території (область між Одером і Віслою) була заселена вже в ті віддалені часи деякими ненімецькими (іллірійськими, фінськими і слов’янськими) племенами.

Основну інформацію з історії стародавніх германців ми черпаємо з праць античних авторів, які цікавилися германцями як чисельним, войовничим, небезпечним і малозрозумілим з точки зору античної цивілізації сусідом.

З античних письменників більше всього відомостей про стародавніх германців дають нам Юлій Цезар і Корнелій Тацит. Важливі повідомлення про стародавніх германців є також у працях Плінія Старшого, Страбона, Плутарха Аппіана, Діона Кассія, Веллея Патеркула та інших. Для IV століття особливо важливі повідомлення Амміана Марцеліна.

Гай Юлій Цезар (100-44 рр. до н.е.) – видатний римський полководець і державний діяч, який зіштовхнувся з германськими племенами під час завоювання ним Галії (сучасна Франція) в 50-і рр. до н.е. Його “Записки” являють собою обробку військових донесень до Сенату. Уривки з його праці, присвячені германцям (т.зв. “германські екскурси”) присвячені переважно військовій організації германців, їх озброєнню та тактиці ведення бойових дій. Цезар розглядав германців перш за все як потенційного ворога Риму, тому характер відомостей, що він надає, носить однобокий характер. Цезар не мав нагоди особисто спостерігати за суспільним ладом чи господарськими відносинами в середовищі германців, тому дана інформація потребує уточнення й доповнення відомостями з інших джерел.

Публій Корнелій Тацит (бл. 54-бл. 120 рр.) – один з найбільших римських істориків. На відміну від Цезаря, Тацит підійшов до опису германців перш за все як науковець і відтворив всеохоплюючу і всебічну картину різних форм суспільного життя германських племен. Будучи намісником римської провінції Бельгіка (сучасна Бельгія) історик жив у безпосередній близькості до германців, отримував достовірну інформацію від купців, солдатів, які побували в Германії.

Уривки з “Географії” Страбона (бл. 64 р. до н.е.-19 р. н.е.) також містять у собі свідчення про германські племена, запозичені з втрачених пізніше творів його сучасників.

Викликають інтерес також уривки з “Природної історії” Гая Плінія Старшого (бл. 24-79 рр.), який ознайомився з побутом германців під час походу на них.

При розгляді всіх сторін суспільного життя германських племен студент повинен враховувати надзвичайно важливий фактор, що античні автори змальовували германців з точки зору представників високорозвиненої римської цивілізації. Їх категоричні висновки про германців як про примітивні племена, у яких тільки розпочинається процес соціального розшарування й оформлюється політична влада вождів і королів, слід сприймати критично.

При розгляді питання про господарство стародавніх германців слід зупинитися на дискусії, яка протягом тривалого часу точилася в історичній науці. Проблема полягає у визначенні домінуючої галузі господарства – скотарство чи землеробство. Джерела не дають можливості одностайно дати відповідь на це питання. Нам ця полеміка видається безперспективною, оскільки територія розселення германських племен була значною за площею і значною мірою різнорідною за природно-кліматичними умовами. До того ж рівень розвитку господарства і домінування того чи іншого господарського заняття визначалася наближеністю чи віддаленістю від кордонів Римської імперії.

Характеризуючи суспільні відносини германців необхідно зупинитися на родових відносинах, їх місцю в соціальній організації. Окремо слід зупинитися на органах суспільного управління: народних зборах, раді старійшин, інституті вождів. Важливо відмітити, що германське суспільство було перш за все суспільством воїнів і це, безперечно, позначилося на органах суспільного управління. Необхідно простежити еволюцію повноважень і впливу різних органів убік посилення одноосібної влади. Студентам також потрібно звернути увагу на характер рабства, яке носило патріархальний характер і не було важливим економічним чинником.

Військова організація германців представлена родовим ополченням та професійними військовим дружинами. Якщо у Цезаря домінуючою формою військової організації є ополчення, то у Тацита – дружина. Студенти повинні на основі характеристики джерел з’ясувати причини і фактори, які зумовили виникнення цього інституту, яку роль почали відігравати дружини у суспільному житті, відносини всередині дружини. Важливим є те, що формування дружин багато в чому руйнувало родову організацію германців. Їх поява викликала формування військової знаті на противагу родовій. Західні дослідники вбачають в дружинах витоки середньовічного лицарства.

При вивченні останнього питання студенти повинні зупинитися на характеристиці норм звичаєвого права та системи покарань, які відповідали військовому характеру германської цивілізації. Розглядаючи систему релігійних вірувань слід зупинитися на характеристиці т.зв. язичництва як “релігії природи”, відзначивши його утилітарний та всеохоплюючий характер.